Ухвала

від 24.01.2023 по справі 1503/1996/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1017/23

Справа № 1503/1996/12

Головуючий у першій інстанції Бодашко Л.І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу складського приміщення дійсною, такою, що відбулася, та визнання права власності на неї, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу складського приміщення дійсною, такою, що відбулася, та визнання права власності на неї.

Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2012 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу складу, розташованого в АДРЕСА_1 , який належить останньому на праві приватної власності. За вищевказаним договором він сплатив відповідачу 12000 гривень, про що є відповідна розписка від ОСОБА_3 про отримання ним коштів. Сторони між собою домовились оформити даний договір нотаріально, однак ОСОБА_3 від досягнутих домовленостей відмовляється, не пояснюючи причин. Дані обставини позбавляють позивача володіти, користуватися та розпоряджатися придбаним майном, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Визнано дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу складу, розташованого по АДРЕСА_1 , укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на склад, розташований по АДРЕСА_1 , який раніше належав ОСОБА_3 .

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем була укладена угода купівлі-продажу складського приміщення по АДРЕСА_1 від 10.01.2012 року, за умовами якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 12000 гривень за проданий йому склад, що підтверджується складеною останнім розпискою про отримання коштів. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 відмовляється укладати з ОСОБА_2 договір-купівлі продажу в нотаріальному порядку, що унеможливлює позивача розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону, вимоги позивача підлягали задоволенню.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. Разом з тим апелянт просив здійснити поворот виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 липня 2012 року, шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 744,1 кв.м. та виключити з Державного реєстру речових прав запис про право власності (дата державної реєстрації 10.09.2012 року) за ОСОБА_2 на об`єкт вищенаведеного нерухомого майна.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на майновий пай № 349 від 20.07.2001 року та договорів дарування майнового паю від 19.06.2019 року належить право на частку у пайовому фонді майна колишнього КСП «Слава», розташованого в селі Кармелюківка Балтського району Одеської області. Загальна вартість частки майнового паю апелянта складає 6338 грн. В січні 2021 року скаржник спробував скористатися своїм правом відносно частки і дізнався, що складова частина майнових паїв колишнього КСП «Слава», а саме складські приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , загальною площею 744,1 кв.м. належать на праві приватної власності громадянину ОСОБА_2 на підставі рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 липня 2012 року. Однак, як зазначає апелянт, визнаючи право власності на складське приміщення за ОСОБА_2 , суд першої інстанції не повно дослідив та встановив обставини справи, не перевірив право відповідача ОСОБА_3 на розпорядження майном, яке перебувало у спільній частковій власності (майно колишнього КСП), внаслідок чого, набув помилкового висновку про задоволення позову.

Так, як зазначає апелянт, майно перебувало на балансі КСП «Слава», частка у пайовому фонді якого належала в тому числі апелянту та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказане підтверджується переліком майна персоніфікованого пайового фонду (залишкова вартість) на 01 березня 2000 року, отриманим в архівному відділі Балтської районної державної адміністрації у відповідь на адвокатський запит. Під порядковим номером № 30 в переліку основних засобів 1 групи значиться склад, не ідентифікований через недбале заповнення документації на час її складення, який становить собою складські приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 744,1 кв.м.

З 10 березня 2000 року СБК «Слава» є правонаступником КСП «Слава», тобто всі права та обов`язки колишнього КСП «Слава» перейшли до правонаступника СБК «Слава», в тому числі і на спірне майно. В свою чергу ОСОБА_3 не має ніякого відношення до складського приміщення. Разом з тим, за правилами ч.2,3 ст.362 ЦК України продавець своєї частки у спільній частковій власності має повідомити інших співвласників про свій намір продати свою частку, а інші співвласники визначитись протягом одного місяця щодо свого права купити частку, що продається. При цьому, ні апелянта ні інших співвласників колективного майна КСП «Слава» не було повідомлено про відчуження спірного майна, не було залучено до участі у справі апелянта, внаслідок чого незаконно відчужено та приватизовано майно, яке є його спільною частковою власністю.

Крім того, апелянт зазначає, що жодних протоколів загальних зборів КСП «Слава» та його правонаступника СБК «Слава» щодо передачі майна в якості видачі майнового паю не виносилось та не приймалось.

Таким чином, ухвалюючи рішення суду, районний суд залишив поза увагою, що договір купівлі-продажу був укладений за відсутністю у відповідача права власності на майно, яке ним відчужувалось, що свідчить з урахуванням наведених апелянтом обставин про незаконність оскаржуваного рішення суду, яким вирішено про права ОСОБА_1 .

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 24.01.2023 року на 14.00 годину, сторони до суду не з`явились, із клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не звертались.

24.01.2023 року від представника ОСОБА_2 адвоката Халдай І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість адвоката в цей день по іншій справі. Крім того, адвокат просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.

З аналогічним клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на ті ж самі обставини зайнятість адвоката в цей день по іншій справі, звернувся інший адвокат ОСОБА_2 ОСОБА_6 .

Від представника ОСОБА_1 адвоката Ставніченко М.В. ще 24.05.2022 року надходило клопотання про розгляд справи за відсутністю апелянта та його представника.

Від відповідача ОСОБА_3 клопотань не надходило, при цьому представник останнього адвокат Пейчева С.Д. надала свої письмові пояснення з приводу обставин справи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглядаючи клопотання представників ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить з такого.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки у представників ОСОБА_2 було достатньо часу на ознайомлення з матеріалами справи та надані письмових пояснень, якщо такі були, з урахуванням того, що представники ОСОБА_2 не в перше звертаються з клопотанням про відкладення розгляду справи, підстав для перенесення слухання справи колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для встановлення обставин, які викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 910/2611/18, від 09 квітня 2019 рокуу справі № 916/1717/17, від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 03 липня 2019 року у справі № 910/15668/18, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує),що судове рішення стосується його прав та/або обов`язків чи інтересу, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Таким чином особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з апеляційною скаргою, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, і про які саме.

Апеляційним судом в межах відкритого апеляційного провадження перевірено доводи апелянта, як особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права та дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, з наведених в цій ухвалі підстав.

Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у другій половині 1962 року організувався самостійний колгосп під назвою «Світанок».

В 1965 році колгосп «Світанок» був переіменований в колгосп «Слава», який займався сільськогосподарським виробництвом вирощування продуктів рослинництва та тваринництва.

05.03.1993 року загальними зборами колгоспників колгоспу «Слава» господарство було перейменовано на колективне сільськогосподарське підприємство «Слава» в селі Євдотія Балтського району Одеської області. На цих зборах був прийнятий устав КСП «Слава», в якому вказано, що власністю членів колективного сільськогосподарського підприємства являється земля, на відмінну від попереднього уставу колгоспу від 25.04.1989 року, де члени колгоспу лише користувалися землею. Також власністю членів колективного сільськогосподарського підприємства «Слава» являються основні та оборотні засоби, гроші та майнові внески членів колективу та вироблена продукція. КСП «Слава» є правонаступником колгоспу «Слава».

Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року № 1529/99, Кабінету Міністрів України, Раді міністрів АРК, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям було доручено здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадахприватної власностіна землюта майношляхом,зокрема,забезпечення всімчленам колективнихсільськогосподарських підприємствправа вільноговиходу зцих підприємствіз земельнимичастками (паями)і майновимипаямита створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування) та запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів орендиземельної частки(паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Так, згідно з Протоколом №1 загальних зборів членів КСП «Слава» від 22.01.2000 року, загальними зборами вирішено реформувати КСП «Слава» згідно Указу Президента. «За» проголосували всі 120 членів КСП «Слава». На загальних зборах вирішено укласти договори на оренду землі та майна з кожним членом кооперативу (а.с.34-36).

Відповідно до історичної довідки від 28.02.2000 року, Указом Президента України «Про невідкладні заходи реформування аграрного сектора економіки» 10.03.2000року колективне сільськогосподарське підприємство «Слава» реорганізовано в сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Слава», який став правонаступником КСП «Слава». СБК «Слава» буде займатися вирощуванням зернових та технічних культур, вирощуванням великої рогатої худоби та свиней. З кожним членом кооперативу повинен бути заключений договір на оренду землі та майна. Власник земельного та майнового паю має право здати його в кооператив чи вийти з кооперативу із земельним та майновим паєм (а.с.31).

Таким чином, мета реформи Президента України полягала в ліквідації колективної власності на землю та майно колективних сільськогосподарських підприємств та створенні на основі колишніх КСП приватних формувань, майно яке належить на праві приватної власності власникам такого майна.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції що діяла на момент реорганізації, далі - Закон) підприємство діє на основі статуту.

У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов`язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

В статті 7 Закону зазначено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно ст. 8 Закону підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

В статті 9 Закону зазначено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Відповідно до ст. 31 Закону реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду.

При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про власність» (що діяв та в редакції на момент реорганізації підприємства) у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Згідно ст. 24 Закону України «Про власність» об`єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Кожен член кооперативу (колгоспу) має право на частку доходу, одержану на його пай.

У майні, що належить кооперативу (колгоспу), визначаються частки членів цього кооперативу (колгоспу). В разі добровільного виходу з кооперативу (колгоспу) громадянин має право на виділення належної йому частки в майні кооперативу (колгоспу) в натурі, грошах або цінних паперах.

При ліквідації кооперативу (колгоспу) майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу (колгоспу).

Порядком оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України 14.03. 2001 року N 63 (далі - Порядок № 63) визначено загальні засади та процедуру передачі правонаступникам майнових прав і обов`язків за зобов`язаннями реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) та документальне оформлення правонаступництва.

Відповідно до Порядку № 63 рішення про реорганізацію КСП приймається вищим органом управління КСП (загальними зборами або зборами уповноважених осіб) або за рішенням суду, арбітражного суду.

При перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов`язки реорганізованого КСП.

При реорганізації КСП всі його члени припиняють членство в ньому і відповідно до чинного законодавства мають право на отримання майнового паю.

У процесі реорганізації кожен із членів КСП має право прийняти одне з таких рішень: приєднатися до однієї з ініціативних груп із створення нового підприємства; приєднатися до відповідної установчої угоди і прийняти участь у створенні підприємства- правонаступника; здійснити у процесі реорганізації вихід з КСП з отриманням індивідуально визначеного майна для господарських потреб, створення селянського (фермерського) господарства, здійснення підприємницької діяльності тощо; отримати майно спільно з іншими членами КСП шляхом укладання договору про спільне володіння та користування майном з подальшою передачею його в оренду єдиним комплексом; поступитись належним йому майновим паєм на користь будь-якого іншого члена підприємства або третьої особи за згодою інших співвласників.

Майно на загальну суму невитребуваних паїв (майнові паї членів КСП, які не прийняли жодного із зазначених у пункті 14 рішень) залишається на балансі юридичних осіб - правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.

Підприємства-правонаступники реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств вживають в установленому порядку заходи щодо пошуку власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв та забезпечення їх прав, у тому числі: утримують та охороняють майно на суму невитребуваних майнових паїв; не менше двох разів на рік розміщують інформацію про перелік власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв у засобах масової інформації відповідних органів виконавчої влади та на дошці оголошень сільської (селищної, міської) ради, на території якої знаходиться майно; виділяють майно в натурі відповідно до Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року N 62 ( г0305-01 ) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за N 305/5496, у разі виявлення власника невитребуваного майнового паю; вживають інші можливі заходи щодо пошуку власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв та інформують регіональні комісії з врегулювання майнових питань реформованих сільськогосподарських підприємств про вжиті заходи.

Передача майна КСП підприємствам-правонаступникам, яке виділене під забезпечення боргових зобов`язань, здійснюється після їх державної реєстрації протягом терміну, що визначається вищим органом управління КСП, та оформляється актом приймання-передавання.

Ризик випадкової втрати чи пошкодження цього майна переходить до правонаступника з моменту передачі.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

З аналізу норм наведеного законодавства вбачається, що апелянт - ОСОБА_1 припинив членство в КСП «Слава» при його реорганізації, як і інші члени КСП «Слава» та не прийняв одне з рішень, передбачених у п.14 Порядку № 63.

Відповідно до свідоцтва про право на майновий пай № 349 ОСОБА_1 згідно рішення Зборів трудового колективу КСП «Слава» від 22.01.2000 року, протокол № 1, належить майновий пай на загальну вартість 538 грн. в загальному пайовому фонді підприємства (а.с.23).

Таке свідоцтво апелянт отримав при виході з КСП «Слава», однак не виділив належну йому частку в майні кооперативу в натурі, тобто індивідуально-визначеним майном або грошовими коштами, не здійснив державну реєстрацію такого майна відповідно до чинного законодавства.

Так, майновий пай ОСОБА_1 вважається невитребуваним відповідно до Порядку № 63, залишився на балансі юридичної особи - правонаступника, створеного у процесі реорганізації КСП а саме на балансі Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Слава» (СБК «Слава»).

З огляду на зазначене, доводи апелянта, що на невитребуваний пай поширюється режим колективної власності, що таке майно належить на праві спільної часткової власності зокрема ОСОБА_1 , членство якого припинилось в КСП «Слава», є помилковими.

Враховуючи мету реформування КСП на засадах приватної власності та аналізі норм спеціального законодавства вбачається, що при виході з такого КСП ОСОБА_1 повинен був отримати майновий пай, власником якого він є одноособово та виділити його в натурі або стати членом підприємства правонаступника, передати свій майновий пай до статутного фонду правонаступника з обов`язковим укладенням договору оренди такого майнового паю з правонаступником з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Крім того, з доданих до апеляційної скарги та витребуваних на адвокатський запит представником апелянта протоколів Загальних Зборів КСП «Слава» вбачається що на кожному з таких протоколів проставлена печатка КСП «Слава» з кодом підприємства № 03768279.

Відповідно доінформації,наявної вРеєстрі юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи № 03768279 було зареєстровано СБК «Слава» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 66143, Одеська обл., Балтський р-н, село Євдотія).

Отже, при перетворенні КСП «Слава» в СБК «Слава» ідентифікаційний код юридичної особи не змінився, що в свою чергу також є доказом правонаступництва та відповідно передачі майнових прав та обов`язків від одного підприємства іншому.

Разом зтим,згідно інформації,наявної вРеєстрі юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань засновниками (учасниками) СБК «Слава» зокрема були ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яким належали майнові паї на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай, ОСОБА_5 № 347 з розміром частки майнового паю 2684 гривень, ОСОБА_4 № 346 з розміром частки 3116 гривень, виданим 20.07.2001 року комісією по приватизації та реорганізації КСП «Слава» відповідно до рішення зборів трудового колективу від 22.01.2000 року, протокол № 1.

З огляду на вищезазначене вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли участь у створенні підприємства-правонаступника (прийняли одне з рішень, передбачених п.14 Порядку № 63) та стали одними із засновників (учасників) СБК «Слава».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про кооперацію» (що діяв та в редакції на момент державної реєстрації СБК «Слава») членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Отже, майнові паї ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які були подаровані апелянту на підставі договорів дарування майнового паю були внесені ними до статутного фонду правонаступника при вступі в членство СБК «Слава».

Згідно ст. 13 ЗУ «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі припинення діяльності кооперативу.

Статтею 21 ЗУ «Про кооперацію» зазначено, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьомустрок одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про кооперацію» кооператив ліквідується: за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених; за рішенням суду.

Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом.

Ліквідаційна комісія зобов`язана провести роботу, пов`язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявления претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу.

Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому законом.

Майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об`єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом.

Відповідно до інформації, наявної в Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підставою для внесення відомостей про припинення СБК «Слава» є рішення господарського суду Одеської області про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 19.09.2008 № 21/395-06-11907.

Згідно з ухвалою про припинення провадження у справі Господарського суду Одеської області від 19.09.2008 року по справі № 21/395-06-11907 кредитори, УПФУ в Балтському районі Одеської області та Балтська МДПІ Одеської області, звернулися до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника - СБК „Слава - банкрутом, оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов`язання у загальному розмірі 184849грн.51коп. (з яких: заборгованість перед Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області 26 710 грн. 59 коп.; заборгованість перед Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією - 158 138 грн. 92 коп.), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2006 р. порушено провадження у справі № 21/395-06-11907 про банкрутство відсутнього боржника СБК „Слава.

Вподальшому, вимоги вищенаведених кредиторів були збільшеними, та до них приєдналися інші кредитори юридичні особи.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2007 р. припинено повноваження ліквідатора СБК „Слава - арбітражного керуючого Лісєєва К.Ю. та призначено ліквідатором банкрута - Новікова Ю.П.(ліцензія серії АВ № 347264від 24.10.2007р.), якого було зобов`язано продовжити ліквідаційну процедуру СБК „Слава та після завершення усіх розрахунків із виявленими кредиторами, надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження.

Відповідно до інформації, зазначеної в ухвалі Господарського суду Одеської області 18.07.2008 р. відбулося засідання комітету кредиторів СБК „Слава, на якому ліквідатор банкрута повідомив про те, що на виконання рішення комітету кредиторів СБК „Слава від 22.11.2007 р. ліквідатором банкрута в місцевій газеті „Ваш інтерес від 21.03-30.03.2008 р., для пошуку потенційних покупців, з метою реалізації майна банкрута було розміщено повторне оголошення про продаж комплексу споруд механізованого току, авто гаражів на 10 машин, будівлі млина та зерноскладу. В результаті заходів, спрямованих на продаж майна банкрута було відчужене майно на загальну суму 47 000 грн., а саме: адміністративна будівля, площею 105,0 кв. м., млин, площею 153,5 кв.м., пекарню, площею 170, 0 кв.м., вагова з двома вагами на 10 тон та 30 тон, автограф на 10 машин, ЗАВ -20, ЗАВ 40, приміщення складу, загальною площею 791,2 кв.м., комбайн СК -5 „Нива, 1991 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , двигун б/н, кран-балка, вантажопід`ємністю - 3 т.; токарний станок тип 163, № 25858, 1966 р./в; свердлильний станок № 33, 190 р/в.; 16,3 тон металобрухту. Комітетом кредиторів схвалено звіт про хід ліквідаційної процедури СБК „Слава. Крім того, комітетом кредиторів прийнято рішення про доручення ліквідатору банкруту організувати продаж майна банкрута методом прямих продаж за ціною пропозиції згідно з заявою сільського голови Кармалюківської сільради від 08.07.2008 р. за № 120 (протокол засідання комітету кредиторів СБК „Слава від 18.07.2008 р. за № 7).

Згідно звітуліквідатора СБК„Слава останнімбуло реалізованоліквідаційної масибанкрута на загальну суму 165 800 грн. 00 коп., які ліквідаційною комісією були спрямовані на задоволення грошових вимог кредиторів відповідно до статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Після задоволення зазначених грошових вимог коштів від реалізації майна банкрута не залишилося.

Отже приміщення складу, як і будь-яке наявне майно яке перебувало на балансі СБК «Слава» було продано ліквідатором СБК «Слава» в ході проведення ліквідаційної процедури СБК «Слава» в порядку, передбаченому законодавством.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які були членами СБК «Слава» та на момент ліквідації кредиторами такого кооперативу повинні були заявити вимоги в строк та в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак таких вимог не заявляли.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2008 року затверджено звіт ліквідатора по справі № 21/395-06-11907 про визнання Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава банкрутом.Затверджено ліквідаційний баланс Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава (Одеська область, Балтського району, с. Євтодія. Ідентифікаційний код 03768279).Вимоги кредиторів, незадоволені за відсутністю майна банкрута, визнано погашеними.Вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються й вважаються погашеними відповідно до п. 5 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду від 15.11.2006 р.Зобов`язано ліквідатора передати фінансово-господарські документи банкрута до архівних організацій для подальшого зберігання згідно із законодавством, про що повідомити господарський суд Одеської області.Державному реєстратору Балтської районної державної адміністрації Одеської області доручено провести державну реєстрацію припинення юридичної особи Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава (Одеська область, Балтського району, с. Євтодія. Ідентифікаційний код 03768279) та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава (Одеська область, Балтського району, с. Євтодія. Ідентифікаційний код 03768279).Державному реєстратору Балтської районної державної адміністрації Одеської області доручено передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи для зняття Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава з обліку.Ліквідатору повідомити державний орган із питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.Припинено повноваження ліквідатора. Провадження у справі № 21/395-06-11907 - припинено.

Отже, вищезазначене спростовує доводи апелянта, що майно, частка у праві спільної часткової власності якої, на думку апелянта йому належить, було незаконно відчужено та приватизовано.

Щодо набуття права власності ОСОБА_3 на складське приміщення, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рішення Балтського районного суду Одеської області від 26.01.2010 року по справі № 2-341, 25.04.2008 року в ході проведення ліквідаційної процедури СБК «Слава» ОСОБА_7 придбав склад, розташований в комплексі критого току в с.Кармелюківка Балтського району Одеської області у ліквідатора СБК «Слава» ОСОБА_8 та продав за договором купівлі-продажу складу ОСОБА_9 . Цим же рішенням Балтського районного суду Одеської області від 26.01.2010 року по справі № 2-341 визнано дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу складу (на плані позначений літерою «Г»), розташованого в комплексі критого току в селі Кармалюківка Балтського району Одеської області, укладену 15.12.2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_9 право власності на склад (на плані позначений літерою «Г»), розташований в комплексі критого току в с. Кармалюківка, Балтського району Одеської області, який раніше належав ліквідатору СБК «Слава» ОСОБА_8 (а.с.79).

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 15.06.2011 року по справі № 2-670/11 визнано таким, що відбувся, дійсним договір купівлі-продажу складу, розташованого по АДРЕСА_1 , укладений 10.02.10 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на склад, розташований по АДРЕСА_1 , який раніше належав ОСОБА_9 (а.с.59).

ОСОБА_3 в свою чергу продав 10.01.2012 року за договором купівлі-продажу складського приміщення відповідний склад, розташований по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , який відповідно до п.2.1 договору сплатив йому за склад 12000 гривень, що підтверджується розпискою останнього (а.с.07) та неоспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу вважаються умови про предмет і ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не може вважатись укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов. Предмет договору це майно (товар), яке продавець зобов`язується передати покупцеві. Тобто предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Покупець це сторона договору купівлі-продажу, яка приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Продавець це сторона договору купівлі-продажу, яка передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві).

Право продажу майна відповідно до ст. 658 ЦК України належить власникові. Тобто це означає, що приймати рішення про відчуження майна має право лише власник, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов`язаний передати покупцю не тільки саме майно, але й право власності на нього.

Встановивши, що:

- рішення про продаж майна СБК „Слава в тому числі і приміщення складу було прийняте комітетом кредиторів СБК „Слава в процесі ліквідації в межах порушеного господарським судом провадження у справі № 21/395-06-11907 про банкрутство відсутнього боржника СБК „Слава;

- комітетом кредиторів схвалено звіт про хід ліквідаційної процедури СБК „Слава та прийнято рішення про доручення ліквідатору банкрута організувати продаж майна банкрута методом прямих продаж за ціною пропозиції згідно із заявою сільського голови Кармалюківської сільради від 08.07.2008 року за № 120 (протокол засідання комітету кредиторів СБК „Слава від 18.07.2008 року за № 7);

- згідно зі звітом ліквідатора СБК „Слава в ходіпроведення ліквідаційноїпроцедури СБК«Слава» впорядку,передбаченому законодавствомбуло проданоприміщення складу,як ібудь-якенаявне майнояке перебувалона балансіСБК «Слава» на загальну суму 165 800 грн. 00 коп., які ліквідаційною комісією були спрямовані на задоволення грошових вимог кредиторів відповідно до статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

- після задоволення зазначених грошових вимог коштів від реалізації майна банкрута не залишилося;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2008 року затверджено звіт ліквідатора по справі № 21/395-06-11907 про визнання Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава банкрутом.Затверджено ліквідаційний баланс Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава (Одеська область, Балтського району, с. Євтодія. Ідентифікаційний код 03768279).Вимоги кредиторів, незадоволені за відсутністю майна банкрута, визнано погашеними.Вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються й вважаються погашеними відповідно доп.5ст.31Закону УкраїниПро відновленняплатоспроможності боржникаабо визнанняйого банкрутом;

- ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які були членами СБК «Слава» та на момент ліквідації кредиторами такого кооперативу були вправі заявити вимоги в строк та в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак таких вимог не заявляли,

колегія суддів доходить висновку, що з відчуженням приміщення складу ліквідатором СБК «Слава» згідно з рішенням комітету кредиторів даного СБК в межах ліквідаційної процедури, та затвердження господарським судом Одеської області звіту ліквідатора, по справі № 21/395-06-11907 про визнання Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава банкрутом, затвердження ліквідаційного балансу Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Слава та визнання вимог кредиторів, незадоволених відсутністю майна, та вимог кредиторів, заявлених після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлених взагалі погашеними, права апелянта ОСОБА_1 , який небув залученийдо участіу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу складського приміщення дійсною, такою, що відбулася, та визнання права власності, не вирішувалися.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, ч.1 п.3, ч.2 ст. 362 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу складського приміщення дійсною, такою, що відбулася, та визнання права власності на неї.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений: 17.02.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

О.В. Князюк