Постанова

від 06.02.2023 по справі 909/264/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р. Справа №909/264/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ліго 1» б/н від 14.11.2022 (вх. №01-05/2850/22 від 22.11.22)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 (повний текст ухвали складено 24.10.2022) (суддя: О. В. Малєєва)

у справі №909/264/22

за позовом Аviainter Group OU,

до відповідача Приватного підприємства "ЛІГО 1",

про стягнення 11 093, 40 доларів США, з яких 9 800 доларів США повернення попередньої оплати, 735 доларів США - пеня, 558, 40 доларів США - 3% річних

за участю:

представника позивача: Плахутіна М.А.;

відповідача: Музичин І.Я. (директор ПП «Ліго 1»)

представника відповідача: Савчук Р.Р.

ВСТАНОВИВ:

22.04.2022 Аviainter Group OU звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "ЛІГО 1" про стягнення 21 778, 40 доларів США, з яких 9 800 доларів США повернення попередньої оплати, 11 760 доларів США - пеня, 218, 40 доларів США - 3% річних.

12.09.2022 позивач подав заяву про зміну позовних вимог. З врахуванням проведених перерахунків просив стягнути з відповідача 11 093, 40 доларів США, з яких 9 800 доларів США - повернення попередньої оплати, 735 доларів США - пеня, 558, 40 доларів США - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт про поставку товару №08/2020-ЕЕ/UA. Згідно з умовами контракту позивач оплатив авансовий платіж у розмірі 20% від вартості товару. Однак відповідач свої договірні зобов`язання не виконав - товар не поставив.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ЛІГО 1" на користь Аviainter Group OU 10 263, 15 доларів США , з яких 9 800 доларів США повернення попередньої оплати, 463,15 доларів США 3% річних, а також судовий збір в розмірі 4 503, 79 грн Відмовлено в позові в частині стягнення 830, 25 доларів США, з яких 735 доларів США пеня та 95, 25 доларів США - 3% річних.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд встановив, що відповідач, як постачальник, не довів належними та допустимими доказами факт належного виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем товару, який визначений умовами контракту про поставку, укладеному між сторонами.

Окрім того, суд першої інстанції врахував, що позивач згідно з вимогою просив відповідача повернути попередню оплату у сумі 9 800 доларів США до 10.02.2021, проте відповідачем у вказаний строк цей обов`язок не виконано.

Позивач заявив до стягнення 3% річних від суми заборгованості 9 800 доларів США за період з 17.10.2020 до 09.09.2022 у розмірі 558, 40 доларів США.

Також судом перевірено правильність нарахування і встановлено, що 3% відсотки річних належить нараховувати за період з 11.02.2021, оскільки позивач вимагав повернення попередньої оплати до 10.02.2021. За період з 11.02.2021 до 09.09.2022 розмір річних становить 463,15 доларів США.

Позивач за прострочення поставки товару нарахував пеню від вартості непоставленого товару на суму 49 000 доларів США в розмірі 0, 5% за кожний день прострочення за період з 14.04.2021 до 17.04.2021 в сумі 735 доларів США. Проте в цей період у відповідача вже був відсутній обов`язок по поставці товару, оскільки позивач згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України заявив вимогу про повернення попередньої оплати до 10.02.2021 і тим самим відмовився від виконання обов`язку в натурі. Тому підстави для стягнення пені - відсутні.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватне підприємство «Ліго 1» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 14.11.2022 (вх. №01-05/2850/22 від 22.11.22) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Аviainter Group OU до ПП «Ліго 1» про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає:

- відповідачем ПП «Ліго 1» долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі товару, який підтверджує, що на виконання умов Договору № 08/2020 від 11.08.2020 року ПП «Ліго 1» передало, а Аviainter Group OU прийняв товар (обрізна дошка із білого дуба) в об`ємі 18, 48 м3. Такий акт був підписаний представником Аviainter Group OU Польшиним В.Р. та директором ПП «Ліго 1» Музичиним І.Я;

- факт заготівлі товару та факт його передачі Аviainter Group OU підтверджується іншими документами, а саме:

1) міжнародною товарно-транспортною накладною від 14.12.2020 року, яка була передана ПП «Ліго 1» представником перевізника ФОП Часника М.І. водієм ОСОБА_1 Вказана накладна містить оригінальну мокру печатку перевізника, зокрема його номер TCLU7318624, державні номерні знаки транспортного засобу, яким доставлений товар, зокрема автомобіль тягач - д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричіпом - д. н. з. НОМЕР_2 , інформацію про найменування одержувача товару Road, Zhongshan City, Guangdong Province, China;

2) копією Розхідного ордера на контейнер для морських перевезень ( номер контейнера TCLU7318624), який був пред`явлений водієм ОСОБА_1 Такий документ містить аналогічну інформацію, щодо номера контейнера та державних номерних знаків транспортного засобу, яким повинен доставлятись товар;

3) фітосанітарним сертифікатом № 60/09-6014/АЕ-279397 від 14.12.2020 року, в якому також міститься аналогічна інформація щодо номера контейнера для морських перевезень та одержувача товару;

4) наявністю у відповідача копії паспорта ОСОБА_1 - водія автомобіля, яким доставлявся товар та копії свідоцтва про реєстрацію такого автомобіля.

- документи, які були долучені відповідачем до матеріалів справи містять інформацію щодо номера контейнера, номерних знаків транспортного засобу, особи перевізника та водія, інформацію щодо одержувача товару, яка є аналогічною тій, що міститься в документах, долучених позивачем на підтвердження поставки зазначеного товару ФОП Голинською М. В. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що надані ним документи датовані раніше ( 14.12.2020 року) , ніж документи, що подані представником позивача ( 23, 24, 28 грудня ).

- посилання суду першої інстанції на те, що акт приймання-передачі від 21.12.2020 підписаний особою, повноваження якої діяти від імені позивача не підтверджені, є безпідставним, адже суд не зобов`язував відповідача надати додаткові докази укладення такого акту, а представник позивача такого клопотання не заявляла - обов`язок доказування наявності чи відсутності повноважень Польшина Р.В. діяти від імені Aviainter Group OU. Тобто, обов`язок спростування укладення між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі від 21.12.2020 року покладений саме на позивача, водночас позивач не надав жодних доказів, які б спростували чинність вказаного акту;

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.12.2020 року підготовлена перевізником, який здійснював доставку товару ФОП Часником М.І., містить його оригінальну печатку та роздрукована на спеціальному бланку. Також у вказаній накладній міститься посилання на Інвойс №1 від 14.12.2020 року на суму 32 184, 60 доларів США про оплату пиломатеріалу дубового обрізного об`ємом 22, 989 мі, оскільки саме вказаний інвойс первинно надсилався позивачу, адже передбачалось, що ПП «Ліго 1» здійснить передачу Aviainer Group OU зазначеного товару. Проте, у ході завантаження товару з`ясувалось, що контейнер TCLU7318624 не придатний для завантаження в нього товару об`ємом 22, 989 мі, у зв`язку з чим в нього вдалось завантажити пиломатеріал дубовий обрізний об`ємом всього 18, 48 мі вартістю 25 872, 00 доларів США в розрахунку 1 400, 00 доларів США за один кубометр. У згаданій накладній зазначено місце завантаження товару с. Слобода-Рівнянська, а не смт. Брошів-Осада, оскільки с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича 26 є юридичною адресою ПП «Ліго 1», однак фактичним місцем завантаження було смт. Брошів-Осада, де знаходилось місце заготівлі відповідної деревини, а відстань між вказаними населеними пунктами всього 17 км.

Таким чином, відповідач стверджує, що вказані ним письмові докази в їх сукупності підтверджують те, що ПП «Ліго 1» передало позивачу товар згідно із умовами Договору № 08/2020-ЕЕ/UA від 11.08.2020 вартістю 25 872, 00 доларів США, а тому позивач не має законних підстав вимагати повернення авансового платежу в сумі 9 800, 00 доларів США, натомість зобов`язаний сплатити відповідачу недоплачену суму коштів за поставлений товар в сумі 16 072, 00 доларів США.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про правильність висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що подані відповідачем на підтвердження поставки товару документи : Рахунок-фактура № 1 від 14.12.2020 року; Міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.12.2020 року; Інвойс № 16/27 від 21.12.2020 року, підписані в односторонньому порядку відповідачем і не містять підписів позивача або його уповноважених представників, акт приймання-передачі від 21.12.2020 року підписані особою, повноваження якої діяти від імені позивача не підтверджені. Тобто, враховуючи те, що інших доказів в матеріалах справи, які підтверджували б факт поставки товару за Контрактом № 08/2020-EE/UA від 11.08.2020 року, відповідачем не було подано, то такий факт не вважається доведеним, в той час як позивач довів придбання вказаного товару за іншим контрактом.

Також представник позивача звертає увагу на те, що відповідач неодноразово наголошував на тому, що акт приймання-передачі від 21.12.2020 підписаний не директором Aviainter Group OU, а начебто іншою особою - представником позивача Польшиним Р.В., хоча жодних документів на підтвердження повноважень діяти від імені Aviainer Group OU особи, підпис якої наявний на вищевказаному акті, до суду відповідачем надано не було. Водночас позивач зазначає про те, що представник Польшин Р.В. не має жодного відношення до компанії Aviainter Group OU, адже дана компанія не уповноважувала вказану особу на представництво її інтересів та вчинення будь-яких правочинів від імені компанії Aviainter Group OU.

Окрім того, у вказаному акті приймання-передачі не було скріплено підпис печаткою компанії Aviainter Group OU, хоча в самому контракті між сторонами печатка товариства була проставлена, а легітимність підпису у зазначеному акті не є встановленою, що ставить під сумнів презумпцію правовірності даного документа.

При цьому, представник позивача посилається на висновки викладені у постанові КГС ВС від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, у постанові ВС від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19 та у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 з приводу того, що у разі невизнання стороною факту постачання спірного товару, інша сторона не позбавлена можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару за контрактом. Тобто, за умов, що акт приймання-передачі товару від 21.12.2020 не є достатнім доказом поставки товару позивачу за контрактом № 08/2020-ЕЕ/UA від 11.08.2020 , то за загальним правилом, доказом підтвердження здійснення господарського операції (поставки товару) є саме первинні документи бухгалтерського обліку (митна декларація, податкова накладна тощо), які, натомість, відповідачем не подавались.

Представник позивача зазначає, що відповідно до Контракту №08/2020-ЕЕ/UA від 11.08.2020 року та Додатку № 1 до Контракту №08/2020-ЕЕ/UA від 11.08.2020 не передбачено можливості вносити зміни до обсягу товару та сум поставки товару на підставі будь-яких рахунків-фактур, а в силу пункту 9.2, укладеного між сторонами контракту, умови цього контракту можуть бути змінені або доповнені по взаємній письмовій згоді. Важливим є те, що п. 2.2. зазначеного контракту встановлено, що його загальний обсяг визначається як сума підписаних Специфікацій товару у Додатках контракту, а п.2.4. вказано, що точний об`єм, сума поставки буде визначений у специфікації, після загрузки контейнера та підписання акту приймання-передачі.

Тобто на підставі Рахунку-факту № 1 від 14.12.2020 р. та Інвойсу №16/27 від 21.12.2020 року, не могло відбуватись фіксування точного замовлення за спірним контрактом, оскільки сторони, на етапі укладення контракту, досягли домовленості щодо необхідності оформлення саме Специфікації до нього.

Стосовно наданої відповідачем копії міжнародної товарно-транспортної накладної, то представник позивача зазначає, що дана накладна (CMR) не містить підпису та печатки позивача у графі 24 CMR - «прийняв», що свідчило б про передачу товару за цією накладною позивачу, а тому не є належним та допустимим доказом передачі товару позивачу згідно Контракту №08/2020-ЕЕ/UA.

Представник позивача вказує у відзиві на також на недоліки міжнародної товарно-транспортної накладної, які полягають у тому, що Інвойс №1 , що є додатком до неї, містить невірні дані щодо начебто поставленого товару, проте сам же відповідач зазначав про допущені помилки в наведеному інвойсі, а тому товар не міг бути прийнятий перевізником з помилковими даними в накладній. Також дана міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.12.2020 року не містить штампу та підпису перевізника, а лише печатку, що не відповідає встановленим вимогам.

Стосовно точної адреси місця завантаження, то представник позивача звертає увагу на те, що точкою відправлення, яка погоджена сторонами контракту, є смт. Брошів-Осада, натомість відповідачем у міжнародній товарно-транспортної накладній зазначається с. Слобода-Рівнянська, однак перевізник не міг прийняти товар з неналежно оформленими документами.

Окрім того, позивач погоджується із тим, що дійсно в смт. Брошів-Осада Івано-Франківської області була загрузка товару: пиломатеріалу дубового обрізного в об`ємі 17, 152 куб., але здійснена вона за іншим контрактом № 12/2020-ЕЕ/UA від 23.12.2020 та з іншим контрагентом, а саме: ФОП Галинською М.В., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, представник позивача стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про факт отримання, надходження у розпорядження позивача товару за Контрактом № 08/2020-ЕЕ/UA від 11.08.2020.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/264/22 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів -Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ліго 1», призначено розгляд справи на 16.01.2023.

16.01.2023 судове засідання в режимі відеоконференції по розгляду апеляційної скарги акціонерного товариства підприємства «Ліго 1» б/н від 14.11.2022 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 у справі №909/264/22 не відбулось у зв`язку із припиненням подачі електричної енергії до будівлі Західного апеляційного господарського суду, що підтверджується актом про припинення електропостачання у Західному апеляційному господарському суді від 16.01.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 призначено судове засідання у справі №909/264/22 на 30.01.2023 о 15 год. 00 хв.

30.01.2023 у судове засідання, в режимі відеоконференції, з`явились відповідач - Музичин І.Я. (директор ПП «Ліго 1») , представник відповідача - Савчук Р.Р. та представник позивача - Плахутіна М.А.

Представник відповідача підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також заявив клопотання про долучення письмових доказів та просив відкласти судове засідання з метою надання можливості надіслати вказані письмові докази на адресу позивача для ознайомлення.

Представник позивача підтримала свої заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловила свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

30.01.2023 у судовому засіданні, з метою надання можливості представнику відповідача направити письмові докази представнику позивача, оголошено перерву до 06.02.2023 о 15 год. 00 хв.

06.02.2023 у судове засідання, в режимі відеоконференції, з`явились відповідач - Музичин І.Я. (директор ПП «Ліго 1») , представник відповідача - Савчук Р.Р. та представник позивача - Плахутіна М.А.

Представники сторін висловили свої міркування з приводу поданих представником відповідача письмових доказів, а також представник позивача просила долучити до матеріалів справи докази, подані нею через електронний суд перед судовим засіданням.

Протокольною ухвалою судом долучено до матеріалів справи подані представниками докази.

Окрім того, відповідачем , директором ПП «Ліго 1», Музичиним І.Я. надано пояснення з приводу апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 у справі №909/264/22 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 у справі №909/264/22 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.08.2020 Аvіaіnter Group OU (покупець) та ПП "ЛІГО 1" (продавець) уклали контракт № 08/2020-EE/UA (надалі - контракт), відповідно до умов якого ПП "ЛІГО 1" зобов`язався продати, а Аvіaіnter Group OU - купити товар, згідно з переліку у додатках до контракту, які є невід`ємною частиною контракту

Відповідно до п.2.2 ціни на товар, який поставляється відповідно до цього Контракту, фіксуються в доларах США та умовах FOB ПОРТ Одеса, Україна (ІНКОТЕРМС 2010). Ціна кожної партії поставки вказується в додатку до Контракту.

Пунктом 3.1. визначено, що поставка товару відбувається на умовах FOB ПОРТ Одеса, Україна (ІНКОТЕРМС 2010).

Датою поставки товару є дата штампу на товарно-транспортній накладній, що підтверджує передачу товару від продавця перевізнику. (п. 3.2.).

Протягом 72 годин після відвантаження товару продавець зобов`язаний повідомити покупцю точну інформацію про відвантаження товару та надати такі документи: комерційний рахунок, міжнародну товарно-транспортну накладну, детальну специфікацію, пакувальні листи (п. 4.3.).

Оплата буде здійсненна всієї суми в доларах США на рахунок «ПП ЛІГО 1» в такому порядку:

авансовий платіж 20 % від вартості товару протягом 3 днів від дати відправки інвойсу;

остаточна оплата 80 % від вартості товару має відбутися протягом 3 днів після пред`явлення комерційного рахунку (п. 4.1.).

Сторони погодили, що у випадку порушення продавцем строку поставки товару, продавець сплачує штраф у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від вартості непоставленого товару (п. 7.2.).

Пунктом 9.4. встановлено термін дії контракту до 31.12.2020.

До Контракту сторони підписали додаток №1.

Умовами додатку передбачено:

товаром поставки є обрізна дошка із білого дуба (п. 1.1.).

Розмір дошки 1930*205*30 мм (п. 1.2.).

Об`єм поставки один 40 фунтовий контейнер, приблизно 35 куб.м (п. 2.1.).

Вартість обрізної дошки із дуба, яка поставляється відповідно до даного додатку, - 1 400 доларів США за 1 куб.м на умовахПОРТ Одеса, Україна (ІНКОТЕРМС 2010) (п. 2.2.).

Орієнтовна сума поставки 40 000 доларів США (п. 2.3.).

Точний об`єм і вартість поставки буде визначена в специфікації, після завантаження контейнера та підписання акту прийому-передачі (п. 2.4.).

Товар поставляється в строк до 30 днів в порт відвантаження з моменту отримання авансового платежу (не враховуючи випадку затримки оплати за товар чи затримки бронювання відвантаження) (п. 5.1.).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Положеннями статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений контракт від 11.08.2020 № 08/2020-ЕЕ/UA на поставку пиломатеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України). Цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, є майново-господарськими. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з платіжним дорученням від 16.09.2020 року № 101, на виконання умов Контракту позивач перерахував відповідачу 20% передоплату у розмірі 9 800 доларів США. Проте відповідач не довів поставку товару у строки, визначені додатком № 1 до Контракту, а саме протягом 30 календарних днів з моменту отримання передоплати, тобто у строк до 16.10.2020.

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач направив відповідачу вимогу від 05.01.2021 №EU 021-01.05 про повернення попередньої оплати у сумі 9 800 доларів США, в якій вказав про необхідність виконання цієї вимоги до 10.02.2020. Відповідач направив позивачу відповідь на претензію, в якій вимагав оплатити заборгованість за отриманий товар в сумі 15 200 доларів США.(а.с. 25).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3% річних від суми заборгованості 9 800 доларів США за період з 17.10.2020 до 09.09.2022 у розмірі 558, 40 доларів США.

Судом першої інстанції перевірено правильність нарахування і встановлено, що 3% відсотки річних належить нараховувати за період з 11.02.2021, оскільки позивач вимагав повернення попередньої оплати до 10.02.2021. За період з 11.02.2021 до 09.09.2022 розмір річних становить 463,15 доларів США.

Період прострочення: 11.02.2021 - 09.09.2022.

Сума заборгованості = 9 800.00 доларів США.

Кількість днів прострочення = 575.

Сума 3% річних = 9 800.00х3/100/365х324+9 800.00х3/100/365х251 = 463, 15 доларів США.

Нарахування відсотків на суму попередньої оплати на підставі ч. 3 ст. 693 ЦК України здійснюється відповідно до ст. 536 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами встановлюється договором. В договорі такий розмір процентів не встановлено. Водночас, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України (неправомірне користування грошовими коштами) виникає на підставі вимоги покупця про повернення попередньої оплати.

За приписами ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Позивач за прострочення поставки товару нарахував пеню від вартості непоставленого товару на суму 49 000 доларів США в розмірі 0, 5% за кожний день прострочення за період з 14.04.2021 до 17.04.2021 в сумі 735 доларів США. Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, у цей період у відповідача вже був відсутній обов`язок по поставці товару, оскільки позивач згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України заявив вимогу про повернення попередньої оплати до 10.02.2021 і тим самим відмовився від виконання обов`язку в натурі. Тому підстави для стягнення пені - відсутні.

Подані відповідачем на підтвердження поставки товару документи, зокрема рахунок-фактура № 1 від 14.12.2020, міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.12.2020 та інвойс №16/27 від 21.12.2020 підписані тільки представниками відповідача і не містять підписів уповноважених представників позивача. Акт приймання-передачі від 21.12.2020 також підписаний особою, повноваження якої діяти від імені позивача не підтвердженні.

Крім того, дані, що містяться у згаданій міжнародній товарно-транспортні накладній від 14.12.2020, не відповідають обставинам, які зазначив відповідач. У пунтках 4, 22 накладної зазначено місце завантаження товару с. Слобода-Рівнянська, а не смт. Брошів-Осада. У пункті 23 проставлено тільки печатку перевізника ФОП Часник М.І., хоча передбачено обов`язкове проставлення штампу і підпису перевізника. Пунктом 5 вказано перелік доданих документів, зокрема інвойс №1, які містить неправильні дані щодо товару, що підлягав поставці, в той час як відповідач посилається на інвойс № 16/27.

Щодо поданих відповідачем письмових доказів від 30.01.2023 (вх. №01-04/629/23), що містять адвокатський запит від 17.08.2022, відповідь на адвокатський запит від 30.01.2023 та договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 10-11/2020, а також письмових доказів від 06.02.2023 ( вх. № 01-04/815/23), які є доповненням до вищезгаданих та включають: копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування № TGT-119 від 04.11.2020 року, укладеного між ТОВ «Таргетекс» та ПП «Ліго 1»; копію гарантійного листа ПП «Ліго 1» від 15.12.2020, який адресований ТОВ «ТАРГЕТЕКС», згідно з яким ПП «Ліго 1» гарантувало оплату за доставку вантажу та понаднормове знаходження автомобіля ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з контейнером TCLU7318624; копію подібного гарантійного листа ТОВ «ТАРГЕТЕКС» від 16.12.2020, згідно з яким вказане товариство гарантувало ТОВ «ТАЙГЕР ЛОДЖИСТИК ЛІНК» оплату за доставку вантажу та понаднормове знаходження автомобіля ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з контейнером TCLU7318624 на місці завантаження Рожнятів Івано-Франківської області, суд зазначає про те, що інформація, яка зазначена у документах котрі відповідач долучив до матеріалів справи, не встановлює факт поставки товару, а лише опосередковано стосується відносин, які склались між відповідачем і його контрагентами станом на грудень 2020 р.

Щодо доданих до клопотання про долучення доказів від 03.02.2023 року документів: Гарантійного листа від 15.12.2020 року та Гарантійного листа від 16.12.2020 року, суд вказує про те, що ні Гарантійний лист 15.12.2020 року, а ні Гарантійний лист від

16.12.2020 не підтверджують сам факт завантаження контейнеру товаром ПП "Ліго 1".

Вищенаведені документи свідчить лише про знаходження деякий час на території ПП "Ліго 1" контейнера № НОМЕР_3 (який був поданий компанією посередником ТОВ "Тайгер ЛоджистікЛінк") за простій якого ПП"Ліго1" було зобов`язано сплатити ТОВ «ТАРГЕТЕКС» грошові кошти за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування №TGT-119 від 04.11.2020року, а ТОВ«ТАРГЕТЕКС», в свою чергу, зобов`язаний був сплатити ТОВ "Тайгер ЛоджистікЛінк" грошові кошти за Договором на транспортно-експедиторського обслуговування№10-11/2020 від 10.11.2020 року, самих доказів сплати за вищевказаними договорами відповідачем не додано.

Окрім того, представником позивача було подано докази, що спростовують надану представником відповідача інформацію, а саме адвокатський запит від 31.01.2023 та відповідь на адвокатський запит від 03.02.2023, що являє собою лист ТОВ "Тайгер ЛоджистікЛінк" з приводу того, що на виконання Договору на транспортно-експедиторського обслуговування №10- 11/2020 від 10.11.2020 року укладеного між ТОВ "Тайгер Лоджистік Лінк" та ТОВ "Таргетекс" (код ЄДРПОУ: 39967776) експедитором ТОВ "Тайгер Лоджистік Лінк"(код ЄДРПОУ:40202033) було подано автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з контейнером №ТСLU7318624 на територію підприємства ТОВ "Ліго-1" (код ЄДРПОУ: 42377123) в с. Красне, Івано-Франківської області. Вищевказаний автомобіль з контейнером №ТСLU7318624 простояв до кінця грудня 2020 р. на території ТОВ "Ліго-1", завантаження його товаром не проводилося з незрозумілих ТОВ "Тайгер Лоджистік Лінк" причин. 28 грудня 2020 року пустий контейнер № НОМЕР_3 було переміщено на територію підприємства ФОП Галинської Марії Володимирівни (код: НОМЕР_4 ) в смт. Брошнів-Осада, Івано-Франківської області для завантаження товару, подальше експедирування та перевезення контейнера №ТСLU7318624, виконувалось компанією нерезидентом та його підрядником.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 6755, 69 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №248 від 28.11.2022.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ліго 1» б/н від 14.11.2022 (вх. №01-05/2850/22 від 22.11.22)- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 у справі №909/264/222 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.02.2023

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Скрипчук О.С.