Постанова

від 05.01.2024 по справі 278/1523/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року

м. Київ

справа № 278/1523/15-ц

провадження № 61-5389св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що 30 жовтня 2006 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 200 000,00 дол. США зі строком повернення до 30 жовтня 2026 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами. Крім того, 29 січня 2008 року сторони уклали договір про надання кредитної лінії, відповідно до умов якого ОСОБА_1 додатково отримав кредитні кошти в розмірі 150 000,00 дол. США зі строком дії кредитного ліміту до 29 січня 2011 року й строком дії кредитної лінії до 29 січня 2015 року. З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами 30 січня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 (в подальшому адреса змінена на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 5,9437 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Позивач указував, що ОСОБА_1 не виконував належним чином кредитні зобов`язання за укладеними договорами, в зв`язку з чим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (як поручителя) в солідарному порядку стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2006 року в розмірі 2 789 026,89 грн та заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2008 року в розмірі 1 460 420,35 грн.

Вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Волкової Є. О., в межах якого 27 жовтня 2020 року стягувачу перераховано кошти на погашення заборгованості в розмірі 162 243,57 грн, яку банк конвертував у валюту договору в розмірі 5 719,75 дол. США.

ОСОБА_1 відмовляється в добровільному порядку погашати частину заборгованості, що залишилася.

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року в розмірі 266 213,13 дол. США та заборгованості за договором про надання кредитної лінії від 29 січня 2008 року в розмірі 133 674,02 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 загальною площею 658,6 кв. м, житловою площею 153,2 кв. м, а також земельну ділянку площею 59 437,00 кв. м, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером 1822082500:01:000:0001, які належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

передати предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 загальною площею 658,6 кв. м, житловою площею 153,2 кв. м, а також земельну ділянку площею 59 437,00 кв. м, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером 1822082500:01:000:0001, які належать на праві власності ОСОБА_1 в управління банку.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа переглядалася судами неодноразово

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року у складі судді Зубчук І. В., в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

позивач скористався правом дострокового стягнення боргу з боржника, що підтверджується рішенням Житомирського районного суду від 19 листопада 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 року в сумі 2 789 026,89 грн та № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року в сумі 1 460 420, 35 грн станом на 02 вересня 2014 року. Суд зазначив, що після вказаної дати відсутні правові підстави для нарахування відсотків та неустойки згідно умов кредитних договорів. Оскільки до позовної заяви банк надав розрахунок заборгованості станом на 28 квітня 2015 року, суд зробив висновок, що така заборгованість є очевидно завищеною, оскільки позивач проводить нарахування відсотків після 02 вересня 2014 року, з огляду на що сума заборгованості, зазначена в позовній заяві, не відповідає реальній сумі заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем;

сума боргу за кредитними договорами, яка встановлена рішенням суду в розмірі 4 249 447,24 грн, є значно меншою (більш, ніж у 10 разів) від вартості іпотечного майна, яка експертним шляхом установлена на рівні 50 857 100,00 грн. Оскільки в ході примусового виконання судового рішення заборгованість за кредитними договорами частково погашена в розмірі 182 965,01 грн, то позивач не довів, що погашення заборгованості не може бути здійснено в інший спосіб, крім звернення стягнення на предмет іпотеки. З огляду на викладене суд зробив висновок про неспівмірність вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки з розміром заборгованості за кредитними договорами, що є підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки;

письмові докази, додані до позовної заяви, зокрема, договір іпотеки, не засвідчені у встановленому порядку, в зв`язку з чим не є допустимими. Ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин за висновком місцевого суду є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

посилання відповідача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд відхилив, оскільки закон передбачав заборону на примусове стягнення нерухомого майна, проте, не передбачав заборони щодо ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, суд зазначив, що на день ухвалення рішення вказаний закон втратив чинність.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» залишено без задоволення, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу АТ «ОТП Банк» задоволено частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

відхиляючи наданий банком розрахунок заборгованості, апеляційний суд не погодився з періодом нарахування заборгованості внаслідок включення до нього платежів, нарахованих після 19 листопада 2014 року;

апеляційний суд не врахував, що незгода з наданим суду розрахунком у частині періоду нарахування заборгованості не є підставою для відмови в позові в повному обсязі, оскільки суд у межах наданих йому ЦПК України повноважень не позбавлений можливості самостійно виконати розрахунок заборгованості та в будь-якому разі звернути стягнення на предмет іпотеки в межах тієї суми, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву;

залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд фактично змінив мотиви ухваленого місцевим судом рішення;

не встановивши дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» на момент вирішення спору, в тому числі загальний розмір боргу та всі його складові, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням погашених позичальником сум, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» (АТ «ОТП Банк») задоволено частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № HCL-ОВС/001/2006 від 30 жовтня 2006 року у загальному розмірі 214 397,84 дол. США, з яких: 183 265,82 дол. США- заборгованість за тілом кредиту, 31 132,02 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам та за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у загальному розмірі 106 545,56 дол. США, з яких: 87 839,22 дол. США- заборгованість за тілом кредиту, 18 706,34 дол. США - заборгованість по нарахованих відсотках, звернуто стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,6 кв. м., житловою площею 153,2 кв. м. та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822082500:01:000:0001 шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОПТ БАНК» судові витрати у розмірі 45 304,22 грн.

Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції мав виходити з розміру заборгованості ОСОБА_1 станом на 02 вересня 2014 року, преюдиційно встановленого в рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц, та врахувати погашені позичальником суми на його виконання. Проте, банк до загального розміру боргу та його складових, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки, безпідставно включив проценти станом на 14 червня 2016 року, нараховані згідно умов кредитних договорів № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 року та № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року після 02 вересня 2014 року;

враховуючи встановлену судовим рішенням суму заборгованості та те, що перераховані на виконання рішення суду кошти за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 в сумі 5 719,75 дол. США були зараховані саме на погашення основної суми кредиту, тобто його тіла, то складові частини розміру заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, становлять: за кредитним договором № HCL-ОВС/001/2006 від 30 жовтня 2006 року у загальному розмірі 214 397,84 дол. США, з яких: 183 265,82 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 31 132,02 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам та за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у загальному розмірі 106 595,56 дол. США, з яких: 87 839,22 дол. США (93 558,97 дол. США - 5 719,75 дол. США) - заборгованість за тілом кредиту, 18 706,34 дол. США - заборгованість по нарахованих відсотках;

зважаючи на право кредитора задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції зробив висновок про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині розміру заборгованості, в рахунок якої банк бажає задовольнити свої вимоги з продажу іпотечного майна. Також, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав передачі предмету іпотеки в управління АТ «ОПТ БАНК» на період до його реалізації відповідно до статті 34 Закону України «Про іпотеку»;

Колегія суддів не врахувала сплачені 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000,75 грн, які були направлені на погашення процентів по договору від 29 січня 2008 року, оскільки таке погашення відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що враховуючи, що на момент ухвалення Житомирським апеляційним судом постанови про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на позивача.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, без урахування висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності, а саме:

не встановив дійсний розмір заборгованості за кредитними договорами на момент прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості свідчить про те, що банк включив до розрахунку платежі, нараховані після 02 вересня 2014 року, незважаючи на зміну банком строку кредитування та втрату ним права нараховувати передбачені договорами проценти. Позивач не надав розрахунок дійсної заборгованості (з урахуванням перенесення строку кредитування й часткового погашення заборгованості при примусовому виконанні рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року). Наданий позивачем розрахунок на підтвердження наявності заборгованості за кредитними договорами містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків по кожному платіжному періоду. Самостійно суд розрахунку дійсної заборгованості у позивача не витребував;

не перевірив доводи відповідача про часткове виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц, у межах виконавчого провадження. Суд помилково не врахував сплачені відповідачем 16 листопада 2021 року кошти в сумі 10 000,75 грн, які були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що таке погашення відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення. На думку відповідача, суд повинен оцінювати докази на момент ухвалення судового рішення;

не зазначив мотивів, з яких він виходив при визначенні суми заборгованості за кредитними договорами, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки. Суд визначив суму заборгованості у значно більшому розмірі, ніж це вказано у рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року про стягнення заборгованості за кредитними договорами, тобто судом апеляційної інстанції не застосовано частину четверту статті 82 ЦПК України;

залишив поза увагою, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року з відповідача вже стягнута заборгованість за кредитними договорами, вказане рішення виконується позивачем, а тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні;

стягнувши судовий збір у розмірі 45 304,22 грн, залишив поза увагою, що: банк звернувся до суду з позовом у квітні 2015 році та судовий збір - у розмірі 3 654,00 грн; у серпні 2021 року банк звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та судовий збір - у розмірі 5 481,00 грн, у липні 2022 році банк звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою та відповідно до ухвали судді від 18 серпня 2022 року сплатив судовий збір у розмірі 7 308,00 грн. Таким чином, сума судового збору у розмірі 45 304,22 грн є завищеною, оскільки позов банку задоволено частково, а тому з урахуванням задоволеної частини повинен бути стягнутий судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги відповідно до задоволеної частки у розмірі 16 443,00 грн (3 654,00 +5 481,00 + 7 308,00).

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2023 року ПАТ «ОТП Банк» подано додаткові пояснення у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 278/1523/15-ц, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 278/1523/15-ц.

У червні 2023 року матеріали справи № 278/1523/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року відзив АТ «ОТП Банк», який підписаний представником Куцьким Д. В., на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 рокуповернуто АТ «ОТП Банк» без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 201/6750/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 363/4951/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 127/16249/18, від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц та у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 30 жовтня 2006 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №HCL-ОВС/001/2006, за умовами якого банк надав відповідачеві кредитні кошти в розмірі 200 000,00 дол. США. Позичальник зобов`язувався використати кредитні кошти на будівництво нерухомого майна - житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 .

29 січня 2008 року сторони також уклали договір про надання кредитної лінії №CrL-SMЕ010/046/2008, за умовами якого відповідачеві надано кредит у розмірі 150 000,00 дол. США зі строком повернення до 29 січня 2015 року. 25 лютого 2009 року між банком і ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до вищевказаного договору, яким збільшено фіксований відсоток плаваючої відсоткової ставки до 5,4 % з 01 січня 2010 року.

30 січня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки РМ-SME 010/046/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

У подальшому з метою упорядкування нумерації будинків по АДРЕСА_2 номер переданого в іпотеку житлового будинку змінено з № 40 на № 18.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь банку заборгованість за кредитними договорами. Вказаним рішенням встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 02 вересня 2014 року складає: за кредитним договором № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 на загальну суму 2 789 026,89 грн, з яких: 2 384 041,28 грн (183 265,82 дол. США) - за кредитом, 404 985,61 грн (31 132,02 дол. США) - процентів за користування кредитом; за кредитним договором № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року на загальну суму 1 460 420,35 грн, з яких: 1 218 076,08 грн (93 558,97 дол. США) - за кредитом, 243 344,27 грн (18 706,34 дол. США) - процентів за користування кредитом.

Відповідно до довідки банку від 10 червня 2021 року кошти в сумі 162 243,57 грн за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008, отримані 27 жовтня 2020 року в результаті примусового виконання рішення суду, спрямовані на погашення основної суми кредиту, яку було проконвертовано у валюту кредиту по курсу НБУ станом на 28 жовтня 2020 року, що складало 5 719,75 дол. США.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції проведено оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу. Висновком експерта №5486/18-42 від 03 листопада 2020 року встановлено, що ринкова вартість іпотечного майна становить, зокрема, житлового будинку - 20 152 500,00 грн, а земельної ділянки - 30 704 600,00 грн, разом 50 857 100,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) зазначено, що: «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. […] з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 381/1647/21 (провадження № 61-2539св22) зазначено, що: «кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідач не спростував, не надав власного розрахунку, а також доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий банком розрахунок, вважав, що він є неповним, необґрунтованим, оскільки такий охоплює лише проміжок часу з 11 червня 2020 року по 01 квітня 2021 року, а тому вказаний розрахунок не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі. Однак суд апеляційної інстанції, у межах наданих йому ЦПК України повноважень, не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з наданим позивачем. При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 у справі № 278/2290/20 (61-20956св21) зазначено, що: «кредитор у порядку статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до позивачів у цій справі про дострокове стягнення кредитної заборгованості у гривнях, в зв`язку з чим змінив не лише строк виконання основного зобов`язання, а й валюту зобов`язання. У рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 липня 2015 року, у справі № 278/4213/14-ц, задоволено позов кредитора та у резолютивній частині рішення суду стягнуто з ОСОБА_2 62 499,72 грн, як і просив кредитор у позові, а не у доларах, як було зазначено у кредитному договорі, чи в еквіваленті до долара. Тобто кредитор сам визначив заборгованість за кредитним договором у валюті України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 902/492/17 (провадження № 12-52гс18) зазначено, що: «положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; […] За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору».

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 182/1207/21 (провадження № 61-2375св23) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«[…] особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі.

Отже при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі».

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що:

30 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», яке перейменовано в ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № HCL-ОВС/001/2006, за умовами якого банк надав відповідачеві кредитні кошти в розмірі 200 000,00 дол. США. Позичальник зобов`язувався використати кредитні кошти на будівництво нерухомого майна - житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 ;

29 січня 2008 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», яке перейменовано в ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008, за умовами якого відповідачеві надано кредит у розмірі 150 000,00 дол. США;

30 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», яке перейменоване в ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки РМ-SME 010/046/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь банку 2 789 026,89 грн - заборгованість за кредитним договором № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 року та 1 460 420,35 грн - заборгованість за кредитним договором № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року. Цим рішенням встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 02 вересня 2014 року складає: за кредитним договором № HCL-0BC/001/2006 від 30 жовтня 2006 року на загальну суму 2 789 026,89 грн, з яких: 2 384 041,28 грн - за кредитом, 404 985,61 грн - процентів за користування кредитом; за кредитним договором № CrL-SME010/046/2008 від 29 січня 2008 року на загальну суму 1 460 420,35 грн, з яких: 1 218 076,08 грн - за кредитом, 243 344,27 грн - процентів за користування кредитом;

рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником і поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, має для цих осіб, якщо вони брали участь у розгляді справи, преюдиційне значення;

при частковому задоволенні позову суд апеляційної інстанції правильно вважав, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц має преюдиційне значення для цієї справи, частина заборгованості у розмірі 162 243,57 грн (за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008), що за курсом НБУ станом на 28 жовтня 2020 року складало 5 719,75 дол. США, погашена ОСОБА_1 під час примусового виконання цього рішення. Проте, суд помилково вказав, що цим рішенням встановлено заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 326 663,15 дол. США. Такі висновки суду апеляційної інстанції спростовуються мотивувальною частиною рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року;

таким чином, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині слід змінити, та, з урахуванням погашеної суми заборгованості за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у розмірі 162 243,57 грн, абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № HCL-ОВС/001/2006 від 30 жовтня 2006 року у загальному розмірі 2 789 026,89 грн, з яких: 2 384 041,28 грн - заборгованість за кредитом, 404 985,61 грн - проценти за користування кредитом та за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у загальному розмірі 1 298 176,78 грн, з яких: 1 055 832,51 грн - заборгованість за кредитом, 243 344,27 грн - проценти за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,6 кв. м, житловою площею 153,2 кв. м та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822082500:01:000:0001 шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Щодо доводів касаційної скарги про часткове виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у справі № 278/4880/14-ц, а саме сплату відповідачем 16 листопада 2021 року коштів в сумі 10 000,75 грн, які були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів зазначає, що таке погашення відбулося після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому ці кошти врахуванню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судового збору

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив стягнути заборгованість станом на 15 червня 2016 року у розмірі 266 213,13 дол. США (6 625 405,89 грн (еквівалент станом на 15 червня 2016 року за курсом Національного банку України (за 1 дол. США - 24,8876 грн)). Його позовні вимоги за результатом касаційного перегляду задоволено на 61,69 %, касаційна скарга боржника ОСОБА_1 задоволена частково.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову, заяви про збільшення позовних вимог, апеляційної скарги та касаційної скарги, яка була задоволена та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ПАТ «ОТП Банк» сплачений судовий збір у загальному розмірі 56 446,82 грн. Тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 34 882,04 грн.

При подачі касаційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 7 308,00 грн. Тому, з урахуванням часткового задоволення касаційної скарги, з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 508,31 грн.

Частиною 10 статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, на підставі взаємозаліку відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» належить стягнути судовий збір у загальному розмірі 30 373,73 (34 882,04 грн - 4 508,31 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та судового збору змінити:

виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови;

абзац третій резолютивної частини викласти у такій редакції: «в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № HCL-ОВС/001/2006 від 30 жовтня 2006 року у загальному розмірі 2 789 026,89 грн, з яких: 2 384 041,28 грн - заборгованість за кредитом, 404 985,61 грн - проценти за користування кредитом та за договором про надання кредитної лінії № CrL-SMЕ010/046/2008 від 29 січня 2008 року у загальному розмірі 1 298 176,78 грн, з яких: 1 055 832,51 грн - заборгованість за кредитом, 243 344,27 грн - проценти за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,6 кв. м, житловою площею 153,2 кв. м та земельну ділянку площею 5,9437 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області кадастровий номер 1822082500:01:000:0001 шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням ціни, не нижчої за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 30 373,73 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук