Постанова

від 07.02.2023 по справі 757/213/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/213/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2196/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Науменко Світлани Борисівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року у складі судді Григоренко І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сантанна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» про зобов`язання виконати в натурі обов`язки за договором про пайову участь,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом у якому з урахуванням уточнень просила зобов`язати ТОВ «Сантанна» вчинити дії із виконання в натурі обов`язку за договором № 45/05 про пайову участь у будівництві об`єкту нерухомого майна від 30.08.2005 із передачі у власність ОСОБА_1 квартири, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 і одного машиномісця в паркінгу житлового будинку АДРЕСА_1 - шляхом складання та підписання разом з ОСОБА_1 акту приймання-передачі об`єкту інвестування. Вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року на підставі п.1 ч.1. ст. 255 ЦПК України провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі адвокат Науменко С.Б. в інтересах ОСОБА_1 , вважає оскаржувану ухвалу незаконною, безпідставною, постановленою без дотримання норм процесуального законодавства, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково вважав, що дана справа має розглядатись господарським судом в межах справи про банкрутство ТОВ «Сантанна».

Вказано, що судом першої інстанції не зазначено чому суд відхилив доводи і докази позивача при відмові у задоволенні заяви про забезпечення позову, без аргументації такої правової позиції суду.

Зазначено, що суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно справа про визнання ТОВ «Сантанна» банкрутом перебуває в провадженні господарського суду, оскільки станом на сьогодні товариство зареєстрований як юридична особа, його не припинено, відносно нього немає порушеного провадження у справі про визнання його банкрутом. Провадження у справі про визнання ТОВ «Сантанна» банкрутом було відкрито господарським судом м. Києва 07.08.2009 і закрито 12.12.2019. Боржник ТОВ «Сантанна» не був визнаний банкрутом, його цивільна право- і дієздатність не припинились, так само і не припинились його зобов`язання перед іншими особами, в тому числі і перед позивачкою ОСОБА_1 , а тому висновок суду першої інстанції про те, що даний спір має розглядатись господарським судом не відповідає дійсним фактичним обставинам, є незаконним та необґрунтованим.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 77-78 т.2) у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши, представника позивачки - адвоката Науменко С.Б., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ТОВ «Сантанна» про зобов`язання відповідача виконати умови Договору № 45/05 про пайову участь у будівництві нерухомого майна від 30.08.2005.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Положеннями ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Визнаючи наявність правових підстав до закриття провадження у справі, районний суд, керуючись вимогами ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, враховував зміст долученої до справи ухвали Господарського суду м. Києва від 07.08.2009 року у справі № 44/474-б, якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сантанна».

Між тим, районний суд дійшов передчасних висновків про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Обмежившись лиш посиланням на інформацію про наявність відкритої господарським судом у серпні 2009 року процедури банкрутства щодо ТОВ «Сантанна», районний суд не встановив стадії, на якій перебуває зазначена процедура у суді, остільки наявність долученої до матеріалів ухвали не є беззаперечним доказом перебування справи на даній стадії з урахуванням часу, який сплинув після порушення питання банкрутства товариства.

Районний суд повинен був перевірити чи дійсно така справа про банкрутство ТОВ «Сантанна» перебуває на розгляді господарського суду, остільки сплинуло 13 років з дати відкриття провадження й лише при наявності належних та достатніх доказів можливо вважати встановлену обставину доведеною.

Значене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі, відкритого у порядку цивільного судочинства, з підстав перебування на розгляді господарського суду спору про банкрутство ТОВ «Сантанна».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Науменко Світлани Борисівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: