Рішення

від 18.10.2022 по справі 752/15289/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/15289/20

Провадження № 2/752/1372/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.10.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пей», третя особа: Генеральний директор Кривошапка А.В. про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТ ФІНАНС» (після зміни назви ТОВ «Нова Пей»), третя особа: Генеральний директор Кривошапка А.В. про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював на посаді касира ПНФП №10380 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» з 16.04.2020 р. Наказом № 1989-к від 21.07.2020 р. був звільнений на підставі службової записки директора західного регіону філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» Ричко М.О. та висновку службової перевірки.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки стверджує, що ним не було вчинено жодних дій? що дають підстави для втрати довіри з боку власника або уповноваженого органу підприємства та будь-які підстави для розірвання договору були відсутні.

06.08.2020 р. ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

05.11.2020 р. позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 10000 гривень за кожен місяць вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

05.03.2021 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив поновити його на посаді в ТОВ «Нова Пей», стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі10000 гривень за кожен місяць вимушеного прогулу, матеріальну шкоду в розмірі 45200 гривень та моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

24.03.2021 р. на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що ОСОБА_1 при прийнятті на посаду підписав договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність і в період з 11.07.2020 р. по 13.07.2020 р. він виконував обов`язки старшого касира ПНФП 10380. 13.07.2020 р. був складений акт про результати інвентаризації наявних коштів, відповідно до якого в касі ПНФП була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 5032,60 гривень. За даними обставинами ОСОБА_1 пояснив, що 12.07.2020 в ПЗ не закрив, не звірив фактичний залишок коштів в касі пункту надання фінансових послуг з обліковими даними, акт інвентаризації грошових коштів не склав, передав ключ від сей та свої секретні та індивідуальні логін і пароль до ПЗ іншому працівнику. З огляду на зазначені порушення позивача було звільнено з посади в зв`язку з втратою довіри на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України та будь-яких порушень при його звільненні не допущено.

Позивачем була подана відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що працював з моменту зарахування на посаду в відділенні № 67 ТОВ «Нова Пошта» пакувальником і про те, що він працював на посаді касира ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» він дізнався після звільнення.

26.01.2021 р. на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову.

24.03.2021 р. позивачем подана заява про зміну предмету позову.

12.05.2021 р. на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва заяви про зміну предмету позову від 26.01.2021 р., 24.03.2021 р., 12.05.2021 р. повернуті позивачу.

07.09.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

В ході судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що з моменту зарахування його на роботу до ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» будь-яких нарікань та зауважень до його роботи не надходило і про покладення на нього обов`язків касира він дізнався після звільнення, його функціональні обов`язки не були доведені до відома.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, зазначаючи що позивач працював на посаді касира, він був матеріально відповідальною особою у день зникнення грошових коштів, про матеріальну відповідальність був підписаний договір. Позивачем були допущені порушення фінансової дисципліни, з актом інвентаризації він був ознайомлений, щодо заборони передавати стороннім особам свій логін та пароль позивач також був обізнаний, однак вчинив зазначені дії.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.04.2020 р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду касира пункту надання фінансових послуг (ПНФП) філії № 1 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на основне місце роботи на підставі наказу № 967-к від 15.04.2020 р.

При прийнятті на роботу позивач був ознайомлений з Інструкцією по використанню технічних і інформаційних систем ТОВ «ПОСТ ФІНАНС», відповідно до якої пароль доступу до персонального комп`ютера до електронних поштових скриньок, до білінгових, розрахункових і торгівельних програм, до бухгалтерських систем і до будь-яких інших прикладних програм і файлів є особистим ідентифікатором користувача у відповідних інформаційних підсистемах, і не підлягають розголошенню. Запис паролів на загальнодоступних носіях заборонений Пунктом 11 Інструкції передбачено, що користувач інформаційної системи Підприємства несе особисту відповідальність за дотримання даних правил і вимог.

Відповідно до п.2.10 Посадової інструкції касира при необхідності виконання обов`язків старшого касира касир ПНФП Філії в процесі своєї службової діяльності виконує в повному обсязі завдання та обов`язки старшого касира ПНФП. Всі касові працівника безпосередньо обслуговують грошові кошти і є матеріально відповідальними особами за отримані кошти в залежності від функціоналу. Старший касир (будь-який касовий працівник, який виконує обов`язки старшого касира відповідно до затвердженого графіку) є відповідальним за грошові кошти, що зберігаються сейфі ПНФП, на початку зміни передає касирам другорядних кас грошові кошти для проведення касових операцій, по закінченню зміни приймає від другорядних кас грошові кошти після проведення касових операцій. Кожен касовий працівник ПНФП має свій логін, під яким проводиться касові операції.

Як встановлено судом 16.04.2020 р. під час прийняття на роботу, міжТОВ «ПОСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від16.04.2020 р..

Згідно даних ПЗ Nova Pay та касової книги ПНФП 10380 в період з 11.07.2020 р. по 13.07.2020 р. обов`язки старшого касира виконував ОСОБА_1

15.07.2020 р. надійшла службова записка Директора західного регіону філії № 1 Ричко М.О. щодо розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч1 ст.41 КЗпП України в зв`язку з втратою довіри, що була складена за результатами службової перевірки відділу безпеки під час якої було встановлено порушення касиром ОСОБА_1 вимог касової (фінансової) дисципліни, що містяться Положенні про ведення внутрішніх касових операцій у національній валюті в пунктах надання фінансових послуг ТОВ «ПОСТ ФІНАНС».

За результатами службової перевірки встановлено, що 11.07.2020 року касир Кирган М.П. передав, а касир ОСОБА_1 прийняв під звіт всі грошові кошти та інші цінності ПНФП № 10380, що підтверджується актом інвентаризації.

13.07.2020 р. був складений акт про результати інвентаризації наявних коштів за участі матеріально відповідальної особи - касира ОСОБА_1 , відповідно до якого в касі ПНФП була виявлена нестача грошових коштів в розмірі 5032,60 гривень.

У ОСОБА_1 були відібрані пояснення в ході яких він підтвердив, що 12.07.2020 р. він не звірив фактичний залишок коштів в касі ПНФП з обліковими даними, акт інвентаризації грошових коштів не склав, передав ключі від сейфу та свої секретні та індивідуальні логін і пароль до ПЗ іншому працівнику.

21.07.2020 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади у зв`язку з втратою довір`я на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що він дізнався про виконання ним обов`язків касира та повну матеріальну відповідальність лише після звільнення, оскільки такі твердження не узгоджуються з матеріалами справи, а саме: заявою про зарахування на посаду, копіями касових книг, Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, підписаного позивачем, Інструкції про використання технічних і інформаційних систем ТОВ «ПОСТ ФІНАНС», Актам про результати інвентаризації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі N 6-104 цс 14, від 23 грудня 2015 року у справі N 6-1093 цс 15, від 20 квітня 2016 року у справі N 6-100 цс 16.

Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Такі обставини були підтверджені в ході розгляду справи, оскільки позивач за своїми функціональними обов`язками виконував роботу, пов`язану із отриманням та зберіганням грошових коштів. Крім того, з ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку позивача суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували обставини, встановлені в ході судового розгляду та доводили неправомірність його звільнення.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки в ході судового розгляду не встановлено порушень трудових прав позивача при його звільненні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пей», третя особа: Генеральний директор Кривошапка А.В. про поновлення на роботі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя