Постанова

від 21.06.2023 по справі 925/571/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 925/571/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі №925/571/17 (суддя Грачов В.М., повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2023) за заявою Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково у справі №925/571/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків"

до Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"

про стягнення 77 837 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» звернулося в Господарський суд Черкаської області із заявою, у якій просив суд на підставі ч. 2 ст. 328 ГПК України визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 23.10.2017 року, виданий на примусове виконання рішення Господарський суд Черкаської області від 20.06.2017 у справі № 925/571/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 69259 грн. 50 коп. основного боргу, 7784 грн. 78 коп. пені, 853 грн. 88 коп. 3% річних, 761 грн. 85 коп. інфляційних втрат.

Заява обґрунтована тим, що зобов`язання заявника, визначене цим виконавчим документом, припинилось повністю проведеним заявником зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (вх. № 15149/22 від 20.12.2022 року) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково - відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що заявником не доведено підстав для задоволення судом його заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в який просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 по справі №925/571/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 23.10.2017 року у справі №925/571/17 таким, що не підлягає виконанню частково. Визнати наказ Господарського суду Черкаської області від 23.10.2017 року у справі №925/571/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення за ним 69 259,50 грн. основного боргу, 7 748,78 грн. пені, 853,88 грн. три відсотка річних, 761,85 грн. індексу інфляції.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- висновок суду про недоведеність факту припинення обов`язку боржника є помилковим та суперечить практиці Верховного Суду;

- заява про зарахування є одностороннім правочином, який доведено до відома іншої сторони належним чином, що підтверджується належними доказами;

- стосовно відсутності відомостей щодо інформації про стан відповідних виконавчих проваджень скаржник зазначає, що суд міг витребувати необхідні для судового розгляду документи.

06.03.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі 925/571/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №925/571/17 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 07.03.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі 925/571/17 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Черкаської області надіслати матеріали справи №925/571/17 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

14.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/571/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 поновлено Публічному акціонерному товариству «АЗОТ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі 925/571/17 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі 925/571/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.04.2023. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

27.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розгляд якої доручити Черкаському апеляційному суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 Клопотання Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задовольнити.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1360/23 від 12.04.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі 925/571/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 30.05.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1950/23 від 30.05.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі 925/571/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 21.06.2023.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

21.06.2023 в судове засідання з`явився представник відповідача (в режимі відео конференції) та надав свої пояснення у справі, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності позивача за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково заявник посилався на наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/571/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 року, було задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Владар-Харків» до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ», стягнено з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Владар-Харків» 69259 грн. 50 коп. боргу, 7784 грн. 78 коп. пені, 853 грн. 88 коп. три проценти річних, 761 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1600 грн. судових витрат.

На примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/571/17 судом 23.10.2017 року видано наказ, який направлено стягувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі № 910/14276/20 було задоволено повністю позов Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Владар-Харків», стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Владар-Харків» на користь Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» - 102000 грн. боргу, 2102 грн. судових витрат, рішення суду набрало законної сили.

За твердженням заявника, зобов`язання, встановлені цими судовими рішеннями, є однорідними і зустрічними, строк виконання яких настав, тому 16.12.2021 року заявник звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Владар-Харків» із заявою № 501-06/638 про їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, що стало підставою припинення зобов`язань кожної із сторін на суму 78660 грн. 01 коп. (а.с. 119, 120).

Дослідивши наведене обґрунтування, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України).

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України).

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 328 ГПК України є встановлення виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, або факту визнання виконавчого документа судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2018 року у справі № 910/9026/13, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Судом перевірено, що на підтвердження своїх вимог боржник до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково додав копії його заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та доказів її направлення іншій стороні зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З аналізу норм ст. 202 ГК України, ст. 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін, при цьому заява цієї сторони обов`язково повинна бути доведена до відома другої сторони у будь-який спосіб.

Натомість, як правильно зазначив суд першої інстанції, доказів вказаного заявник суду не надав, сам адресат цього не підтвердив, тому факт припинення спірного обов`язку боржника зарахуванням зустрічних однорідних вимог суд вважає недоведеним, що відповідно виключає можливість задоволення судом його заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Виконання рішень господарських судів проводиться у спосіб, визначений ст.ст. 18, 326, 327 ГПК України, нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, заявником не надано суду інформації про наявність відкритих виконавчих проваджень і їх стан з примусового виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/571/17 і Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі № 910/14276/20, що також ставить під сумнів факт припинення зустрічних однорідних зобов`язань обох сторін.

Стосовно тверджень про те, що за відсутності відомостей щодо інформації про стан відповідних виконавчих проваджень суд міг витребувати необхідні для судового розгляду документи колегія суддів наголошує на тому, що в силу приписів процесуального законодавства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; крім того - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, вказані доводи апелянта судовою колегією відхиляються.

Доводи скаржника про те, що висновки суду про недоведеність факту припинення обов`язку боржника є помилковими та суперечать практиці Верховного Суду судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права та розглянуто заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково на підставі наявних в матеріалах справи доказів, наданих заявником, яких за правильним висновком суду, з яким погодився також суд апеляційної інстанції, недостатньо для задоволення відповідної заяви.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 23.10.2017 року, виданого судом на примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2017 року у справі № 925/271/17 таким, що не підлягає виконанню частково.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі №925/571/17.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, а тому ухвала Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі №925/571/17 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі №925/571/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 у справі №925/571/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 925/571/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв