Вирок
від 20.02.2023 по справі 368/1282/17
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1282/17

номер провадження 1-кп/368/8/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2023 рокум.КагарликКиївської області

Кагарлицький районнийсуд Київської області в складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_1

При секретарі- ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

-розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадженняза №12017110190000447від 16.08.2017року зач.1ст.121КК Україниу відношенніобвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого, - 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, якому в рамках даного кримінального провадження 19.09.2017року повідомленопро підозруу вчиненнізлочину,який передбаченоч.1ст.121КК України,- заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу, -

-відносно якого в рамках даного кримінального провадження під час судового слухання на підставі ухвали суду від 16.09.2022 року обрано запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою, та 25.01.2023 року на підставі ухвали суду продовжено терміндії запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою, термін дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу, - до 20.03.2023 року, включно, -

- за участі сторін кримінального провадження:

- сторона обвинувачення:

Прокурор - ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9 .

Потерпілий - ОСОБА_10

- сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_6 .

Захисник - адвокат ОСОБА_11

- інші учасники кримінального провадження:

цивільний позивач: прокурор ОСОБА_7

цивільний відповідач: обвинувачений ОСОБА_6

свідки: ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

- суд, ретельно перевіривши докази по кримінальному провадженню, оцінивши докази на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об`єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку щодо ухвалення обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_6 , обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Згідно ч.2ст.373КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.3ст.373КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно, даний обвинувальний вирок у відношенні ОСОБА_6 ухвалено за наявності таких підстав:

1) дійсно, вчинено кримінальне правопорушення (злочин), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України;

2) доведено, що кримінальне правопорушення (злочин), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, яке відбулося 11.08.2017 року, та у вчиненні яких ОСОБА_16 , вчинене саме ОСОБА_6 ;

3) доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 , які мали місце 11.08.2017 року, - міститься склад кримінального правопорушення (злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд зазначає, що доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення.

Проте, під час судового слухання справи сторона захисту, - обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, - адвокат ОСОБА_11 ніяким чином не спростовували невинуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення ( злочинув), по якому ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення стороною обвинувачення, і тому обвинувачений ОСОБА_6 має бути засудженим у повній відповідності з Законом, так як суд вважає, що сторона обвинувачення, - зокрема, прокурор, в судовому засіданні на підставі комплексу доказів у кримінальному провадженні, які були зібрані під час досудового слідства органом досудового розслідування, - довела належним чином винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), які передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, з урахуванням положень ст.17 КПК України.

Слід зазначити, що положення ст.17КПК України закріплює одне з найважливіших положень демократичної, правової держави, що знайшло своє відображення у ст. 62 Конституції України, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув`язненню будь яким чином, ч. 2 ст. 2 КК України,- презумпцію невинуватості.

При цьому сторона обвинувачення, - прокурор, - в судовому засіданні належними та допустимими доказами довела винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Підстав для ухвалення виправдовувального вироку у відношенні ОСОБА_6 з урахуванням аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення, - немає, тому в даному випадку суд постановлює обвинувальний вирок, по якому обвинуваченого ОСОБА_6 слід визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, та, відповідно, - призначити покарання у повній відповідності з положеннями КК України.

В даному випадку суд вважає, що органами досудового слідства всебічно, повно і неупереджено було досліджено обставини кримінального провадження, виявлено обставини, які викривають ОСОБА_17 , також встановлено, що відсутні обставини, які виправдовують обвинуваченого, виявлено інші обставини вчиненого кримінального правопорушення (злочину), надано їм належну правову поведінку, в ході розслідування прийнято законні та неупереджені процесуальні рішення на підставі ст. 9 КПК України.

- Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисне кримінальне правопорушення (злочин) проти життя та здоров`я громадянина, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, - за наступних обставин:

- 11.08.2017 орієнтовно о 22 годині обвинувачений ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_14 та потерпілим ОСОБА_18 перебував на території домогосподарства свого товариша ОСОБА_12 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час обвинувачений ОСОБА_6 ремонтував автомобіль власника домогосподарства, в той час, як інші вищевказані особи (потерпілий ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ) - проводили дозвілля, розпиваючи алкогольні напої.

В ході застілля потерпілий ОСОБА_19 запропонував неповнолітній доньці ОСОБА_20 , - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - вжити алкогольні напої, на що остання відповіла відмовою. Факт такої пропозиції обурив батька неповнолітньої, але свої претензії з приводу цього він ОСОБА_22 не озвучив.

11.08.2017 орієнтовно 23 години 10 хвилин ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_19 , попередньо домовившись про необхідність дозаправки баку автомобіля пальним, - сіли до автомобіля марки «Opel Kadett», 1986 р.в., червоного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_12 ,. та який ним і здійснював керування, після чого поїхали на автозаправочну станцію, що розташована за адресою: вул. Запорізька 1-а, с. Стави Кагарлицького району Київської області.

Не знаючи про факт від`їзду ОСОБА_12 з власного домогосподарства, обвинувачений ОСОБА_23 , розшукуючи його, звернувся до доньки останнього, - ОСОБА_21 , яка розповіла йому про від`їзд батька спільно з ОСОБА_24 та поскаржилася на останнього, з приводу його пропозиції до неї щодо розпиття алкогольних напоїв, що викликало у ОСОБА_25 обурення. Будучи розгніваним на дії ОСОБА_26 він вирішив заподіяти йому тілесні ушкодження, аби покарати за негідну пропозицію щодо доньки свого товариша, таким чином у обвинуваченого ОСОБА_6 виник раптовий, змішаний (прямий на заподіяння тілесних ушкоджень, невизначений на ступінь тілесних ушкоджень) умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 .

Далу, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 , обвинувачений ОСОБА_6 11.08.2017 о 23 годині 30 хвилин сів за кермо автомобіля марки «Москвич 412», червоного кольору, державний номерний знак «з НОМЕР_2 », та поїхав в напрямку АЗС з метою пошуків потерпілого ОСОБА_26 та подальшого заподіяння йому тілесних ушкоджень.

По приїзду на автозаправочну станцію, що розташована за адресою: вул. Запорізька 1-а, с. Стави Кагарлицького району Київської області, обвинувачений ОСОБА_6 побачив на її території потерпілого ОСОБА_26 , після чого, діючи умисно, на грунті раптово виниклих у зв`язку з протиправними на його думку, діями ОСОБА_26 неприязних відносин, - підійшов до потерпілого ОСОБА_18 .

Далі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесчних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_23 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_24 , маючи на меті заподіяти шкоду здоров`ю потерпілому ОСОБА_18 шляхом спричинення тілесних ушкоджень, наніс потерпілому три удари кулаком правої руки в голову, завдавши йому фізичного болю, від чого потерпілий ОСОБА_19 впав на землю, після чого, наніс 3 удари правою ногою в передню частину тулубу потерпілого ОСОБА_26 , а саме в область живота, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, після чого сів до салону автомобіля марки «Москвич 412», червоного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_3 » та поїхав до місця проживання ОСОБА_12 .

Згідно з висновком експерта № 31 від 15.09.2017, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи, за даними наданої медичної документації у потерпілого ОСОБА_26 , 1985 р.н., було виявлене тілесне ушкодження. За даними наданої медичної документації у ОСОБА_26 був виявлений розрив селезінки в ділянці її нижнього полюсу (морфологічні особливості якого не вказані). Беручи до уваги наявні в постанові обставини справи та записи в медичній документації, вірогідно, міг мати місце двомоментний розрив селезінки - спочатку підкапсулярний розрив тканини селезінки (з крововиливом під капсулу) та відтермінований подальший розрив власне капсули органу. Розрив селезінки призвів до виникнення внутрішньочеревної кровотечі (об`ємом на момент операції близько 700 мл). Ушкодження виникло в результаті дії тупого предмету (тупих предметів), індивідуальні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженні не відобразились, або внаслідок удару (ударів) об такий предмет (такі предмети). Наявне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя потерпілого за звичайного його перебігу. Зазначений розрив селезінки обумовив необхідність її видалення хірургічним шляхом і, таким чином, став причиною втрати даного органу. Конкретний екземпляр травмую чого предмету за наявними даними встановити неможливо. Виявлене у ОСОБА_26 тілесне ушкодження могло утворитися «у вказаний у постанові час при вказаних обставинах» - а саме після 23 год.30 хв. 11.08.2017 в результаті нанесення потерпілому сторонньою особою трьох ударів ногою в ділянку живота.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, - як вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило страту органу, - що є підставою кримінальної відповідальності для ОСОБА_17 .

Так,згідно ч.1ст.2КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Отже, підставою кримінальної відповідальності в даному кримінальному провадженні є вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння (кримінального правопорушення), яке містить склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого КК України, а саме, - склад кримінального правопорушення (злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, тобто, при наявності об`єктивних (об`єкт, діяння, наслідки, причиновий зв`язок), і суб`єктивних (суб`єкт, вина, мотив, мета) ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння обвинуваченого як злочин, відповідно, сукупність таких ознак має назву «склад злочину».

Відповідно, кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого ОСОБА_6 піддатися осуду з боку держави України і бути покараним, - у повній відповідності з Законом.

Такий обов`язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення (злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_6 і державою Україна.

Згідно ч.1ст.11КК України кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Суб`єкт злочину, - це фізична особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років, а за вчинення окремих, визначених в законі злочинів 14 років.

Згідно ч.1ст.6КК України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України.

Отже, територіальний принцип просторової дії кримінального закону України сформульований в ч. 1 ст. 6 КК України.

Відповідно, особами, які вчинили злочин на території України, можуть бути громадяни України, іноземці, які не користуються правом особистої недоторканості і дипломатичного імунітету, а також особи без громадянства.

Судом встановлено, що обмежень, які вказані вище, відносно ОСОБА_17 , який є громадянином України, - немає, відповідно, - обвинувачений ОСОБА_6 може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за Законом України, тобто, - може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), яке передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

Обгрунтування судом наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України:

Об`єкт злочину:

- суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров`я людини.

- здоров`я потерпілого ОСОБА_18 .

Здоров`я нормальне функціонування тканин і органів тіла людини.

Тілесне ушкодження протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи орнагів потерпілого при посяганні на здоров`я.

Особливість тілесного ушкодження в тому, що вона має зовнішні прояви заподіяної шкоди здоров`ю рану.

Об`єктивна сторона складу злочину складається з наступних елементів:

-діяння обвинуваченого ОСОБА_6 у виді дії, - фізичного руху руками та ногами, та які були спрямовані на фізичний вплив на тіло потерпілого, - нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 ;

-злочинних наслідківдіяння обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, отриманого потерпілим ОСОБА_18 , що підтверджується висновком судово медичної експертизи № 31 від 15.09.2017, згідно з яким за даними наданої медичної документації виявлене у потерпілого ОСОБА_18 тілесне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент його заподіяння та за звичайного перебігу.

-причиновий зв`язокміж злочиннимдіянням обвинуваченого ОСОБА_6 та наслідком, - отримання потерпілим ОСОБА_18 тяжкого тілесного ушкодження саме внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 .

Даний складзлочину єматеріальним, тому закінченим даний злочин є з моменту нанесення обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_18 тілесного ушкодження.

Як встановлено судом в судовому засіданні, заподіяння обвинуваченим ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 є протиправним, так як судом в судовому засіданні не встановлено обставин, які б усували протиправність такого діяння.

Суб`єктивна сторона складу злочину.

В даному випадку суд обґрунтовує суб`єктивну сторону складу злочину більш ретельно з огляду на наступне.

Так, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 судом було враховано, що суб`єктивна сторона нанесення тяжких тілесних ушкоджень може виражатися як в умисній формі, зокрема, ст.. 121 КК України, так і в необережній формі, - ст.. 128 КК України, окрім того, в справах даної категорії можуть вбачатися ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи вищевикладене суд в даному конкретному випадку зазначає наступне.

Перш за все слід зазначити, що заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за відсутності умислу на настання смерті не можуть кваліфікуватися як замах на вбивство.

Злочин може кваліфікуватися як замах на вбивство лише в тих випадках, коли винний передбачає настання смерті потерпілого, коли такий наслідок його дій охоплювався його умислом.

Тому погроза вбивством і заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за відсутності умислу на настання смерті не можуть кваліфікуватися як замах на вбивство.

Про намір винного заподіяти смерть і прямий умисел можуть свідчити:

- погрози потерпілому, висловлювані винним до посягання;

- неприязні стосунки між винним і потерпілим;

- спрямованість дій винного і характер спричинених потерпілому ушкоджень.

- застосування таких знарядь чи засобів, якими безсумнівно може бути заподіяна смерть (вогнепальної зброї, сильнодіючого яду, високої чи занадто низької температури, тощо);

- інтенсивність дій винного - нанесення багатьох ударів, ран свідчить про намір заподіяти смерть;

- причини припинення злочинних дій, поведінка винного і потерпілого, яка передувала події злочину.

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Так, в судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 знає потерпілого ОСОБА_18 тривалий час, - фактично з дитинства.

Судом встановлено (з показань свідків), що обвинувачений ОСОБА_6 не висловлював реальних погроз вбивством в сторону потерпілого, тобто, - обвинувачений ОСОБА_6 не висловлював погроз щодо позбавлення його життя, між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_18 виникли неприязні відносини раптово, - з огляду на непристойну поведінку потерпілого.

На думку суду, - кількість та характер ударів, які нанесені обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_18 , - не можуть свідчити про намір на заподіяння смерті, крім того, суд враховує той факт, що причиною припинення злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 було його вільне волевиявлення, яке не спричинене діями інших осіб чи дією інших об`єктивних факторів, які б були для обвинуваченого ОСОБА_6 непереборними для продовження злочину, - подовження нанесення інших тілесних ушкоджень.

Так, суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 повідомивши потерпілому ОСОБА_18 причину того, чому він наніс тілесні ушкодження, - самостійно припинив свої дії, які виражалися в нанесенні тілесних ушкоджень та полишив місце вчинення злочину.

Отже, для правової кваліфікації вбивства треба досить старанно досліджувати інтелектуальний момент умислу: передбачав чи не передбачав винний, що його дії можуть призвести до смерті потерпілого.

При цьому слід мати на увазі, що в тих випадках, коли такі наслідки передбачались винним, то вбивство повинно кваліфікуватися як умисне.

Для цього потрібно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, як вказано вище, - враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх стосунки.

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. У випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Слід враховувати, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з не залежних від його волі обставин.

Суб`єктивні ознаки злочину мають такі властивості, що один різновид вини охплює інший, створюється відповідна їх ієрархія, підпорядкованість. Тому визначення форми і виду вини має бути послідовним, щоб запобігти помилки. Найбільш повною ознакою є прямий умисел, а тому він охоплює і непрямий, побічний умисел. Оскільки їх інтелектуальні моменти поточні (усвідомлення і передбачення), і відрізняються вони тільки вольовим моментом, то слід зазначити, що бажання охоплює допущення, тобто той, хто бажає певних наслідків своїх дій, безумовно допускає їх настання, бо неможливо бажати чогось і не допускати можливості настання того ж.

У свою чергу непрямий умисел відображає злочинну самовпевненість, бо той, хто має намір і розраховує відвернути настання якихось наслідків, у той же час їх і не передбачає, інакше неможливий ніякий розрахунок.

Таким чином, утворюється відповідна система форм і видів вини, кожен різновид якої охоплює той, що розташований в цій системі нижче. В цілому вона має такий вигляд:

- прямий умисел;

- побічний (непрямий) умисел;

- злочинна самовпевненість;

- злочинна недбалість.

Практичне значення такої системи форм і видів вини полягає в тому, що визначати їх у певній справі треба, розпочинаючи зверху і йдучи донизу. На черговий ступінь можна переходити лише тоді, коли буде одержана відповідь про достеменну відсутність у діях винного попереднього ступеня.

Для правильної кваліфікації вбивства важливе значення має дослідження мотиву і мети заподіяння смерті. Мотив злочину - настільки важлива ознака суб`єктивної сторони складу злочину, що слід констатувати: доки не відомий мотив тих чи інших дій, доти не можна сказати, що трапилось, не можна дати достеменну суспільну чи юридичну оцінку цих дій.

Отже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, мотив вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_6 є помста потерпілому ОСОБА_18 за його непристойні дії у відношенні неповнолітньої особи жіночої статі, які виражалися у пропозиції неповнолітній особі жіночої статі вживати алкоголь та здійсненні сексуальних дій, що обурило обвинуваченого ОСОБА_6 .

З огляду на обставини справи, досліджені судом, - суд обгрунтовано переконаний, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 відсутні будь які ознаки, які судом зазначені вище, з яких би можна було б зробити висновок, що умисел обвинуваченого ОСОБА_6 під час нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18 був спрямований на умисне вбивство, тому його дії не можна кваліфікувати як замах на вбивство за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Що ж стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 128 КК України, то слід зазначити наступне.

Перш за все слід зазначити, що одним із вирішальних чинників для розмежування діяння за ст. 121, та ст. 128 КК України є суб`єктивна сторона складу злочину.

Так, суб`єктивна сторона складу злочину, який передбачено ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), характеризується умисною виною, на відміну від суб`єктивної сторони складу злочину, який передбачено ст. 128 КК України, ( необережне тяжке тілесне ушкодження).

Так, при вчиненні злочину, який передбачено ст. 121 КК України умисел може бути як прямим, так і не прямим. Винний у вчиненні злочину, який передбачено ст. 121 КК України усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.

Відповідальність за ст. 121 КК України настає і у випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Суб`єктивна сторона складу злочину, який передбачено ст. 128 КК України може проявлятися у виді як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості.

Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості має місце тоді, коли особа передбачала можливість настання зазначеної шкоди, але легковажно розраховувала на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, перешкодять настанню злочинного наслідку. Цей розрахунок об`єктивно виявляється легковажним.

Як вбачається з обставин справи, які судом вказані вище, суд приходить до висновку щодо відсутності конкретних обставин, які б могли на думку обвинуваченого ОСОБА_6 перешкодити настанню злочинного наслідку, - нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Необережне тілесне ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості слід відмежовувати від випадків заподіяння його з непрямим умислом, коли особа передбачала можливість заподіяння шкоди здоров`ю іншій людині, не бажала, але свідомо припускала настання такої шкоди. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок особи на випадковість.

Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоров`я іншої особи, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи з більшою обачністю.

Проте, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку умисел обвинуваченого ОСОБА_6 був прямо спрямований на спричинення будь якого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_18 , проте, - фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження, що підтверджується висновком судово медичної експертизи.

Отже,враховуючи те,що стороноюобвинувачення наданосуду належніта допустимі,прямі тане прямідокази щодовинності обвинуваченого ОСОБА_6 увчиненні злочину,який передбаченоч.1ст.121КК України,відповідно,обвинувачення ґрунтуєтьсядоказах,які судомсприймаються яксприйнятливі,тому судне маєобґрунтованих непереборнихсумнівів внаявності подіїзлочину,складу кримінальногоправопорушення,а тому судзобов`язаний винестиобвинувальний вироку відношенніобвинуваченого ОСОБА_6 , так як надані стороною обвинувачення та зібрані судом під час судового слухання кримінального провадження докази підтверджують обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_6 .

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

- в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю та надав слідуючі показання:

- Положення ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України йому судом роз`яснено та зрозумілі, проте, він бажає дати показання по суті справи.

Зазначив, що обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, - відповідають дійсності і ним не оспорюються.

Додатково (на запитання суду та прокурора) зазначив наступне:

Визнає, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, - за скоєння крадіжок, проте, - на даний час усвідомив протиправність своєї поведінки та крадіжок не скоює.

В 2017 році він працював неофіційно в свого товариша, - ОСОБА_12 , а саме, - ОСОБА_12 в дворі має гараж, та в ньому здійснював на той час ремонт автомобілів, а він допомагав ОСОБА_12

11.08.2017 орієнтовно о 22 годині він перебував в дворі ОСОБА_12 , де в гаражі ремонтував автомобіль ОСОБА_12 .

Домогосподарство ОСОБА_12 розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

В цей час на подвір`ї перебували, - господар домогосподарства , - ОСОБА_12 , та його знайомі, - ОСОБА_14 , ОСОБА_18 проводили своє дозвілля спільно, під час чого вживали алкоголь, а він знаходився в гаражі.

Близько 23 години він вирішив піти до хати, та, вийшовши з гаража, побачив, що власника домогосподарства ОСОБА_12 немає, тому він підійшов до неповнолітньої доньки господаря, - ОСОБА_21 та запитав, де її батько, на що ОСОБА_21 повідомила йому, що її батько та ОСОБА_19 на автомобілі батька поїхали на заправку.

Також ОСОБА_21 повідомила йому, що ОСОБА_18 сьогодні ввечері окремо від усих пропонував випити алкогольні напої та здійснити сексуальні дії.

Він розгнівався на таку поведінку ОСОБА_18 , адже ОСОБА_21 була неповнолітньою, окрім того, в нього є родичка, з якою у ОСОБА_18 здійснив насильницькі дії сексуального характеру, проте, - його родичка в поліцію заяву на ОСОБА_18 не подавала, - побоюючись розголосу таких подій в селі.

Враховуючи вищевикладені обставини, він вирішив провчити ОСОБА_27 , нанісши йому тілесні ушкодження за негідну поведінку по відношенню до неповнолітньої доньки його товариша, - ОСОБА_12 .

Далі, близько 23 год. 30 хв. він хвилин сів за кермо автомобіля марки «Москвич 412», червоного кольору, державний номерний знак «з НОМЕР_2 », та поїхав в напрямку АЗС з метою пошуків потерпілого ОСОБА_26 та подальшого заподіяння йому тілесних ушкоджень.

По приїзду на автозаправочну станцію, що розташована за адресою: вул. Запорізька 1-а, с. Стави Кагарлицького району Київської області, він побачив на її території ОСОБА_26 , після підійшов до нього впритул, повідомив ОСОБА_18 , що йому відомо про те, що він пропонував неповнолітній дитині вжити алкоголь, та що він пропонував неповнолітній дитині здійснити певні дії сексуального характеру, після чого наніс ОСОБА_18 три удари кулаком правої руки в голову, після крайнього удару ОСОБА_19 впав на землю, але, так як він був дуже злий на ОСОБА_18 , то він ще наніс 3 удари правою ногою в передню частину тулубу ОСОБА_26 , а саме, - в область живота, після чого сів до автомобіля та поїхав до місця проживання ОСОБА_12 .

Проте, що він заподіяв ОСОБА_18 тяжкі тілесні ушкодження, він знав лише через декілька днів від жителів села, які повідомлили йому, що він відбив ОСОБА_18 селезінку.

Він відразу поїхав до ОСОБА_18 в лікарню, але його не пустили, потім, - через декілька дінв, він дав потерпілому кошти на лікування, вибачався в нього за спричинені тілесні ушкодження, на що потерпілий ОСОБА_18 пробачив йому, та написав розписку, що немає до нього будь яких претензій.

У вчиненому злочині щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати та не призначати покарання, пов`язане з позбавленням волі.

Він ухилився від суду, так як побоювався, що маючи судимість, - суд по даному факту обов`язково застосує до нього покарання, яке буде пов`язане з позбавленням волі.

Під час того, як він перебував в розшуку, - він ні адміністративних правопорушень, ні злочинів не скоював, створив сім`ю, хоч і неофіційну, має дитину, але дана дитина записана на іншого чоловіка, так як народилася по сплину, меньш, як пів року після розлучення з чоловіком теперішньої його дружини.

Він вів нормальний спосіб життя, - працював, хоч і неофіційно, утримував свою сім`ю, а тому, якщо суд застосує покарання, пов`язане з позбавленням волі, - його нова сім`я буде в скрутному становищі, так як не має інших джерел доходу, як його заробіток, так як його теперішня дружина здійснює догляд за дитиною, а тому працювати не може.

У скоєному щиро розкаюється, просить йому не призначати занадто суворе покарання, та вважає, що призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі, - буде занадто суворим покаранням, та просить застосувати до нього положення ст. 75 КК України.

Цивільний позов прокурора визнає в повному обсязі, процесуальні наслідки визнання позову йому роз`яснено та зрозумілі.

Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_6 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства, та надані у присутності його захисника, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, - переконаний, що визнання вини обвинуваченим та відповідні його покази, - не є результатом якихось погроз з боку потерпілої сторони, чи третіх осіб, або погроз чи обіцянок працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому вони є підставою для притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення (злочинув), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), які передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, його вина в повному обсязі доведена іншими доказами, які були надані суду в судовому засіданні стороною обвинувачення, а саме, - письмовими доказами:

-протоколом прийняттязаяви провчинене кримінальнеправопорушення (або таке, що готується), (Том № 1, а.с., 137), - з якого вбачається, що заявником є потерпілий у даному кримінальному провадженні ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В заяві потерпілий ОСОБА_18 просить орган поліції притягнути до кримінальної відповідальності гр на ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_2 , який спрчинив йому тілесні ушкодження;

-письмовою заявоюпотерпілого ОСОБА_18 на ім`яначальника КагарлицькогоВП ОбухівськогоВП ГУНП вКиївській області, (Том № 1, а.с., 138), - з якої вбачається, що потерпілий просить притягнути до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_6 , який 11.08.2017 року боизько 23 год. 50 хв. у селі Стави АЗС «АВІАС» спричинив йому тілесні ушкодження;

-письмової заявипотерпілого ОСОБА_18 на ім`яначальника КагарлицькогоВП ОбухівськогоВП ГУНП вКиївській області, (Том № 1, а.с., 139), - з якої вбачається, що потерпілий просить надати йому направлення на судово медичне обстеження;

-довідкою,яка видана16.08.2017року ПоліклінікоюКагарлицької центральноїрайонної лікарні, (Том № 1, а.с., 140), - з якої вбачається, що потерпілий ОСОБА_18 , 1985 року народження, 13.08.2017 року знаходився у відділенні з діагнозом, - розрив селезінки, внутрішньочеревна кровотеча, операція;

-протоколом оглядумісця подіївід 16.08.2017року тафототаблицею донього, (Том № 1, а.с., 141 145), з якого вбачається, що місцем огляду є автозаправочна станція, яка належить ТОВ ТД «Сан Ойл», та яка розміщена за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Запорізька, 1 А.

З даного доказу вбачається місце вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_6 ;

-протоколом проведенняслідчого експериментувід 08.09.2017року, (Том № 1, а.с., 152 154), з якого вбачається, як обвинувачений ОСОБА_6 в добровільному порядку розказав та показав механізм вчинення злочину.

Слідчий експеримент проведено у повній відповідності до вимог КПК України, та під час цієї слідчої дії обвинувачений ОСОБА_6 без стороннього примусу, в добровільному порядку показав на місце вчинення злочину, та механізм вчинення злочину;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.09.2017 року, ( Том № 1, а.с., 161 162), з якого вбачається, що слідчим на підставі ухвали слідчого судді було вилучено медичну картку стаціонарного хворого № 3762 на ім`я ОСОБА_18 ;

-висновком експерта№ 31від 15.09.2017року, (Том № 1, а.с. 167 168), згідно якого:

- за даними наданої медичної документації у ОСОБА_18 , 1985 р.н., було виявлене тілесне ушкодження. За даними наданої медичної документації у ОСОБА_26 був виявлений розрив селезінки в ділянці її нижнього полюсу (морфологічні особливості якого не вказані). Беручи до уваги наявні в постанові обставини справи та записи в медичній документації, вірогідно, міг мати місце двомоментний розрив селезінки - спочатку підкапсулярний розрив тканини селезінки (з крововиливом під капсулу) та відтермінований подальший розрив власне капсули органу, розрив селезінки призвів до виникнення внутрішньочеревної кровотечі (об`ємом на момент операці близько 700 мл). Ушкодження виникло в результаті дії тупого предмету (тупих предметів), індивідуальні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженні не відобразились, або внаслідок удару (ударів) об такий предмет (такі предмети).

Наявне ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя потерпілого за звичайного його перебігу. Зазначений розрив селезінки обумовив необхідність її видалення хірургічним шляхом і, таким чином, став причиною втрати даного органу.

Конкретний екземпляр травмуючого предмету за наявними даними встановити неможливо.

Виявлене у ОСОБА_26 тілесне ушкодження могло утворитися «у вказаний у постанові час при вказаних обставинах» - а саме після 23 год. 30 хв. 11.08.2017 р. в результаті нанесення потерпілому сторонньою особою трьох ударів ногою в ділянку живота.

З даного доказу вбачається ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинив обвинувачений ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_18 , - тобто, - підтверджено об`єктивну сторону складу злочину, якимй передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

- 11.08.2017 року він вживав алкогольні напої з ОСОБА_28 , бо в нього народилася дочка. Вживали алкоголь в знайомого, - ОСОБА_29 .

Після того, як вони повживали алкоголь, вони всі втрьох поїххали на заправку, бо потрібно було заправити автомобіль ОСОБА_29 .

ОСОБА_30 алкоголь не вживав, так як лагодив в гаражі авто.

Конфлікт між ним та ОСОБА_31 стався через доньку ОСОБА_29 .

ОСОБА_30 при бійці ударив його рукою в щелепу, після чого він впав, а ОСОБА_30 продовжив бити його ногами по тулубу.

Після бійки він сам викликав швидку допомогу, та він поїхав до лікарні.

В лікарні ойго оглянули та відпустили до хати.

Вдома йому ставало все гірше і гірше, тому він побув вдома лише день і знову поїхав в лікарню, де йому сказали лікарі, що в нього відбита селезінка, та йому зробили операцію, після чого він пролежав в лікарні 2 тижні.

Обвинуваченого ОСОБА_6 знає з дитинства, але ніколи конфліктинх ситуацій з ним, та бійок не було.

Про обставини виникнення конфліктної ситуації практично не пам`ятає, так як був в стані сильного алкогольного сп`яніння, але пам`ятає, що пропонував дочці ОСОБА_29 , щоб вона з ним жила, а вона відповіла, що вона ще мала.

Дочці ОСОБА_29 , - Лєні, - близько 13 14 років.

Претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 не має.

Підтверджує, що по дорозі на заправку між ним та ОСОБА_32 виникла сварка з приводу того, що він щось пропонував його дочці, після чого ОСОБА_33 покинув його на заправці, та поїхав без нього, а через деякий час під`їхав ОСОБА_30 і побив його.

ОСОБА_30 просив у нього вибачення.

Суд,оцінюючи показанняпотерпілого,- приходить до висновку, що потерпілий в судовому засіданні опосередковано визнав, що причиною конфлікту між ним та обвинуваченим була його поведінка, яка і потягнула за собою вчинення обвинуваченим злочину у його відношенні.

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні дав настуні показання:

- портерпілий ОСОБА_18 приставав до його доньки, тому і виник такий конфлікт.

Подія бійки між потерпілим та обвинуваченим була в серпні 2017 року, - він був свідком бійки, але не спочатку, - обвинувачений побив потерпілого на території заправки в с. Стави Кагарлицького району.

ОСОБА_34 під`їхав за кермом автомобіля на заправку, вискочив з машинги, підбіг до потерпілого та спочатку наніс йому удари в область голови, а потім бив ногами потерпілого, коли той лежав на землі.

Він впевнений, що ОСОБА_30 просто захистив його доньку.

По зовнішніх ознаках фізичного розвитку тоді було видно, що його донька є ще неповнолітньою, так як їй на той час не виповнилося ще 14 ти років

З ОСОБА_31 знайомий давно, а потерпілого ОСОБА_35 знає більш наглядно.

Він особисто чув, як потерпілий пропонував випити горілки його доньці.

Після бійки швидку допомогу потерпілому викликали працівники заправки.

На даний час його донька проживає в Луганській області, - на непідконтрольній території, - матір`ю.

Йому його донька казала, що потерпілий приставав до неї, коли він пішов в хату, а ОСОБА_36 , скориставшись цим, почав пропонувати їй випити алкоголь та пропонував непристойні речі.

- показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні дав наступні показання:

- 11.08.2017 року в нього народилася донька, в цей день він зустрів потерпілого ОСОБА_37 , запропонував йому випити в честь народження доньки, на що ОСОБА_36 Погодився і вони пішли до ОСОБА_29 , щоб там вживати алкоголь.

Вдома в ОСОБА_29 був і обвинувачений ОСОБА_30 , але він не вживав алкоголь, так як лагодив якесь авто в гаражі.

Вони вживали алкоголь орієнтовно до 22 год, після чого вирішили поїхати на заправку по цигарки, та пива.

Саму бійку не бачив, так як був в автомобілі, а коли вийшов з автомобіля, побачив потерпілого ОСОБА_37 , який лежав на землі, потім встав та викликав швидку.

Швидка забрала потерпілого ОСОБА_37 на ОСОБА_38 в лікарню, а він в цей час їхав за швидкою на власному автомобілі, через деякий час він забрав потерпілого ОСОБА_37 з лікарні та завіз його до хати в с. Стави. Коли їхали до хати, потерпілий ОСОБА_36 тримався за ребра.

Він з ОСОБА_39 є друзі.

- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні дала наступні показання:

- проживає в м. Кагарлик Київської області, але працює на заправці в с. Стави Кагарлийького району. Знає як обвинуваченого, так і потерпілого, як клієнтів.

В серпні 2017 року, точного дня не пам`ятає, вона перебувала на чергуванні, це було ввечері, приїхало якесь авто і стало поза зоною видимості.

Через хвилин 15 вона почула якісь звуки, вийшла та побачила потерпілого, який лежав на землі, то вставав, то падав знову.

Через хв. 15 приїхали якісь хлопці і почали піднімати потерпілого, через хв. 20 30 приїхала швидка, якеа забрала потерпілого на ОСОБА_38 .

В той вечір вона обвинуваченого не бачила, потерпілий не казав, що трапилося, а тому вона практично нічого не знає.

Суд,оцінюючи показаннявищевказаних свідків,- вважає їх логічними, послідовними, та такими, які відповідають об`єктивним обставинам справи.

Суд, оцінюючи показання в їх сукупності, констатує, що показання свідків не різняться між собою, а тому суд робить висновок з таких показань, що першопричиною конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_18 послугувла віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_18 , яка полягала в тому, що потерпілий пропонував неповнолітній особі жіночої статі вживати алкоголь та здійснити певні сексуальні дії.

- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні дала наступні показання:

- вона наданий час постійно проживає по АДРЕСА_3 .

З 2019 року орієнтовно вона проживає як одна сім`я з ОСОБА_6 , - в її квартирі.

До цього вона була одружена, але вже тривалий час спільно не проживала з своїм офіційним чоловіком.

Познайомилася з ОСОБА_6 на роботі, зійшлися, та почали спільно проживати.

Від спільного проживання з ОСОБА_6 має доньку, - ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В свідоцтві про народження в графі батько зазначений не ОСОБА_30 , а її попередній чоловік, так як їй сказали в органах ДРАЦСу, що не можуть записати ОСОБА_6 , як батька дитини, так як не минуло ще 9 місяців з того моменту, як вона розлучилася з попереднім чоловіком.

ОСОБА_30 за час проживання алкогольними напоями не зловживав, працював на роботах, щоб утримувати сім`ю.

Загалом, - на її думку, - обвинувачений ОСОБА_30 є добрий, чуйний чоловік, просить не призначати йому покарання, пов`язане з позбавленням волі, адже дитина буде позбавлена батька.

Щодо недопиту свідка, який зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, - свідка, які зазначені в Розділі І реєстру, - проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії, то суд зазначає наступне:

- Так, в реєстрі зазначено в якості свідка ОСОБА_41 , 2003 року народження, та, відповідно даний свідок мала б бути допитана судом в судовому засіданні в якості свідка.

Проте, в матеріалахї справи міститься довідка № 22, яка видана 13.02.2023 року Кагарлицькою міською радою Київської області, в якій зазначено, що ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - не зареєстрована та не проживає на території села Стави Обухівського району Київської області.

Отже, - судом та стороною обвинувачення (прокурором) вичерпано всі можливості по розушу даного свідка, так як проведеними заходами місцепроживання свідка ОСОБА_43 , - встановити не вдалося.

Проте, в судовомузасіданні сторонаобвинувачення,-прокурор ОСОБА_7 заявила клопотанняпро відмовувід допитувищевказаного свідкаобвинувачення,- проти чого не заперечувала сторона захисту, - як обвинувачений ОСОБА_6 , так і його захисник, - адвокат ОСОБА_11 .

Свою позицію щодо відсутності необхідності допиту вищевказаного свідка обвинувачення сторона захисту обгрунтовувала тим, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, беззаперечно, обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, які зазначені в обвинувальному акті, - ним не оспорюються, а тому немає необхідності допитувати даного свідка сторони захисту, окрім того, - встановити місцепроживання даного свідка проведеними заходами, - не вдалося.

Суд прийняввідмову сторонизахисту щодовідмови вдопиті свідкасторони обвинувачення(напідставі протокольноїухвали), так як це є процесуальне рішення сторони обвинувачення (прокурора), та суд вважає, що сторона обвинувачення вправі як надавати докази до суду на доведення вини обвинувачення, так вправі і відмовитися від надання тієї чи іншої частини доказів, якщо вважає, що наданий об`єм доказів є необхідним та достатнім для винесення обвинувального вироку судом, - на підставі тих доказів, які були вже досліджені судом в судовому засіданні.

Суд вважає, що така позиція сторони обвинувачення (прокурора) в рамках даного кримінального провадження є процесуально вірною, та відповідає повноваженням, наданим чинним КПК України стороні обвинувачення (прокурору).

Також суд вважає, що недопит зазначеного свідка в рамках даного кримінального провадження поруч з дослідженими доказами (протоколами слідчих дій, висновком експертиз, матеріалами, що характеризують особу обвинуваченого), - ніяким чином не вплине на винесення судом законного, обгрунтованого та справедливого рішення в даному кримінальному провадженні, - у виді обвинувального вироку.

Щодо тієї обставини, що в судових дебатах не приймав участь потерпілий ОСОБА_18 , то суд зазначає наступне:

- так, в судовому засіданні, яке відбулося 12.10.2017 року, (Том № 1, а.с., 27), потерпілий ОСОБА_18 після роз`яснення йому судом процесуальних прав та обов`язків, - подав усну заяву про те, що не має претензій матеріального та морального характеру до овбинуваченого ОСОБА_6 , так як він з ним примирився.

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження, (Том № 1, а.с. 67), - міститься письмова заява потерпілого ОСОБА_18 від 24.11.2017 року, в якій він зазначає, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого він не має, при вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому просить суд суовро його не карати, та не застосовувати покарання, пов`язане з позбавленням волі.

Окрім того, - в матеріалах кримінального провадження міститься письмова заява клопотання потерпілого ОСОБА_18 , (Том № 2, а.с., 182), в якій потерпілий зазначає, що жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 не має, просить суд не позбавляти його волі за вироком суду

Отже, - зазначає, що потерпілий ОСОБА_18 судом неодноразово викликався в судові засідання, що підтверджується матеріалами справи, проте, - потерпілий неодноразово надісилав письмові заяви щодо слухання справи у його відсутності, не завважав за необхідне подавати цивільний позов в рамках даного кримінального провадження (в зв`язку з тим, що не має претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого), - що є його процесуальним правом, а не обов`язком, щодо призначення виді та міри покарання, - потерпілий в неодноразових заявах просить не призначати обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, пов`язане з позбавленням волі, окрім того, - станом на даний час потерпілий проходить сліжбу в лавах ЗСУ, відповідно, - суд вважає, що потерпілий в силу своїх прав та повноважень, які надані йому нормами чинного КПК України не завважав за необхідне бути присутнім в судових засіданнях в рамках даного кримінального провадження, зокрема, - в судовитх дебатах, - і це його повне право, яке свідчить, на думку суду, - про відсутність у потерпілого будь яких претензій до обвинуваченого, та небажання потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання, яке буде пов`язане з реальним позбавленням волі.

Матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 :

-згідно Форми№ 1, (Том № 1, а.с., 171), - ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Стави Кагарлицького району Київської області, та йому було 04.05.2007 року видано паспорт серії НОМЕР_4 ;

-згідно довідки,яка виданаКагарлицьким відділеннямБілоцерківської ОДПІ, (Том № 1, а.с, 173), - обвинувачений ОСОБА_6 має РНОКПП: НОМЕР_5 ;

-згідно довідки№ 02 42/230,яка видана18.08.2017року виконавчимкомітетом Ставівськоїсільської радиКагарлицького районуКиївської області, (Том № 1, а.с., 175), - обвинувачений ОСОБА_6 , 1989 року народження, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , - по місцю проживання характеризується позитивно;

-згідно довідки№ 02 15/2602,яка видана26.10.2022року Іванівськоюселищною радоюОдеської області, (том № 2, а.с., 170), - ОСОБА_6 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 спільною з ОСОБА_13 .

За час проживання на території Іванівської селищної ради скарг і нарікань від жителів громади на нього не надходило, громадський порядок не порушував та до кримінальної відповідальності не притягувався;

-згідно довідки№ 513,яка видана18.08.2017року ПоліклінікоюКагарлицької центральноїрайонної лікарні, (Том № 1, а.с., 176), - обвинувачений ОСОБА_6 , 1989 року народження, проживаючий в с. Стави Кагарлицького району Київської області, - за наркологічною допомогою не звертався і на обліку в нарколлогічному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ не перебуває;

-згідно довідки№ 264,яка видана18.08.2017року ПоліклінікоюКагарлицької центральноїрайонної лікарні, (Том № 1, а.с., 177), - обвинувачений ОСОБА_6 , 1989 року народження, проживаючий в АДРЕСА_2 , - за психіатричною допомогою не звертався і на «Д» обліку в психіатричному абінеті Кагарлицької ЦРЛ не перебуває;

- згідно довідки вимоги про судимість № 126 18082017/32012, (Том № 1, а.с., 179), - станом на 18.08.2017 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 є настуні відомості про судимості та притягнення до кримінальної відповідальності:

- був засуджений 12.11.2009 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки;

- був засуджений 28.04.2010 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням положень ст. 71 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 місяців позбавлення волі.

Був звільнений 21.08.2014 року з Бориспільської ВК Київської області (ВК №119) на підставі ухвали Бориспільського районного суду Київської області від 12.08.2014 року умовно достроково на 1 (один) рік 2 місяці 16 днів;

- був засіджений 10.09.2015 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, з застосуванням положень ст. 72 КК України, та призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 місяців позбавлення волі.

Що стосується даного доказу, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд зазначає наступне:

- як вбачається з довідки, - обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, раніше неодноразово судимий, має схильність до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) проти власності.

Відповідно, як вбачається з довідки вимоги про судимість, - обвинувачений ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та раніше судимий за злочини, які передбачені ч.ч 2, 3 ст. 185 КК України, та які, відповідно, - згідно положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких.

Відповідно, в силу положень ст.ст. 88, 89, 90 КК України обвинувачений ОСОБА_6 станом на час вчинення нового злочину вважається таким, що раніше судимий.

Суд зазначає, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_44 судимості за вчинення умисного тяжкого злочину на час вчинення нового умисного злочину, який є предметом розгляду в даному кримінальному провадженні, - напряму вказує про наявність в діях обвинуваченого рецидиву кримінальних правопорушень (злочинів), що передбачено ст. 34 КК України.

Згідно ст.34КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Згідно положеньст.ст.23,24КК України кримінальне правопорушення (злочин), який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, за вчинення якого обвинувачений ОСОБА_6 має судимість, - відноситься до злочинів, вчинених умисно.

Згідно положеньст.ст.23,24КК України кримінальне правопорушення (злочин), який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження, - відноситься до злочинів, вчинених умисно.

Відповідно,наявність вдіях обвинуваченого ОСОБА_6 рецидивукримінальних правопорушень(ст.34КК України)має значеннядля призначенняпокарання,адже цеє обставиною,яка згідноп.1ч.1ст.67КК Україниобтяжує покаранняобвинуваченого, та яка повинна бути врахована, та буде врахована при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинення ним кримінального правопорушення (злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, і що судом буде обгрунтовано нижче по тексту мотивувальної частини даного вироку;

-згідно вирокуКагарлицького районногосуду Київськоїобласті від12листопада 2009року, (Том № 1, а.с., 181 185), - ОСОБА_6 був засуджений за вчинення злочину, який передлбачено ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки;

-згідно вирокуКагарлицького районногосуду Київськоїобласті від28квітня 2010року, (Том № 1, а.с., 186 189), - ОСОБА_6 був засуджений за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 місяців позбавлення волі.

З огляду на довідку вимогу про судимість, суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 з огляду на положення ст.ст. 89 91 КК України, - на момент вчинення нового злочину, який є предметом розгляду в даному кримінальному провадженні, - вважався таким, що має судимість;

- згідно досудової доповіді органу пробації, (Том № 1, а.с., 40), - беручи до уваги інформацію, що характеризує особи обвинуваченого, його спосіб життя, що той неодноразово судимий, а також високу ймовірність вчинення поторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк може становити високу небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

На думку органу пробації, застосування соціально виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_6 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Суд,оцінюючи висновокоргану пробації з урахуванням всих обставин справи, які були досліджені в судовому засіданні, не вважає такий висновок органу пробації як слушний, так як суд, з огляду на обставини вчинених злочинів та, особливо на віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_18 , - вважає, що в даному випадку виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства можливе, та вважає, що незастосування до обвинуваченого ОСОБА_6 покарання, пов`язаного з позбавленням волі не становить велику суспільну небезпеку, в т.ч. для окремих осіб.

Матеріали кримінального провадження, що стосуються речових доказів:

Суд зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні речові докази.

Матеріали кримінального провадження щодо процесуальних витрат:

В рамках даного кримінального провадження процесуальні витрати, в т.ч. вирати на залучення експерта відсутні.

Матеріали кримінального провадження щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Види заходів забезпечення кримінального провадження зазначені в ч. 2 ст. 131 КПК України.

В рамках даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження, які передбачені п.п. 1 7 ч. 2 ст. 131 КПК України не застосовувалися.

Проте, в в рамках даного кримінального провадження було застосовано такі види забезпечення кримінального провадження, як затримання особи та запобіжний захід, а саме, - (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 131, п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 2 ст. 176, ст. 183, ст. 208 КПК України):

Запобіжний захід:

- Так, в рамках даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді від 08.09.2017 року, ( Том № 1, а.с., 109), - було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном до 19 жовтня 2017 року.

Також в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 12.10.2017 року, (Том № 1, а.с., 30), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено термін дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 11.11.2017 року.

Далі дія запобіжного заходу у виді домашнього арешту у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , - не продовжувалася.

На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 22.10.2018 року, (Том № 2, а.с., 29 34), - обвинуваченого ОСОБА_6 було оголошено в розшук, а провадження по справі зупинено.

На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 15.05.2020 року, (Том № 2, а.с., 57 66), - клопотання прокурора задоволено, - надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 . Термін дії ухвали шість місяців з моменту винесення.

На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року, (Том № 2, а.с., 110 111), - клопотання прокурора задоволено, - надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 . Термін дії ухвали шість місяців з моменту винесення.

- згідно протоколу затримання особи від 15.09.2022 року, (том № 2, а.с., 126 128), - обвинувачений ОСОБА_6 був затриманий о 22 годині 15 хв. 15.09.2022 рокеу на виконання ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 15.09.2022 року, - про затримання обвинуваченого.

16.09.2022 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, (Том № 2, а.с., 132 133). Термін дії ухвали до 12.11.2022 року, включно.

08.12.2022 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області, (том № 2, а.с., 212 - 213), обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.02.2023 року, включно.

25.01.2023 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20.03.2023 року, включно.

Зміна обвинувачення, визнання частини обвинувачення необгрунтованою, - судом в рамкахданого кримінального провадження не здійснювалися.

Докази, які подані стороною захисту:

Так, стороною захисту до матеріалів даного кримінального провадження були надані докази, які стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_6 а саме, - було надано:

- довідку № 02 15/2602, яка видана 26.10.2022 року Іванівською селищною радою Одеської області, (том № 2, а.с., 170), - з якої вбачається, що ОСОБА_6 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 спільною з ОСОБА_13 .

Даний доказ характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_6 з позитивної сторони, та підвтерджує той факт, що обвинувачений дійсно проживав в незареєстрованому шлюбі з свідком ОСОБА_13 .

- копію рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_45 до ОСОБА_46 про розірвання шлюбу;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_47 .

Що стосується копії рішення про розірвання шлюбу, то даним доказом підтверджується той факт, що свідок ОСОБА_13 мала стосунки з обвинуваченим ОСОБА_6 , в той час як перебувала в зареєстрованому шлюбі, наслідком чого і стало розірвання шлюбу.

Що ж стосується свідоцтва про народження, то в графі батько дитини зазначений не обвинувачений ОСОБА_6 , а зовсім інша фізщична особа, а тому суд критично відноситься до того факту, що обвинувачений ОСОБА_6 є батьком малолтіньої дитини, - ОСОБА_47 .

Суд вважає, що факт ббатьківства повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими можуть слугувати або свідоцтво про народження, або рішення суду про визнання батьківства.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є:

-п.1ч.1ст.66КК України - є щире каяття;

-п.2ч.1ст.66КК України добровільне відшкодування завданого збитку.

Окрім того, в даному випадку суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 66 КК України визнати ще одну обставину, яка пом`якшує кримінальну відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 .

Так,згідно ч.2ст.66КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Так,суд вважаєв даномувипадку визнатиобставиною,яка пом`якшуєкримінальну відповідальністьобвинуваченого ОСОБА_6 ,-віктимну поведінкупотерпілого ОСОБА_18 , так як судом достеменно встановлено, що причиною, з якої обвинувачений ОСОБА_6 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_18 є те, що потерпілий пропонував неповнолітній особі жіночої статі вживати алкогольні напої та здійснити з ним певні дії сексуального характеру.

Так, віктимна поведінка дії особи, що провокують виникнення віктимної ситуації, яка полягає у конкретній життєвій ситуації, що складається у зв`язку з психологічними якостями особи при виникненні реальної можливості заподіяти їй шкоду.

Віктимність, - це особлива властивість потерпілої від злочину особи (в аспекті кримінальної віктимології), що складається в її схильності стати, за певних обставин, жертвою злочину».

Віктимна поведінка жертви, як правило, зумовлена:

- особливостями фізіологічного стану особи,

- легковажним та недбалим ставленням до особистої безпеки та безпеки майна,

- легковажним ставленням до норм та правил громадського порядку та громадської безпеки,

- участю у незаконних угодах через довірливість або необізнаність.

За характером віктимна поведінка поділяється на:

1) конфліктну (при створенні або участі у конфлікті),

2) провокаційну (при наявності аморальної поведінки, демонстрації багатства тощо),

3) легковажну (створення аварійної ситуації, довірливого ставлення),

4) правомірну (протидія злочинця при виконанні громадських, службових обов`язків).

Віктимологія напрямок кримінології, що вивчає кількісну та якісну характеристику жертв злочинів, закономірності їхніх взаємовідносин із злочинцем з метою вдосконалення форм та методів запобігання злочинності.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_18 мав в даному випадку віктимну поведінку в зв`язку з ігноруванням ним громадського порядку, та його поведінка, яка виражалася в тому, що він пропонував неповнолітній особі жіночої статі вживати з ним алкоголь та здійснити певні дії сексуального характеру мала ознаки конфліктності, провокаційності та незаконності.

Суд непереборно переконаний в тому, що у випадку відсутності віктимної поведінки потерпілого ОСОБА_18 , - обвинувачений ОСОБА_6 не скоїв би даний злочин.

Обставина, які згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є рецидив злочину.

Мотиви призначення покарання:

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , поведінку потерпілого ОСОБА_18 , наслідки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), позицію сторони обвинувачення, висновок органу пробації, позицію потерпілої сторони.

Що стосується тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), то суд зазначає наступне:

Так,санкція ч.1ст.121КК України передбачаєпокарання в виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно ч.1ст.12КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно ч. 2 с т. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Згідно ч.3ст.12КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Згідно ч.4ст.12КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Згідно ч.5ст.12КК Українитяжким злочиномє передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно,з оглядуна положенняч.ч.1,3,5ст.12,ст.ст.23,24КК Україниобвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисне кримінальне правопорушення, - тяжкий злочин.

Що ж стосується особи обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд констатує той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 хоча і раніше судимий, проте, - він судимий за злочини проти власності, також суд наголошує на тій обставині, що обвинувачений злочин проти життя та здоров`я особи вчинив вперше, тим паче, - суд непереборно переконаний, що як би не віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_48 , яка характеризувалася явною протиправністю та була направлена на розбещення неповнолітньої особи жіночої статі, - даний злочин обвинувачений ОСОБА_6 , - не вчинив би.

Суд констатує той факт, що даний злочин обвинувачений ОСОБА_6 вчинив безкорисно, з метою захисту інтересів неповнолітньої особи жіночої статі, - хоча і в кримінально караний спосіб, який, звісно, - тягне за собою кримінальну відповідальність.

Що ж до наслідку вчинених кримінальних правопорушень, то суд зазначає, що вчиненими кримінальними правопорушеннями обвинувачений ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_18 тяжкі тілесні ушкодження, проте, - потерпілий двічі направив на адресу суду письмові заяви клопотання, в яких зазначає, що не має до обвинуваченого претензій ні морального ні матеріального характеру, та клопоче перед судом щодо непризначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі.

Що стосується позиції сторони обвинувачення (прокурора) в частині визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (тяжкого злочину), та призначення обвинуваченому виду та міри покарання, то суд зазначає наступне:

- суд вважає, що, з огляду на докази, які були надані стороною обвинувачення в судовому засіданні, - сторона обвинувачення в повному обсязі довела винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення (тяжкого злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд вважає, що позиція обвинувачення щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 грунтується на належних та допустимих доказах, - в достатніх та необхідних об`ємах.

Так, стороною надано достатні та належні докази у виді письмових доказів, та показання свідків.

Що ж стосується позиції сторони обвинувачення (прокурора) про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. 75, ст. 76 КК України, - то до такої позиції сторони обвинувачення суд відноситься критично, так як вважає, що прокурором не в повній мірі враховано особу потерпілого, його віктимну поведінку, яка, на думку суду, - межувала з поняттям кримінальне правопорушення, а тому суд ще раз зазначає, що, на думку суду, - як би не віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_18 , - обвинувачений ОСОБА_6 даний злочин не вчинив би.

Що стосується позиції потерпілої сторони в частині призначення покарання, то суд зазначає наступне:

- як судом вказувалося вище, - потерпілий ОСОБА_18 не має до обвинуваченого ОСОБА_6 будь яких претензій матеріального чи морального характеру, в своїй письмових клопотаннях клопоче перед судом про непризначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке буде пов`язане з реальним позбавленням волі.

Відповідно,суд, враховуючи принципи законності, достатності, пропорційності, розумності, - призначає покарання обвинуваченому ОСОБА_6 з урахуванням обставин вчиненого ним кримінального правопорушення (тяжкого злочину), наслідків вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого (характеризуючих обставин), позиції сторони державного обвинувачення (прокурора).

Що стосується сторони захисту (обвинуваченого та його захисника) в частині, що стосується призначення покарання, то суд позитивно відноситься до їх позиції, з огляду на наступне:

- Так, обвинувачений, визнавши свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, - клопоче перед судом про застосування до нього положень ст. 75 КК України.

- ОСОБА_49 обвинуваченого вважає, що в даному випадку до обвинуваченого (його підзахисного) можливо застосувати покарання у виді позбавлення волі, проте, - з застосуванням положень ст. 75 КК України, - звільнення від відбування покарання з іспитовим строком.

Суд вважає, що позиція сторони захисту (обвинуваченого та його захисника), - грунтується на матеріалах справи, а тому суд вважає, що призначення покарання у тому виді та розмірі, на якому наполягає сторона захисту (незастосування положень ст. 75 КК України), - не буде відповідати обставинам вчиненого кримінального правопорушення (тяжкого злочину), не відповідатиме наслідкам вчиненого кримінального правопорушення, не відповідатиме позиції потерпілого.

Отже, суд вважає,що оскільки обвинувачений ОСОБА_6 хоч раніше і притягувався до кримінальної відповідальності, проте, - вчинив злочин, пов`язаний з насильством, - вперше, потерпілий не має до обвинуваченого претензій ні матеріального ні морального характеру, потерпілий наполягає на призначенні покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, враховуючи віктимну поведінку потерпілого, що мала місце безпосередньо перед вчиненням злочину, враховуючи, що обвинувачений по місцю проживання характеризується лише позитивно, що в діях обвинуваченого є в наявності обставини, які пом`якшують покарання, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням положень ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням), з застосуванням положень ст. 76 КК України, (заходи обмежуючого характеру, превентивні заходи до вчинення обвинуваченим нових злочинів).

Отже,на підставіст.65КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з застосуванням положення ст. 75 КК України.

Обґрунтування позиції суду.

Згідно положень ст.. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Що стосується розкаювання обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, то суд зазначає про ту обставину, що ОСОБА_50 , зглядаючись на його поведінку під час судового слухання справи, переконав суд у своєму щирому розкаюванні, яке, на думку суду, зокрема, має вираз у вибаченні перед потерпілим як безпосередньо після вчинення злочину, так і в судовому засіданні.

Також суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 враховував його поведінку в комплексі, а саме, враховував дозлочинну, злочинну, післязлочинну поведінку обвинуваченого.

Так, що стоується дозлочинної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд зазначає, що обвинувачений не схильний до вчинення злочинів, пов`язаних з насильством, по місцю проживання характеризувався позитивно.

Що ж стосується злочинної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд враховує ту обставину, що вчинення даного злочину відбулося в значній мірі в з`язку з віктимною, протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_18 , відповідно, суд вважає, що як би не поведінка самого потерпілого, даний злочин вчинено не було б.

Що стосується післязлочинної поведінки ОСОБА_17 , то суд звертає увагу на ту обставину, що після вчинення злочину обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, надалі просив вибачення в потерпілого, який йому пробачив, про що свідчать розписки потерпілого ОСОБА_18 .

Обставини справи, зокрема, наявність вибачення перед потерпілим, наполягання потерпілого на призначенні покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, на думку суду, слугує як доказ того, що обвинувачений ОСОБА_6 розкаявся, усвідомив в повному обсязі всю протиправність своєї поведінки, що, відповідно, - дає змогу суду застосувати при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6 положення ст.ст. 75, 76 КК України.

Також суд вважає, що наявність судимості за попередній злочин у обвинуваченого ОСОБА_6 не є апріорі перешкодою для застосування положень ст. 75 КК України, а тому суд застосовує положення ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_6 , з огляду на наступне:

-Згідно зпрактикою Верховногосуду, яка викладена у постанові від 06 серпня 2020 року в справі № 759/13520/18, провадження 51 1556 км 20, - наявність непогашеноїсудимості неє перешкодоюдля застосуванняположень ст.75КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням).

Згідно мотивувальної частини вищевикладеного рішення суду Вищої інстанції:

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-еольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відноено-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваженнясуду визнаютьсяі Європейськимсудом зправ людини(зокремасправа «Довженкопроти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обгрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Отже, що стосується розміру призначеного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, - найнижча межа санкції ч. 1 ст. 121 КК України, що судом обгрунтовано нижче, окрім цього саме на такому розмірі покарання у виді позбавлення волі наполягав представник державного обвинувачення, - прокурор (хоча і без застосування положень ст. 75 КК України), а тому суд вважає, що призначення саме такого виду покарання, як позбавлення волі, та в такому розмірі, - 5 (п`ять) років, буде відповідати обставинам вчиненого злочину, та, особливо, особі обвинуваченого ОСОБА_6 , та обставинам вчиненого злочину.

Також суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_6 слід покласти обов`язки, які передбачені п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 76, та п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років (найнижча межа санкції ч. 1 ст. 121 КК України), з застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, з урахуванням обставин вчинення злочину (віктимної поведінки потерпілого), - буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, тому суд, враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 хоч раніше і притягувався до кримінальної відповідальності, раніше судимий, проте, - злочин, пов`язаний з насильством, - вчинив вперше, враховуючи віктимну поведінку потерпілого, який не має до обвинуваченого будь яких претензій, враховуючи ту обставину, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується лише позитивно, то до обвинуваченого необхідно застосувати такий вид покарання як позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з застосуванням положень ст. 75, (іспитовий строк терміном на 1 рік), та положень ст. 76 КК України, - як превентивний захід до вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 нових злочинів.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_6 судом в судовому засіданні не виявлено.

Застосування примусових заходів медичного характеру в рамках даного кримінального провадження не застосовується, - так як немає правових підстав.

Застосування примусовоголікування врамках даногокримінального провадженнясудом незастосовується,- так як немає правових підстав.

Цивільний позов.

В матеріалахкримінального провадженняміститься цивільнийпозов Кагарлицькоїмісцевої прокуратури в інтересах комунального закладу Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня», Кагарлицької районної ради до ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача, - управління фінансів Кагарлицької районної державної адміністрації, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення (подана в порядку ст.ст. 127 128 КПК України), ( Том № 1, а.с., 20 24), в якому позивач просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

- стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (реєстраційний номер облікової катртки платника податків НОМЕР_5 ), на користь комунального закладу Кагарлицької міської ради «Кагарлицька центральна районна лікарня», отримувач: Управління державної казначейської служби України у Кагарлицькому районі Київської області, Код ЄДРПОУ: 37341907, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Київській області, МФО: 821018, КБКД 24060300 «Іншів надходження») кошти в сумі 3845 грн. 80 коп.

В судовомузасіданні прокурорКагарлицького відділуОбухівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті ОСОБА_7 позов підтримала, та просила його задовольнити, свою правову позицію обгрунтовувала обставинами справи та нормами права, які містяться в мотивувальній частині позовної заяви.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_6 позов визнав, та зазначив, що процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі, проте, - позов визнає та просить його задовольнити.

В судовомузасіданні захисникобвинуваченого ОСОБА_6 ,-адвокат ОСОБА_11 позов визнав, та зазначив, що ним, як захисником роз`яснено його підзахисному, - обвинуваченому ОСОБА_6 процесуальні наслідки визнання позову, які обвинуваченому зрозумілі, проте, - обвинувачений просить задовольнити позов.

Окрім того, - зазначив, що визнання даного позову обвинуваченим ОСОБА_6 ніяким чином не порушує законні права та інтереси його підзахисного, - обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також в матеріалах справи міститься клопотання прокурора, (Том № 2, а.с., 185 186), в якому прокурора просить суд змінити назву із прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури на прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури.

Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься клопотання прокурора, (том № 2, а.с., 188 189), в якому вона просить суд змінити особу, в інтересах якої подано заяву Кагарлицька центральна районна лікарня та залучити до участі у справі як її правонаступника Комунальне некомерційне підприємство «Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» (09201, Київська область, Обухівський район, місто Кагарлик, вул. Паркова, 10, Код ЄДРПОУ 01994416, банк отримувача АТ «Ощадбанк» ТВ БВ 10026/0614, р/р НОМЕР_6 , код банку 322669).

На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 08.12.2022 року, (Том № 2, а.с., 210 211), - вищевказані клопотання прокурора були задоволені, -залучено до участі в даній справі правонаступників сторін.

Визнання цивільного позову обвинуваченим ОСОБА_6 є підставою для задоволення позову з огляду на наступні норми процесуального права:

- згідно ч.ч. 1, 2 ст. 127 КПК України:

- підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

- шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

- згідно ч. 3 ст. 128 ЦПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

- згідно ч. 5 ст. 128 ЦПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

-згідно ч.1ст.129КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

На підставі ч. 5 ст. 128 КПК України суд вважає за необхідне застосувати щодо даного цивільного позову положення ст. 206 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України:

- Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

- До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

- У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, суд в даному випадку зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 206 ЦПК України може визнати позов на будь якій стадії слухання процесу в ракурсі цивільного позову, так як це є його право.

При цьому, - як судом, так і захисником обвинуваченого, - роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_6 процесуальні наслідки визнання позову, які йому зрозумілі.

З огляду на фактичні обставини справи та норми права, якими обгрунтовувала цивільний позов прокурор, - є всі законні підстави для задоволення позову в повному обсязі, так як суд вважає, що визнання позову обвинуваченим ОСОБА_6 не суперечить закону та не порушує законні права, свободи та інтереси інших осіб.

З огляду на вищевказане, суд в рамках даного провадження в частині цивільного позову приходить до наступних висновків:

- стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» (09201, Київська область, Обухівський район, місто Кагарлик, вул. Паркова, 10, Код ЄДРПОУ 01994416, банк отримувача АТ «Ощадбанк» ТВ БВ 10026/0614, р/р НОМЕР_6 , код банку 322669), кошти всумі 3845(тритисячі вісімсотсорок п`ять)грн.80коп.,- відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Мотиви ухвалення рішень, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Рішення щодо речових доказів і документів:

Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Спеціальна конфіскація в рамках даного кримінального провадження не застосовується.

Рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч.1ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Види заходів кримінального провадження переліченні в п.п. 1 9 ч. 2 ст. 131 КПК України.

З усьогозагалу заходівзабезпечення кримінальногопровадження врамках даногокримінального провадженнябуло застосованотакі видизаходів забезпеченнякримінального провадження,як затриманняособи,та запобіжнийзахід, (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 131, п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 2 ст. 176, ст. 183, ст. 208 КПК України):

Запобіжний захід:

З огляду на ту обставину, що до обвинуваченого ОСОБА_6 при винесенні вироку застосовується положення ст. 75 КПК України, то слід застосувати в даному випадку ч. 1 ст. 377 КПК України.

- так, згідно ч. 1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання.

З огляду на вищевказане, - обвинуваченого ОСОБА_6 слід звільнити з під варти в залі судових засідань після проголошення вироку.

Проте, - до ступу вироку в законну силу суд вважає за необхідне обрати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, при цьому:

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) Прибувати до суду чи та/або прокурора, - за першою вимогою;

2) не залишати без дозволу суду, прокурора місце свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. поточної доби до 07 год. 00 хв. наступної доби.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 після проголошення вироку та отримання його копії невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити строкдії ухвали слідчого судді з 20.02.2023 року (з моменту проголошення), по момент вступу вироку в законну силу, але не більше 60 діб.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

Роз`яснитиобвинуваченому ОСОБА_6 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, - тримання під вартою.

Відповідальним особамВП №1Обухівського РУПГУ НПв Київськійобласті негайнопоставити наоблік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого, - 10.09.2015 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.02.2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, як особу, відносно якої встановлено запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Роз`яснитиобвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст. 2, 11, ч.ч. 1, 3, 5 ст.ст. 12, 13, 18, 19, 23, 24, 34, 35, 50, п. 11 ч. 1 ст. 51, ст.ст. 63, 65, п. 1 ч. 1 ст. 66, п. 1 ч. 1 ст. 67, ст. 70, ст. 72, ст. 88, ст. 89, ст. 90, ч.1 3 ст. 121 КК України, ст.ст. 1, 2, 7, ч. 9 ст. 100, п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 4 ст. 122, ст. 126, п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 131, 132, п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 2 ст. 176, ст. 183, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, ч. 1 ст. 374, п. 2 ч. 3 ст. 374, п. 2 ч. 4 ст. 374, ст. 375, ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, як за умисні, протиправні дії, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до положень ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнити відвідбування призначеногопокарання увиді позбавленняволі зіспитовим строкомна 3(три)роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

В порядку п.п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 наступі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Обвинуваченого ОСОБА_6 звільнити з підварти взалі судовихзасідань Кагарлицького районного суду Київської області, -негайно післяпроголошення вироку на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України.

Цивільний позов:

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» (09201, Київська область, Обухівський район, місто Кагарлик, вул. Паркова, 10, Код ЄДРПОУ 01994416, банк отримувача АТ «Ощадбанк» ТВ БВ 10026/0614, р/р НОМЕР_6 , код банку 322669), кошти всумі 3845(тритисячі вісімсотсорок п`ять)грн.80коп.,- відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Речові докази:

Речові доказив даномукримінальному провадженнівідсутні.

Спеціальна конфіскація в рамках даного кримінального провадження не застосовується.

Процесуальні витрати:

Процесуальні витрати в рамках даного кримінального провадження відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід:

До вступу вироку в законну силу обрати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, при цьому:

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) Прибувати до суду чи та/або прокурора, - за першою вимогою;

Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1


Суд	Кагарлицький районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення	20.02.2023
Оприлюднено	22.02.2023
Номер документу	109077630
Судочинство	Кримінальне

Закаблук О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 20.02.2023 по справі 368/1282/17КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —368/1282/17

Вирок
від 20.02.2023 по справі 368/1282/17
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