Постанова

від 16.02.2023 по справі 569/23604/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/23604/21

Провадження № 22-ц/4815/51/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/23604/21

Провадження № 22-ц/4815/51/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Мороз О.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договорів, рішень державних реєстраторів та зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 15 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» укладено Договір кредитної лінії №1111/47/МЮ1/2007-840 на суму 24 500,00 доларів США терміном на 84 місяці з 15 лютого 2007 року по 12 лютого 2014 року.

Також, до Договору кредитної лінії №1111/47/МКЛ/2007-840 між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» 15.02.2007 р. укладено Договір іпотеки, за умовами якого для забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії №1111/47/МКЛ/2007-840 від 15.02.2007 р., ОСОБА_3 , як Іпотекодавець, передала, а ВАТ «КБ «Надра», як Іпотекодержатель, прийняв в іпотеку наступне майно (предмет іпотеки):

земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,009 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування торгового павільйону з реалізації товарів продовольчої групи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

незавершений будівництвом торговий павільйон з реалізації товарів продовольчої групи площею 33,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17.07.2020 року шляхом укладення договору, що на її думку є за своєю природою факторингом, право вимоги перейшло до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

11.02.2021 року відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на користь ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок» було відчужено предмет іпотеки: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 та незавершене будівництво, незавершений будівництвом торговий павільйон з реалізації товарів продовольчої групи, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1.

Позивачка зазначає, що не отримувала повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, не отримувала від ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» письмової вимоги про порушення основного зобов`язання з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання такої вимоги або повідомлення про намір реалізації (продажу) предмету іпотеки, отже не змогла реалізувати своє переважне право на купівлю предмету іпотеки. Також вказала, що аналіз договору № GL48N718070_І_2-N від 17.07.2020 року про відступлення прав вимоги вказує на ознаки договору факторингу. Вважає, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не могло виступати фактором за вище наведеним договором, оскільки в порушення п.11 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не зареєстроване як фінансова установа, і не мало ліцензії на надання фінансових послуг на момент укладення спірного договору.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позивачка зазначає, що в порушення ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку» та застережень в іпотечному договорі, її як іпотекодавця не повідомили про укладення договорів купівлі продажу.

Вважає, що вищевикладені обставини свідчать про численні порушення при здійсненні позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, недотримання ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вимог закону при укладенні спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021 р. а також порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 р. №296/5.

Відтак, спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., що зареєстровані в реєстрі під №282 та №284 підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вважаючи рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, представник ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції надавши не вірну оцінку доказам у справі, прийшов до хибного висновку про правову природу оскаржуваного договору, визначивши його як договір цесії, а не договір факторингу.

Відповідно, враховуючи спеціальний суб`єктний склад зобов`язань, що виникають із кредитних договорів, відбулась заміна кредитора на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», яке не має статусу банку або ж фінансової установи, що суперечить висновкам ВП ВС у справах №465/646/11, №906/1174/18.

Також вважає, що судом безпідставно враховано докази на які посилався відповідач - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», як на підтвердження повідомлення ОСОБА_3 про свій намір укласти договори купівлі продажу іпотеки.

ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" у відзиві на апеляційну скаргу спростовує зазначені у ній доводи, вважає, що рішення прийняте з дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" у відзиві на апеляційну скаргу спростовує зазначені у ній доводи, вважає, що рішення прийняте з дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 15 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» укладено Договір кредитної лінії №1111/47/МЮ1/2007-840 на суму 24 500,00 доларів США терміном на 84 місяці з 15 лютого 2007 року по 12 лютого 2014 року. До договору кредитної лінії №1111/47/МКЛ/2007-840 від 15.02.2007 р. були підписані додаткові угоди №1 від 15.02.2007 р., №2 від 22.06.2007 р. та №3 від 04.09.2007 р. від 29 лютого 2012 року сторонами підписано договір про внесення змін та доповнень №7 до договору кредитної лінії.

До Договору кредитної лінії №1111/47/МКЛ/2007-840 між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» 15.02.2007 р. укладено Договір іпотеки, за умовами якого для забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії №1111/47/МКЛ/2007-840 від 15.02.2007 р., ОСОБА_3 , як Іпотекодавець, передала, а ВАТ «КБ «Надра», як Іпотекодержатель, прийняв в іпотеку наступне майно (предмет іпотеки): земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,009 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування торгового павільйону з реалізації товарів продовольчої групи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; незавершений будівництвом торговий павільйон з реалізації товарів продовольчої групи площею 33,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

06 червня 2014 року рішенням Рівненського міського суду справа 569/6323/14-ц за невиконання вищезазначеного договору встановлена заборгованість ОСОБА_3 , та поручителя ОСОБА_4 в розмірі 19545,10 дол. США.

Між ПАТ «КБ «Надра» (Первісний кредитор) та переможцем аукціону - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (Новий кредитор) 17.07.2020 р. укладено Договір №GL48N718070_І_2 17.07.2020 р. про відступлення прав вимоги. За вказаним договором ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як Новий кредитор, набув права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку №1.

17.07.2020 року відповідно договору №GL48N718070_І_2-N ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», відступило право вимоги за Договором кредитної лінії №1111/47/МКЛ/2007-840 від 15.02.2007 р. (зі змінами та доповненнями) - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року у справі 569/6323/14-ц замінено стягувача на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

11 лютого 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» реалізувало предмет іпотеки третій особі ТОВ «Нерухомість-Закон та Порядок».

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (пункти 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дослідивши наявні у справі докази і наддавши їм належну оцінку вірно встановив, що оспорюваний договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що різниця між ціною договору і сумою боргу складає винагороду фактора за надання клієнту відповідної послуги не є визначальними.

Як вбачається з положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Статтею 38 зазначеного передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Так, згідно з вимогами вказаної статті, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Пунктом 7.4 договору іпотеки від 15.02.2007 р., укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра», наявним в матеріалах справи передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема, на підставі права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 50).

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, описувбачається, щов серпні 2020 року, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» направляло позивачеві вимогу про усунення порушень кредитного договору, одночасно з повідомленням про відступленням права вимогита повідомленням про відступленням прав за договором іпотеки за адресою місцезнаходження іпотечного майна та адресою фактичного реєстрації ОСОБА_3 .. З рекомендованого повідомлення про вручення вбачається отримання поштової кореспонденції позивачкою. (т. 1 а.с. 146-148).

При цьому суд враховує, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак, таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано. Аналогічне тлумачення зазначених правових норм міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 (справа №222/1402/16).

Також колегія суддів вважає за доцільне вказати, що неналежне повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки не є безспірною підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними чи витребування майна, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року в справі №757/13243/17, провадження № 14-711цс19.

Таким чином суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про дотримання кредитодавцем/іпотекодержателем порядку повідомлення іпотекодавця про наслідки, передбачені статтею 38 Закону України «Про іпотеку», в тому числі - про укладення договору купівлі-продажу на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак твердження позивачки про неповідомлення про наявність підстав для застосування позасудових шляхів задоволення вимог іпотекодержателя, а також про порушення переважного права на придбання предмету іпотеки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За сукупності встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними.

Вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від вимог про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги та купівлі-продажу нерухомого майна, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 лютого 2023 року.

Головуючий Боймиструк С.В.

Судді Хилевич С.В.

Шимків С.С.