Постанова

від 09.02.2023 по справі 922/69/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/69/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки", с. Сугарівське, Харківська область (вх.№1288 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2022 у справі №922/69/22 (суддя Жигалкін І.П., повний текст рішення складено 09.08.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадена", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки", с.Сугарівське, Харківська область

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадена" до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" про стягнення коштів у розмірі 574 068,43 грн, з якої 268 800,00 грн сума заборгованості за договором поставки; 11 812,47 грн пені; 24 655,96 грн - 36% річних, 268 800,00 грн штрафу задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сахновщинське імені М.О. Ключки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фадена» заборгованості в розмірі 574068,43 грн, з яких: 268 800,00 грн заборгованість за договором поставки; 11812,47 грн пені; 24655,96 грн - 36% річних, 268 800,00 грн штрафу, а також судовий збір в розмірі 8 611,04 грн.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав своєчасно зобов`язання за договором поставки №22/04 від 22.04.2021. Доказів оплати товару відповідачем не надано, отже, заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 268 800,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Також, дослідивши умови Договору поставки №22/04 від 22.04.2021 в частині застосування до відповідача фінансових санкцій в разі порушення умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнув з відповідача 11812,47 грн пені, 24655,96 грн - 36% річних та 268800,00 грн штрафу. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки у вигляді штрафу та пені до 0 (нуля) та відсотків річних з 36% до 3%.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПРАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2022 у справі №922/69/22 у частині стягнення з відповідача 11812,47 грн пені, 24655,96 грн - 36% річних, 268800,00 грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача 11812,47 грн пені, 24655,96 грн -36% річних, 268800,00 грн штрафу.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що, по-перше стягнення з ПРАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" штрафу у розмірі 100% від основної суми поставленого товару, а саме 268800,00 грн є необґрунтованою та надмірно великою сумою у порівнянні із збитками кредитора. На думку апелянта, суд мав зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій, містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та суті зобов`язання, з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу таким простроченням.

Вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції, не застосовано принцип справедливості закріплений статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, суд не прийняв до уваги, що неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Апелянт зазначає, що позивач не поніс жодних матеріальних збитків та/або додаткових фінансових витрат, пов`язаних з постачанням товару, а тому сума неустойки має бути зведена судом до (0) нуля.

Одночасно в апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від заявленої суми штрафу, при цьому посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду.

По-друге, апелянт вважає, що положення договору поставки, в частині визначення 36% річних від простроченого грошового зобов`язання є несправедливим та неспівмірним із порушенням зобов`язання. А тому, посилаючись на відсутність доказів понесення позивачем збитків за наслідками невиконання договору відповідачем, вважає справедливим та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин відповідальність за невиконання грошових зобов`язань за договором поставки у розмірі 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення, як передбачено частиною 2 ст.265 ЦК України.

По-третє, апелянт зазначає, що військові дії, що відбуваються в Україні, зокрема у місті Харкові та його передмісті унеможливлюють здійснення ним господарської діяльності, а тому існують об`єктивні підстави, стверджувати про наявність причино-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами і невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Вищенаведені твердження, на думку апелянта, є достатніми підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків річних.

Одночасно, в апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про повернення апеляційної скарги ухвалою суду від 07.11.2022 йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень. Апелянт звертає увагу, що ним вживались дії щодо оскарження судового рішення першої інстанції шляхом подання в межах строку на апеляційне оскарження первісної апеляційної скарги, яку ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.11.2022 було повернуто з незалежних від скаржника причин.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 для розгляду справи №922/69/22 визначено колегію суддів у складі: Лакіза В.В. (головуючий суддя-доповідач), суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" та поновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 09.02.2023.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання 09.02.2022 представники сторін не з`явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

09.02.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадена" надійшло клопотання про розгляд справи без участі товариства.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, правова позиція апелянта викладена ним в апеляційній скарзі, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт рішення суду першої інстанції оскаржує лише в частині стягнення з нього 11812,47 грн пені, 24655,96 грн - 36% річних та 268800,00 грн штрафу. Щодо стягнення основної суми заборогованості за Договором з ПРАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки", останнім не оскаржується, а тому не є предметом розгляду апеляційним господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 22.04.2021 між ТОВ «Фадена» (Постачальник) та ПРАТ «Сахновщинське імені М.О. Ключки» (Покупець) укладено договір поставки №22/04 засобів захисту рослин (а.с. 10-11), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність засоби захисту рослин надалі - ЗЗР Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити вказану продукцію (пп. 1.1. Договору)

Сторони дійшли згоди, що доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із Сторін цього Договору (п.4.2. договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Фадена» поставило ПРАТ «Сахновщинське імені М.О. Ключки» засоби захисту рослин в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видатковій накладній № РН-0000016 від 29.04.2021 року та товарно-транспортній накладній № РН-0000016 від 29.04.2021 року на суму 268800,00 грн з ПДВ. Видаткова та товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печатками обох сторін. Вказана продукція отримана Молошним Володимиром Григоровичем на підставі довіреності № 11 від 29.04.2021. Всього було поставлено продукції за договором № 22/04 від 22.04.2021 на суму 268 800,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №22/04 від 22.04.2021 щодо строків оплати товару, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 574 068,43 грн, з яких 268800,00 грн сума заборгованості за договором поставки, 11812,47 грн пеня, 24655,96 грн - 36% річних, 268 800,00 грн штрафу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, дослідивши умови договору та надані сторонами документи, визнав доведеним факт порушення відповідачем умов договору щодо здійснення своєчасних розрахунків та дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення як основного боргу, так і фінансових санкцій, нарахованих позивачем.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 11812,47 грн пені, 24655,96 грн - 36% річних, 268 800,00 грн штрафу у заявленому позивачем розмірі, у зменшенні якого відповідачу судом першої інстанції було відмовлено, є предметом апеляційного оскарження.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно з п.6.2 договору, при порушенні термінів оплати по цьому договору, Покупець сплачує Постачальнику, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення.

Разом із цим, при порушення термінів оплати більше 10-ти (десяти) календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого Товару.

Відповідно до п.6.4 Договору, Постачальник за прострочення термінів поставки, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару за кожен день прострочення. Якщо таке прострочення не є наслідком впливу незалежних від Постачальника обставин.

Пунктом 6.5. визначено, що у разі невиконання Постачальником зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, то відповідно до ч.2 ст. 265 ЦПК України, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати товару за договором поставки, внаслідок чого позивачем, відповідно до умов договору нараховано фінансові санкції, які він просив суд стягнути з відповідача.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11812,47 грн, судова колегія зазначає наступне.

Так, за умовами п. 6.2 Договору, при порушенні термінів оплати по цьому Договору, Покупець сплачує Постачальнику, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем на підставі пункту 6.2 договору нарахована до стягнення пеня за загальний період з 01.10.2021 до 01.01.2022 (кількість днів у періоді - 93), яка визначена наступним чином:

за період з 01.10.2021 по 09.12.2021 (кількість днів у періоді 70) 268 800,00 х 0,046575 х 70/100= 8 763, 62 грн;

за період з 10.12.2021 по 01.01.2022 (кількість днів у періоді 23) 268 800,00 х 0,04931х23/100=3 048,85 грн.

Всього сума пені складає 11 812,47 грн.

Здійснивши перевірку заявленого позивачем розрахунку пені з урахуванням умов договору та періоду її нарахування, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Перевіривши правильність здійснених позивачем та судом першої інстанції розрахунків пені, з урахуванням дати отримання відповідачем товару та строку на його оплати, встановленому п. 3.3 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 11812,47 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 24655,96 грн та штрафу у розмірі 268 800,00 грн, колегія суддів приходить до висновку що такий розрахунок є арифметично вірним, узгоджується з умовами договору, а тому правомірно заявлений позивачем до стягнення.

Колегією суддів також встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач просив суд про зменшення неустойки у вигляді штрафу та пені до 0 (нуля) та відсотків річних з 36% до 3%.

За наслідком розгляду вимог відповідача про зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу та пені до 0 (нуля) та відсотків річних з 36% до 3%. суд першої інстанції виходив з того, що господарсько-правова відповідальність сторін базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Місцевим господарським судом враховано, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

За висновком суду першої інстанції розмір штрафних санкцій, нарахований позивачем незначно перевищує розмір збитків (п. 4 ст. 551 ЦК України) та нараховані позивачем згідно умов розділу 6 Договору, яким встановлено відповідальність сторін за невиконання своїх зобов`язань, в тому числі і строків здійснення розрахунків. Суд вважав за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості, визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки санкцій до 0 (нуля) та розміру річних до 3%.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується з таким висновком та вважає, що стягнення з ПРАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" штрафу у розмірі 100% від основної суми поставленого товару, а саме 268800,00 грн є необґрунтованою та надмірно великою сумою у порівнянні із збитками кредитора; умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та суті зобов`язання; при винесенні рішення судом першої інстанції, не застосовано принцип справедливості закріплений статтею 3 ЦК України та не прийнято до уваги, що неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Також зазначає, що позивач не поніс жодних матеріальних збитків та/або додаткових фінансових витрат, пов`язаних з постачанням товару, а тому сума неустойки має бути зведена судом до (0) нуля. Крім того вважає положення договору поставки в частині визначення 36% річних від простроченого грошового зобов`язання несправедливим та неспівмірним із порушенням зобов`язання. Справедливим та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин відповідальність вважає розмір річних 3%.

Апелянт при цьому зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку режиму воєнного стану в країні, особливо у місті Харкові та його передмісті, як форс-мажорним обставинам, що унеможливлюють здійснення відповідачем господарської діяльності. Отже, апелянт вважає, що існують об`єктивні підстави наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами і невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, що виникли на підставі договору.

З приводу наведених апелянтом доводів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачем не доведено факту понесення останнім додаткових матеріальних збитків у зв`язку з несплатою відповідачем товару, судова колегія зазначає наступне.

Цивільний кодекс України закріплює презумпцію вини особи, яка вчинила правопорушення. Це означає, що особа вважається винною у завданні шкоди, невиконанні зобов`язання або іншому правопорушенні, оскільки не буде доведено іншого (ст. 614 та ч. 2 ст. 1166 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 08.04.2021 у справі №11-238сап20 зазначила, що пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява N 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Факт невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати товару, до моменту винесення Господарським судом Харківської області оскаржуваного рішення, підтверджується останнім у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі. Натомість матеріалами справи підтверджено належне виконання умов договору позивачем, що дає підстави вважати, що останній поніс матеріальні збитки та отримав негативні наслідки у зв`язку з невиконанням ПРАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" своїх зобов`язань.

Щодо посилання відповідача на несправедливі, його думку, умови укладеного між сторонами договору в частині застосування штрафних санкцій, які на думку апелянта містять дисбаланс між розміром штрафних санкцій та суті зобов`язання, колегія суддів зазначає, що недійсність договору чи його окремих пунктів не є предметом розгляду справи №922/69/22. Оскаржуване судове рішення стосується стягнення заборгованості та штрафних санкцій, як наслідок невиконання відповідачем зобов`язань по вищезазначеному договору. При цьому, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що договір укладався під впливом тяжких для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання.

Особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання.

Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Разом з тим, пеня нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання; пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі, чим забезпечує та стимулює виконання боржником свого зобов`язання.

При цьому, судова колегія враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Норми чинного законодавства України не містять прямої заборони щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбачених умовами договору.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають пеня та штраф.

Стосовно вимог апеляційної скарги про зменшення стягнення з відповідача річних з 36% до 3% судова колегія зазначає наступне.

Заявлена вимога, обґрунтовується відповідачем тим, що позивач до моменту повного розрахунку відповідача з позовом до суду не звертався, а свідомо надавав можливість користуватися коштами довше, при цьому усвідомлюючи, що невиконання відповідачем умов договору призведе до притягнення відповідача до майнової відповідальності у спосіб нарахування йому невиправдано високих відсотків.

Твердження відповідача з цього приводу спростовується матеріалами справи, оскільки на момент звернення з позовною заявою до суду (вх.№69/22 від 10.01.2022) відповідачем не було сплачено основний борг за договором.

Факт відсутності оплати підтверджується і самим відповідачем у заявах по суті справи.

Судова колегія ще раз наголошує, що частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу, відповідно до п. 6.5 Договору 36% річних у розмірі 24 655,96 грн за період з 01.10.2021 по 01.01.2022.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій суд має врахувати, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Встановлені у справі обставини свідчать, що поставка товару позивачем відповідачу відбулась 29.04.2021, кінцевим строком виконання зобов`язання відповідачем за умовами п.3.3 Договору визначено дату 30.09.2021, позивач звернувся з позовом до суду у січні 2022 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що у період з квітня 2021 року до січня 2022 ПРАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" не зверталось до ТОВ «Фадена» із заявою про погіршення свого фінансового стану (як це передбачено п.3.7 Договору). Крім того, останнім не здійснено навіть часткової оплати за поставлений товар, що не може підтверджувати той факт, що відповідачем всіма заходами вживались дії направлені на належне та своєчасне виконання умов договору. До моменту звернення позивача до суду, відповідачем не здійснено жодних дій на врегулювання спірних правовідносин та погашення заборгованості. Отже, відповідачем не наведено виняткових обставин, які б мали наслідком зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій у даній справі, про що також правомірно зазначив суд першої інстанції.

Щодо посилань апелянта на військовий стан в Україні та наявність підстав для можливості звільнення від відповідальності внаслідок дії непереборної сили, судова колегія зазначає наступне.

Воєнний стан в Україні введений в дію 24.02.2022, форс-мажорні обставини для суб`єктів господарювання засвідчено листом ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Крім того, колегія суддів зазначає, що підприємство позивача, маючи обґрунтовані сподівання на належне виконання відповідачем умов договору, також вимушено здійснювати свою господарську діяльність в умовах воєнного стану. При цьому, строк виконання зобов`язання було встановлено в договорі до 30.09.2021, тобто до початку введення воєнного стану.

Апелянтом не надано буд-яких доказів, що спростовують висновки суду першої інстанції, за якими суд вважав про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки тих доводів щодо зменшення штрафних санкцій, оцінка яких вже здійснена судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 11812,47 грн пені, 24 655,96 грн - 36% річних та 268 800,00 грн штрафу та висновки суду про відсутність виняткових обставин для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій. У зв`язку з цим, не можуть бути задоволені судом апеляційної інстанції вимоги апелянта про зменшення штрафних санкцій до 10%, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2022 у справі № 922/69/22 залишити без змін.

3. Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.02.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко