Постанова

від 01.02.2023 по справі 357/6797/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2023 року

справа № 357/6797/21

провадження № 22-ц/824/1490/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Кіпрік Х.В.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідач - ТОВ «Салон-перукарня «Золушка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2021 року, ухвалені під головуванням судді Ярмоли О. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за втрату частини доходу,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що вони до 31.03.2017 року працювали у ТОВ Салон-перукарня "Золушка". 31.03.2017 року позивачі були звільнені з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, але, в порушення вимог КЗпП, відповідачем не була їм виплачена нарахована заробітна плата, та не виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Переглядаючи рішення попередніх інстанцій Верховний Суд постановою від 03.02.2021 року по справі №357/1703/18-ц позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 : невиплачену заробітну плату за січень - березень 2017 року в розмірі 4438,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 37428,60 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.04.2017 року до 10.12.2018 року в розмірі 64 457,14 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6573,06 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; на користь позивача ОСОБА_2 : невиплачену заробітну плату за січень - березень 2017 року в розмірі 2455,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 36504,00 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.04.2017 року до 10.12.2018 року в розмірі 64 457,14 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6116,56 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; на користь позивача ОСОБА_5 : невиплачену заробітну плату за січень - березень 2017 року в розмірі 4040,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 34798,12 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.04.2017 року до 10.12.2018 року в розмірі 64 457,14 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6097,58 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Оскільки відповідач судове рішення не виконав, тому просили суд стягнути з ТОВ «Салон-Перукарня «Золушка» : на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2018 року по 14.09.2021 року в сумі 104 380 грн. 94 коп. та стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 7755, 15 грн., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, відшкодувати судові витрати по справі; - на користь ОСОБА_2 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2018 року по 14.09.2021 року в сумі 104 380 грн. 94 коп., та стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 7216, 56 грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, відшкодувати судові витрати по справі; - на користь ОСОБА_3 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2018 року по 14.09.2021 року в сумі 104 380 грн. 94 коп. та стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 7194,17 грн, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, відшкодувати судові витрати по справі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходу в розмірі 7167 грн. 56 коп. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 175 грн. 38 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_2 компенсацію за втрату частини доходу в розмірі 6670 грн., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_2 судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 186 грн. 66 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_3 компенсацію за втрату частини доходу в розмірі 6649 грн. 08 коп., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_3 судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 187 грн. 22 коп.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2021 року заяву представника відповідача ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» судові витрати на правничу допомогу в сумі 13932,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон -перукарня «Золушка» на правничу допомогу в сумі 7489,80 грн.

В решті вимог відповідача про стягнення судових витрат - відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник позивачів просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку скасувати, в цій частині постановити нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постановою Верховного Суду від 03.02.2021 року позовні вимоги ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивачів заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробітку за період затримки розрахунку з 01.04.2017 р. по 10.12.2018 р. Відтак, до 03.02.2021 року позивачі не могли знати про прийняте рішення та не мали об`єктивної можливості звернутись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку. Крім того, представник апелянтів посилається на запровадження карантинних обмежень як на поважність причин пропуску, встановленого ст. 233 КЗпП, строку для звернення до суду.

Також позивачі не погоджуються із додатковим рішенням суду та вважають, що надані відповідачем акти від 23.01.2021 року та 21.10.2021 року не можуть бути належними доказами понесених витрат та судом не взято до уваги той факт, що ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» не надіслав позивачам заяву про ухвалення додаткового рішення, а також докази які додані до такої заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позивачі були достовірно обізнані про несвоєчасний розрахунок та тривале невиконання рішення суду, тому пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Безпідставним вважають посилання апелянта на карантинні заходи як на підставу неможливості звернення позивачів до суду, оскільки їх представник брав участь у інших судових засіданнях, представляючи інтереси позивачів. Додаткове рішення вважає законним та обґрунтованим.

В судове засідання позивачі та їх представник не з`явивлись, про час та місце розгляду справи, належним чином повідомлені.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійшовши висновку про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд першої інстанції врахував щомісячний розмір невиплаченої заробітної плати, розмір компенсації за невикористану відпустку а також величину індексу інфляції. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку, районний суд керувався ст. 233КЗпП України та виходив з того, що позивачі були обізнані про порушене право щодо непроведення розрахунку при звільнені, а також щодо тривалого невиконання рішення суду.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції прийняв до уваги надані відповідачем відповідні докази.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 01.07.1992 року по 31.03.2017 року ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка».

З 19.03.1993 року по 31.03.2017 р. ОСОБА_3 перебувала в трудових правовідносинах з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка». З 22.10.1995 року по 31.03.2017 року ОСОБА_2 перебувала в трудових правовідносинах з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка». В день звільнення позивачів з роботи, з ними не було проведено повного розрахунку, роботодавцем не було виплачено в день звільнення працівників з роботи нараховану заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку.

Наведені факти встановлені в судовому порядку під час розгляду справи № 357/1703/18.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 03.02.2021 року по справі № 357/1703/18-ц було задоволено частково касаційну скаргу ТОВ «Салон-перукарня «Золушка». Постанову Київського апеляційного суду від 19.08.2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати за січень-березень 2017 року, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку з 01.04.2017 року до 10.12.2018 року змінено. Стягнуто з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за січень-березень 2017 року в розмірі 4 438,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 37 428,60 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 квітня 2017 року до 10 грудня 2018 року в розмірі 64 457,14 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6 573,06 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнуто з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за січень-березень 2017 року в розмірі 4 040,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 34 798,12 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 квітня 2017 року до 10 грудня 2018 року в розмірі 64 457,14 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6 097,58 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнуто з ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за січень-березень 2017 року в розмірі 2 455,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 36 504,00 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 квітня 2017 року до 10 грудня 2018 року в розмірі 64 457,14 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 6 116,56,56 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

07.05.2019 року на рахунок ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» було накладено арешт Білоцерківським міським відділом ДВС ГТУЮ в зв`язку з виконанням рішення суду по справі №357/1703/18 (Т.1 а.с.61,62-63 ).

10.12.2018 року позивачі подали заяви до Білоцерківського МВДВС про повернення виконавчих листів без виконання, які були видані на підставі судового рішення в справі №357/1703/18.

Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про виплату заробітної плати за 1 місяць, і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний сплатити кошти відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Судом встановлено, що ТОВ «Салон-перукарня «Золушка» не виконало судове рішення у справі №357/1703/18 за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду, відповідачу було відомо про щодо ухваленого рішення Білоцерківським міськрайонним судом від 10.12.2018р. однак добровільно не виконав свого обов`язку по виплаті заробітної плати за 1 місяць.

Суд першої інстанції правильно застосував норму матеріального права , а саме положення ст. 233 КЗпП України щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про стягнення нарахованої і невиплаченої заробітної плати, за період з 10.12.2018р. по 14.09.2021 року, оскільки вимога не є спором про оплату праці.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про виплату заробітної плати за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про стягнення нарахованої і невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про стягнення нарахованої заробітної плати обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження N 61-25545сво18), у постанові ВС від 21.04.2021 року у справі № 461/1303/19.

Отже, вірним є висновок суду про те, що позивачі були обізнані про порушене їхнє право щодо непроведення з ними розрахунку при звільненні а також тривалого невиконання рішення суду та звернулися до суду, відтак судом законно на обґрунтовано відмовлено в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2018 року по 14.09.2021 року на підставі ст. 233 КЗпП.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних і економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби, не заслуговують на увагу, оскільки запровадження карантинних обмежень не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів неможливість здійснення процесуальних дій, що зумовлені такими обмеженнями. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне вчинення відповідних дій.

Доказів на підтвердження того, що позивачі чи їх представники не звернулись вчасно до суду у зв`язку із захворюванням до суду не надано.

Вирішуючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку ст. 137 ЦПК України, суд першої інстанції прийняв до уваги договір №13/20 про надання юридичних послуг від 06.02.2020 року акти приймання - здачі виконаних робіт (т.2 а.с. 158-161).

Згідно з ч. ч. 1,2,3,4,5 ст. 137 ЦПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні спору про стягнення витрат на правничу допомогу, судом враховано складність справи, співмірність витраченого часу та обсягу наданих адвокатом послуг. Підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання вимог надсилання копії заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів не приймає, оскільки представник позивача був належно повідомлений про розгляд заяви судом, у зв`язку з чим подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскражувані рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді