Постанова

від 15.02.2023 по справі 602/676/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/676/21Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/196/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/676/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2022 року про стягнення витрат на професійну правову допомогу, постановлену суддею Радосюком А.В., повний текст якої виготовлено 09 грудня 2022 року, в цивільній справі за позовом Державної установи Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Державна установа «Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (далі - ДУ «Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі») звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2022 року позовну заяву ДУ «Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» в частині позовних вимог до ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

29 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т.В. подав до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування клопотання зазначив, що, у відповідності до вимог ч.5 ст.142 ЦПК України, відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Вважає, що необґрунтованість дій позивача доводиться очевидною безпідставністю позовних вимог до ОСОБА_1 , зокрема, у зв`язку із припиненням поруки.

Вартість наданих юридичних послуг адвокатом Свірським Т.В. відповідачці ОСОБА_1 не оплачено, однак це не є перешкодою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 500,00 грн., які визначені умовами договору про надання правничої допомоги.

У зв`язку з наведеним просив суд стягнути із позивача в користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 500,00 грн.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2022 року в задоволенні заяви представника відповідача адвоката Свірського Т.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просила ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву та стягнути з позивача в її користь витрати на професійну правничу допомогу в заявленій сумі, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт звернення ДУ «Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» до суду із заявою про залишення позову без розгляду свідчить про його передчасність, а отже необґрунтованість дій позивача. Вказує, що подання позову у даній справі зумовило необхідність несення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, які за загальними принципами права повинні бути їй компенсовані, так як не доведено факту неправомірності дій чи бездіяльності останньої, що спричинило подання позову.

За наведених обставин, фінансовий тягар у виді витрат на професійну правничу допомогу, понесених (чи таких, що мають бути понесені) відповідачем, повинен бути покладений саме на позивача.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі №902/136/21.

У відзиві на апеляційну скаргу ДУ «Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» вказують, що сам по собі факт подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставні та необґрунтовані дії позивача, оскільки це диспозитивне право позивача, яке передбачено ЦПК України та не містить обмежень в його реалізації.

Зазначають, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач повинен довести, а суд встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час судового розгляду є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВС від 29.06.2022 року у справі №75/1625/21.

Крім того, звертають увагу на те, що розмір витрат на правничу допомогу має бути розумним, пропорційним та співмірним зі складністю справи.

Вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ДУ «Тернопільський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» - апеляційну скаргу не визнав, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в їх межах, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу без задоволення суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено, а відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, які саме необґрунтовані дії чи зловживання процесуальними правами були здійснені позивачем у ході розгляду справи (зокрема подання завідомо безпідставного позову чи позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер), тому відсутні правові підстави для задоволення заяви.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Частиною 5 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Процесуальним законом не визначено поняття необґрунтованих дій сторони.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як це передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Доводи апелянта про те, що факт звернення позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду свідчить про його передчасність, а отже необґрунтованість дій позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2022 року постановлена з додержанням норм процесуального права, тому не вбачає підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2023 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Бершадська Г.В.

Хома М.В.