Ухвала

від 15.02.2023 по справі 203/5310/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/426/23 Справа № 203/5310/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 Огли

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , в інтересах благодійної органцізації Міжнародний благодійний фонд Нью Хоуп, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021040000000854, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2023 року задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021040000000854.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на наявність підстав для задоволення заявленого слідчою клопотання в частині накладення арешту на вилучені печатки та статутні документи «Міжнародний благодійний фонд «Нью Хоуп»» на 32 аркушах, оскільки зазначені речі можуть мати безпосередній зв`язок з предметом кримінального провадження і відповідають ознакам, зазначеним у статті 167 КПК.

Зазначив, що клопотання в частині накладення арешту на банківські карти №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , сім-холдер з номером НОМЕР_12 без сім-карти, модем на безпровідний ІнтернетBolt Zong 4G «Huawei» (imei: НОМЕР_13 , s/m: НОМЕР_14 ) із сім-картою «Лайфселл» та номером « НОМЕР_15 », мобільні телефони, аркуш паперу з рукописним чорновим записом задоволенню не підлягає, оскільки зазначене майно входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, отже воно не вважається тимчасово вилученим (частина 7 статті 236 КПК).

Вказує, що необхідно залишити без задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки слідчою не було надано жодного доказу, який би дозволив обґрунтовано припустити, що їх було набуто злочинним шляхом.

Також зазначив, що не знаходить підстав для накладення арешту на банківську карту «Sportbank» № НОМЕР_16 , оскільки вона належить іншій особі, що мешкає за вказаною адресою ОСОБА_8 .

Також вказав, що підлягає залишенню без задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучене посвідчення волонтера, оскільки слідчою не надано жодного доказу, який би свідчив, що цей документ має процесуальне значення для досудового розслідування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку відсутні вказівки на конкретні індивідуальні визначені речі, які належить відшукати та вилучити, а лише наявні посилання на родові ознак предметів і узагальнені критерії пошуку, а отже вилучене у межах обшуку майно не може вважатися таким, що відносно нього був прямо наданий дозвіл на вилучення в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, у зв`язку з чим висновки суду у цій частині належить вважати безпідставними.

Зазначає, що вилучене майно не має жодного безпосереднього або опосередкованого зв`язку із обставинами, які є предметом кримінального провадження, а також, слідчим не наведено належних доказів про те, що інформація, яка міститься у цих речах і документах може мати важливе значення для встановлення істотних обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Вказує, що слідчим у клопотанні лише формально зазначено, що вилучені в ході обшуку речі є речовими доказами.

Позиції учасників судового провадження.

Адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог слідчим суддею дотримано.

Заходами процесуального примусу, пов`язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).

За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Законодавче ж визначення речових доказів має казуїстичний характер, тобто являє собою відкритий перелік їх різновидів.

Так, у ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначено в ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12021040000000854 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя частково задовольнив клопотання органу досудового розслідування про арешт вилученого майна. Вивчивши дане клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що клопотання підлягає задоволенню лише в частині накладення арешту на печатки синього та чорного колльору з відбитком Міжнародний благодійний фонд Нью Хоуп та статутні документи даного фонду.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав вважати, що тимчасово вилучене в ході обшуку дане майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та обґрунтовано на даній стадії кримінального провадження визнано речовими доказами з огляду на наявність достатніх підстав вважати, що воно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на даній стадії розслідування слідчий суддя зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті.

Арешт майна ж з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від останніх підстав не вимагає обов`язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Враховуючи викладене вище, вид речових доказів у зв`язку із обставинами розслідуваного провадження, те, що їх зберігання на даній стадії не у визначений слідчим суддею спосіб не зможе у повній мірі гарантувати збереження доказових властивостей і достовірність даних, що містить ці докази, колегія суддів уважає наявними ризики, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України приховування, пошкодження, знищення, перетворення відчуження майна. Незастосування ж арешту майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, й у частині необхідності проведення з ним ряду слідчих і процесуальних дій, у тому числі експертних досліджень, для виконання органом досудового розслідування завдань, визначених у ст. 2 КПК України.

Апеляційний суд враховує наслідки арешту майна для власника, між тим, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи зазначених осіб, який установлено в оскаржуваній ухвалі, а застосований слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.

У свою чергу, колегія суддів зауважує, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не позбавляє права власності на майно, а має характер тимчасових обмежень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власнику або володільцю звернутись до слідчого судді чи суду з клопотанням за правилами ст. 174 КПК України, згідно з якою арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П ОС ТА НО ВИ В:

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_7 ,в інтересахблагодійної органцізаціїМіжнародний благодійнийфонд НьюХоуп, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від26січня 2023року проарешт майнау кримінальномупровадженні №12021040000000854 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4