Постанова

від 15.02.2023 по справі 278/1523/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1523/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 96 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Галацевич О.М.,

суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

зучастю секретарясудового засідання ГарбузюкЮ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/1523/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (Акціонерного товариства «ОТП Банк»),

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 30 червня 2021 року суддею Зубчук І.В. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 12 липня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року Публічне акціонернетовариство «ОПТ БАНК» (надалі Банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог від 26.07.2016, 19.03.2021 та 11.06.2021 (а.с.11-14, 228-232 т.2, 22-27 т.3) просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №HCL-ОВС/001/2006 від 30.10.2006 у загальному розмірі 266213,13 дол. США та заборгованості за Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 від 29.01.2008 у загальному розмірі 133674,02 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 658,6 кв.м., житловою площею 153,2 кв.м. та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822082500:01:000:0001 шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також просило передати предмет іпотеки в управління банку на період його реалізації.

В обґрунтування позову зазначило, що 30.10.2006 сторони уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 200000 дол. США зі строком повернення до 30.10.2026 та сплатою процентів за користування кредитними коштами. Окрім того, 29.01.2008 сторони уклали договір про надання кредитної лінії, відповідно до умов якого ОСОБА_1 додатково отримав кредитні кошти в розмірі 150000 дол. США зі строком дії кредитного ліміту до 29.01.2011 й строком дії кредитної лінії до 29.01.2015. З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами 30.01.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 (у подальшому адреса змінена на АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 5,9437 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Також вказало,що узв`язку зненалежним виконаннямвідповідачем кредитнихзобов`язань заукладеними договорами,заочним рішеннямЖитомирського районногосуду Житомирськоїобласті від19.11.2014з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (якпоручителя)в солідарномупорядку стягнутона користьБанку заборгованістьза кредитнимдоговором від30.01.2006у розмірі2789026,89грн такредитним договоромвід 29.01.2008у розмірі1460420,35грн.Дане судоверішення перебуваєна примусовомувиконанні уприватного виконавцяВолкової Є.О.,у межахякого 27.10.2020стягувачу перерахованокошти напогашення заборгованостіза основноюсумою кредиту за Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 від 29.01.2008 у розмірі 162243,57 грн, яку Банк конвертував у валюту договору в розмірі 5719,75 дол. США. Проте, ОСОБА_1 відмовляється в добровільному порядку погашати частину заборгованості, що залишилася.

Рішенням Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від 30 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Банку ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

На його думку, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, позбавивши Банк права на судовий захист в обраний ним спосіб, який передбачений положеннями Закону України «Про іпотеку». Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.08.2020 у справі №450/2216/15-ц та від 04.11.2015 у справі №6-340цс15 законодавство не передбачає такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості з вартістю майна.

Також вважає, що висновок суду про відмову в стягненні процентів є помилковим, оскільки у кожному конкретному випадку умови кредитного договору мають істотне значення при визначенні періоду, за який можуть нараховуватися проценти, передбачені ст. 1048 ЦК України. Зокрема, кредитним договором №HCL-ОВС/001/2006 від 30.10.2006 та Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 від 29.01.2008 чітко встановлено нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості ОСОБА_1 .

Окрім того, зазначив, що предметом розгляду даної справи є не просто стягнення заборгованості за кредитним договором, а звернення стягнення на майно, забезпечене іпотекою. Оскільки вимоги банку, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України, є такими, що не покриваються іпотекою, а тому, банком правомірно заявлено вимоги про стягнення заборгованості за відсотками. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №186/1376/19. Натомість, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову та фактично позбавив права на судовий захист.

На його думку, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №HCL-ОВС/001/2006 від 30.10.2006 та Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 від 29.01.2008, оскільки факт укладання таких договорів, наявності заборгованості та видачі грошових коштів банком на користь ОСОБА_1 встановлені заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.11.2014 у справі №278/4880/14-ц, а відтак, не підлягає доказу при розгляді даної цивільної справи.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОПТ БАНК» залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року постанову суду апеляційної інстанції від 18 січня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

07.02.2023 представник Банку ОСОБА_3 надіслав додаткові пояснення, у яких, з урахуванням висновків Верховного Суду, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі. Також просив розгляд даної справи провести без участі уповноваженого представника позивача.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення та надали суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи та підтримані в суді апеляційної інстанції. Зокрема, представник відповідача пояснила, що Банк вказував суду різні суми заборгованості, не надав належних, достовірних та достатніх доказів розміру вимог та його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, натомість апеляційний суд, на її думку, позбавлений самостійно виконати такий розрахунок.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, з урахуванням вказівок, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі №361/7543/17 (провадження №14-546цс19) зроблено висновок, що: «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. […] з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне. […] Доводи касаційної скарги, що позивач не довів обставин отримання відповідачем коштів, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідач із заявою щодо визнання укладеного договору недійсним та його розірвання в установленому законом порядку не звертався, а також не заперечував самого факту підписання ним договору».

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HCL-ОВС/001/2006, за умовами якого банк надав відповідачеві кредитні кошти в розмірі 200000 дол. США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 13,99 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 30.10.2026. Позичальник зобов`язувався використати кредитні кошти на будівництво нерухомого майна житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 (а.с.12-15 т.1).

29 січня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», а у подальшому АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008, за умовами якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 150000 дол. США зі строком повернення до 29 січня 2015 року (а.с.119-120 т.1).

25 лютого 2009 року між Банком і ОСОБА_1 укладений додатковий договір №1 до вищевказаного договору, яким збільшено фіксований відсоток плаваючої відсоткової ставки до 5.4% з 01.01.2010 (а.с 130-131 т.1).

В забезпечення виконання зобов`язань за даними договорами 30 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», а у подальшому АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №РМ-SME 010/046/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.132-134 т.1).

У подальшому з метою упорядкування нумерації будинків по АДРЕСА_1 номер переданого в іпотеку житлового будинку змінено з №40 на АДРЕСА_1 на підставі рішення №81 від 22.02.2011 10-ї сесії Зарічанської сільської ради с.Зарічани (а.с. 28 т.3).

ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання за кредитними договорами, в зв`язку з чим заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 та його поручителя в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2006 року в розмірі 2789026,89 грн та за кредитним договором від 29 січня 2008 року в розмірі 1460420,35 грн (а всього 4249447,24 грн (а.с.25-27 т.2).

Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Волкової Є.О. (а.с.258-259 т.2), в межах якого 27 жовтня 2020 року перераховано на рахунок стягувача 162243,57 грн заборгованості за договором №CrL-SMЕ010/046/2008 (а.с.29 т.3).

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції проведено оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу. Висновком експерта №5486/18-42 від 03.11.2020 встановлено, що ринкова вартість іпотечного майна становить, зокрема, житлового будинку - 20152500 грн, а земельної ділянки 30704600 грн, разом 50857100 грн (а.с. 171-201 т.2).

Ухвалюючи рішенняпро відмовуу задоволенніпозову,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачем не булонадано судурозрахунок дійсноїзаборгованості закредитними договорами,з урахуваннямзміни банкомстроку кредитуванняй частковогопогашення заборгованостіпри примусовомувиконанні рішенняЖитомирського районногосуду Житомирськоїобласті від19листопада 2014року.Також судзазначив,що іншоюпідставою длявідмови взадоволенні позовує неспівмірністьрозміру заборгованостіза кредитнимиугодами звартістю іпотечногомайна, що може значно змінити права відповідача на нерухоме майно та спричинити дисбаланс між інтересами сторін, враховуючи сплачені боржником суми, вартість іпотечного майна та допущене відповідачем порушення.

Такі висновки суду не відповідають вимогам закону.

Зокрема, законодавством не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі №450/2216/15-ц (провадження №61-1521св18).

Також незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, а суд, у будь-якому разі, мав стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. При цьому, суд не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з наданим позивачем. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року в справі №381/1647/21 (провадження №61-2539св22).

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі №202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості, Банк змінив строк виконання кредитних зобов`язань на 02.09.2014 і після настання цього строку не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Проте, як свідчать матеріали справи, Банк до загального розміру боргу та його складових, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки, безпідставно включив проценти станом на 14.06.2016, нараховані згідно умов кредитних договорів №HCL-0BC/001/2006 від 30.10.2006 та №CrL-SME010/046/2008 від 29.01.2008 після 02.09.2014.

Таким чином, при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції мав виходити з розміру заборгованості ОСОБА_1 станом на 02.09.2014, преюдиційно встановленого в рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року У справі №278/4880/14-ц, та врахувати погашені позичальником суми на його виконання.

Зокрема, зазначеним рішенням у його мотивувальній частині встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.09.2014 року складає: за кредитним договором №HCL-0BC/001/2006 від 30.10.2006 на загальну суму 2789026,89 грн, з яких: 2384041,28 грн (183265,82 дол. США) за кредитом, 404985,61 грн (31132,02 дол. США) процентів за користування кредитом; за кредитним договором №CrL-SME010/046/2008 від 29.01.2008 на загальну суму 1460420,35 грн, з яких: 1218076,08 грн (93558,97 дол. США) за кредитом, 243344,27 грн (18706,34 дол. США) процентів за користування кредитом (а.с. 25-30 т.2).

Відповідно до довідки Банку від 10.06.2021, кошти в сумі 162243,57 грн за Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008, отримані 27.10.2020 в результаті примусового виконання рішення суду, спрямовані на погашення основної суми кредиту, яку було проконвертовано в валюту кредиту по курсу НБУ станом на 28.10.2020, що складало 5719,75 дол. США (а.с. 29-32 т.3).

Отже, враховуючи встановлену судовим рішенням суму заборгованості та те, що перераховані на виконання рішення суду кошти за Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 в сумі 5719,75 дол. США були зараховані саме на погашення основної суми кредиту, тобто його тіла, то складові частини розміру заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, становлять: за кредитним договором №HCL-ОВС/001/2006 від 30.10.2006 у загальному розмірі 214397,84 дол. США, з яких: 183265,82 дол. США заборгованістьза тіломкредиту,31132,02 дол. США заборгованість по нарахованим відсоткам та за Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 від 29.01.2008 у загальному розмірі 106595,56 дол. США, з яких: 87839,22 дол. США (93558,97 доларів США 5719,75 дол. США) заборгованістьза тіломкредиту,18706,34 дол. США заборгованість по нарахованим відсоткам.

За таких обставин та зважаючи на право кредиторазадовольнити своївимоги заосновним зобов`язаннямшляхом зверненнястягнення напредмет іпотеки,суд апеляційноїінстанції дійшоввисновку проскасування рішеннясуду першоїінстанції тачасткове задоволенняпозову банкупро зверненнястягнення напредмет іпотекив частинірозміру заборгованості,в рахунокякої банкбажає задовольнитисвої вимогиз продажуіпотечного майна.Також,суд апеляційноїінстанції невбачає підставпередачі предметуіпотеки в управління Акціонерного товариства «ОПТ БАНК» на період до його реалізації відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на часткове задоволення позову з ОСОБА_1 на користь Банка підлягає стягненню 45304,22грн понесених судових витрат.

Посилання уапеляційній скарзіна те,що кредитнимидоговорами передбачено нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості ОСОБА_1 , колегія суддів вважає безпідставними з огляду на вищенаведену практику Верховного Суду.

Зміст позовної заяви та поданих у подальшому заяв про уточнення позовних вимог спростовує доводи представника банка про те, що позовні вимоги в частині нарахованих процентів ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦПК України. Посилання у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі №186/1376/19 від 14.07.2021 є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цій справі є відмінними від фактичних обставин справи, що переглядається.

Колегія суддів також не враховує сплачені 16.11.2021 ОСОБА_1 кошти в сумі 10000,75 грн, які були направлені на погашення процентів по договору від 29.01.2008, оскільки таке погашення відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення Житомирським апеляційним судом постанови про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (Акціонерного товариства «ОТП Банк») задовольнити частково.

Рішення Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від 30 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №HCL-ОВС/001/2006 від 30.10.2006 у загальному розмірі 214397,84 дол. США, з яких: 183265,82 дол. США заборгованістьза тіломкредиту,31132,02 дол. США заборгованість по нарахованим відсоткам та за Договором про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008 від 29.01.2008 у загальному розмірі 106595,56 дол. США, з яких: 87839,22 дол. США заборгованістьза тіломкредиту,18706,34 дол. США заборгованість по нарахованим відсоткам, звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 658,6 кв.м., житловою площею 153,2 кв.м. та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822082500:01:000:0001 шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОПТ БАНК» (місцезнаходження: м. Київ-33, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) судові витрати у розмірі 45304,22 грн.

Зупинити виконання постанови Житомирського апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 20 лютого 2023 року.