Постанова

від 24.08.2023 по справі 910/10159/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2023 р. Справа№ 910/10159/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 (повний текст складено 17.02.2023)

у справі №910/10159/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триград «БК»

про стягнення 122 865,08 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триград «БК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд»

про стягнення 82 009, 48 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» (далі, позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триград «БК» (далі, відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 122 865,08 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між ними Договору оренди №15022022 від 15.02.2022.

Позивач за первісним позовом посилався на те, що об`єкт оренди (елементи опалубки) перебував у користуванні відповідача з 18.02.2022 по 31.05.2022, однак відповідач в порушення умов договору оренди не сплатив позивачу орендну плату за час користування орендованим майном згідно виставлених рахунків на загальну суму 201 865,08 грн. Позивач за первісним позовом зазначав, що за рахунок гарантійного платежу в розмірі 100 000,00 грн, сплаченого відповідачем відповідно до пункту 2.7. Договору, розмір заборгованості з орендної плати станом на дату подання позову становить 101 865,08 грн. Крім того, позивач вважає, що на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022 та відповідного рахунку з відповідача підлягає стягненню відшкодування вартості втраченого обладнання у сумі 21 000,00 грн.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Триград «БК» звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» про стягнення 82 009,48 грн заставної вартості (гарантійного платежу) за Договором.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із настанням надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин непереборної сили, якими є військова агресія російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, використання орендованого майна з 24.02.2022 стало неможливим до відновлення замовником - ТОВ «Союзконтракт-Україна» 23.05.2022 доступу до об`єкту, де знаходилось орендоване майно. Таким чином, відповідач вважає, що орендоване майно було використане з 18.02.2022 по 23.02.2022 та з 23.05.2022 по 31.05.2022, тобто протягом 15 днів, а тому за його розрахунками сума, яку він мав би сплатити позивачу за первісним позовом за фактичне користування орендованим майном становила 34 921,80 грн. Оскільки орендна плата була сплачена відповідачем 16.02.2022 в розмірі 37 931,28 грн, то залишок в розмірі 3 009,48 грн відповідач вважає доцільним направити на відшкодування визнаної ним вартості пошкоджених елементів об`єкта оренди в розмірі 21 000,00 грн, а решта суми в розмірі 17 990,52 грн має бути погашена за рахунок сплаченої ним заставної вартості (Гарантійного платежу) в розмірі 100 000,00 грн. У зв`язку із цим відповідач вважає, що позивач за первісним позовом має повернути йому залишок заставної вартості (Гарантійного платежу) в сумі 82 009,48 грн, а тому просить у зустрічному позові стягнути з позивача за первісним позовом зазначену суму. Крім того, відповідач просив стягнути з позивача за первісним позовом понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які після уточнення відповідачем за первісним позовом становлять суму 27 600,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 у первісному позові відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триград «БК» 33 118 (тридцять три тисячі сто вісімнадцять) грн 96 коп заставної вартості, а також 1 001 (одну тисячі одну) грн 93 коп. судового збору та 11 146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) грн 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У решті вимог зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду про відмову в задоволенні первісних позовних вимог мотивоване тим, що настання обставин непереборної сили, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за користування орендованим майном після 24.02.2022. Водночас, суд врахував, що у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 на всій території міста Києва велися активні бойові дії, а тому це вказує на існування у цей період на території міста Києва обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають.

Пославшись на положення частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України, лист позивача за первісним позовом б/н від 10.06.2022, в якому позивач за первісним позовом погодився не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 у зв`язку із введення воєнного стану на території України, принцип добросовісності учасника цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом добровільно звільнив відповідача за первісним позовом від обов`язку сплачувати орендну плату за Договором за період з 24.04.2022 по 30.04.2022 у зв`язку із введенням воєнного стану та веденням активних бойових дій у вказаний період на всій території міста Києва, та погодився із доводами відповідача за первісним позовом, що заявлені позивачем за первісним позовом позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з 24.04.2022 по 30.04.2022 є безпідставними.

Отже, правомірним за висновками суду є нарахування позивачем орендної плати у період з 18.02.2022 по 23.02.2022 включно та з 02.05.2022 по 31.05.2022 включно (з урахуванням змісту листа позивача б/н від 10.06.2022 «Щодо відповіді на лист №14 від 31.05.2022»), що за розрахунками суду, з урахуванням Додаткових угод №1 та №2 до Договору, дорівнює сумі 83 812,32 грн (2 001,60 грн (за 6 днів) + 10 008,00 грн (за 30 днів) + 11 967,12 грн (за 6 днів) + 59 835,60 грн (за 30 днів)). Також вбачається правомірним нарахування позивачем відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 21000,00 грн на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022, що визнається відповідачем та не підлягає доказуванню відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом відповідно до умов Договору орендну плату на загальну суму 37 931,28 грн (таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 45 881,04 грн (83 812,32 грн - 37 931,28 грн)) та згідно пункту 2.4. Договору заставну вартість (гарантійний платіж) в сумі 100 000,00 грн.

Враховуючи умови пунктів 2.4., 2.7. Договору, суд дійшов висновку, що погашення заборгованості відповідача по орендній платі в сумі 45 881,04 грн та відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 21 000,00 грн, що разом складає 66 881,04 грн, можливо провести за рахунок та в межах сплаченого відповідачем позивачу гарантійного платежу в розмірі 100 000,00 грн, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом у судовому порядку вказаної заборгованості по орендній платі та відшкодування вартості втраченого обладнання.

Щодо зустрічних позовних вимог, то суд, враховуючи положення пункту 7.10 Договору, визнав їх правомірними в частині стягнення з позивача за первісним позовом невикористаних коштів гарантійного платежу в сумі 33 118,96 грн (100 000,00 грн - 66 881,04 грн).

Щодо заявлених відповідачем у зустрічному позові витрат на професійну правничу допомогу, то суд здійснив їх розподіл у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 07.03.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Триград «БК» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Альянс Гарант Буд» зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та помилково дійшов висновку про звільнення ТОВ «Триград «БК» від орендної плати за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, посилаючись на лист ТОВ «Альянс Гарант Буд» б/н від 10.06.2022.

Скаржник наголошує, що між сторонами не було підписано жодних документів до Договору, які б змінювали його умови, порядок та строки нарахування орендної плати, визначали період, протягом якого не буде нараховуватися орендна плата.

Більш того, як зазначав відповідач за первісним позовом, направлення листа б/н від 10.06.2022 зі сторони апелянта було здійснене шляхом надсилання його копії на електронну пошту без накладення електронно-цифрового підпису та подальшого надсилання оригіналу листа на адресу ТОВ «Триград «БК». Таке листування електронною поштою було здійснене вже після повернення об`єкту оренди і фактичного припинення оренди майна.

Апелянт наголошує, що роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Окрім того, у Договорі не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання. Таким чином, на переконання скаржника, лист б/н від 10.06.2022 не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 19.05.2023, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача за первісним позовом, просив відмовити у її задоволенні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим.

Відповідач за первісним позовом наголошує, що використання орендованого майна було вимушено припинено ТОВ «Триград «БК» з 24.02.2022 по 22.05.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1. засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, є форс-мажорною обставиною. 28.02.2022 директором ТОВ «Триград «БК» був виданий наказ №3 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам», яким усім працівникам підприємства було надано відпустку терміном з 01.03.2022 по 17.04.2022, тобто у вказаний період об`єктом оренди користуватись було не тільки неможливо, а й нікому. Крім того, з 24.02.2022 позивач за первісним позовом перестав мати фізичний доступ до будівельного майданчика, де перебувало орендоване майно, та не міг ним володіти і користуватися до 23.05.2022, оскільки саме з цієї дати ТОВ «Союзконтракт-Україна» - замовник за Договором підряду №7331/SKU-И від 14.02.2022 попросив відповідача відновити роботи на об`єкті, де знаходилось орендоване майно.

За доводами ТОВ «Триград «БК», враховуючи надзвичайність, невідворотність та об`єктивність обставин непереборної сили, що виникли з 24.02.2022, підприємство не могло ні виконати умови пункту 12.3. Договору щодо повідомлення позивача за первісним позовом про відповідні обставини, ні повернути орендоване майно позивачу за первісним позовом, оскільки місто Київ було перекрите блокпостами, не працювали ні відділення поштового зв`язку, ні транспорт, ні кур`єри, ні працівники ТОВ «Триград «БК». Про відсутність можливості користуватися з 24.02.2022 орендованим майном представник ТОВ «Триград «БК» повідомив позивача за первісним позовом 24.02.2022 усно по телефону.

У подальшому листом від 31.05.2022 ТОВ «Триград «БК» ще раз повідомляло позивача за первісним позовом, що в період з 24.02.2022 по 22.05.2022 не користувалось орендованим майном через зазначені непереборні обставини та просило ТОВ «Альянс Гарант Буд» не нараховувати оренду плату за вказаний період. 31.05.2022 майно було повернуте орендодавцю.

ТОВ «Триград «БК» наголошує, що 10.06.2022 отримав на електронну пошту лист від директора ТОВ «Альянс Гарант Буд» Мороза М.М., яким останній повідомив, що готовий піти на зустріч товариству та не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, однак у подальшому пред`явив до суду позов про стягнення заборгованості з орендної плати за вказаний період, що суперечить принципу добросовісності учасника цивільних правовідносин.

Щодо витрат на правничу допомогу, присуджених за рішенням суду до стягнення з позивача за первісним позовом, то останній під час розгляду справи судом першої інстанції, не надавав своїх заперечень, клопотань про зменшення заявленої до стягнення суми, а втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10159/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

17.04.2023 матеріали справи №910/10159/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн.

04.05.2023 на виконання вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжну інструкцію Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №2312 від 27.04.2023 про доплату судового збору в розмірі 3 721,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Колегія суддів, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідки про доставку електронного документа та електронного листа на адреси сторін), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.02.2022 між ТОВ «Альянс Гарант Буд», як орендодавцем, та ТОВ «Триград «БК», як орендарем, було укладено Договір оренди №15022022, відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено в Акті приймання-передачі.

Об`єкт передається орендареві для використання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням (пункт 1.2. Договору).

Конкретний перелік обладнання, що складає об`єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в Акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об`єкта оренди орендодавцем орендарю на складі орендодавця (пункт 1.4. Договору).

Згідно із пунктом 4.1. Договору об`єкт оренди за цим Договором становить сукупність елементів будівельної опалубки - пристрою, що використовується у будівництві для зведення конструкцій з монолітного залізобетону.

Відповідно до пункту 7.1. Договору за користування об`єктом оренди орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Ставка орендної плати на місяць вказується у Додатковій угоді до цього Договору, підписаній Сторонами. Встановлений розмір (ставка) орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 7.2. Договору).

У пункті 2.4. Договору сторони погодили, що протягом 5 календарних днів з дня підписання цього Договору орендар зобов`язаний перерахувати на поточний банківський рахунок орендодавця платежі, розмір яких вказується орендодавцем у рахунках-фактурах, відповідно до умов підписаної сторонами Додаткової угоди до Договору, суми яких встановлюються як Гарантійний платіж. Під «Гарантійним платежем» сторони розуміють грошову суму (грошові суми), які перераховуються орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця згідно пунктів 2.4., 2.5. Договору у розмірі, вказаному у Додатковій угоді до Договору. Внесення Гарантійного платежу (платежів) здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця у розмірі, визначеному згідно Додаткової угоди до Договору, у виставлених орендодавцем рахунках-фактурах. Гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України способом забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості втраченого об`єкта оренди, інших грошових зобов`язань орендаря за договором.

15.02.2022 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору та Додаткову угоду №2 до Договору.

У Додатковій угоді №1 до Договору сторони погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця Гарантійний платіж (платежі) у розмірі 20 000,00 грн, без ПДВ, переданого орендарю в оренду за Актом (актами) приймання-передачі в оренду, а також ставку орендної плати за 30 днів в розмірі 10 008,00 грн, в т.ч. ПДВ.

У Додатковій угоді №2 до Договору сторони погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця Гарантійний платіж (платежі) у розмірі 80 000,00 грн, без ПДВ, переданого орендарю в оренду за Актом (актами) приймання-передачі в оренду, а також ставку орендної плати за 14 днів в розмірі 27 923,28 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 2.3. Договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю передоплату за перший мінімальний строк користування об`єктом оренди, визначений в Додатковій угоді до цього Договору, що буде переданий орендарю за актом приймання-передачі в оренду, у розмірі, вказаному у рахунку-фактурі на попередню оплату.

16.02.2022 відповідач сплатив позивачу:

- 27 923,28 грн за оренду опалубки згідно рах. №198 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3625 від 16.02.2022;

- 10 008,00 грн за оренду опалубки згідно рах. №197 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3626 від 16.02.2022;

- 20 000,00 грн заставну вартість опалубки згідно рах. №195 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3627 від 16.02.2022;

- 80 000,00 грн заставну вартість опалубки згідно рах. №196 від 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №3628 від 16.02.2022.

Відповідно до пункту 2.1. Договору орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі (видача) об`єкта оренди, за яким об`єкт оренди передається у користування орендарю.

18.02.2022 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі №1, відповідно до якого позивач передав відповідачу елементи опалубки (об`єкт оренди), а саме: стійку телескопічну Form-on smart PROP 15 300 (139 шт.), з вартістю орендної плати 10 008,00 грн та заставною вартістю (Гарантійний платіж) 20 000,00 грн.

Також 18.02.2022 сторони підписали Акт приймання-передачі №2, відповідно до якого позивач передав відповідачу елементи опалубки: 1) балка Form-on smartBeam 20P 3,90 м (16 шт.); 2) балка Form-on smartBeam 20P 3,30 м (2 шт); 3) балка Form-on smartBeam 20P 2,90 м (39 шт.); 4) балка двотаврова Form-on smartBeam 20P пофарбована 2,65 м (141 шт.); 5) балка DOKA H20 Eco P 1,80 м (25 шт.); 6) балка DOKA H20 Eco P 1,25 м (30 шт.); 7) тринога посилена (81 шт.); 8) корона «Головка» (81 шт.); 9) фанера UA 1250*2500*21 120 лам (56 шт.); 10) щит палубний 21*500*2500 (14 шт.), з загальною вартістю орендної плати 27 923,28 грн та заставною вартістю (гарантійний платіж) 80 000,00 грн.

Таким чином, відповідач за первісним позовом вступив у строкове платне користування об`єктом оренди (елементами опалубки, переданими на підставі зазначених Актів приймання-передачі) з 18.02.2022.

Відповідно до пункту 7.6. Договору початком оплачуваного періоду за Договором є дата дня одержання об`єкта оренди орендодавцем (дата підписання Акту приймання передачі (видача) об`єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за Договором є дата дня підписання Акту повернення об`єкта оренди.

У первісній позовній заяві позивач вказує на те, що повернення відповідачем орендованого майна відбулося 31.05.2022, на підтвердження чого до первісної позовної заяви були додані копії Актів здачі орендованої опалубки від 31.05.2022 (Додаток №3 та Додаток №5 до Договору). Крім того, за результатами здачі орендованого майна були виявлені елементи опалубки, які не підлягали ремонту на загальну суму 21 000,00 грн, про що 31.05.2022 було складено Акт огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4. Однак, зазначені акти не були підписані з боку відповідача за первісним позовом.

У своїх заявах по суті спору відповідач за первісним позовом не заперечує та визнає обставини повернення позивачу за первісним позовом орендованого майна 31.05.2022 відповідно до Актів здачі орендованої опалубки від 31.05.2022, а також визнає, що частина елементів об`єкту оренди на суму 21000,00 грн на момент повернення знаходились у непридатному для подальшого використання стані, що підтверджується Актом огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022.

Отже, враховуючи зазначене та положення частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, суд встановив, що закінченням оплачуваного періоду по оренді орендованого відповідачем майна є дата складання Актів здачі орендованої опалубки (Додаток №3 та Додаток №5 до Договору), а саме 31.05.2022.

На обґрунтування заявлених первісних позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що за період оренди, а саме з 18.02.2022 по 31.05.2022, відповідачу за первісним позовом була нарахована орендна плата у розмірі 201 865,08 грн, що підтверджується рахунками №301 від 19.04.2022, №308 від 29.04.2022, №515 від 29.04.2022, №303 від 01.05.2022, №309 від 01.05.2022, №516 від 13.05.2022, №307 від 16.05.2022, №513 від 19.05.2022, №517 від 27.05.2022, №304 від 04.03.2022, №305 від 18.03.2022, №302 від 20.03.2022, №306 від 01.04.2022, №514 від 15.04.2022, яку відповідач за первісним позовом не сплатив. У зв`язку з використанням позивачем за первісним позовом сплаченого відповідачем за первісним позовом відповідно до пункту 2.7. Договору гарантійного платежу в розмірі 100 000,00 грн для погашення заборгованості, позивач за первісним позовом вважає, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню сума заборгованості з орендної плати в розмірі 101 865,08 грн, а також відшкодування вартості втраченого майна в розмірі 21 000,00 грн на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022 та рахунку №463 від 31.05.2022.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти заявлених позивачем за первісним позовом вимог та просив відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі, оскільки не погоджується із визначеним позивачем за первісним позовом періодом оренди та сумою заборгованості з орендної плати.

У свою чергу, відповідач подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з позивача за первісним позовом залишок заставної вартості (гарантійного платежу) в сумі 82 009,48 грн. За твердженнями відповідача за первісним позовом у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, якими є військова агресія російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, використання орендованого майна з 24.02.2022 стало неможливим до відновлення замовником - ТОВ «Союзконтракт-Україна» 23.05.2022 доступу до об`єкту, де знаходилось орендоване майно. Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що орендоване майно було використане лише з 18.02.2022 по 23.02.2022 та з 23.05.2022 по 31.05.2022, тобто протягом 15 днів, а тому за розрахунками відповідача за первісним позовом сума, яку він мав би сплатити позивачу за первісним позовом за фактичне користування орендованим майном становила 34 921,80 грн. Оскільки орендна плата була сплачена відповідачем за первісним позовом 16.02.2022 в розмірі 37 931,28 грн, то залишок в розмірі 3 009,48 грн відповідач за первісним позовом вважає доцільним направити на відшкодування визнаної ним вартості пошкоджених елементів об`єкта оренди в розмірі 21 000,00 грн, а решта суми в розмірі 17 990,52 грн має бути погашена за рахунок сплаченої ним заставної вартості (гарантійного платежу) в розмірі 100 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Тобто, у відповідача за первісним позовом, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Так, позивач за первісним позовом зазначає про наявність у відповідача за первісним позовом заборгованості з орендної плати за період 18.02.2022 по 31.05.2022 у розмірі 101 865,08 грн, а також обов`язку щодо відшкодування вартості втраченого майна в розмірі 21 000,00 грн на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022 та рахунку №463 від 31.05.2022.

Водночас, відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, через дію непереборної сили тощо.

Як стверджує відповідач за первісним позовом у відзиві на первісну позовну заяву, зустрічній позовній заяві, відзиві на апеляційну скаргу, він не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 по 22.05.2022 через наявність форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

Колегією суддів враховано, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 15.11.2023.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

З огляду на вказане, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання, а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим. Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Відповідно до пункту 12.1. укладеного Договору сторони звільняються від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, якщо вони зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню цього Договору.

До обставин непереборної сили, що можуть вплинути на виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, відносяться обставини та події надзвичайного характеру, які не залежать від волі сторін і які сторони не могли передбачити, уникнути або запобігти прийнятими необхідними та достатніми заходами (пункт 12.2. Договору).

Відповідно до пункту 12.3. Договору сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання через обставини непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону в 5-денний строк після їх появи, підтверджуючи це відповідними документами. Несвоєчасність повідомлення позбавляє цю сторону права посилатись на такі обставини надалі. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою компетентного органу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно названих умов Договору настання обставин непереборної сили не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором, а є лише підставою для звільнення сторін від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Водночас, такі обставини (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022) можуть бути враховані при застосуванні положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном у відповідний період, якщо орендар доведе, що через такі обставини був позбавлений можливості користуватися орендованим майном.

У даному контексті колегією суддів враховано, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва, на якій, зокрема, знаходиться підприємство відповідача за первісним позовом, з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.

У матеріалах справи міститься також наказ відповідача від 28.02.2022 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам», яким у зв`язку з запровадженням на території України військового стану та неможливістю підприємством виконувати зобов`язання згідно укладених договорів наказано надати відпустку без збереження заробітної плати терміном з 01.03.2022 по 17.04.2022 усім працівникам підприємства. Факт перебування усіх працівників у період часу з 01.03.2022 по 17.04.2022 у відпустці без збереження заробітної плати (окрім однієї працівниці, нарахування якій здійснювалось у зв`язку з її перебуванням у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами по 08.03.2022, а з 09.03.2022 - у зв`язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) додатково підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати за березень - квітень 2022 року, поданими відповідачем за первісним позовом до податкового органу.

Також, як наголошує відповідач за зустрічним позовом, майно було взяте в оренду у позивача за первісним позовом задля виконання будівельно-монтажних робіт за Договором підряду від 14.02.2022 №7331/SKU-И, укладеним із ТОВ «Союзконтракт-Україна», однак з 24.02.2022 в силу запровадження на території України військового стану виконання робіт на об`єкті замовника було припинене. ТОВ «Союзконтракт-Україна» звернулося до ТОВ «Триград «БК» з проханням відновити роботи, передбачені договором підряду, лише з 23.05.2022 після часткового відновлення діяльності його підприємства (лист вих.№13 від 20.05.2022; том 1, а.с. 158).

Колегія суддів зазначає, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в Україні, ракетні удари російських військ по Києву, віднесення міста Києва у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 до території проведення активних бойових дій, не залежать від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як вбачається із матеріалів справи, унеможливлювали використання відповідачем за первісним позовом орендованого майна за цільовим призначенням відповідно до умов Договору.

Більше того, позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем за первісним позовом орендованим згідно Договору майном у період віднесення міста Києва до території проведення активних бойових дій (з 24.02.2022 по 30.04.2022).

Місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні вказав на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повідомлення відповідачем позивача в порядку та строки, що визначені в пункті 12.3 Договору, про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за Договором у зв`язку із настанням обставини непереборної сили, однак, колегія суддів зазначає, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим та нормативно врегульованим, а тому неповідомлення у даному випадку відповідачем позивача у відповідності до пункту 12.3. Договору про настання форс-мажорних обставин не впливає на вищенаведені висновки суду щодо їх існування у спірних правовідносинах у контексті застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Також за матеріалами справи судом встановлено, що листом №14 від 31.05.2022 відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про те, що у період з 24.02.2022 по 22.05.2022 орендоване обладнання не використовувалось у зв`язку з воєнним станом, і що до роботи на об`єкті він приступив 23.05.2022. У зв`язку із чим, відповідач просив позивача не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 22.05.2022.

У відповідь на вказаний лист позивач за первісним позовом у листі б/н від 10.06.2022 погодився не нараховувати орендну плату за період з 24.02.2022 по 30.04.2022 у зв`язку із введення воєнного стану на території України, проте зазначив, що починаючи з 02.05.2022 орендна плата буде нараховуватися в повному обсязі відповідно до умов Договору.

Місцевий господарський суд, приймаючи до уваги названий лист позивача за первісним позовом від 10.06.2022, вказав, що ТОВ «Альянс Гарант Буд» своїми діями надав можливість та право відповідачу за первісним позовом не сплачувати орендну плату за Договором за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

ТОВ «Альянс Гарант Буд» в апеляційній скарзі наголошує на тому, що вказаний лист/роздруківка електронної переписки не міг бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення. Окрім того, у Договорі не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неможливості прийняття судом до уваги вказаного листа як доказу у справі через відсутність договірного погодження сторонами можливості електронного листування, оскільки листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвалі Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21.

Твердження позивача за первісним позовом, що надана роздруківка листа, направленого електронною поштою, не засвідчена електронним цифровим підписом у передбаченому законом порядку, а тому не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу, також судом відхиляються, враховуючи наступне.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 ЗаконуУкраїни «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив наступне:

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Долучений відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи лист ТОВ «Альянс Гарант Буд» б/н від 10.06.2022, який, як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, було отримано орендарем електронною поштою, візуально являє собою відскановану копію з оригіналу листа у паперовій формі, підписаного директором Морозом М.М. та завіреного печаткою підприємства.

Скаржник же у даному випадку помилково ототожнює поняття електронного документу та надіслання електронної копії письмового документа засобами електронного зв`язку. Відповідно, у даному випадку відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених Господарським процесуальним кодексом України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

У контексті зазначеного суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, наголошує на тому, що ТОВ «Альянс Гарант Буд», попри посилання на незасвідчення електронним цифровим підписом у передбаченому законом порядку названого листа, не висуває жодних заперечень проти його змісту, особи його підписанта, не вказує, що такий лист ним не направлявся чи мав інший зміст, більш того, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач за первісним позовом взагалі не висував заперечень щодо належності та допустимості такого листа як доказу в справі, а відповідні заперечення були висловлені лише в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, місцевий господарський суд, приймаючи рішення в даній справі, правомірно взяв до уваги лист ТОВ «Альянс Гарант Буд» б/н від 10.06.2022 як належний та допустимий доказ у справі на підтвердження волевиявлення орендодавця не нараховувати орендарю оренду плату за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Однак, як вбачається із подальшого листування між сторонами та позовної заяви, позивач за первісним позовом пред`явив вимоги до відповідача за первісним позовом щодо сплати заборгованості по орендній платі, у тому числі, за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Таким чином, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Крім того, доктрина venire contra factum proprium є вираженням доктрини загального права equitable estoppel. У системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанова Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №126/2200/20, постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №903/394/18, постанова Верховного Суду від 17.11.2018 у справі №911/205/18).

Колегія суддів вважає за доцільним застосування судом до спірних правовідносин названої доктрини, оскільки в первісній позовній заяві позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, хоча раніше позивач за первісним позовом добровільно погодився не нараховувати орендну плату за цей період, що ставить відповідача за первісним позовом у невигідне становище. Така поведінка позивача за первісним позовом свідчить про порушення ним принципу добросовісності та чесної ділової практики.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, враховуючи наявність обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають та через які відповідач за первісним позовом був обмежений у користуванні орендованим майном, та висловлену позивачем за первісним позовом у листі б/н від 10.06.2022 готовність піти на зустріч орендарю, звільнивши його від сплати орендної плати за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, суд погоджується із доводами відповідача за первісним позовом та висновками місцевого господарського суду, що заявлені позивачем первісні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 24.04.2022 по 30.04.2022 є безпідставними.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що між сторонами не було підписано жодних документів до Договору, які б змінювали його умови, порядок та строки нарахування орендної плати, визначали період, протягом якого не буде нараховуватися орендна плата, у даному випадку судом до уваги не приймаються, оскільки можливість звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, визначена законодавчо (частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України) та залежить виключно від доведення наявності таких обставин, а не від внесення чи невнесення сторонами змін до умов Договору.

Разом з тим, суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача за первісним позовом про те, що ним не повинні сплачуватися орендні платежі за період з 01.05.2022 по 22.05.2022, у зв`язку з тим, що він не мав фізичного доступу до будівельного майданчика, де перебувало орендоване майно, та не міг фактично користувався орендованим майном, до відновлення замовником - ТОВ «Союзконтракт-Україна» робіт на будівельному об`єкті з 23.05.2022.

Так, із наявного у матеріалах справи листа ТОВ «Союзконтракт-Україна» вих.№13 від 20.05.2022 неможливо достеменно встановити, що у вказаний період (01.05.2022 по 22.05.2022) доступ працівників відповідача за первісним позовом до будівельного майданчика, де знаходилось орендоване майно, було обмежено чи заборонено з боку замовника, або доступ був неможливий внаслідок встановлених під час воєнного стану обмежень/заборон, що в свою чергу перешкоджало б відповідачу за первісним позовом користуватися орендованим майном або вжити заходів щодо повернення орендованого майна позивачу за первісним позовом на період, коли таке майно фактично не використовувалось. Тим більше, як вбачається з вищезгаданого наказу відповідача №3 від 28.02.2022 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам», працівники відповідача перебували у відпустці по 17.04.2022, а тому у період з 01.05.2022 по 22.05.2022 могли бути задіяні відповідачем за первісним позовом до виконання робіт з орендованим майном чи вжиття заходів щодо повернення орендованого майна позивачу за первісним позовом.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що правомірним є нарахування позивачем орендної плати у період з 18.02.2022 по 23.02.2022 включно та з 02.05.2022 по 31.05.2022 включно (з урахуванням змісту листа позивача б/н від 10.06.2022 «Щодо відповіді на лист №14 від 31.05.2022»), що за розрахунками суду, з урахуванням Додаткових угод №1 та №2 до Договору, дорівнює сумі 83 812,32 грн.

Також вбачається правомірним нарахування позивачем відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 21 000,00 грн на підставі Акту огляду елементів опалубки (Акт дефектування) №4 від 31.05.2022, що визнається відповідачем за первісним позовом та не підлягає доказуванню відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, як встановлено судом, 16.02.2022 відповідач сплатив позивачу відповідно до умов Договору орендну плату на загальну суму 37 931,28 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 45 881,04 грн (83 812,32 грн - 37931,28 грн).

Судом також встановлено, що 16.02.2022 відповідач сплатив позивачу згідно пункту 2.4. Договору заставну вартість (гарантійний платіж) в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4. Договору гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України способом забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості втраченого об`єкта оренди, інших грошових зобов`язань орендаря за Договором.

Згідно з пунктом 2.7. Договору у разі порушення орендарем будь-якого із своїх зобов`язань за цим Договором, право власності на гарантійний платіж переходить до орендодавця, який з моменту виявлення порушень, має право використати його в межах заборгованості орендаря, що виникла внаслідок порушень.

Ураховуючи наведені положення Договору, погашення заборгованості відповідача по орендній платі в сумі 45 881,04 грн та відшкодування вартості втраченого обладнання в сумі 21 000,00 грн, що разом складає 66 881,04 грн, можливо провести за рахунок та в межах сплаченого відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом гарантійного платежу в розмірі 100 000,00 грн, що в свою чергу є підставою для відмови у стягненні з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом у судовому порядку вказаної заборгованості по орендній платі та відшкодування вартості втраченого обладнання.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ «Альянс Гарант Буд» у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду первісних позовних вимог, у ТОВ «Альянс Гарант Буд» після вирахування сум несплаченої ТОВ «Триград «БК» орендної плати та вартості втраченого обладнання залишився невикористаний гарантійний платіж у розмірі 33 118,96 грн (100 000,00 грн - 66 881,04 грн).

Відповідно до пункту 7.10. Договору якщо після здачі (повернення) орендарем об`єкта оренди та проведення всіх розрахунків вартості оренди та/або втраченої (очищеної) комплектації об`єкта оренди, на поточному рахунку орендодавця залишаються невикористані кошти орендаря, орендодавець зобов`язаний на письмову вимогу орендаря повернути такі кошти протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання такої вимоги.

Враховуючи названу умову Договору, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню з ТОВ «Альянс Гарант Буд» на користь ТОВ «Триград «БК» підлягають грошові кошти (невикористані кошти орендаря) у сумі 33 118,96 грн, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Оскаржуваним рішенням суду також присуджено до стягнення з ТОВ «Альянс Гарант Буд» на користь ТОВ «Триград «БК» 11 146,07 грн витрат відповідача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката.

Мотивів незгоди із рішенням суду в частині стягнення з ТОВ «Альянс Гарант Буд» 11 146,07 грн витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, а відтак, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність підстав для зміни чи скасування рішення в частині заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, у цій частині рішення суду не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за первісним позовом.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10159/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Гарант Буд».

Матеріали справи №910/10159/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко