Постанова

від 05.10.2022 по справі 372/2583/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №372/2583/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1498/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2019 року(суддя Кравченко М.В.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаба», Публічного акціонерного товариства «РВС Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірбіс Хаус» про визнання припиненими правовідносин іпотеки та скасування рішень про реєстрацію права власності та за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування упущеної вигоди,

встановив:

у серпні 2018 року ТОВ «ІПК» звернулось до суду з позовом про визнання припиненими правовідносини між товариством та ОСОБА_1 за договором іпотеки від 22 лютого 2013 року щодо об`єктів нерухомого майна, а також визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , ТОВ «Коллаба», ПАТ «РВС Банк» на об`єкти нерухомого майна, а саме:

земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0368 га;

будівлю - літня зала, загальною площею 197,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1;

будівлю - ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 697,7 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4;

будівлю - готель, загальною площею 476,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_3 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3;

земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1104 га;

земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,8072 га.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 22 лютого 2013 року між ТОВ «ІПК» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором безпроцентної позики грошей, який був укладений з ОСОБА_1 21 лютого 2013 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язаний до 21 лютого 2014 року повернути ОСОБА_1 суму позики у розмірі 2 493 000грн. Предметом іпотеки був комплекс, що складався з ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ТОВ «ІПК» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Нещерівською сільською радою 23 грудня 2012 року. Також предметом іпотеки була земельна ділянка, площею 1,3933 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка належала товариству відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 9 листопада 2012 року серії ЯМ № 823973.

Позивач зазначав, що у 2014 році ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» та земельна ділянка, площею 1,3933 га, за згоди іпотекодержателя ОСОБА_1 , були поділені на окремі об`єкти нерухомого майна, внаслідок чого ТОВ «ІПК» стало власником окремих об`єктів, отримавши правовстановлюючі документи на наступне нерухоме майно:

земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,8072 га, адреса Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська;

земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0368 га;

будівлю - літня зала, загальною площею 197,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1;

будівлю - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 697,7 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4;

будівлю - готель, загальною площею 476,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_3 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3;

земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1104 га;

земельну ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,2896 га.

Таким чином, з березня 2014 року склалися правовідносини іпотеки (майнової поруки) щодо семи об`єктів іпотеки за реєстраційними номерами 597512432231, 597462932231, 318313432231, 318271732231, 318178132231, 310722232231, 310664032231, що були передані позивачем в якості забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 21 лютого 2013 року зі строком повернення - 21 лютого 2014 року у розмірі 2 493 000,70грн.

Позивач стверджував, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізнався, що з 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна:

об`єкт нерухомого майна 597512432231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,8072 га; адреса: Київська область Обухівський

район, Нещерівська сільська рада;

об`єкт нерухомого майна 597462932231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0368 га;

об`єкт нерухомого майна 318313432231 - будівля, літня зала, загальною площею 197,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1;

об`єкт нерухомого майна 318271732231 - будівля, ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 697,7 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4;

об`єкт нерухомого майна 318178132231 - будівля, готель, загальною площею 476,2 кв. м, за адресою АДРЕСА_3 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1;

об`єкт нерухомого майна 310722232231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1104 га;

об`єкт нерухомого майна 310664032231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,2896 га.

Разом із тим, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131775339 від 23 липня 2018 року за ОСОБА_1 16 листопада 2015 року о 18год. 33хв. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,2896 га, ринкова вартість якої згідно експертної грошової оцінки майна земельної ділянки, без врахування 20 % ПДВ, становила 3 698 840грн.

Позивач вважав, що внаслідок державної реєстрації, в результаті якої за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна ринковою вартістю 3 698 840грн, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 493 000,70грн, станом на 18год. 34хв. 16 листопада 2015 року правовідносини між учасниками у справі змінились.

На думку позивача, правовідносини іпотеки за договором іпотеки між ТОВ «ІПК» та ОСОБА_1 припинились у повному обсязі в силу частини першої статті 599 ЦК України, статей 33, 36 Закону України «Про іпотеку» щодо наступних об`єктів нерухомого майна: 597512432231; 597462932231; 318313432231; 318271732231; 318178132231; 310722232231.

