Рішення

від 06.02.2023 по справі 910/10159/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2023Справа № 910/10159/22

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГАРАНТ БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИГРАД «БК»

про стягнення 122865,08 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИГРАД «БК»

до Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГАРАНТ БУД»

про стягнення 82009,48 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Савісько Ю.В.,

від відповідача - Фєтісов Є.П.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2022 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ГАРАНТ БУД» (далі - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИГРАД «БК» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 122865,08 грн, внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між ними Договору оренди №15022022 від 15.02.2022 (далі - Договір).

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що об`єкт оренди (елементи опалубки) перебував у користуванні відповідача з 18.02.2022 по 31.05.2022, однак відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу орендну плату за час користування орендованим майном згідно виставлених рахунків на загальну суму 201865,08 грн. Позивач зазначає, що за рахунок гарантійного платежу в розмірі 100000,00 грн, сплаченого відповідачем відповідно до п. 2.7 Договору, розмір заборгованості з орендної плати станом на дату подання позову становить 101865,08 грн. Крім того, позивач вважає, що на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) № від 31.05.2022 та відповідного рахунку з відповідача підлягає стягненню відшкодування вартості втраченого обладнання у сумі 21000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених позивачем вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки не погоджується із визначеним позивачем періодом оренди та сумою заборгованості з орендної плати. Відповідач зазначає, що використання орендованого майна було вимушено припинено 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану, та є форс-мажорною обставиною відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1. Крім того, з 24.02.2022 він перестав мати фізичний доступ до будівельного майданчика, де перебувало орендоване майно, та не міг ним володіти і користуватися до 23.05.2022, оскільки саме з цієї дати ТОВ «СОЮЗКОНТРАКТ-УКРАЇНА» - замовник за Договором підряду №7331/SKU- И від 14.02.2022 попросив відповідача відновити роботи на об`єкті де знаходилось орендоване майно. Також відповідач посилається на те, що 28.02.2022 директором відповідача був виданий наказ №3 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам», відповідно до якого всі працівники відповідача у період з 01.03.2022 по 17.04.2022 перебували у відпустці без збереження заробітної плати. Окрім того, відповідач зазначає, що в листі від 10.06.2022 позивач погодився не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 30.04.2022. Відтак, відповідач вважає, що орендоване майно було використане з 18.02.2022 по 23.02.2022 та з 23.05.2022 по 31.05.2022, тобто протягом 15 днів, а тому за розрахунками відповідача сума, яку він мав би сплатити за фактичне користування орендованим майном становить 34921,80 грн. Оскільки орендна плата була сплачена відповідачем 16.02.2022 в розмірі 37931,28 грн, то залишок в розмірі 3009,48 грн відповідач вважає доцільним направити на відшкодування визнаної ним вартості пошкоджених елементів об`єкта оренди в розмірі 21000,00 грн, а решта суми в розмірі 17990,52 грн має бути погашена за рахунок сплаченої ним заставної вартості (Гарантійного платежу). З огляду на це відповідач вважає, що позивач має повернути йому залишок заставної вартості (Гарантійного платежу) в сумі 82009,48 грн. Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що ним понесені витрати на надання правничої допомоги, що попередньо (орієнтовно) становить 22800,00 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що введення воєнного стану та настання обставин непереборної сили не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату, оскільки відповідно до п. 12.1 Договору настання обставин непереборної сили звільняє особу тільки від відповідальності за порушення зобов`язання за договором (нарахування штрафних санкцій тощо). Також позивач вказує на те, що відповідачем не були дотриманні строки повідомлення відповідачем про настання обставин непереборної сили відповідно до пункту 12.3 Договору, а також не надано документів, що відповідно до умов Договору засвідчують факт настання таких обставин.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наводить доводи, які фактично були викладені у відзиві на позовну заяву.

У листопаді 2022 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача про стягнення 82009,48 заставної вартості (гарантійного платежу) за Договором, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у зв`язку із настання надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин непереборної сили, якими є військова агресія Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, використання орендованого майна з 24.02.2022 стало неможливим до відновлення замовником - ТОВ «СОЮЗКОНТРАКТ-УКРАЇНА» 23.05.2022 доступу до об`єкту де знаходилось орендоване майно. Таким чином, відповідач вважає, що орендоване майно було використане з 18.02.2022 по 23.02.2022 та з 23.05.2022 по 31.05.2022, тобто протягом 15 днів, а тому за розрахунками відповідача сума, яку він мав би сплатити позивачу за фактичне користування орендованим майном становила 34921,80 грн. Оскільки орендна плата була сплачена відповідачем 16.02.2022 в розмірі 37931,28 грн, то залишок в розмірі 3009,48 грн відповідач вважає доцільним направити на відшкодування визнаної ним вартості пошкоджених елементів об`єкта оренди в розмірі 21000,00 грн, а решта суми в розмірі 17990,52 грн має бути погашена за рахунок сплаченої ним заставної вартості (Гарантійного платежу) в розмірі 100000,00 грн. У зв`язку із чим відповідач вважає, що позивач має повернути йому залишок заставної вартості (Гарантійного платежу) в сумі 82009,48 грн, а тому просить у зустрічному позові стягнути з позивача зазначену суму. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які після уточнення відповідачем становлять суму 27600,00 грн.

Позивач подав відзив на зустрічний позов, в якому посилаючись на обставини викладені ним у первісній позовній заяві та відповіді на відзив, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову, а представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та підтримав зустрічний позов, з вище викладених мотивів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 між ТОВ «АЛЬЯНС ГАРАНТ БУД», як орендодавцем, та ТОВ «ТРИГРАД «БК», як орендарем, було укладено Договір відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено в Акті приймання-передачі (пункт 1.1 Договору).

Конкретний перелік обладнання, що складає об`єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в Акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об`єкта оренди орендодавцем орендарю на складі орендодавця (пункт 1.4 Договору).

Згідно із пунктом 4.1 Договору об`єкт оренди за цим Договором становить сукупність елементів будівельної опалубки - пристрою, що використовується у будівництві для зведення конструкцій з монолітного залізобетону.

Відповідно до п. 7.1 Договору за користування об`єктом оренди орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Ставка орендної плати на місяць вказується у Додатковій угоді до цього Договору, підписаній Сторонами. Встановлений розмір (ставка) орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 7.2 Договору).

У пункті 2.4 Договору сторони погодили, що протягом 5 календарних днів з дня підписання цього Договору орендар зобов`язаний перерахувати на поточний банківський рахунок орендодавця платежі, розмір яких вказується орендодавцем у рахунках-фактурах, відповідно до умов підписаної сторонами Додаткової угоди до Договору, суми яких встановлюються як Гарантійний платіж. Під «Гарантійним платежем» сторони розуміють грошову суму (грошові суми), які перераховуються орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця згідно п.п. 2.4., 2.5. Договору у розмірі, вказаному у Додатковій угоді до Договору. Внесення Гарантійного платежу (платежів) здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця у розмірі, визначеному згідно Додаткової угоди до Договору, у виставлених орендодавцем рахунках-фактурах..

15.02.2022 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору та Додаткову угоду №2 до Договору.

У Додатковій угоді №1 до Договору сторони погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця Гарантійний платіж (платежі) у розмірі 20000,00 грн, без ПДВ, переданого орендарю в оренду за Актом (актами) приймання-передачі в оренду, а також ставку орендної плати за 30 днів в розмірі 10008,00 грн, в т.ч. ПДВ.

У Додатковій угоді №2 до Договору сторони погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця Гарантійний платіж (платежі) у розмірі 80000,00 грн, без ПДВ, переданого орендарю в оренду за Актом (актами) приймання-передачі в оренду, а також ставку орендної плати за 14 днів в розмірі 27923,28 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 2.3 Договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю передоплату за перший мінімальний строк користування об`єктом оренди визначений в Додатковій угоді до цього Договору, що буде переданий орендарю за актом приймання-передачі в оренду, у розмірі, вказаному у рахунку-фактурі на попередню оплату.

16.02.2022 відповідач сплатив позивачу:

- 27923,28 грн за оренду опалубки згідно рах. №198 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3625 від 16.02.2022;

- 10008,00 грн за оренду опалубки згідно рах. №197 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3626 від 16.02.2022;

- 20000,00 грн заставну вартість опалубки згідно рах. №195 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3627 від 16.02.2022;

- 80000,00 грн заставну вартість опалубки згідно рах. №196 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3628 від 16.02.2022.

Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі (видача) об`єкта оренди, за яким об`єкт оренди передається у користування орендарю.

18.02.2022 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі №1 відповідно до якого позивач передав відповідачу елементи опалубки (об`єкт оренди), а саме: стійку телескопічну Form-on smart PROP 15 300 (139 шт.), з вартістю орендної плати 10008,00 грн та заставною вартістю (Гарантійний платіж) 20000,00 грн.

Також 18.02.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі №2 відповідно до якого позивач передав відповідачу елементи опалубки: 1) балка Form-on smartBeam 20P 3,90 м (16 шт.); 2) балка Form-on smartBeam 20P 3,30 м (2 шт); 3) балка Form-on smartBeam 20P 2,90 м (39 шт.); 4) балка двотаврова Form-on smartBeam 20P пофарбована 2,65 м (141 шт.); 5) балка DOKA H20 Eco P 1,80 м (25 шт.); 6) балка DOKA H20 Eco P 1,25 м (30 шт.); 7) тринога посилена (81 шт.); 8) корона «Головка» (81 шт.); 9) фанера UA 1250*2500*21 120 лам (56 шт.); 10) щит палубний 21*500*2500 (14 шт.), з загальною вартістю орендної плати 27923,28 грн та заставною вартістю (гарантійний платіж) 80000,00 грн.

Таким чином, відповідач вступив в строкове платне користування об`єктом оренди (елементами опалубки, переданими на підставі зазначених Актів приймання-передачі) з 18.02.2022.

Відповідно до пункту 7.6 Договору початком оплачуваного періоду за Договором є дата дня одержання об`єкта оренди орендодавцем (дата підписання Акту приймання передачі (видача) об`єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за Договором є дата дня підписання Акту повернення об`єкта оренди.

У позовній заяві позивач вказує на те, що повернення відповідачем орендованого майна відбулося 31.05.2022, на підтвердження чого до позовної заяви були додані копії Актів здачі орендованої опалубки від 31.05.2022 (Додаток №3 та Додаток №5 до Договору). Крім того, за результатами здачі орендованого майна були виявлені елементи опалубки, які не підлягали ремонту на загальну суму 21000,00 грн, про що 31.05.2022 було складено Акт огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4. Однак, зазначені акти не були підписані з боку відповідача.

У своїх заявах по суті справи відповідач не заперечує та визнає обставини повернення позивачу орендованого майна 31.05.2022 відповідно до Актів здачі орендованої опалубки від 31.05.2022, а також визнає, що частина елементів об`єкту оренди на суму 21000,00 грн на момент повернення знаходились у непридатному для подальшого використання стані, що підтверджується Актом огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022.

Отже, враховуючи зазначене та положення ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, суд встановив, що закінченням оплачуваного періоду по оренді орендованого відповідачем майна є дата складання Актів здачі орендованої опалубки (Додаток №3 та Додаток №5 до Договору), а саме 31.05.2022.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за період оренди, а саме з 18.02.2022 по 31.05.2022, відповідачу була нарахована орендна плата у розмірі 201865,08 грн, що підтверджується рахунками №301 від 19.04.2022, №308 від 29.04.2022, №515 від 29.04.2022, №303 від 01.05.2022, №309 від 01.05.2022, №516 від 13.05.2022, №307 від 16.05.2022, №513 від 19.05.2022, №517 від 27.05.2022, №304 від 04.03.2022, №305 від 18.03.2022, №302 від 20.03.2022, №306 від 01.04.2022, №514 від 15.04.2022, яку відповідач не сплатив. У зв`язку з використанням позивачем сплаченого відповідачем, відповідно до пункту 2.7 Договору, гарантійного платежу в розмірі 100000,00 грн для погашення заборгованості, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості з орендної плати в розмірі 101865,08 грн, а також відшкодування вартості втраченого майна в розмірі 21000,00 грн на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022 та рахунку №463 від 31.05.2022.

Відповідно до положень частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7.1 Договору за користування об`єктом оренди орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Ставка орендної плати на місяць вказується у Додатковій угоді до цього Договору, підписаній сторонами (пункт 7.2 Договору).

При застосуванні в цьому Договору терміну «орендна плата» розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 (тридцять) днів на місяць. Розмір орендної палати визначається за ставкою, визначеною в додатковій угоді до Договору - у відсотках від вартості об`єкта оренди, вказаної у специфікаціях до Договору. При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об`єктом оренди (пункт 7.4 Договору).

Відповідно до пункту 7.5 Договору орендна плата нараховується за 30 днів по факту наявності об`єкта оренди в орендаря, а у випадку використання об`єкта менше 30 днів - орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об`єкта оренди, але не менше першого мінімального строку оренди визначеного в Додатковій угоді до даного Договору.

Початком оплачуваного періоду за Договором є дата дня одержання об`єкта оренди орендодавцем (дата підписання Акту приймання передачі (видача) об`єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за Договором є дата дня підписання Акту повернення об`єкта оренди (пункт 7.6 Договору).

Відповідно до п. 7.7 Договору орендар зобов`язаний сплачувати у повному обсязі орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 5 (п`яти) днів з фактичного нарахування оренди на підставі виставленого рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 9.3 Договору строк оренди об`єкта розпочинається з дати прийняття орендарем об`єкта оренди за Актом приймання-передачі і триває до повернення об`єкта оренди орендодавцю за Актом повернення.

Як встановлено судом, початком оплачуваного періоду за Договором є 18.02.2022, а закінченням оплачуваного періоду по оренді за Договором є 31.05.2022.

Відповідач визнає, що користувався орендованим майном у період з 18.02.2022 по 23.02.2022 та з 23.05.2022 по 31.05.2022, та вказує на те, що у період з 24.02.2022 по 22.05.2022 орендованим майном він не користувався та не мав доступу до нього до 23.05.2022, у зв`язку із настанням з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, а саме: військовою агресією Російської Федерації на території України та введення воєнного стану, а тому вважає, що відсутні підстави для сплати орендної плати у період з 24.02.2022 по 22.05.2022.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 (затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022), №259/2022 від 18.04.2022 (затверджено Законом України №2212-ІХ від 21.04.20220, №341/2022 від 17.05.2022 (затверджено Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022), №573/2022 від 12.08.2022 (затверджено Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022), №757/2022 від 07.11.2022 (затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022) продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до пункту 12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, якщо вони зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню цього Договору.

До обставин непереборної сили, що можуть вплинути на виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, відносяться обставини та події надзвичайного характеру, які не залежать від волі сторін і які сторони не могли передбачити, уникнути або запобігти прийнятими необхідними та достатніми заходами (пункт 12.2 Договору).

Відповідно до пункту 12.3 Договору сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання через обставини непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону в 5-денний строк після їх появи, підтверджуючи це відповідними документами. Несвоєчасність повідомлення позбавляє цю сторону права посилатись на такі обставини надалі. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою компетентного органу.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повідомлення відповідачем позивача в порядку та строки, що визначені в пункті 12.3 Договору, про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за Договором у зв`язку із настанням обставини непереборної сили, а також докази, які б підтверджували неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті орендної плати відповідно до умов Договору через настання обставини непереборної сили з 24.02.2022.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідно до п. 12.1 Договору настання обставин непереборної сили не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором, а є лише підставою для звільнення сторін від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Таким чином, настання обставин непереборної сили, а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за користування орендованим майном після 24.02.2022.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 14 від 13.01.2023), у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 на всій території міста Києва велися активні бойові дії, що вказує на існування у цей період на території міста Києва обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають.

Відповідно до ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вбачається з листа №14 від 31.05.2022 відповідач повідомив позивача про те, що у період з 24.02.2022 по 22.05.2022 орендоване обладнання не використовувалось у зв`язку з воєнним станом, і що до роботи на об`єкті приступили 23.05.2022. У зв`язку із чим, відповідач просив позивача не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 22.05.2022.

У відповідь на вказаний лист позивач в листі б/н від 10.06.2022 погодився не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 у зв`язку із введення воєнного стану на території України, проте зазначив, що починаючи з 02.05.2022 орендна плата буде нараховуватися в повному обсязі відповідно до умов Договору.

Таким чином, позивач своїми діями надав можливість та право відповідачу не сплачувати орендну плату за Договором за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Однак, як вбачається із подальшого листування між сторонами та позовної заяви, позивач пред`являє вимоги до відповідача щодо сплатити заборгованість по орендній платі у тому числі за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Принцип добросовісності, закріплений в пункті 6 ч. 1.ст. 3 ЦК України, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) - є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Таким чином, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Крім того, доктрина venire contra factum proprium є вираженням доктрини загального права equitable estoppel. У системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанова Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №126/2200/20, постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №903/394/18, постанова Верховного Суду від 17.11.2018 у справі №911/205/18).

Оскільки в позовній заяві позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, хоча раніше позивач добровільно погодився не нараховувати орендну плату за цей період, що ставить відповідача у невигідне становище, то така поведінка позивача свідчить про порушення принципу добросовісності та чесної ділової практики.

Отже, враховуючи те, що позивач добровільно звільнив відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату за Договором за період з 24.04.2022 по 30.04.2022, у зв`язку із введенням воєнного стану та веденням активні бойові дії у вказаний період на всій території міста Києва, то суд погоджується із доводами відповідача, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з 24.04.2022 по 30.04.2022 є безпідставними.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що ним не повинні сплачуватися орендні платежі за період з 01.05.2022 по 22.05.2022, у зв`язку з тим, що він не мав фізичного доступу до будівельного майданчика, де перебувало орендоване майно, та не міг фактично користувався орендованим майном, до відновлення замовником - ТОВ «Союзконтракт-Україна» робіт на будівельному об`єкті з 23.05.2022, суд до уваги не бере, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що доступ працівників відповідача до будівельного майданчика, де знаходилось орендоване майно, у вказаний період було обмежено чи заборонено з боку замовника - ТОВ «Союзконтракт-Україна», або доступ був неможливий внаслідок встановлених під час воєнного стану обмежень/заборон, що в свою чергу перешкоджало б відповідачу користуватися орендованим майном або вжити заходів щодо повернення орендованого майна позивачу на період коли таке майно фактично не використовувалось. Тим більше, як вбачається з наказу відповідача №3 від 28.02.2022 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам», працівники відповідача перебували у відпустці по 17.04.2022, а тому у період з 01.05.2022 по 22.05.2022 могли бути задіяні відповідачем до виконання робіт з орендованим майном чи вжиття заходів щодо повернення орендованого майна позивачу.

Лист ТОВ «СОЮЗКОНТРАКТ-УКРАЇНА» №13 від 20.05.2022 також не підтверджує доводи відповідача щодо неможливості фізичного доступу працівників до орендованого майна на об`єкт будівництва у вказаний вище період.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтями 78, 79 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, за наведених вище обставин та враховуючи наявність обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають, через які відповідач був обмежений у користуванні орендованим майном, то суд доходить висновку про те, що правомірним є нарахування позивачем орендної плати у період з 18.02.2022 по 23.02.2022 включно та з 02.05.2022 по 31.05.2022 включно (з урахуванням змісту листа позивача б/н від 10.06.2022 «Щодо відповіді на лист №14 від 31.05.2022»), що за розрахунками суду, з урахуванням Додаткових угод №1 та №2 до Договору, дорівнює сумі 83812,32 грн (2001,60 грн (за 6 днів) + 10008,00 грн (за 30 днів) + 11967,12 грн (за 6 днів) + 59835,60 грн (за 30 днів)). Також вбачаються правомірним нарахування позивачем відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 21000,00 грн на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022, що визнається відповідачем та не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Разом з тим, як встановлено судом, 16.02.2022 відповідач сплатив позивачу відповідно до умов Договору орендну плату на загальну суму 37931,28 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 45881,04 грн (83812,32 грн -37931,28 грн).

Судом також встановлено, що 16.02.2022 відповідач сплатив позивачу згідно пункту 2.4 Договору заставну вартість (Гарантійний платіж) в сумі 100000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4 Договору гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно ч.2 ст. 546 Цивільного кодексу України способом забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості втраченого об`єкта оренди, інших грошових зобов`язань орендаря за Договором.

Згідно з пунктом 2.7 Договору у разі порушення орендарем будь-якого із своїх зобов`язань за цим Договором, право власності на Гарантійний платіж переходить до орендодавця, який з моменту виявлення порушень, має право використати його в межах заборгованості орендаря, що виникла внаслідок порушень.

Ураховуючи наведені положення Договору, суд дійшов висновку, що погашення заборгованості відповідача по орендній платі в сумі 45881,04 грн та відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 21000,00 грн, що разом складає 66881,04 грн, можливо провести за рахунок та в межах сплаченого відповідачем позивачу гарантійного платежу в розмірі 100000,00 грн, що в свою чергу є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача у судовому порядку вказаної заборгованості по орендній платі та відшкодування вартості втраченого обладнання. Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовної заяви позивача в повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.10 Договору якщо після здачі (повернення) орендарем об`єкта оренди та проведення всіх розрахунків вартості оренди та/або втраченої (очищеної) комплектації об`єкта оренди, на поточному рахунку орендодавця залишаються невикористані кошти орендаря, орендодавець зобов`язаний на письмову вимогу орендаря повернути такі кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання такої вимоги.

Ураховуючи наведене вище та положення пункту 7.10 Договору, правомірними вбачаються вимоги відповідача у заявленому ним зустрічному позові щодо стягнення з позивача невикористаних коштів гарантійного платежу в сумі 33118,96 грн (100000,00 - 66881,04), у зв`язку із чим зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо заявлених відповідачем у зустрічному позові витрат на професійну правничу допомогу, то судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем заявлено до стягнення з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 27600,00 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат відповідачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази: договір №12/10/22 від 12.10.2022 про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «Триград «БК» та Адвокатським об`єднанням «Раціо», відповідно до пункту 3.1 якого гонорар Адвокатського об`єднання визначається обсягом фактично наданої правничої допомоги за цим Договором та погоджується сторонами перед кожним наданням конкретної допомоги з урахуванням того, що одна година роботи Адвокатського об`єднання коштує 1200,00 гривень, без ПДВ; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2022, виданий Адвокатським об`єднанням «Раціо» адвокату Фєтісову Є.П. на підставі зазначеного Договору; рахунок № 1 за надання правничої допомоги від 03.11.2022 на суму 27600,00 грн, без ПДВ; платіжне доручення №4212 від 21.11.2022 на суму 10000,00 грн; платіжне доручення №4228 від 25.11.2022 на суму 17600,00 грн; виписка за рахунками за період з 21.11.2022 по 25.11.2022; акт про надання правничої допомоги за Договором №12/11/22 від 12.10.2022.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПУ України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не надав своїх заперечень щодо заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно сумі правомірно заявлених позовних вимог за зустрічним позовом в сумі 11146,07 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ГАРАНТ БУД" (м. Київ, вул. Бориспільська, 19; ідентифікаційний код 38567542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИГРАД "БК" (м. Київ, вул. Бориспільська, 12-В; ідентифікаційний код 40942608) 33118 (тридцять три тисячі сто вісімнадцять) грн 96 коп заставної вартості, а також 1001 (одну тисячі одну) грн 93 коп. судового збору та 11146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) грн 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У решті вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.02.2023.

Суддя Р.Б. Сташків