Рішення

від 09.02.2023 по справі 921/49/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 лютого 2023 року м. ТернопільСправа № 921/49/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом - Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (вул. Бариська, 8А, м. Бучач, Тернопільська область, 48403)

до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (м. Івано - Франківськ, вул. Василіянок, 48, 76019, адреса для листування: вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46001)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м Київ, 01001)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрспирт" (вул. Гагаріна, 16, м Бровари, Київська область, 07400)

про внесення змін до договору оренди

За участю від:

позивача - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа 1 - ОСОБА_3

третя особа 2 - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

В 2019 році ПрАТ "Галіція Дистилері" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про внесення змін до Договору оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 (із змінами та доповненнями) в частині його назви та статусу об`єкта оренди.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що передане йому за вказаним договором орендоване майно не відповідало визначенню «цілісного майнового комплексу». Зокрема у ньому були відсутні: автономні інженерні комунікації з водопостачання, водовідведення (каналізації) та система протипожежного захисту. Такі комунікації (об`єкти) збудовано самим ПАТ "Галіція Дистилері" значно пізніше, після укладення договору.

Окрім того, позивачу не надавалась земельна ділянка для обслуговування об`єкта оренди.

Відтак, предметом договору слід вважати передачу-приймання в строкове платне користування об`єктів нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майно структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу.

Відмова орендодавця (на пропозицію позивача) внести відповідні зміни до правочину стало підставою для його звернення до суду.

Визначення у договорі фактичного статусу наданого позивачу майна вплине на визначення розміру орендної плати, на процес його приватизації, на відокремлення майна створеного позивачем та витрат, понесених на створення завершеного циклу виробництва, а також матиме інші правові наслідки, що випливають з цього.

Позиція відповідача.

У своїх заявах по суті та поясненнях представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, а пізніше його правонаступника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відповідач проти заявлених вимог заперечив, з огляду на недоведеність факту відсутності у складі орендованого майна згаданих позивачем об`єктів та на пропуск позовної давності.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Залучені до участі у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державне підприємство "Укрспирт" у своїх поясненням заперечили проти позову з тих самих підстав, що і відповідач.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/49/219 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначене вперше на 14.03.2019 неодноразово відкладалось. Його строк продовжувався.

Ухвалами від 13.05.2019, 28.05.2020, 08.10.2020 провадження у справі зупинялось.

Ухвалою від 14.03.2019 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Міністерство аграрної політики та продовольства України та Державне підприємство "Укрспирт".

Ухвалою від 28.05.2020 здійснено заміну відповідача з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Ухвалою суду від 28.11.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/49/19 та призначено її до розгляду по суті на 26.12.2022.

В подальшому розгляд справи по суті відкладався, востаннє на 09.02.2023 року.

В засідання 09.02.2023 представники сторін та третьої особи №1 з`явились та підтримали раніше заявлені доводи, заперечення і пояснення з приводу спору.

Представник третьої особи №2 (участь якого не визнавалась обов`язковою не з`явився), жодних клопотань щодо цього не надав. Хоча про час, місце і дату засідання повідомлявся належним чином.

З приводу цього слід зазначити наступне.

Cуд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно. Однак поки що не обов`язкове.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Рада суддів України неодноразово (востаннє рішенням № 26 від 06.08.2022) закликала суди та учасників процесу використовувати більш ощадливі методи роботи, користуватися перевагами дистанційного та електронного судочинства. В умовах війни кожна заощаджена гривня - вклад у перемогу. Це вже питання не лише грошей, а й національної безпеки.

Суди, які виконуючи рекомендації Ради суддів України, в умовах відсутності фінансування добросовісно застосовують альтернативні способи комунікації, запропоновані учасниками справи, не можуть вважатися такими, що діють неправомірно.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно з поясненнями сторін та третьої особи №1 станом на 09.02.2023 року, третя особа №2 не виконує розпорядчих чи управлінських функцій щодо майна, про яке йдеться в позові.

З урахуванням усього наведеного, тривалості розгляду даної справи, раніше поданих третьою особою №2 письмових пояснень щодо позову і відзиву є підстави для розгляду справи за відсутності представника даного учасника справи.

Суд, у судовому засіданні 09.02.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до Свідоцтва №257 від 28.07.2000 Бучацький мальтозний завод є власником горілчаного цеху по вул. Бариській у м. Бучач. Зазначений горілчаний цех зареєстрований в Бучацькому районному бюро технічної документації 04.08.2000 за реєстровим №139.

Закрите акціонерне товариство "Галспипрт" у листі №4 від 12.11.2001 звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області з проханням передати в оренду цілісний майновий комплекс Бучацького мальтозного заводу - горілчаного цеху, з метою відновлення виробництва лікеро-горілчаних виробів, збільшення асортименту продукції, створення нових робочих місць та забезпечення надходження коштів в бюджет.

Листом №01-14/2928 від 15.11.2001 РВ ФДМУ по Тернопільській області повідомило Міністерство аграрної політики України, як орган уповноважений управляти майном ДП "Бучацький мальтозний завод", про надходження заяви від ЗАТ "Галспирт" з ініціативою щодо оренди горілчаного цеху Бучацького мальтозного заводу та просило (дозвіл або відмову) щодо можливості оренди структурного підрозділу цілісного майновою комплексу Бучацького мальтозного заводу та внесення пропозиції до умов договору (т.1 а.с.110).

Листом від 12.10.2001 № 01-16/814 Міністерство аграрної політики України інформувало РВ ФДМ України по Тернопільській області про погодження проекту договору оренди структурного підрозділу - цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів (залишковою балансовою вартістю 756,7 тис. грн.) та укладення договору оренди у відповідності з чинним законодавством, а листом від 20.11.2001 №02-16/584 запропоновало кандидатуру представника до складу комісії з інвентаризації і оцінки вартості об`єкта оренди (т.1 а.с.111).

Згідно з оформленим станом на 30.11.2001 Балансом Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод" (який за поясненнями представника відповідача в засіданні 14.03.2019 року є розподільчим) та складеним 12.12.2001 Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу (затвердженого наказом №678 від 12.12.2001 РВ ФДМ України по Тернопільській області) первісна вартість перелічених у них необоротних активів складає 1297,5 тис. грн., а залишкова вартість - 756,7 тис грн. (т.1 а.с.118 - 120, 195).

Попередньо було проведено інвентаризацію майна Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод" (т.1 а.с.115 -117, 194, 195).

На підставі наказу РВ ФДМ України по Тернопільській області №679 від 12.12.2001 року, того ж дня між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" (орендарем) укладено договір №9-ЦМК, згідно п 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу (надалі об`єкт оренди), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом регіонального відділення № 678 від 12.12.2001, протоколу про результати інвентаризації та розподільчого балансу, складеного станом на 30 листопада 2001 року і становить 756 675 грн. (т.1 а.с.10 -15, 121).

Відповідно п 1.2 договору, він є підставою для виникнення у разі приватизації об`єкта оренди пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт оренди, з наступним викупом цієї ділянки відповідно до законодавства.

У п 1.5 правочину зазначено, об`єкт оренди зазначений в п 1.1 даного договору використовується з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості.

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі орендованого майна (п. 2.1 договору).

У відповідності до п. 2.2 правочину передача об`єкта оренди не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п. 2.3 договору передача об`єкта оренди здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеною за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У п. 5.8 правочину сторонами обумовлено, що орендар зобов`язується укласти з Бучацьким мальтозним заводом угоди про надання комунальних, господарських та екологічних послуг орендарю.

Орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості (п. 6.3 договору).

У п. 7.1 правочину зазначено, що орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду об`єкт оренди згідно з цим договором за актом приймання - передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Спори і суперечки, які виникають з цього договору, або у зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору він діє з 12.12.2001 до 12.12.2006 строком на 5 років.

Зміни і доповнення, або розірвання цього договору допускається за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні (п. 10.3 правочину).

У п. 10.5 договору передбачено, що у разі припинення, або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна, в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень, вирішуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Акт оцінки вартості майна, що передається в оренду, акт приймання-передачі орендованого майна та розрахунок орендної плати є невід`ємними і складовими частинами договору (п. п. 12.1, 12.2, 12.3 правочину).

12.12.2001 року по Акту приймання - передачі орендованого майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, балансоутримувач (Бучацький мальтозний завод) передав орендарю (ЗАТ "Галспирт") в оренду майно цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу основні засоби за балансовою вартістю 1297469 грн. та основні засоби за залишковою вартістю - 756 675 грн., згідно з переліком (т.1 а.с.17).

З врахуванням укладених до вищевказаного договору додаткових угод №5 від 12.01.2007, №6 від 21.01.2007, №7 від 12.01.2010, №8 від 11.03.2010, №9 від 22.07.2011 вносились зміни до договору, зокрема продовжувався термін дії договору до 12.04.2015 (т.1 а.с.18-30) .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі №921/1193/15-г/7 (залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та Вищого господарського суду України від 12.10.2017) визнано продовженим договір оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" (ПрАТ "Галіція Дистилері") терміном на п`ять років на тих самих умовах з 13.04.2015 до 13.04.2020 (т.1 а.с.34-51).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2020 у справі 921/465/20 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021) за позовом ПрАТ "Галіція Дистилері" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях договір оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 року визнано таким, що продовжив свою дію на тих же умовах з 14.04.2020 до 13.04.2025 (т. 3 а.с. 43).

Відповідно до письмових пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, згідно його наказу №1 від 04.01.2022, об`єкт оренди - горілчаний цех Бучацького мальтозного заводу підлягає приватизації у 2023 році (т. 3 а.с. 162).

Посилаючись на договір оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 та акт приймання - передачі від 12.12.2001, а також інші матеріали справи позивач стверджує, що автономні інженерні комунікації з водопостачання, водовідведення (каналізації) та система протипожежного захисту у складі орендованого майна на час укладення договору були відсутні.

А також на час укладення договору орендарю не відводилась у встановленому законом порядку земельна ділянка для обслуговування переданого майна.

За зверненням ПрАТ "Галіція Дистилері", Одеською регіональною торгово-промисловою палатою надано висновок експерта №УТЕ-2276 від 09.11.2016, із змісту якого вбачається, що в пред`явлених документах не відображені такі необхідні для замкненого циклу речі як автономні комунікації з водопостачання та водовідведення (каналізації). Таким чином, відсутність можливості організувати замкнений цикл виробництва дає змогу класифікувати описане у пред`явлених документах майно як: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання (т. 1 а.с. 69). Тобто передане за договором оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 майно не відповідає вимогам, що ставляться для цілісного майнового комплексу.

Після чого, листом від 18.10.2018 за №465 звернулось до РВ ФДМ України по Тернопільській області з проханням внесення змін до договору, з метою визначення статусу орендованого майна як об`єктів нерухомого майна та іншого окремого індивідуального визначеного майна, замість цілісного майнового комплексу (т. 1 а.с.70).

Відповідачем, листом №18-14-04480 від 20.11.2018, вказану пропозицію позивача залишено без задоволення та повернено без підпису примірники проекту запропонованої додаткової угоди №12 (т. 1 а.с.72).

У зв`язку з чим, у вересні 2019 року ПрАТ "Галіція Дистилері" звернулось до суду з відповідним позовом.

Слід зазначити, що договір оренди №9-ЦМК від 12.12.2001 та вищезгадані: Акт оцінки вартості майна, що передається в оренду, Акт приймання-передачі орендованого майна (які є невід`ємними і складовими частинами правочину), Розподільчий баланс та матеріали інвентаризації, що передували оренді та для неї проводились, не містять відомостей як про загальну площу об`єкта оренди, так і про окремі частини (приміщення), що такий об`єкт складають. У тому числі, які торкаються водопостачання, водовідведення (каналізації) та системи протипожежного захисту.

Дана обставина визнається і відповідачем у поясненнях №10-12-01407 від 19.04.2019 (т. 2 а.с.19).

На підтвердження передачі орендарю інженерної комунікації з водопостачання відповідач посилається на лист Бучацького мальтозного заводу від 13.11.2001 №278 (т.1 а.с.113), адресований РВ ФДМ України по Тернопільській області, а також на відомості про орендаря та об`єкт оренди (т.1 а.с.114). Відповідно до них Бучацький мальтозний завод, якому не надаватиметься майно за спірним договором та ще до визначення складу майна, яке буде передано орендарю інформує відділення Фонду про забезпечення цеху розливу лікеро-горілчаних виробів автономним водопостачанням.

На підтвердження існування на 12.12.2001 автономної пожежної системи відповідач посилається на висновок Бучацького райвідділу УМНСУ в Тернопільській області від 28.04.2005 року (т.1 а.с.207).

У свою чергу доводячи відсутність, названих у позові автономних комунікацій у складі майна, переданого за договором оренди №9-ЦМК від 12.12.2001, а тому не можливість провадження окремої господарської діяльності без використання систем водопостачання і водовідведення інших суб`єктів господарювання позивач надав:

- Договір від 14.12.2001 між ЗАТ "Галспирт" та Бучацьким мальтозним заводом, за яким останній зобов`язувався поставляти орендаря цеху розливу лікеро-горілчаних виробів питну воду від свердловини №1 (т.1 а.с.219);

- Договір від 02.01.2002 між ЗАТ "Галспирт" та Бучацьким мальтозним заводом щодо відшкодування останньому витрат за користування водою і скид відходів виробництва (т.1 а.с.220);

- докази укладення 11.10.2004 договору між ЗАТ "Галспирт" та Бучацьким комбінатом комунальних підприємств на вивіз стоків (т.1 а.с. 148, т.2 а.с.5).

На відсутність у складі орендованого майна цих систем вказує і п. 5.8 Договору №9-ЦМК від 12.12.2001.

У зв`язку з цим та вимушеною реконструкцією орендар за власні кошти був змушений:

- у 2006 здійснити буріння артсвердловини (т.1 а.с.57);

- у грудні 2006 здійснити будівництво колодязя (т.1 а.с.56).

В акті обстеження існуючих приміщень горілчаного цеху від 22.04.2005 року (на який посилається відповідач), відсутня згадка про існуюче на цю дату автономне водопостачання чи водовідведення цеху (т. 1 а.с.206).

- у грудні 2006 провести будівництво пожежної насосної станції. На підставі рішення виконкому Бучацької міської ради №264 від 28.07.2011 позивачу 08.08.2011 було видано Свідоцтво про право власності на будівлю пожежної насосної станції, яке зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.08.2011 (т. 1 а.с.63-67).

Тому безпідставними є твердження відповідача, з посиланням на висновок Бучацького райвідділу УМНСУ в Тернопільській області від 28.04.2005 року (т. 1 а.с.207) як на доказ достатнього протипожежного забезпечення орендованого майна станом на 12.12.2001 року.

- у грудні 2007 встановити септик (т. 1 а.с.62, 148).

Вказане частково підтверджується Звітом від 27.12.2017 про проведену РВ ФДМ України по Тернопільській області інвентаризацію орендованого позивачем за договором №9-ЦМК від 12.12.2001 майна (т. 2 а.с. 26). Зокрема вище перелічені об`єкти, а саме пожежна насосна станція, не віднесені перевіряючими до державного майна, переданого за правочином.

Додаткових доказів на підтвердження відсутності автономних комунікацій з водопостачання, водовідведення (каналізації) та системи протипожежного захисту у складі переданого в оренду майна позивач не надав, посилаючись на їх відсутність через планове знищення документів за відповідний період (т. 1 а.с.221-227).

Відповідачем не подано також доказів надання орендарю в грудні 2001 року земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт оренди (вул. Бариська у м. Бучач).

Вперше договір оренди земельної ділянки площею 8700 кв.м. по вул. Бариська, 8а у м. Бучач для обслуговування будівель та споруд орендованого майнового комплексу структурного підрозділу Бучацького мальтозного заводу (горілчаного цеху) було укладено між ЗАТ "Галспирт" та Бучацькою міською радою лише 26.10.2006 року (т. 2 а.с.72).

Як зазначалось вище, за змістом висновку експерта Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЕ-2276 від 09.11.2016 надане в грудні 2001 року майно не відповідало визначенню "цілісного майнового комплексу" через відсутність згаданих позивачем комунікацій (т. 1 а.с. 69).

Згідно з Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20.08.2020 року №2805 (т. 3 а.с. 2-11) встановити чи відповідав станом на 12.12.2001 року об`єкт оренди за договором №9-ЦМК від 12.12.2001 визначенню "цілісного майнового комплексу" (чи становив він цю дату цілісний майновий комплекс) не надається можливим, у зв`язку з неможливістю встановити наявність чи відсутність автономних інженерних комунікацій на об`єкті оренди та інформації про статус земельної ділянки на визначену дату.

Однак, на час проведення експертного дослідження об`єкт оренди становить цілісний майновий комплекс (єдиний майновий комплекс), через його забезпечення автономним водопостачання з свердловини (введеної в експлуатацію 29.12.2006), автономним водовідведенням - каналізацією (септик введений в експлуатацію 31.12.2007), автономною системою протипожежного захисту (пожежна насосна станція введена в експлуатацію 29.12.2006), автономним теплопостачанням (наявна будівля газової котельні), забезпечений дизельним генератором та системою енергопостачання, земельна ділянка під об`єктом знаходить в користуванні позивача на умовах оренди (т.3 а.с. 7-8).

Відповідно змісту до експертного Висновку від 01.02.2023 року №04/01-23е, поданого позивачем в порядку ст.101 ГПК України, об`єкт оренди за договором №9-ЦМК від 12.12.2001 станом на цю дату не відповідав вимогам, що ставились до "цілісного майнового комплексу" і не міг забезпечувати завершений цикл виробництва продукції.

Якщо не враховувати при досліджені, споруджені орендарем автономні інженерні комунікації, об`єкт оренди за договором №9-ЦМК від 12.12.2001 не може бути цілісним майновим комплексом з завершеним циклом виробництва продукції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (допустимість доказів ст.77 Кодексу).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст. 79 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими сторонами доказами позивачем належним чином підтверджено обґрунтованість заявлених до відповідача вимог із визначених ним підстав.

Так, спірні відносини виникли між сторонами у зв`язку із визначенням статусу державного майна, переданого на умовах оренди за договором №9-ЦМК від 12.12.2001 в порядку законодавства про оренду державного майна. А саме чи відповідав об`єкт оренди за цим правочином критеріям, що ставляться до "цілісного майнового комплексу".

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення договору від 12.12.2001) № 2269-ХІІ від 10.04.1992 - далі Закон № 2269-ХІІ вказано, що він регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів.

Частина 1 статті 4 вказаного Закону наводить перелік об`єктів оренди державного і комунального майна, до яких серед іншого входять і цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць).

Відповідно до даної норми Закон № 2269-ХІІ цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Постановою Кабінету Міністрів України №1554 від 12.10.2000 "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації" (в редакції на момент укладення договору від 12.12.2001), а саме п. 4 визначалось, що цілісний майновий комплекс - об`єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням розподільчого балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні підприємства.

Поняття цілісного майнового комплексу також наводилось у Положенні про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств (затв. наказом Фонду державного майна України №787 від 05.05.2001), чинному на час укладення договору від 12.12.2001.

У п 1.1 даного Положення зазначалось, що цілісний майновий комплекс - об`єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об`єкти.

Таким чином згідно з існуючими на 12.12.2001 законодавчими вимогами, цілісний майновий комплекс повинен був мати:

- завершений цикл виробництва;

- автономні інженерні комунікації, систему енергопостачання;

- сукупність активів, які б забезпечували проведення окремої господарської діяльності. А також надану йому земельну ділянку, на якій він розміщений.

Позивач вказує на відсутність в переданому в оренду майні, визначеному як цілісний майновий комплекс таких елементів як: автономні інженерні комунікації з водопостачання, водовідведення (каналізації) та система протипожежного захисту.

Окрім того, позивачу разом з майном не надавалась земельна ділянка для обслуговування об`єкта оренди.

Встановлено, що в матеріалах інвентаризації частини майна Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", яке планувалось передавати в оренду; у Балансі Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод" (який відповідач визначив як розподільчий) в Актах оцінки вартості цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу та приймання-передачі орендованого майна, які є невід`ємними частинами договором №9-ЦМК від 12.12.2001, і які (в силу закону) повинні були визначати детальний обсяг орендованого майна відсутні дані, які б вказували на передачу в оренду названих позивачем автономних інженерних комунікацій та системи протипожежного захисту.

На часткову відсутність цих систем у складі орендованого майна вказує і п. 5.8 договору.

Не є достатніми і беззаперечними доказами надання таких комунікацій і об`єктів орендарю лист Бучацького мальтозного заводу від 13.11.2001 №278, Відомості заводу про об`єкт оренди та висновок Бучацького райвідділу УМНСУ в Тернопільській області від 28.04.2005 року, оскільки їх складання прямо не передбачалось законодавством про оренду державного майна та вони не засвідчені представниками обох сторін орендних правовідносин. В Акті обстеження від 22.04.2005, на який посилається відповідач також відсутня згадка про існування саме згаданих позивачем об`єктів.

В той же час позивачем надано докази укладення після 12.12.2001 року договорів на водопостачання і водовідведення з третіми особами, а в подальшому самостійне спорудження вказаних комунікацій та належної системи протипожежного захисту.

Відтак, суд вважає доведеними обставини їх відсутності в складі орендованого майна станом на 12.12.2001 року.

Надання орендарю земельної ділянки для обслуговування об`єкта оренди лише з 2006 році також орендодавцем не спростовано.

Невідповідність переданого орендарю за договором №9-ЦМК від 12.12.2001 майна визначенню "цілісного майнового комплексу" підтверджено: Висновком експерта Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЕ-2276 від 09.11.2016; експертним Висновком від 01.02.2023 року №04/01-23е та частково Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20.08.2020 року №2805.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до умов договору №9-ЦМК від 12.12.2001, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 188 ГК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як йшлося вище, на пропозицію позивача підписати проект додаткової угоди про внесення змін до основного договору щодо виключення з нього визначення переданого в оренду майна як цілісного майнового комплексу, відповідач надіслав письмову відмову, у зв`язку з чим спір передано на вирішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи договір оренди цілісного майнового комплексу орендар повинен був отримати, серед іншого, господарський об`єкт із завершеним циклом виробництва з автономними інженерними комунікаціями та наданою земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Проте, цього передано не було.

Визначення у договорі фактичного статусу наданого позивачу майна вплине на визначення розміру орендної плати, на процес його приватизації, на відокремлення майна створеного позивачем та витрат, понесених на створення завершеного циклу виробництва та матиме інші правові наслідки, що випливають з цього.

За таких обставин, заявлені вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Така заява відповідачем зроблена.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, встановлення приналежності орендованого майна до"цілісного майнового комплексу" потребує дослідження за участю експертів.

У зв`язку чим, безпідставними є посилання відповідача на обізнаність позивача щодо цього ще у 2001 року через участь в складанні Акта вартості цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу та засіданнях інвентаризаційної комісії - керівника і співзасновника ЗАТ "Галспирт". Оскільки не доведено, що названі особи є експертами у цій галузі.

Перший експертний висновок щодо цього було зроблено 09.11.2016 Одеською регіональною торгово-промисловою палатою. А з позовом до суду орендар звернувся у січні 2019 року.

Таким чином трирічний термін позовної давності заявником не порушено, відтак його порушене право підлягає захисту.

За ч. 3 ст. 653 ЦК України, ч. 5 ст. 188 ГК України - якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Внести зміни до

- назви Договору оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 (із змінами та доповненнями) виклавши її в наступній редакції: "Договір оренди №9 об`єктів нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу";

- п 1.1 договору оренди №9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 (із змінами та доповненнями) шляхом викладення його в новій редакції, зокрема п 1.1 розділу 1 "Предмет договору" викласти в наступній редакції: "1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкти нерухомого майна та інше окреме індивідуально визначене майно структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00375148 (надалі - об`єкт оренди), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом регіонального відділення №678 від 12.12.2001, протоколу про результати інвентаризації та розподільчого балансу, складеного станом на 30 листопада, і становить 756675 (сімсот п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень) грн., у тому числі:

Всього, грн:а) передається в оренду майно756675з нього: Основні фонди за балансовою вартістю1297469Основні фонди за залишковою вартістю756675

".

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019 м. Івано - Франківськ, вул. Василіянок, 48 код 428991875) на користь Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (48403 вул. Бариська, 8А, м. Бучач, Тернопільська область код 31274359) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 лютого 2023 року.

Суддя І.П. Шумський