ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2023Справа № 910/11572/22Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія «Розумний простір»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Представники:
від позивача: Танцюра Ю.Б.
від відповідача: Пащенко М.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія «Розумний простір» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 20-р/тк від 26.08.2022 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним зазначене рішення.
Також, разом з позовною появою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у задоволені якої судом відмовлено з мотивів викладених в ухвалі суду від 02.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху.
09.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 ГПК України, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 13.12.22.
02.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 13.12.2022 прибули представники сторін.
Представник відповідача просив оголосити перерву з метою ознайомлення з відповіддю на відзив.
Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 13.12.2022 судом задоволено клопотання відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 17.01.2023.
21.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких містилось клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
09.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.
У підготовче засідання 17.01.2023 прибули представники сторін.
Представник відповідача підтримав клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, яке міститься у відзиві. Представник позивача підтримав клопотання про здійснення окремої процесуальної дії (дослідження інвойса № GLAK001989, пакувального листа № GLAK001989, інвойса № VOIR001862, пакувального листа № VOIR001862, інвойса № VOIR003714, пакувального листа № VOIR003714) в закритому судовому засіданні, яке міститься в додаткових поясненнях.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна чи службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Статтею 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що таємна інформація це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини 2 ст. 6 Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до ч.ч. 8 та 9 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Відповідно до статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону.
Водночас, суд зазначає, що заяви позивача та відповідача не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності здійснення розгляду справи № 910/11572/22 (повністю або в частині) в закритому судовому засіданні, з огляду на що суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні відповідних клопотань позивача та відповідача.
Поряд з цим, у підготовчому засіданні 17.01.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2023.
У судове засідання 07.02.2023 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 07.02.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з`ясовує, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з`ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.
Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Судом встановлено, що 26.08.2022 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким постановлено:
1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія «Розумний простір» (м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 38483908) (далі - Товариство, Позивач) вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.10.2021 № 127-26/09-14671 у встановлений ним строк.
2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Студія «Розумний простір» штраф у розмірі 287 293 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті дев`яносто три) гривні.
Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.
До Комітету надійшла надійшла заява закритого акціонерного товариства «Narbutas international» від 19.07.2021 б/н (вх. Комітету № 8-01/283-АМ від 21.07.2021) про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ербі Декор» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання позначення «NARBUTAS» (далі - Заява).
З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду Заяви, керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», державний уповноважений Комітету направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Студія «Розумний простір» (далі - Товариство) Вимогу про надання в 10-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. Вимога містила 4 пункти (запитання), а також зазначення про надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги.
У Вимозі, зокрема, зазначалося, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 та статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514457924 Вимогу вручено 18.10.2021 ТОВ «Студія «Розумний простір».
Листом від 25.10.2021 № 2510/21-2 ТОВ «Студія «Розумний простір» підтвердило, що отримало Вимогу 18.10.2021 та надало Комітету інформацію на Вимогу в неповному обсязі у встановлений державним уповноваженим строк, а саме, не надало відповіді на пункт 4 Вимоги Комітету.
З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що дії Товариства у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 11.10.2021 № 127-26/09-14671 у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 20-р/тк від 26.08.2022 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним зазначене рішення.
Зокрема, позивач зазначає, що Комітетом не зазначено в чому полягає значимість і необхідність витребуваної у п. 4 інформації; між Товариством та контрагентами укладено угоди про нерозголошення інформації про закупівлю акустичних кабін компанії «Narbutas international», що забороняє розповсюджувати відповідну інформацію; Комітетом притягнуто до відповідальності ТОВ «Студія «Розумний простір», у той час як «Narbutas international» звернулось з заявою щодо ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях ТОВ «Ербі Декор»; позивачем не було отримано повідомлення про порушення справи, подання з попередніми висновками та призначення справи до розгляду; Комітетом не обґрунтовано розмір накладеного штрафу та пропущено строк притягнення позивача до відповідальності.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як встановлено судом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду Заяви, керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», державний уповноважений Комітету направив Товариству Вимогу про надання в 10-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. Вимога містила 4 пункти (запитання), а також зазначення про надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги.
Разом з тим, позивачем надано Комітету відповідь на вимогу про надання інформації Вих. №2510/21-2 від 25.10.2022 в якій щодо питання пункту 4 Вимоги зазначено, що між Товариством та контрагентами укладено угоди про нерозголошення інформації про закупівлю акустичних кабін компанії «Narbutas international», які забороняють розповсюджувати відповідну інформацію про замовників продукції. Також, Товариством зазначено, що запитувана інформація може бути надана виключно за наявності дозволу компанії «Narbutas international».
Зважаючи на це, 26.08.2022 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.10.2021 № 127-26/09-14671 у встановлений ним строк та накладено на Товариство штраф.
Так, щодо посилань позивача на безпідставність притягнення його до відповідальності, як особи, яка виступала на стороні компанії «Narbutas international», яка звернулась до Комітету із заявою про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ербі Декор» законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання позначення «NARBUTAS», суд зазначає про таке.
Як було встановлено вище, підставою для притягнення Товариства до відповідальності було подання Товариством Комітету інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Комітету.
Тобто, предметом розгляду справи № 127-26.13/196-21, за результатами розгляду якої прийнято спірне Рішення були виключно дії Товариства. Ані Заява, ані дії компанії «Narbutas international» та/або ТОВ «Ербі Декор» не були предметом розгляду справи № 127-26.13/196-21.
Відтак, доводи позивача в частині, що стосується Заяви та дій вищевказаних юридичних осіб, судом до уваги не беруться, оскільки, вони не мають відношення до предмета спору в даній справі.
Щодо посилань позивача на невідповідність запитуваної інформації діяльності Товариства та конфіденційності запитуваної Комітетом інформації, суд зазначає наступне.
Так, позивач стверджує, що в передбачений Вимогою строк надав відповіді на питання, що містяться в пунктах 1-3, надав копії підтверджуючих документів, у тому числі, тих, що містили інформацію з обмеженим доступом. При цьому, надаючи відповідь на питання, що міститься у пункті 2 Вимоги, Товариство зазначило, що не здійснювало реалізацію акустичних кабін з позначенням NARBUTAS і ніколи не мало жодних договірних чи інших відносин з ТОВ «Ербі Декор». Щодо інформації, яка містилась в п. 4 Вимоги, Товариство пояснило, що на вимогу контрагентів, які здійснювали закупівлю у Товариства акустичних кабін виробництва компанії «Narbutas international», між сторонами укладені угоди про нерозголошення інформації, що стосується таких договорів поставки. Порушення умов вказаних угод про нерозголошення інформації могло мати наслідком втрату Товариством клієнтів, пред`явлення до Товариства претензій та позовів.
Судом було встановлено, що у п. 4 Вимоги Комітет вимагав вказати найменування юридичних/фізичних осіб (зазначити ідентифікаційний код юридичної особи/ПІБ та інші реквізити фізичної особи), яким Товариство реалізувало акустичні кабіни виробництва Заявника у 2019-2021 роках, зазначивши кількість цієї продукції. Відповідь надати відповідно до таблиці 1.
У Відповіді на вимогу щодо питання, зазначеного в п. 4 Вимоги, позивач, зокрема, вказав на неможливість надання запитуваної Комітетом інформації, посилаючись на її конфіденційність та необхідність надання дозволу на надання інформації компанією «Narbutas international».
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Частиною 1 статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Отже, вимога Комітету для суб`єктів господарювання є обов`язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб`єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов`язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Зазначеним вище спростовуються твердження позивача про необхідність визначення та доведення Комітетом значимості та необхідності витребуваної інформації, зокрема, тієї, що вказана в п. 4 Вимоги.
При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини 3 статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків: 1) надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону; 2) недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"; 3) інших випадків, встановлених законом.
За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 6 ст. 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Суд зазначає, що у Вимозі Комітетом було роз`яснено Товариству, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено «інформація з обмеженим доступом») і така інформація буде використана згідно з чинним законодавством. У разі надання інформації з обмеженим доступом (зокрема, конфіденційної інформації) необхідно: 1) зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом; та 2) надати обґрунтування щодо віднесення інформації до інформації із обмеженим доступом.
Суд звертає увагу на те, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Комітету щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Комітет.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.
Як було вказано вище, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Тобто, позивач був зобов`язаний надати інформацію, зазначену в п. 4 Вимоги, у формі та у спосіб, які були визначені Комітетом, або повідомити, що інформація, запитувана у п. 4 Вимоги у Товариства відсутня. Разом з тим, у відповідь на пункт 4 Вимоги Товариство фактично заперечило саму можливість надання запитуваної інформації, посилаючись на її конфіденційність.
Доказів протилежного, а саме доказів надання інформації, вказаної у п. 4 Вимоги матеріали справи не містять, що, в свою чергу, свідчить про вчинення Товариством порушення, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та спростовує викладені в позові доводи щодо відсутності в діях Товариства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він в передбачений Вимогою строк надав відповіді на питання 1-3, надав документи (у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом), зазначив про відсутність відносин з ТОВ «Ербі Декор», оскільки, підставою для винесення Рішення Комітетом стало ненадання позивачем інформації, запитуваної саме п. 4 Вимоги, а не пунктами 1-3, більше того, Комітетом притягнуто Товариство до відповідальності за п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (подання інформації в неповному обсязі), а не за п. 13 ст. 50 вказаного Закону (неподання інформації Антимонопольному комітету України).
Стосовно доводів позивача про те, що Комітетом не було належним чином повідомлено Товариство про початок розгляду справи, не надіслано копії подання та не повідомлено про засідання Тимчасової адміністративної колегії Комітету, на якому прийнято Рішення, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 14.12.2021 № 09/353-р розпочато розгляд справи № 127-26.13/196-21 за ознаками вчинення ТОВ «Студія «Розумний простір» порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на Вимогу у встановлений ним строк.
Відповідно до ч.2 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
Листом від 14.12.2021 № 127-26.13/09-18003 Комітетом направлено позивачу відповідне повідомлення про початок розгляду справи та копію вищезазначеного розпорядження.
Як вбачається з повідомлення про вручення № 0303514655904, лист від 14.12.2021 вручений за довіреністю.
Тобто, Комітетом дотримано положення ст. 37 Закону та протягом трьох робочих днів надіслано позивачу копію розпорядження.
При цьому, прийняття органом Комітету розпорядження про початок розгляду справ у зв`язку з наявністю в діях суб`єкта господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та здійснення розгляду відповідної справи саме по собі не порушує прав та охоронюваних законом інтересів такого суб`єкта господарювання.
Судом, також, встановлено, що за результатами розгляду справи № 127-26.13/196-21 Комітетом складено подання з попередніми висновками у справі та направлено позивачу.
Так, Комітетом було надіслано ТОВ «Студія «Розумний простір» подання про попередні висновки у справі від 10.06.2022 № 127-26.13/196-21/77-спр, яке відповідно до поштового відправлення № 0303515107552 не вручено під час доставки та повернулось до Комітету у зв`язку з «кінцем терміну зберігання».
При цьому, суд зазначає, що на конверті відправлення № 0303515107552 зазначено наступну адресу Товариства: вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ, 04080.
Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Комітету https://amcu.gov.ua/ 19.08.2022 Комітетом розміщено інформацію щодо попередніх висновків у справі № 127-26.13/196-21 із зазначенням дати, часу й місця розгляду справи.
Також, Комітетом направлено на адресу Товариства повідомлення про призначення справи до розгляду за №0303515124740, яке не вручено під час доставки та повернулось до Комітету у зв`язку з «кінцем терміну зберігання».
Таким чином, Комітет вжив відповідні заходи для належного інформування позивача про розгляд справи № 127-26.13/196-21, а відтак, вищевказані твердження позивача є необґрунтованими.
Щодо визначеного Комітетом розміру штрафу, суд звертає увагу на наступне.
Так, позивач стверджує, що застосування максимального розміру штрафу в даному випадку не відповідає принципу пропорційності та розумності та порушує його права.
У Рішенні вказано, що листом Комітету від 30.06.2022 № 127-26.13/09-784е Державній податковій службі України направлено запит про надання інформації щодо доходу Товариства, у відповідь на який листом від 06.07.2022 № 4950/5/99-00-04-03-01-05 (вх. № 7-09/4823 від 07.07.2022) Державна податкова служба України надала запитувану інформацію.
У Рішенні зазначено, що дохід (виручка) ТОВ «Студія «Розумний простір» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік становить 28 729 400 грн (двадцять вісім мільйонів сімсот двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Таким чином 1% від виручки складає 287 294,00 грн, водночас Комітетом накладено штраф у розмірі 287 293,00 грн, що відповідає приписам ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У свою чергу, зазначений Закон не містить норм, які б надавали господарському суду право зменшувати розмір стягуваного штрафу чи звільняти від його сплати (у разі його правомірного нарахування).
Стосовно тверджень позивача про порушення Комітетом строків притягнення до відповідальності, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відтак, позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, зазначає, що аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем твердженнями, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 257 ГК України справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Отже, у випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, згідно приписів Закону.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 922/4706/16.
Як встановлено у Рішенні, листом від 25.10.2021 № 2510/21-2 (вх. Комітету № 8-09/1599-кі від 28.10.2021) Товариство надало Комітету інформацію на Вимогу в неповному обсязі у встановлений державним уповноваженим строк.
Отже, Комітетом дотримано строк притягнення позивача до відповідальності, а Рішення № 20-р/тк від 26.08.2022 прийнято у межах строку давності притягнення до відповідальності.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія «Розумний простір» не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.02.2023
Суддя Ю.В. Картавцева
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2023 |
Оприлюднено | 20.02.2023 |
Номер документу | 109044034 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства про захист економічної конкуренції |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Картавцева Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні