Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/11572/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/11572/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Танцюра Ю.Б.,

від відповідача - Пащенко М.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 (повний текст рішення складено 17.02.2023)

у справі № 910/11572/22 (суддя Картавцева Ю.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.08.2022 року №20-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 20-р/тк від 26.08.2022 року є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, встановлено, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, відтак викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що доводи позивача щодо грубого порушення Комітетом принципу рівності усіх суб`єктів господарювання перед законом суд першої інстанції взагалі не відобразив у своєму рішенні та оцінки цим доводам не надав, підстав, з яких місцевий господарський суд вирішив залишити ці доводи поза увагою, у рішенні не наведено. Скаржник зазначає, що відхиляючи доводи позивача про те, що АМКУ не обґрунтував значимість та необхідність інформації, яка витребовувалася ним у пункті 4 Вимоги, суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на те, що систематичний аналіз ст. 35 Закону та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" свідчить про виключність повноважень АМКУ, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи. З наведеного висновку суду першої інстанції випливає, що під час розгляду справи по суті місцевий господарський суд не вважав за необхідне перевірити правомірність витребування Комітетом такої інформації у Товариства і надавати оцінку тому, яке саме значення ця інформація мала для Комітету, який відмовив Компанії NARBUTAS INTERNATIONAL у порушенні справи за заявою останньої. Позивач вважає, що місцевий господарський суд також не вважав за необхідне досліджувати питання про те, як саме відсутність інформації, зазначеної у пункті 4 Вимоги вплинула на стан економічної конкуренції на ринку України, та чи спричинило відсутність такої інформації настання будь-яких негативних наслідків для економіки України чи для будь-яких третіх осіб. При цьому, скаржник наголошує, що незважаючи на численні посилання у рішенні суду першої інстанції на виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством, місцевий господарський суд не встановив та не зазначив, для виконання якого саме завдання АМКУ витребовував у позивача інформацію про контрагентів, яким Товариство продавало акустичні кабінки виробництва Компанії NARBUTAS INTERNATIONAL, а також інформації про кількість проданої ним продукції, при тому, що у відповіді на пункт 2 Вимоги ТОВ " Студія "Розумний простір " чітко зазначило, що господарських правовідносин із ТОВ "Ербі Декор" ніколи не мало і жодних товарів йому не продавало. Крім того позивача звертає увагу, що відхиляючи твердження позивача про порушення Комітетом норм процесуального права у зв`язку з ненаправленням у встановленому законом порядку повідомлення про початок розгляду Антимонопольної справи та копії відповідного розпорядження, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до повідомлення про вручення №0303514655904 лист від 14.12.2021 року був вручений за довіреністю. В той же час, доводи позивача про відсутність на вказаному повідомленні про вручення належної адреси Товариства місцевий господарський суд повністю проігнорував, як і доводи про те, що особу, яка поставила підпис на вказаному повідомленні неможливо ідентифікувати через відсутність будь-яких даних про неї чи документу, на підставі якого вона діяла. Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції зазначив, що прийняття органом Комітету розпорядження про початок розгляду справи у зв`язку з наявністю в діях суб`єкта господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та здійснення розгляду відповідної справи саме по собі не порушує прав та законних інтересів такого суб`єкта господарювання, залишивши поза увагою доводи позивача про те, що необізнаність суб`єкта господарювання про зазначені обставини об`єктивно позбавляє його можливості здійснювати свій захист і подавати до АМКУ мотивовані доводи і заперечення. Також скаржник звертає увагу, що у своєму позові Товариство не заявляло позовних вимог про зменшення розміру накладеного Комітетом штрафу або звільнення Товариства від його сплати, а просило у цій частині перевірити оскаржуване рішення на предмет відповідності його вимогам закону та Рекомендаційних роз`яснень "Щодо застосування положень ч. 2, 5 та 5 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 09.08.2016 року №39-pp". В той же час, відхиляючи доводи позивача про накладення Комітетом штрафу поза межами строків, встановлених статтею 250 ГК України, суд першої інстанції ототожнив поняття "притягнення до відповідальності" та поняття "накладення штрафу" зазначивши, що у випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальним нормами, що регулюють відповідні правовідносини. З огляду на встановлений ч. 1 ст. 42 Закону трирічний строк давності притягнення особи до відповідальності за порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що Комітетом дотримано строк притягнення позивача до відповідальності на підставі оскаржуваного рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11572/22.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11572/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року у справі №910/11572/22 та призначено розгляд справи на 19.04.2023 року.

22.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

05.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.2023 року.

В судовому засіданні 24.05.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга стосується позовних вимог, які задоволені судом першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 26.08.2022 року Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення, а.с. 30-33), яким постановлено:

1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" (м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 38483908) (далі - Товариство, Позивач) вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.10.2021 № 127-26/09-14671 у встановлений ним строк.

2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Студія "Розумний простір" штраф у розмірі 287 293 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті дев`яносто три) гривні.

Колегія суддів дослідивши рішення № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 26.08.2022 року встановила, що зі змісту даного рішення вбачається наступне.

До Комітету надійшла заява закритого акціонерного товариства "Narbutas international" від 19.07.2021 року б/н (вх. Комітету № 8-01/283-АМ від 21.07.2021) про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Ербі Декор" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання позначення "NARBUTAS" (далі - Заява).

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду Заяви, керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" (далі - Товариство) Вимогу про надання в 10-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. Вимога містила 4 пункти (запитання), а також зазначення про надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги. (а.с. 24-25).

У Вимозі, зокрема, зазначалося, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 та статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514457924 Вимогу вручено 18.10.2021 року ТОВ "Студія "Розумний простір".

Листом від 25.10.2021 року № 2510/21-2 ТОВ "Студія "Розумний простір" підтвердило, що отримало Вимогу 18.10.2021 року та надало Комітету інформацію на Вимогу в неповному обсязі у встановлений державним уповноваженим строк, а саме, не надало відповіді на пункт 4 Вимоги Комітету. (а.с. 26-27).

З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що дії Товариства у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 11.10.2021 року № 127-26/09-14671 у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В той же час, позивач вважає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 20-р/тк від 26.08.2022 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просив суд першої інстанції визнати недійсним зазначене рішення.

При цьому, позивач у позові зазначив, що:

- Комітетом не зазначено в чому полягає значимість і необхідність витребуваної у п. 4 інформації;

- між Товариством та контрагентами укладено угоди про нерозголошення інформації про закупівлю акустичних кабін компанії "Narbutas international", що забороняє розповсюджувати відповідну інформацію;

- Комітетом притягнуто до відповідальності ТОВ "Студія "Розумний простір", у той час як "Narbutas international" звернулось з заявою щодо ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях ТОВ "Ербі Декор";

- позивачем не було отримано повідомлення про порушення справи, подання з попередніми висновками та призначення справи до розгляду;

- Комітетом не обґрунтовано розмір накладеного штрафу та пропущено строк притягнення позивача до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «;Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу АМК обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в т.ч. роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови АМК, його заступників, державних уповноважених АМК, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень АМК, у спеціальних процесуальних засадах діяльності АМК, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників АМК на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань АМК відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

АМК будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, в т.ч., розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в т.ч. з обмеженим доступом тощо.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що АМК має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в т.ч. з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків.

Тобто, Комітет самостійно встановлює, яка інформація є необхідною для проведення дослідження ринку, суб`єкти господарювання не можуть самостійно визначати, яку інформацію потрібно надавати. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АМК щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на АМК.

Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/1589/17, від 17.09.2019 у справі №904/332/19, від 24.10.2019 у справі №904/781/19, від 19.12.2019 у справі №910/12403/18.

Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом АМК може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.

Саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 04.07.2019 у справі №910/13461/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 07.08.2019 у справі №910/13460/18, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 26.09.2019 у справі №910/12393/18.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова АМК має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету є органом Комітету.

Державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною 1 ст. 22-1 цього ж Закону передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання, надаються на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації. Інформація з обмеженим доступом, одержана АМК, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків: 1) надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону; 2) недотримання вимог, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 3) інших випадків, встановлених законом. Особа, яка надає інформацію як інформацію з обмеженим доступом, зобов`язана зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом. (ч. ч. 2, 3 ст. 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у т.ч. листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп`ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч. ч. 1 і 2 ст. 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені ч. 1 ст. 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в т.ч. про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Пунктом 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене, зокрема, п. 14 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання конкретної, заснованої на законі, вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність, незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація. (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі № 910/12392/18, від 23.01.2020 року у справі № 922/1124/18 та від 05.05.2020 року у справі № 908/2323/19).

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи керуючись статтями 7, 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету направив Товариству Вимогу про надання в 10-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. Вимога містила 4 пункти (запитання), а також зазначення про надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги. (т.1, а.с. 24-25).

Позивачем надано Комітету відповідь на вимогу про надання інформації Вих. №2510/21-2 від 25.10.2022 року в якій щодо питання пункту 4 Вимоги зазначено, що між Товариством та контрагентами укладено угоди про нерозголошення інформації про закупівлю акустичних кабін компанії "Narbutas international", які забороняють розповсюджувати відповідну інформацію про замовників продукції. Також, Товариством зазначено, що запитувана інформація може бути надана виключно за наявності дозволу компанії "Narbutas international". (т.1, а.с. 26-27).

26.08.2022 року Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 11.10.2021 року № 127-26/09-14671 у встановлений ним строк та накладено на Товариство штраф. (т.1, а.с. 30-32).

Водночас, позивач вважає, що в передбачений Вимогою строк надав відповіді на питання, що містяться в пунктах 1-3, надав копії підтверджуючих документів, у тому числі, тих, що містили інформацію з обмеженим доступом. При цьому, надаючи відповідь на питання, що міститься у пункті 2 Вимоги, Товариство зазначило, що не здійснювало реалізацію акустичних кабін з позначенням NARBUTAS і ніколи не мало жодних договірних чи інших відносин з ТОВ "Ербі Декор".

Щодо інформації, яка містилась в п. 4 Вимоги, Товариство пояснило, що на вимогу контрагентів, які здійснювали закупівлю у Товариства акустичних кабін виробництва компанії "Narbutas international", між сторонами укладені угоди про нерозголошення інформації, що стосується таких договорів поставки. Порушення умов вказаних угод про нерозголошення інформації могло мати наслідком втрату Товариством клієнтів, пред`явлення до Товариства претензій та позовів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять та позивачем не надано відповідних угод про нерозголошення інформації.

В той же час, у п. 4 Вимоги Комітет вимагав вказати найменування юридичних/фізичних осіб (зазначити ідентифікаційний код юридичної особи/ПІБ та інші реквізити фізичної особи), яким Товариство реалізувало акустичні кабіни виробництва Заявника у 2019-2021 роках, зазначивши кількість цієї продукції. Відповідь надати відповідно до таблиці 1.

Також у Вимозі Комітетом було роз`яснено Товариству, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено "інформація з обмеженим доступом") і така інформація буде використана згідно з чинним законодавством. У разі надання інформації з обмеженим доступом (зокрема, конфіденційної інформації) необхідно: 1) зазначити, яка саме інформація має обмежений доступ, у тому числі які саме документи або частини документів містять інформацію з обмеженим доступом; та 2) надати обґрунтування щодо віднесення інформації до інформації із обмеженим доступом.

Колегія суддів наголошує, що саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відтак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивач був зобов`язаний надати інформацію, зазначену в п. 4 Вимоги, у формі та у спосіб, які були визначені Комітетом, або повідомити, що інформація, запитувана у п. 4 Вимоги у Товариства відсутня.

Водночас, позивач фактично заперечило саму можливість надання запитуваної інформації, посилаючись на її конфіденційність та при цьому без надання відповідних доказів.

З огляду на викладене, матеріали справи не містять доказів надання інформації, вказаної у п. 4 Вимоги, що, в свою чергу, свідчить про вчинення Товариством порушення, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та спростовує викладені доводи скаржника щодо відсутності в діях Товариства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" саме на Комітет покладено обов`язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.

При цьому, колегія суддів підкреслює, що органи Комітету самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного й об`єктивного з`ясування обставин справи та які дають можливість встановити наявність порушення Законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Частиною четвертою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Враховуючи викладене, зазначене свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи, що в свою чергу спростовує доводи скаржника, що Комітет повинен був довести значимість та необхідність витребуваної інформації, зокрема, тієї, що вказана в п. 4 Вимоги, а суд першої інстанції зобов`язаний перевірити правомірність витребування Комітетом такої інформації.

Щодо заперечень позивача проти розміру накладеного Комітетом штрафу, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 цього Закону, тягне за собою накладання штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Зі змісту рішення АМК вбачається, що листом Комітету від 30.06.2022 року № 127-26.13/09-784е Державній податковій службі України направлено запит про надання інформації щодо доходу Товариства, у відповідь на який листом від 06.07.2022 року № 4950/5/99-00-04-03-01-05 (вх. № 7-09/4823 від 07.07.2022) Державна податкова служба України надала запитувану інформацію.

Також в пункті 39 розділу 8 рішенні АМК вбачається, що дохід (виручка) ТОВ "Студія "Розумний простір" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік становить 28 729 400 грн. (двадцять вісім мільйонів сімсот двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 287 293, 00 грн., тобто розмір штрафу не перевищує одного відсотка доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік, що свідчить про законність його застосування до позивача.

При цьому, місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу, що Закон не містить норм, які б надавали господарському суду право зменшувати розмір стягуваного штрафу чи звільняти від його сплати (у разі його правомірного нарахування).

Окрім цього, з рішення АМК вбачається, що розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 14.12.2021 № 09/353-р розпочато розгляд справи № 127-26.13/196-21 за ознаками вчинення ТОВ "Студія "Розумний простір" порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на Вимогу у встановлений ним строк.

Відповідно до ч.2 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.

Листом від 14.12.2021 року № 127-26.13/09-18003 Комітетом направлено позивачу відповідне повідомлення про початок розгляду справи та копію вищезазначеного розпорядження.

Як вбачається з повідомлення про вручення № 0303514655904, лист від 14.12.2021 року вручений за довіреністю. (т.1, а.с. 132).

З огляду на викладене судом першої інстанції правомірно встановлено, що Комітетом дотримано положення ст. 37 Закону та протягом трьох робочих днів надіслано позивачу копію розпорядження.

Колегія суддів звертає увагу, що Законодавство про захист економічної конкуренції не обмежує Комітет у способах вручення вимоги. Водночас обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання відправлення адресатом (його уповноваженою особою).

Відповідно до абзацу другого пункту 94 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» (далі - Правила) - рекомендовані поштові відправлення, можуть видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Відповідно до п. 89 та 90 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду закордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ. Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 105 Правил для одержання реєстрованого поштового відправлення одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись.

Таким чином, обов`язок щодо перевірки повноважень представника позивача на отримання поштового відправлення покладено на працівників АТ «Укрпошта» і лише після цього представнику позивача було видано зазначений вище лист Комітету.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що бланком повідомленням про вручення поштового відправлення №0303514655904 не передбачено фіксування в ньому прізвища, ім`я та по-батькові отримувача, передбачено лише особистий підпис отримувача (п. 105 Правил).

Особистий підпис фізичної особи не передбачає також обов`язково фіксування всіх літер свого прізвища та/або прізвища, ім`я та по-батькові.

Відтак, поштове відправлення №0303514655904 було вручено позивачу належним чином, а обов`язок правильності заповнення повідомлень про вручення кореспонденції, та порядку її видання адресатам - належить до обов`язків АТ «Укрпошта», яка спочатку перевіряє повноваження отримувача, а вже після цього отримувач ставить свій особистий підпис у бланку повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання поштового відправлення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Комітетом дотримано положень статті 37 Закону та протягом трьох робочих днів надіслано позивачу копію розпорядження.

Крім цього, зі змісту рішення АМК вбачається, що листом Комітету від 14.06.2022 року № 127-26.13/09-598 позивачу надіслано копію подання про попередні висновки у справі від 10.06.2022 року №127-26.13/196-21/77-спр (далі - Подання), яке відповідно до поштового відправлення № 0303515107552, не вручено під час доставки та повернено до Комітету у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за №90/299 (із змінами) (далі - Правила), у разі, якщо немає можливості вручити копію подання з попередніми висновками особам, які беруть участь у справі, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету не пізніше ніж за п`ять днів до дня розгляду справи забезпечують розміщення на офіційному веб-сайті Комітету (http://www.amc.gov.ua) інформацію щодо попередніх висновків у справі, із зазначенням дати, часу і місця розгляду справи.

З огляду на неотримання позивачем копії Подання, Комітет опублікував на офіційному веб-сайті Комітету://amcu.gov.ua/ 19 серпня 2022 року інформацію щодо Подання із зазначенням дати, часу й місця розгляду справи.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з моменту направлення копії Подання до моменту прийняття Рішення, пройшло близько 2,5 місяців, а отже Комітет вжив відповідних заходів щодо інформування позивача.

Щодо доводів скаржника про порушення Комітетом строків притягнення до відповідальності, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із положень статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 257 Господарського кодексу України - справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.

Згідно статті з Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Відтак, у спірних правовідносинах Закон загальний не має переваги над спеціальним.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначають спеціальний статус діяльності Комітету, який обумовлюється спеціальними процесуальними засадами.

Колегія суддів звертає увагу, що про перевагу законодавства про захист економічної конкуренції перед іншими законодавчими актами вказано також у пункті 8.7. постанови Верховного Суду від 8 січня 2021 року у справі №910/9166/19.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Тому, колегія суддів зазначає, що у випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, згідно приписів Закону, що й було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 922/4706/16.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 25.10.2021 року №2510/21-2 ТОВ «Студія "Розумний простір» надало інформації на Вимогу. (т.1, а.с. 26).

Відтак, день вчинення ТОВ «Студія "Розумний простір» порушення є - 25.10.2021 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Комітетом дотримано строк притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону.

З огляду на доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, враховуючи послідовну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також правил здійснення оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та з дотриманням вимог статей 86, 236 ГПК України ухвалив судове рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Розумний простір" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року у справі №910/11572/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року у справі № 910/11572/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11572/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко