Ухвала

від 17.02.2023 по справі 240/36202/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 240/36202/21

адміністративне провадження № К/990/3659/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області (далі -ГУ ДПС) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №240/36202/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства (ПП) "Звягель пак" до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ПП "Звягель пак" (далі також Підприємство) звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2021 №00099400705, №00099390705, №00099380705.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00099400705 від 21.10.2021 на суму 344995,00 грн (в тому числі: податкове зобов`язання з податку на прибуток - 313632,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 31363,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00099390705 від 21.10.2021 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 145200,00 грн; в іншій частині позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

25.01.2023 відповідач направив засобами поштового зв`язку на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження, відповідач вказує, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права (норми підпунктів 14.1.36, 14.1.54, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 136.1 статті 136, пункту 137.1 статті 137, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 5 П(С)БО 15), порушили норми процесуального права (норми статей 2, 6, 77, 242 КАС) та не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 31.07.2018 у справі №808/2549/17, від 27.07.2018 у справі №810/2775/17, від 18.06.2019 у справі №2а-1399/11/2670, від 09.04.2019 у справі №814/2970/13-а, від 06.03.2018 №804/5444/16 (касаційне провадження К/9901/133/17), від 20.05.2021 у справі № 826/16627/18, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 31.05.2019 у справі №808/2359/17 (касаційне провадження №К/9901/3432/17), від 19.03.2019 у справі №825/2073/18, від 31.07.2018 у справі №808/2549/17, від 27.07.2018 у справі №810/2775/17.

У наведених вище постановах, якщо їх узагальнити, висновок Верховного Суду стосується того, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліків. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту; в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також у постановах від 26.06.2018 у справі №816/1422/17 та від 18.06.2019 у справі №2а-1399/11/2670 Верховний Суду сформував висновок, що платник податків при виборі контрагента за господарським договором має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання господарського зобов`язання, отримання прибутку та права на отримання податкових преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.

Задовольняючи частково позов ПП «Звягель пак», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили із встановлених у справі обставин, що 18.10.2018 між позивачем (постачальник) та ТОВ "Овертрейд Компані" (покупець) був укладений договір поставки №005 товару (пробка з ковпачком), який попередньо був придбаний позивачем за договором №002-UKR/17 від 13.06.2017 у ТОВ "Полімір Рус".

Суди встановили факт поставки товару ТОВ "Овертрейд Компані" на підставі оцінки доказів у справі: видаткової накладної №24 від 19.10.2018, митної декларації UA906080/2018/022633 від 10.08.2018, митної декларації UA122080/2018/024675 від 09.10.2018, специфікацій № 14 від 19.11.2018 та № 13 від 05.10.2018 до договору поставки від 13.06.2017, звіту про операції по рахунку щодо отримання позивачем коштів від покупця. Оскільки позивач придбав товар на умовах товарного кредиту, отримані кошти від ТОВ "Овертрейд Компані" були перераховані згідно з договором №002-UKR/17 від 13.06.2017 постачальнику (ТОВ "Полімір Рус"). Після поставки була виписана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна за № 9230145266 від 22.10.2018.

Суди встановили, що товар доставлявся ТОВ "Овертрейд Компані" на склад у м. Львові безпосередньо від виробника - ТОВ "Полімір Рус" силами останнього, у зв`язку з чим товарно-транспортні накладні не були надані позивачем до перевірки.

З урахуванням наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ГУ ДПС не довело заниження ПП "Звягель пак" фінансового результату до оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження доходу за 2018 рік на 1742400,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Овертрейд Компані" та безтоварності операцій між позивачем та зазначеним контрагентом, як підстави, зокрема застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 145200,00 грн на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК (штрафні (фінансові) санкції в зазначеному розмірі застосовані до ПП «Звягель пак» за не складення та не реєстрацію податкової накладної на операції з постачання товару (пробок з ковпачком) на суму 1 452 000,00 грн та суму ПДВ 290400,00 грн невстановленим суб`єктам господарської діяльності).

Доводи ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично лежать у площині оспорювання встановленого судами першої та апеляційної інстанцій факту здійснення Підприємством господарських операцій з ТОВ "Овертрейд Компані", а точніше, оцінки судами доказів, на підставі якої цей факт встановлено. Так, відповідач посилається на дефекти форми та змісту видаткової накладної від 19.10.2018 №24, відсутність у ТОВ "Овертрейд Компані" трудових ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності, відсутності у позивача фізичної можливості зберігати товар (відсутність складів), відсутність документів щодо зберігання та транспортування товару. Вказує відповідач у касаційній скарзі і про недостовірність даних в договорі від 18.10.2018 №005 щодо місця відвантаження товару. Такі доводи можуть стосуватися підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, частини другої статті 353 КАС, яка, однак, ГУ ДПС у касаційній скарзі не вказана.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення з касаційною скаргою на зазначені вище судові рішення в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко