Постанова

від 01.02.2023 по справі 910/6567/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. Справа№ 910/6567/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Рудак О.В. (самопредставництво);

від відповідача - Мироненко О.О. (ордер серія АА №1247613 від 31.10.2022);

розглянувши апеляційні скарги Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022

у справі № 910/6567/22 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Державного бюро розслідувань

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд"

про стягнення 138 740, 85грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 у справі №910/6567/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Укрдорбуд» на користь Державного бюро розслідувань 65 323грн 82коп неустойки, 4 046грн 61коп штрафу, а також 2 481грн00коп витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- позивач не пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача 130 647,63грн неустойки та 8 093,22грн штрафу, оскільки такий строк, перебіг якого почався з 01.04.2021, станом на дату подання позову (22.07.2022) був продовжений в силу п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та відповідно не був пропущений позивачем;

- заявлений позивачем до стягнення загальний розмір штрафних санкцій перевищує ціну укладеного між сторонами договору, в той час як таке перевищення неустойки та штрафу над фактичною прибутковістю договору для відповідача, є несправедливим; в даному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50%.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Північний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 130 647,63коп та штрафу у розмірі 8 093,22 коп задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- укладаючи контракт, сторони погодили всі його істотні умови, у тому числі штрафну санкції, строк виконання, відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки виконання робіт;

- предметом договору №66 від 12.03.2021 є надання послуг з поточного ремонту приміщень для проведення слідчих дій в адміністративній будівлі літера «А» по вул.Симона Петлюри, 15 у м.Києві; Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції; стабільне функціонування вказаного органу є основою для належного виконання його працівниками покладених на них завдань;

- відповідач, порушуючи строки виконання робіт у приміщенні для проведення слідчих дій призвів до ускладнення виконання державним бюро розслідувань завдань, які на нього покладаються відповідно до вимог Закону України «Про державне бюро розслідувань».

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Північний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та інше, є належним електронним доказом у судових справах, про що зазначено в постановах Верховного суду від 17.04.2020 у справі №905/2319/17 від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18; отже суд мав взяти до уваги той факт, що відповідно до переписки у додатку для дзвінків та обміну повідомленнями Viber представника відповідача з представником Державного бюро розслідувань, а саме з Начальником відділу організації управління майном та обліку Управління забезпечення діяльності Ларіним Євгеном Валентиновичем, починаючи з 02.04.2022 року відповідач намагався передати результати наданих послуг та підписати відповідний акт, однак останній з різних причин ухилявся від зустрічі (копія переписки міститься в матеріалах справи); факт того, що саме Ларін Є.В. контролював виконання відповідачем договору підтверджується й підписанням останнім дефектних актів, що є додатками до договору;

- спілкування з представником позивача за допомогою додатку для дзвінків та обміну повідомленнями Viber не потребувало додаткового погодження у договорі, оскільки така переписка давно стала частиною ділових звичаїв в Україні та мають бути прийняті судом в якості доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., у зв`язку з тим, що апеляційна скарга Державного бюро розслідувань у справі № 910/6567/22 надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду, а матеріали справи № 910/6567/22 знаходились в Господарському суді міста Києва, суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи № 910/6567/22 з Господарського суду міста Києва.

28.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6567/22 з Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В., на лікарняному, у справі № 910/6567/22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 у справі № 910/6567/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020, справу № 910/6567/22 призначено до розгляду на 01.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022, справу № 910/6567/22 призначено до розгляду на 01.02.2023. Об`єднано апеляційні скарги Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 у справі № 910/6567/22.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, у справі №910/6567/22 призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2023 у справі № 910/6567/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий судя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 колегію суддів у складі: головуючий судя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 у справі № 910/6567/22.

Від позивача (31.01.2023) надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає про те, що:

- всупереч умовам договору відповідач у встановлений строк до 31.03.2021 не виконав погоджені сторонами роботи та не передав їх результати позивачу; у той же час умови договору фактично були виконані 23.07.2021, про що свідчить підписаний сторонами договору акт приймання виконаних будівельних робіт та проведений у подальшому (27.07.2021) розрахунок за ці роботи;

- відсутність у день виконання зобов`язання за договором 31.03.2021 контактної особи ОСОБА_1 на роботі не звільняє відповідача від виконання договору, зокрема передати позивачу надані послуги та відповідний акт в інший спосіб ніж через контактну особу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегією суддів встановлено.

12.03.2021 року між Державним бюро розслідувань, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд", як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 66, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець взяв на себе зобов`язання своїми силами і засобами на власний ризик надати за завданням замовника послуги за ДБН А.2.2-3:2014 з поточного ремонту приміщень для проведення слідчих дій в адміністративній будівлі літера "А" по вулиці Симона Петлюри, 15 у місті Києві, код за ДК 021:2015 - 45450000-6 (Інші завершальні будівельні роботи), КЕКВ 2240, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, встановлених даним договором.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених контрагентів.

Відповідно до пункту 1.2 договору склад та обсяги послуг визначені у дефектному акті на послуги (додаток № 1) та зведені у локальному кошторисі на послуги з підсумковою відомістю ресурсів (додаток № 3).

За умовами пункту 2.1 цієї угоди ціна договору (загальна вартість послуг за Договором) становить 123 696,08грн, у тому числі ПДВ 20 % - 20 616,01грн. Ціна Договору (загальна вартість послуг за договором) визначена договірною ціною на послуги (додаток №2), що розрахована відповідно до локального кошторису на послуги з підсумковою відомістю ресурсів (додаток № 3). Договірна ціна є твердою і може корегуватися тільки за взаємною згодою сторін.

Ціна договору (загальна вартість послуг за договором) визначена з урахуванням всіх витрат виконавця, які необхідно понести виконавцю у зв`язку із наданням послуг, в тому числі завантаження, розвантаження, сплату митних тарифів, транспортних витрат до місця надання послуг, податків і зборів та інших витрат, понесених виконавцем.

28.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1/431 до договору, за якою ціну цього правочину (загальну вартість послуг за договором) зменшено до 115 617,37грн, у тому числі ПДВ 20 %- 19 269,56грн та викладено у новій редакції додатки до договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору замовник проводить оплату вартості наданих послуг на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) виконавця протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за умови надходження фактичного бюджетного фінансування видатків на рахунок замовника у 2021 році.

У пункті 3.3 договору сторони погодили виключити право виконавця застосовувати притримування документів, які оформлялись під час надання послуг та підлягають передачі замовнику, як забезпечення своїх вимог.

За умовами пункту 5.1 договору виконавець зобов`язується надати послуги до 31.03.2021 року.

Згідно з пунктом 5.3 цієї угоди передання-приймання послуг здійснюється за місцезнаходженням замовника шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), за якими проводиться розрахунок.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що передання-приймання послуг здійснюється на підставі комісійного огляду та наявної належним чином оформленої технічної та виконавчої документації відповідно до вимог (стандартів), встановлених чинним законодавством.

Пунктом 6.3.1 договору на виконавця покладено обов`язок забезпечити надання послуг у строки та на умовах, встановлених цим договором, відповідно до дефектного акту на послуги (додаток № 1).

Відповідно до пункту 7.1 наведеного правочину останній набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року, а в частині виконання зобов`язань виконавцем - до повного їх виконання.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що всупереч умовам договору відповідач у встановлений цією угодою строк - до 31.03.2021 року не виконав погоджені сторонами ремонтні роботи та не передав їх результати позивачу. Фактично умови договору відповідачем були виконані лише 23.07.2021 року, про що свідчить підписаний сторонами договору акт приймання виконаних будівельних робіт та проведений у подальшому (27.07.2021 року) розрахунок за ці роботи.

На підтвердження означених обставин позивачем додано адресований йому відповідачем супровідний лист від 21.07.2021 року № 21/07, яким відповідач надав позивачу документи для підписання та здійснення оплати вартості виконаних відповідачем у липні 2021 року будівельно-ремонтних робіт, а саме: лист-погодження від 21.07.2021, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2021 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень, а також підсумкову відомість ресурсів.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року на суму 115 617,37грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2021 року на суму 115617,37грн були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб 23.07.2021.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо виконання робіт у строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у договорі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідач, як в апеляційній скарзі так і в запереченнях на позов зазначає про те, що виконані відповідачем будівельні роботи не були вчасно прийняті з вини позивача, який протягом квітня-серпня 2021 року ухилявся від проведення зустрічі з представниками виконавця для підписання відповідних документів про приймання виконаних будівельних робіт.

На підтвердження вказаних посилань відповідач надав суду скріншоти листування у месенджері "Viber" у вигляді роздруківок на паперових носіях та у вигляді електронних документів, засвідчених кваліфікованим електронним підписом представника відповідача - адвоката Мироненка О.О. Листування (обмін повідомленнями) відбувалося між представником відповідача і начальником відділу організації управління майном та обліку Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Ларіним Євгеном Валентиновичем, та підтверджує ухилення останнього, починаючи з 02.04.2022 року, від зустрічі з виконавцем для підписання необхідних документів щодо прийняття виконаних відповідачем робіт за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані ним скріншоти листування із використанням месенджеру "Viber" не містять відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису сторін такого листування, що дозволило б достеменно ідентифікувати осіб, які складали відповідні повідомлення як від імені позивача, так і від імені відповідача (за наявності письмової згоди сторін спілкування на використання таких аналогів). У наданих відповідачем скаріншотах відсутні посилання та інформація щодо назв (найменувань) замовника та виконавця робіт, їх вартості (яка відповідає умовам договору) чи підстави виконання (договір), що могло б дати змогу впевнитись у пов`язаності наданих відповідачем доказів з предметом даного спору.

Такі докази не можуть бути покладені в основу рішення у взаємозв`язку з погодженим сторонами пунктом 12.9 договору, за яким будь-які повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором здійснюються сторонами у письмовій формі і направляються за адресами, вказаними у договорі, рекомендованими поштовими відправленнями або кур`єрською доставкою.

Разом із тим, факт виконання відповідачем погоджених сторонами робіт саме у липні 2021 року підтверджується змістом наявних у матеріалах справи документів, зокрема, адресованого позивачу відповідачем супровідного листа від 21.07.2021 № 21/07, яким відповідач надав позивачу для підписання та здійснення оплати вартості виконаних у липні 2021 року будівельно-ремонтних робіт документи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2021 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за липень, а також підсумкової відомості ресурсів (за звітний період - липень 2021 року).

Слід зазначити, що акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року на суму 115617,37грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2021 року на суму 115617,37грн були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб 23.07.2021. Означені документи підписані сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень, у тому числі в частині дати їх складення чи періоду виконання відповідачем ремонтних робіт.

Доводи відповідача про те, що акт виконаних будівельних робіт мав підписуватися спільною комісією сторін не впливає на обґрунтованість вимог позивача та не свідчить про відсутність прострочення відповідачем виконання його договірних зобов`язань, тоді як умовами пункту 5.3 договору передбачено підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), за якими проводиться розрахунок, сторонами договору, що і було вчинено останніми 23.07.2021 при складенні відповідних документів.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем робіт за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 130 647,63грн, нараховану за 113 днів прострочення на ціну договору в розмірі 115 617,37грн (з урахуванням додаткової угоди від 28.10.2021 року № 1/431 до договору) із застосуванням передбаченої договором ставки у розмірі 1 % від ціни договору за кожен день прострочення, а також 8 093,22грн штрафу, що становить 7 % від вартості прострочених понад 30 днів робіт.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді неустойки, пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і неустойка, пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.6 договору у випадку порушення виконавцем строків надання послуг, надання послуг у неповному обсязі або несвоєчасного повернення коштів, сплачених за неякісні послуги, та суми попередньої оплати, що не підтверджена актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), виконавець зобов`язується сплатити замовнику неустойку в розмірі 1 % від ціни договору від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен день прострочення, без обмеження шестимісячним строком.

За умовами пункту 8.7 цієї угоди у разі прострочення виконавцем зобов`язання щодо надання послуг, передачі наданих послуг та/або здійснення доопрацювань понад 30 (тридцять) календарних днів, виконавець зобов`язується сплатити замовнику штраф у розмірі 7 % від ціни договору та відшкодувати йому збитки, викликані таким порушенням, у повній сумі понад штрафні санкції.

Базою для нарахування вищенаведених штрафних санкцій є ціна договору в розмірі 115 617,37 грн., яка була передбачена додатковою угодою № 1/431 до договору.

Разом із тим, протягом спірного у даній справі періоду прострочення відповідачем виконання його зобов`язання (з квітня по липень 2021 року) ця додаткова угода укладена між сторонами не була, оскільки підписана контрагентами лише 28.10.2021 року. Ціною Договору протягом спірного періоду була сума в розмірі 123 696,08грн, у тому числі ПДВ 20 % - 20 616,01 грн.

Роботи за договором були виконані відповідачем та оплачені позивачем у липні 2021 року, тоді як додаткова угода № 1/431 до договору була підписана сторонами у жовтні 2021 року. Водночас, відповідно до положень частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Разом із тим, оскільки відповідач несвоєчасно виконав взятий на себе обов`язок щодо виконання робіт за договором, і розмір нарахованих позивачем неустойки та штрафу відповідає вищезазначеним положенням договору та не перевищує здійсненого судом власного розрахунку цих санкцій з урахуванням дійсної ціни договору, тоді як відповідачем обґрунтованого контррозрахунку означених штрафних санкцій надано не було, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов про стягнення з відповідача спірних сум неустойки та штрафу є обґрунтованим.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що 08.09.2022 надійшла заява відповідача від 02.09.2022 року, в якій останній просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні вимог позивача з цієї підстави.

Згідно із статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За умовами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За умовами укладеного між сторонами договору виконання відповідачем спірних робіт (послуг) повинне було відбутися у строк до 31.03.2021 року, тоді як прострочення відповідачем виконання означеного зобов`язання, що є підставою для виникнення у позивача права на стягнення спірних штрафних санкцій, слід обраховувати з наступного дня після цієї дати, тобто з 01.04.2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, 02.04.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року № 928) до 31.12.2022.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача неустойки та штрафу, перебіг якого почався з 01.04.2021, станом на дату подання позову (22.07.2022) був продовжений в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та відповідно не був пропущений позивачем.

Отже, позивачем, при звернення до суду з даним позовом, не пропущено строку позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача 130647,63 грн неустойки та 8093,22грн штрафу, в зв`язку із чим відповідна заява відповідача про застосування до спірних вимог наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає, про що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення, заявленого позивачем до стягнення, розміру штрафних санкцій судова колегія зазначає.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є базовими у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За ч.ч. 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилався, зокрема, на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок прострочення відповідача, а також на те, що заявлений до стягнення позивачем загальний розмір штрафних санкцій перевищує ціну договору.

Неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У свою чергу, судом обґрунтовано прийнято до уваги значний розмір нарахованої позивачем неустойки та штрафу, вжиття відповідачем залежних від нього заходів по виконанню зобов`язань згідно з договором та повне фактичне виконання таких зобов`язань на час розгляду справи. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання його зобов`язань.

Крім того, заявлений позивачем до стягнення загальний розмір штрафних санкцій перевищує ціну укладеного між сторонами договору, у той час як таке перевищення неустойки та штрафу над фактичною прибутковістю договору для відповідача, є несправедливим.

З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з виконання робіт, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасного виконання підрядних робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50 %. Таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 65 323,82 грн. неустойки та 4 046,61 грн. штрафу, тоді як у решті позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 не підлягає скасуванню.

Судовий збір, у зв`язку з відмовою в задоволені апеляційних скарг та у відповідності до вимог ст.129 ГПК України покладається на позивача та відповідача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань залишити без задоволення .

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Укрдорбуд"

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 у справі №910/6567/22 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/6567/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2023

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов