Рішення

від 20.02.2023 по справі 362/5438/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5438/21

Провадження № 2/362/336/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2023 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовом в обґрунтування якого зазначила, що внаслідок накладення належної їй на праві власності земельної ділянки та земельної ділянки відповідачки, вона не має можливості здійснити ремонтні роботи свого будинку без заходу на земельну ділянку відповідачки.

Також, позивачка зазначила, що дерева, які ростуть на території земельної ділянки відповідачки загрожують падінням на будинок та перешкоджають нормальному доступу денного світла до житлового будинку позивачки.

Посилаючись на відповідні норми земельного законодавства, позивачка просить встановити їй сервітут на безоплатне користування земельною ділянкою відповідачки для проходу, обслуговування і ремонту житлового будинку і нежитлової будівлі та видалення надмірної рослинності, а також, заборонити відповідачці зводити будь-які споруди і паркани на відстані меншій ніж три метри від крайніх точок її домоволодіння та в інший спосіб перешкоджати доступу позивачки до земельних ділянок від повідки (а.с. 102 111).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Відповідачка надала суду відзив на позов у якому зазначила що позивачка не зверталася до неї щодо сервітуту на користування належними їй земельними ділянками; також, відповідачка повідомила про самовільне зведення житлового будинку про який вказує позивачка (а.с. 132 136).

Позивачка надала суду відповідь на відзив у якому не погодилась із запереченнями відповідачки (а.с. 154 157).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

На праві приватної власності позивачці належить земельна ділянка площею 0,2 га для будівництвата обслуговуванняжитлового будинкуза адресою: АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсяДержавним актом на право приватної власності на землю серії КВ № 858 від 29 грудня 1995 року (а.с. 16 17).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2021 року вбачається, що відповідачка є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 23 24).

При цьому, на ім`я відповідачки видано:

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 906890-86385 від 26 червня 2009 року, на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221482004:03:001:0015 по АДРЕСА_1 ;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЖ № 906891-86386 від 26 червня 2009 року, на земельну ділянку площею 0,158 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровим номером 3221482004:03:001:0016 по АДРЕСА_1 (а.с. 25 26, 27 28).

Одночасно, суд враховує обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого станом на дату постановлення цього рішення суду село Липовий Скиток розташоване в адміністративних межах Калинівської селищної територіальної громади Фастівського району.

За клопотанням представника позивача у справі було проведено судову земельно-технічну експертизу (а.с. 145).

Так, згідно із висновком експерта № 15545/22-41 від 10.11.2021 року судом встановлено, що:

-влаштування проїзду (проходу) до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 0,20 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 технічно не можливий, оскільки він вже наявний;

-влаштування проїзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221482004:03:001:0015 технічно не можливий, оскільки він вже наявний;

-влаштування проїзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221482004:03:001:0015 технічно не можливий, оскільки він вже наявний;

-влаштування проїзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221482004:03:001:0016 технічно не можливий, оскільки він вже наявний;

-влаштування проїзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3221482004:03:001:0016 технічно не можливий, оскільки він вже наявний (а.с. 181 191).

Тобто, експертним шляхом підтверджено відсутність необхідності встановлення земельного сервітуту відносно земельних ділянок сторін.

Вирішуючи спір по суті, суд насамперед керується нормами Глави 16 Розділу ІІІ Земельного кодексу України та враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Зокрема, згідно із частиною першою статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Крім того, пункт 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» містить роз`яснення про те, що встановлюючи земельний сервітут напевний строкчи беззазначення строку(постійний),суд маєвраховувати,що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Однак, за змістом позову та його вимогами вбачається, що звернення позивачки до суду не ґрунтується необхідністю захисту її земельних прав та не пов`язане із ефективним використанням її земельної ділянки, а обумовлене необхідністю здійснення ремонтно-будівельних робіт житлового будинку і допоміжної споруди.

У зв`язку із цим, суд переконаний у тому, що за необхідності здійснення певного виду ремонтно-будівельних робіт, позивачка має можливість звернутися до відповідачки із проханням встановити тимчасовий сервітут на час виконання таких робіт, за умови, що їх виконання потребуватиме встановлення відповідного сервітуту.

Системний аналіз положень земельного законодавства дає підстави для висновку про можливість встановлення земельного сервітуту шляхом надання права проїзду та проходу через належну іншій особі земельну ділянку у разі, якщо задовольнити таку потребу у будь-який інший спосіб неможливо.

Проте, суд виходить із того, що доводи позивачки щодо необхідності встановлення сервітуту полягають у необхідності забезпечення їй певного рівня комфорту в користуванні своїм нерухомим майном у вигляді житлового будинку і прибудинкової споруди.

Також, слід врахувати наступне.

Норма частини третьої статті 98 Земельного кодексу України, визначає, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Натомість, позивачка просить заборонити відповідачці вчиняти певні дії, пов`язані із користуванням належними останній земельними ділянками.

Тобто, наведені позовні вимоги, що викладені в абзаці другому прохальної частини заяви) фактично посягають на позбавлення відповідачки прав користування належними їй земельними ділянками, що суперечить наведеній нормі частини третьої статті 98 Земельного кодексу України та є неприпустимим.

Відповідно до норм частин першої та другої статті 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут); земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки; за домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Проте, до позовної заяви позивачем не додано та під час розгляду справи суду не надано доказів того, що позивачка зверталася до відповідачки із пропозицією встановити сервітут за договором між ними.

Вказана обставина також свідчить по передчасність даного позову, оскільки позивачка не скористалась правом досудового вирішення спору.

Отже,під часрозгляду справисудом невстановлено існуванняобставин для встановлення позивачці земельного сервітуту щодо земельних ділянок відповідачки.

Крім того, положеннями земельного законодавства не передбачено можливості заборони власнику земельної ділянки користуватись нею у зв`язку із встановленням сервітуту.

Як наслідок, також не підлягають задоволенню вимоги позивачки заборонити відповідачці зводити будь-які споруди і паркани на відстані меншій ніж три метри від крайніх точок її домоволодіння та в інший спосіб перешкоджати доступу позивачки до земельних ділянок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено необхідність захисту свого права, оскільки заявлені нею вимоги не пов`язані із використанням власної земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Також, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 98 100 Земельного кодексу України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду 20 лютого 2023 року.