Ухвала

від 08.02.2023 по справі 925/571/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08 лютого 2023 року м. Черкаси справа № 925/571/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників заявника (боржника) - адвоката Шишкіна О.Ю., стягувача (позивача) - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси заяву Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків"до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 77837 грн. 47 коп.,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2022 року боржник - Приватне акціонерне товариство "АЗОТ" в особі голови правління звернувся в Господарський суд Черкаської області із заявою (вх. № 15149/22), у якій просив суд на підставі ч. 2 ст. 328 ГПК України визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 23.10.2017 року, виданий на примусове виконання рішення Господарський суд Черкаської області від 20.06.2017 у справі № 925/571/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 69259 грн. 50 коп. основного боргу, 7784 грн. 78 коп. пені, 853 грн. 88 коп. 3% річних, 761 грн. 85 коп. інфляційних втрат.

Заява обґрунтована тим, що зобов`язання заявника, визначене цим виконавчим документом, припинилось повністю проведеним заявником зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України.

Розпорядженням керівника апарату суду від 20.12.2022 року № 48 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/571/17 на підставі п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2022 року справу № 925/571/17 передано на розгляд судді Господарського суду Черкаської області Грачову В.М.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.12.2022 року справу № 925/571/17 прийнято до провадження суддею Грачовим В.М., заяву Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково призначено до розгляду на 10.01.2022, ухвалами суду розгляд заяви відкладався на 25.01.2023 і 08.02.2023 року, явку представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалось.

В засідання суду 08.02.2023 року прибув представник заявника - Приватного акціонерного товариства "АЗОТ", який підтримав подану заяву про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково, просив її задовольнити повністю, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" явку свого представника не забезпечив, ухвали суду адресовані стягувачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку повернені до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до вимог ч. 3 ст. 328 ГПК України неявка представника стягувача не перешкоджає вирішенню заяви по суті.

Заслухавши представника заявника, дослідивши заяву Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково, матеріали справи № 925/571/17 в частині, що її стосуються, суд відмовляє у її задоволенні з таких підстав.

Обгрунтовуючи свою вимогу заявник зазначив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/571/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 року, було задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", стягнено з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" 69259 грн. 50 коп. боргу, 7784 грн. 78 коп. пені, 853 грн. 88 коп. три проценти річних, 761 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1600 грн. судових витрат.

На примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/571/17 судом 23.10.2017 року видано наказ, який направлено стягувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі № 910/14276/20 було задоволено повністю позов Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків", стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" на користь Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" - 102000 грн. боргу, 2102 грн. судових витрат, рішення суду набрало законної сили.

Зобов`язання, встановлені цими судовими рішеннями, є однорідними і зустрічними, строк виконання яких настав, тому 16.12.2021 року заявник звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" із заявою № 501-06/638 про їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, що стало підставою припинення зобов`язань кожної із сторін на суму 78660 грн. 01 коп. (а.с. 119, 120).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України).

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України).

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та частини другої статті 328 ГПК України є встановлення виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, або факту визнання виконавчого документа судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

У силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2018 року у справі № 910/9026/13, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

На підтвердження своїх вимог боржник до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково додав копії його заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та доказів її направлення іншій стороні зобов`язання.

За змістом норм ст. 202 ГК України, ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін, при цьому заява цієї сторони обов`язково повинна бути доведена до відому другої сторони у будь-який спосіб. Доказів цього заявник суду на надав, сам адресат цього не підтвердив, тому факт припинення спірного обов`язку боржника зарахуванням зустрічних однорідних вимог суд вважає недоведеним, що виключає можливість задоволення судом його заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Крім того, виконання рішень господарських судів проводиться у спосіб, визначений ст.ст. 18, 326, 327 ГПК України, нормами Закону України Про виконавче провадження, підтвердженої відповідними доказами інформації про наявність відкритих виконавчих проваджень і їх стан з примусового виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/571/17 і Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі № 910/14276/20 заявником суду не надано, що також ставить під сумнів факт припинення зустрічних однорідних зобов`язань обох сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд підстав для визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 23.10.2017 року, виданого судом на примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/271/17 таким, що не підлягає виконанню частково, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 234, 328, 255, 256 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" (вх. № 15149/22 від 20.12.2022 року) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16.02.2023 року.

Суддя В.М. Грачов