Крім того, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» станом на 18год. 34хв. 16 листопада 2015 року у ОСОБА_1 вже існував обов`язок відшкодувати іпотекодавцю ТОВ «ІПК» перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Також у ОСОБА_1 виник обов`язок передати ТОВ «ІПК» оригінал договору позики від 21 лютого 2013 року.

Позивач стверджував, що у листопаді 2015 року, внаслідок внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішень державного реєстратора, ОСОБА_1 безпідставно отримав у недобросовісне володіння спірні об`єкти нерухомого майна, хоча жодних правових підстав для державної реєстрації переходу права власності від ТОВ «ІПК» до ОСОБА_1 на ці об`єкти нерухомого майна не було.

В подальшому право власності на вказане нерухоме майно безпідставно перейшло до ТОВ «Коллаба» та ПАТ «РВС банк» відповідно.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ІПК» та ФОП ОСОБА_3 солідарно упущену вигоду в розмірі 4 005 567,30грн.

Мотивуючи позовні вимоги, зазначав, що 23 листопада 2015 року він зареєстрував

право власності на ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі договору іпотеки від 22 лютого 2013 року у зв`язку з неповерненням боржником ОСОБА_2 грошових коштів за договором безпроцентної позики грошей.

Таким чином він став власником наступного майна:

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, загальною площею 0,8072 га;

земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,0368 га;

будівлі літньої зали, загальною площею 197,4 кв. м, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться у «Дрімленд» садове товариство обслуговуючий кооператив №2 Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області;

будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 697,7 кв. м, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4, що знаходиться у АДРЕСА_1;

будівлі готелю, загальною площею 476,2 кв. м, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3, що знаходиться у АДРЕСА_3;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 0,1104 га;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,2896 га.

Позивач зазначав, що до набуття ним права власності на це майно, воно належало ТОВ «ІПК». Однак, йому стало відомо, що ТОВ «ІПК» на підставі договору оренди від 1 листопада 2015 року приміщення ресторану здало в оренду ФОП ОСОБА_3 , на його вимогу звільнити займане приміщення, відповідачі не реагують та продовжують здійснювати свою господарську діяльність на території ресторанного комплексу, чим порушують його права, а також право на отримання прибутку від комерційного приміщення ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у період з 23 листопада 2015 року та по день подання позовної заяви.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2018 року зазначені позови об`єднані в одне провадження.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2019 року у задоволенні позовів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 3 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ІПК» залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «ІПК» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 3 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «ІПК» просило рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІПК» скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «ІПК» в повному обсязі.

Товариство вважало, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не встановив обставину зміни правовідносин іпотеки між майновим поручителем ТОВ «ІПК» та іпотекодержателем ОСОБА_1 після поділу однієї земельної ділянки, площею 1,3933 га, на чотири земельні ділянки та після поділу комплексу будівель ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на окрему будівлю ресторану, окрему будівлю готелю та окрему будівлю літньої зали, якому слідувала відповідна державна реєстрація права власності на

окремі 7 об`єкти нерухомого майна та перенесення із закритих розділів записів про державну реєстрацію іпотеки.

Крім того, позивач зазначав, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не встановив обставину та правові підстави припинення права власності ТОВ «ІПК» на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, обставину та правові підстави набуття ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, точної дати та точного часу припинення права власності на земельну ділянку у ТОВ «ІПК» та виникнення права власності у ОСОБА_1

ТОВ «ІПК» зазначало, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не встановив, якою була станом на 16 листопада 2015 року сума заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед позикодавцем ОСОБА_1 в частині, що була забезпечена договором іпотеки від 22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та майновим поручителем ТОВ «ІПК».

Також ТОВ «ІПК» вважало, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що відповідачем по справі має бути той державний реєстратор, рішення чи дії якого, на думку позивача призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а не ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «РВС Банк» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на повне з`ясування судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи, та зазначає, що суд дослідив і надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому судове рішення відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а відтак ухваленим з дотримання норм матеріального права та з правильним застосуванням норм процесуального права.

22 червня 2022 року у судовому засіданні колегією суддів частково задоволено клопотання директора ТОВ «ІПК» - ОСОБА_4 та залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «Ірбіс Хаус», яке стало власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 2 липня 2020 року з АТ «РВС Банк».

Будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги ( с.с.73-77, 80, 104-109, 119-122, 126-134, 171-181, 185-198, 204-219 т.7) у період з 14 грудня 2021 року по 5 жовтня 2022 року учасники справи у судові засідання не з`являлися.

31 серпня 2022 року та 4 жовтня 2022 року директор ТОВ «Коллаба» ОСОБА_5 направив до апеляційного суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду у зв`язку із веденням учасниками справи переговорів щодо мирного врегулювання спору.

5 жовтня 2022 року директор ТОВ «ІПК» - ОСОБА_4 направила на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю направлення адвоката у судове засідання. Заява не підписана електронним підписом ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частинами 1 та 2 статті 182 ЦПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній

формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Частиною 2 статті 183 ЦПК України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст. 182).

Виходячи з вищевикладеного, заява директора ТОВ «ІПК» - ОСОБА_4, яка не підписана електронним підписом, вважається не підписаною особою, яка їх подала, а відтак не підлягає розгляду судом.

Інші учасники справи не повідомили апеляційному суду причини своєї неявки у судові засідання.

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи із зазначених норм процесуального права, вважається, що судові повідомлення вручені ОСОБА_1 , ТОВ «Коллаба», ОСОБА_2 , ТОВ «Ірбіс Хаус».

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи.

Разом з цим, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»; рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції).

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів вважає, що учасники даної справи протягом повторного апеляційного розгляду з 9 листопада 2021 року по 5 жовтня 2022 року не з`явившись у жодне із шести судових засідань, недобросовісно користувалися своїми процесуальними правами, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України апеляційний суд провів судовий розгляд у відсутність учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи,

обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики грошей, за умовами якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 2 493 000,70грн, що становить в доларовому еквіваленті 311 898 доларів США, які зобов`язався повернути до 22 лютого 2014 року.

22 лютого 2013 року між ТОВ «ІПК» (іпотекодавцем) та ОСОБА_1 (іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К. О. та зареєстрований в реєстрі за номером 284.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору він забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору безпроцентної позики грошей, укладеного 22 лютого 2013 року між іпотекодержателем та ОСОБА_2 , за умовами якого останній зобов`язаний до 21 лютого 2014 року повернути ОСОБА_1 суму позики у розмірі 2 493 000,70 грн.

Відповідно до пункту 1.2. іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, яке складається з ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»: А - ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 696,7 кв. м, Б - літня зала, В, П, Р, С, Т - навіс, Г - баня, Д - господарська будівля, Е,Ж,З,И,К,Л,М,Н,О - будинки відпочинку, № 1 - колодязь, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке належить іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Нещерівською сільською радою 23 грудня 2012 року на підставі рішення виконкому Нещерівської сільської ради № 4 від 14 грудня 2012 року, вартістю 9 969 768грн, та земельна ділянка, розміром 1,3933 га, кадастровий номер НОМЕР_6, вартістю 4 230 340грн.

Пунктом 4.1.2. договору іпотеки сторони визначили, що зміна предмета іпотеки оформляється актом погодження з наступним внесенням змін до цього договору, які посвідчуються нотаріально.

Пунктом 8.5. договору іпотеки сторони погодили, що внесення змін та доповнень до цього договору або його розірвання в односторонньому порядку заборонено. Зміни та доповнення до договору іпотеки підлягають нотаріальному посвідченню.

30 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору безпроцентної позики грошей від 22 лютого 2013 року, за умовами якої ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у розмірі 5 312 148грн, що за курсом НБУ на 30 липня 2013 року складає 664 600 дол. США.

21 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 2 до договору безпроцентної позики грошей від 22 лютого 2013 року, за умовами якої ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у розмірі 5 688 618грн, що за курсом НБУ на 21 листопада 2013 року складає 711 700 дол. США.

У 2014 році ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» та земельна ділянка розміром 1,3933 га, кадастровий номер НОМЕР_6, були поділені на окремі об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - 18835212 від 11 березня 2014 року, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, земельна ділянка за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації готельно-ресторанних та торгівельно-розважальних комплексів, площею 0,1104 га, на праві приватної власності належить ТОВ «ІПК».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - 19283150 від 20 березня 2014 року, виданого Реєстраційною службою Обухівського

міськрайонного управління юстиції Київської області будівля, літня зала за адресою: АДРЕСА_2 площею 197,4 кв. м, на праві приватної власності належить ТОВ «ІПК».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - 19280845 від 20 березня 2014 року, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області будівля, ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою: АДРЕСА_1, площею 697,7 кв. м, на праві приватної власності належить ТОВ «ІПК».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - 19275460 від 20 березня 2014 року, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області будівля, готель за АДРЕСА_3, площею 476,2 кв. м, на праві приватної власності належить ТОВ «ІПК».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - 34968293 від 16 березня 2015 року, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області земельна ділянка за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації готельно-ресторанних та торгівельно-розважальних комплексів, площею 0,0368 га, на праві приватної власності належить ТОВ «ІПК».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер - 34970409 від 16 березня 2015 року, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області земельна ділянка за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська, кадастровий номер НОМЕР_5, з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації готельно-ресторанних та торгівельно-розважальних комплексів, площею 0,8072 га, на праві приватної власності належить ТОВ «ІПК».

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 був зареєстрований іпотекодержателем, а з 23 листопада 2015 року власником наступного нерухомого майна:

- об`єкт нерухомого майна 597512432231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,8072 га;

- об`єкт нерухомого майна 597462932231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0368 га;

- об`єкт нерухомого майна 318313432231 - будівля, літня зала загальною площею 197,4 кв. м за адресою АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1;

- об`єкт нерухомого майна 318271732231 - будівля, ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 697,7 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4;

- об`єкт нерухомого майна 318178132231 - будівля, готель, загальною площею 476,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3;

- об`єкт нерухомого майна 310722232231 - земельна ділянка з кадастровим

номером НОМЕР_1, площею 0,1104 га;

- об`єкт нерухомого майна 310664032231 - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,2896 га.

Відповідно до висновку про вартість земельної ділянки за № 20/18 від 19 лютого 2018 року, ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,2896 га, кадастровий номер НОМЕР_4, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/р Нещерівська, станом на дату оцінки 16 листопада 2015 року становила 3 698 840грн.

Відповідно до висновку про вартість земельної ділянки за № 20-3/18 від 19 лютого 2018 року ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,1104 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/р Нещерівська, станом на дату оцінки 16 листопада 2015 року, становила 1 410 005грн.

Згідно з висновком № 20-3/2/18 від 19 лютого 2018 року ринкова вартість будівлі літньої зали площею 197,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату оцінки 16 листопада 2015 року, становила 4 928 605грн.

Відповідно до висновку про вартість земельної ділянки № 20/2/18 від 19 лютого 2018 року, ринкова вартість будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», площею 697,70 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 16 листопада 2015 року, становила 18 704 823грн.

Згідно цього ж висновку, вартість будівлі готелю площею 476,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 16 листопада 2015 року, становила 5 496 871грн.

Згідно з висновком № 20-2/18 від 19 лютого 2018 року визначена ринкова вартість земельної ділянки площею 0,8072 га, кадастровий номер НОМЕР_5, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська, станом на 16 листопада 2015 року - 9 794 263грн.

Відповідно до висновку про вартість земельної ділянки № 20-4/18 від 19 лютого 2018 року ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0368 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Нещерівська, станом на 16 листопада 2015 року, становила 493 519грн.

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 одноособово заснував ТОВ «Коллаба», передавши 16 листопада 2017 року вказаній юридичній особі право власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

У період з 30 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року право власності на вказане нерухоме майно набуло ПАТ «РВС Банк», як іпотекодержатель.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та безпідставності.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІПК», суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає визначеним цивільним кодексом способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах. Суд зазначив, що невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у позові.

Також суд зазначив, що оскаржуватися в даному випадку можуть виключно рішення або дії державного реєстратора, які порушують права позивача, а відповідачем у справі має бути той державний реєстратор, рішення чи дії якого, на думку позивача, призвели до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Разом із тим, як зауважив суд, ТОВ «ІПК» жодних позовних вимог до державних реєстраторів не заявляло.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 3 вересня 2020 року у даній справі, Верховний Суд зазначив, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд першої інстанції вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду не врахував та прийшов до помилкового висновку, що належним відповідачем у даному спорі повинен бути державний реєстратор, який здійснив реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Правовідносини з іпотеки врегульовані ЦК України та Законом України від 05 червня 2003 року «Про іпотеку».

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2016 року, за позовом ТОВ «ІПК» до ОСОБА_1 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Василенко Л.В., третя особа ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки та скасування записів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (справа № 372/47/16), було встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором

безпроцентної позики грошей належним чином не виконав, тому іпотекодержатель ОСОБА_1 задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки і з 23 листопада 2015 року є власником спірного нерухомого майна, а тому іпотека припинена саме з цього моменту.

Також під час розгляду спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК» до ОСОБА_1 про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та зобов`язання передати документи новому кредиторові (справа № 761/44616/18) судами було встановлено, що розмір зобов`язань позичальника ОСОБА_2 перед позикодавцем ОСОБА_1 , в частині забезпеченій майновою порукою ТОВ «ІПК», на момент набуття іпотекодержателем ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки становив 2 493 000,70грн.

Суд зазначив, що враховуючи ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України та п. 6.1. договору іпотеки від 22.02.2013, за яким договір діє до повного виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за договором безпроцентної позики грошей, зазначеного в пункті 1.1. цього договору іпотеки, 16.11.2015 о 18:33:02 припинились правовідносини, які виникли з договору іпотеки між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІПК» та ОСОБА_1 .

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначеними судовими рішеннями вже було встановлено, що правовідносини, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІПК» та ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 22 лютого 2013 року, є припиненими.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважав, що після поділу предмету іпотеки - ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 на окремі об`єкти нерухомого майна та чотири земельні ділянки, вони стали окремими предметами іпотеки і ОСОБА_1 не мав правових підстав для звернення стягнення на всі предмети іпотеки, враховуючи їх вартість та розмір зобов`язання, яке вони забезпечували.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором (частина третя статті 5 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно умов договору іпотеки від 22 лютого 2013 року предметом іпотеки були ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», який складався з: А-ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 697,7 кв.м., Б - літня зала; В, П, Р, С, Т - навіс, Г - баня; Д - господарська будівля; Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О - будинки відпочинку; № 1 - колодязь, та земельна ділянка розміром 1, 3933 га, кадастровий номер НОМЕР_6.

Після поділу ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на окремі об`єкти нерухомого майна та поділ земельної ділянки на 4 земельні ділянки, на вказані об`єкти нерухомого майна були зареєстровані права ОСОБА_1 , як іпотекодержателя, однак відповідно до

пункту 8.5. договору іпотеки від 22 лютого 2013 року зміни до договору іпотеки сторонами внесено не було.

Крім того, згідно пункту 4.1.2. договору іпотеки від 22 лютого 2013 року зміна предмета іпотеки оформляється актом погодження з наступним внесенням змін до цього договору, які посвідчуються нотаріально.

Разом з цим, після зміни предмета іпотеки - виділу об`єктів нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, яке було предметом іпотеки та складалося з декількох об`єктів, оформлення свідоцтв про право власності на виділені об`єкти нерухомого майна, акт погодження сторонами іпотечного договору не оформлювався і до договору іпотеки від 22 лютого 2013 року зміни внесені не були.

Також з наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що виділені об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки були зареєстровані, як предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 лютого 2013 року.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у своїй постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17 дійшов висновку про те, що новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про іпотеку» зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Стосуватися вони можуть продовження терміну виконання основного зобов`язання, заміни предмета іпотеки або змін у предметі іпотеки тощо.

Позивачем суду не було надано доказів внесення змін до договору іпотеки від 22 лютого 2013 року, які були б посвідчені нотаріально, та внесення до державного реєстру іпотек відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна.

Отже, спірні виділені об`єкти нерухомого майна не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки вони входили у склад заставленої нерухомості і на них поширюється статус іпотеки за договором від 22 лютого 2013 року. Також спірні об`єкти нерухомого майна не виступали окремими предметами іпотеки у забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за договором безпроцентної позики грошей.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного

зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.1.2. договору іпотеки сторони дійшли згоди, що за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель письмово повідомляє іпотекодавця, з дотриманням вимог, установлених ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель набуває іпотеку у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Також договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 5.2.).

При цьому, зазначені пункти договору іпотеки не містять обов`язку іпотекодержателя звертати стягнення на частину предмета іпотеки у разі перевищення вартості предмета іпотеки над розміром заборгованості.

ТОВ «ІПК» не зазначало про невиконання іпотекодержателем вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та пункту 5.1.2. договору іпотеки від 22 лютого 2013 року при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.3.3. договору іпотеки від 22 лютого 2013 року сторони погодили, що у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки понад розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги, що після звернення стягнення 16 листопада 2015 року о 18год. 33хв. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,2896 га, ринкова вартість якої згідно експертної грошової оцінки майна земельної ділянки, без врахування 20% ПДВ, становила 3 698 840грн, що більше заборгованості ОСОБА_2 за договором безпроцентної позики грошей, яка становила 2 492 000,70грн, ОСОБА_1 не мав правових підстав для звернення стягнення на інші об`єкти нерухомого майна - предмети іпотеки, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані.

За умовами договору іпотеки від 22 лютого 2013 року в іпотеку були передані ресторанний комплекс та земельна ділянка, на якій він був розташований.

Отже, ресторанний комплекс та земельна ділянка є одним предметом іпотеки.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому необхідно враховувати, що особа, набуваючи право власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, одночасно набуває право власності на таку ділянку (її частину). Слідування земельної ділянки за будівлями та спорудами, що на ній розташовані, передбачене ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Верховний Суд при розгляді цивільних справ неодноразово вказував, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» (постанова Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 р. у справі № 461/2328/16-ц).

4 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду винесла постанову у справі №

910/18560/16, де висловила правову позицію, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Враховуючи, що сторонами договору іпотеки від 22 лютого 2013 року не були внесені зміни до договору після поділу предмету іпотеки, відсутні підстави для висновку, що виділені об`єкти нерухомого майна та поділена земельна ділянка, стали окремими предметами іпотеки і при зверненні стягнення на предмет іпотеки необхідним було застосування ч. 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Згідно частини 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, позивач не позбавлений можливості відновити свої права шляхом пред`явлення вимоги до іпотекодержателя про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

З приводу позовних вимог про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_1 , ТОВ «Коллаба», ПАТ «РВС Банк» колегія суддів зазначає про наступне.

У силу положень пункту 1 частини третьої статті 10 та пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє подані йому документи на предмет їх наявності, повноти та їх відповідності вимогам законодавства щодо форми, встановлюючи при цьому наявність підстав для вчинення або відмови у вчиненні реєстраційної дії. Перевірка правильності нарахування іпотекодержателем кредитної заборгованості та встановлення факту співмірності такої заборгованості з вартістю предмета іпотеки до повноважень державного реєстратора не належить.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 592/9256/17-ц зроблено висновок про те, що не передбачено такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. При цьому в частині п`ятій статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Враховуючи що позивач не пред`явив вимог про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а також у встановленому законом порядку не оскаржив проведену суб`єктом оціночної діяльності оцінку предметів іпотеки, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних рішень державного реєстратора, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та її неспівмірності з вартістю предметів іпотеки».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним

способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Такий позов ТОВ «ІПК» не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією державного реєстратора.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 звертала увагу, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «Коллаба», ПАТ «РВС Банк» не призведуть до відновлення прав позивача на спірне майно.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2019 року в частині вирішення первісного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаба», Публічного акціонерного товариства «РВС Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірбіс Хаус» про визнання припиненими правовідносин іпотеки та скасування рішень про реєстрацію права власності, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк