Рішення

від 08.02.2023 по справі 759/13289/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13289/19

пр. № 2/759/239/23

08 лютого 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Донець Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача Каченюка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М КИЇВТРАНС» (03179, м.Київ, пркт Перемоги, 131), треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА» (49000, м.Дніпро, вул.В.Макухи, 1), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), Моторно (транспортне) страхове бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар,8) про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 р. представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Д-М Київтранс» з урахуванням збільшених позовних вимог просить стягнути матеріальний збиток у розмірі 103 441, 35 грн. та судові витрати по справі.

В обгрунтування посилалася на те, що 27.04.2018 року в м. Києві на перехресті пр-тів Степана Бандери та Оболонського, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Богдан», д/н НОМЕР_1 рухався в зустрічному напрямку по відношенню до автомобіля «Renault» д/н НОМЕР_2 на великій швидкості, виїхав на врегульоване перехрестя на жовтий сигнал світлофора, який згідно вимог ПДР України забороняє рух, в той час як водій автомобіля «Renault» д/н НОМЕР_2 завершував маневр перетину вказаного перехрестя з дотриманням вимог ПДП України. Водій автобуса «БОГДАН» не надав дорогу та спричинив ДТП, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Автомобіль марки «Renault» д/н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до мотивувальної частини постанови Київського апеляційного суду від 17.12.2018р. у справі №756/6529/18, дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм «Богдан», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 ПДР України.

Відповідно до отриманої відповіді ТОВ "Д-М КИЇВТРАНС" на запит адвоката, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Д-М КИЇВТРАНС" та вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов`язків.

Отже, ТОВ "Д-М КИЇВТРАНС" є відповідальною особою по відшкодуванню збитків.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Богдан», д/н НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування власника наземного транспортного засобу №АК/8335236 від 15.03.2018 р. в ТДВ СТ «Домінанта», проте своїм листом від 21.05.2018 року страхова компанія, повідомила ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пп.37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону. Представник позивача вважає, що стягнення матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2019р. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.01.2020р. залучено до участі у вказаній цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - МТСБУ.

27.10.2020 року згідно розпорядження № 400 керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва, здійснено повторний авторозподіл справи у зв`язку з відстороненням судді Величко Т.О .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2020 р. прийнято до провадження судді Миколаєць І.Ю. вказаний позов.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М КИЇВТРАНС», треті особи: ТДВ СТ «Домінанта», ОСОБА_3 , Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, справу 18.02.2021 передано в провадження судді Войтенко Ю.В.

Ухвалою судді від 24.02.2021р. прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Д-М КИЇВТРАНС», треті особи: ТДВ СТ «Домінанта», ОСОБА_3 , Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2021 р. залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2021 р. призначено у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Д-М КИЇВТРАНС», треті особи: ТДВ СТ «Домінанта», ОСОБА_3 , Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено.

Відповідно до розпорядження № 236 від 13.05.2022р., цивільну справу №759/13289/19 в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями передано судді Петренко Н.О. у зв`язку з перебуванням судді Войтенко Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2022 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_2 прийнято до провадження судді Петренко Н.О. та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2022р. здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін вказаної цивільної справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23.06.2022р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача Капля А.С. в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові з урахуванням збільшених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначив , що у своїй позовній заяві позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 17.12.2018 року по справі №756/6529/18, якою було закрито провадження стосовно позивача щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач вказує, що ДТП сталася з вини працівника відповідача, проте вищезазначене ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_3 ПДР, визнання його винним та притягнення до відповідальності.

Протокол щодо порушення ОСОБА_6 ПДР у зв`язку з ДТП від 27.04.2018 року не складався, постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення матеріали зазначеної справа не містять. Вина ОСОБА_3 у порушенні ПДР, що була у причинному зв`язку з виникненням ДТП, не встановлена. Постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо Позивача не свідчить про автоматичну винність у ДТП працівника відповідача. Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про причинно-наслідковий зв`язок дій працівника відповідача із завданими пошкодженнями та протиправність його дій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надала відповідь на відзив в якому зазначила, що зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вина ОСОБА_3 - встановлена, а в діях ОСОБА_2 вина скасована, а тому ДТП, що сталася 27.04.2018р. характеризується причинно- наслідковим зв`язком саме діями водія ОСОБА_3 . Вважає твердження відповідача щодо відсутності підстав цивільно-правової відповідальності відповідача за завдану шкоду автомобілю «Renault» д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП є помилковим.

Страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 на підставі пп. 37.1.3 п.37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземно транспортних засобів» щодо збереження пошкодженого майна (транспортного засобу) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт).

Представником ТОВ «Д-М Київтранс» адвокатом Каченюком О.І. було подано заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив, що в матеріалах справи наявна лише відповідь страховика із відмовою у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.3 п.37.1 ст. 37 ЗУ ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземно транспортних засобів». При чому відповідь грунтується на висновках експерта, аварійного комісара, або будь-якої іншої особи зі спеціальними знаннями. Факт настання страхового випадку ніким не оспорюється в тому числі не оспорюється і страховиком. Проте, страховик всупереч вимогам закону, не здійснив виплату страхового відшкодування та безпідставно відмовив у здійсненні такої виплати. Позовних вимог до страховика позивач не заявляє, неправомірну відмову не оскаржував. Позивач, пред`явивши позов до відповідача, а не до страховика, порушив встановлені принципи відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Звертає увагу, що позивач сам недотримався вимог закону. Здійснив частковий ремонт ТЗ (заміну ліхтаря), сам же порушив норми ст. 37 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», не оскаржив відмову страховика, а тепер бажає перекласти відповідальність на відповідача.

Суд, вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

27.04.2018 року о 20 год. 30 хв. по пр. Степана Бандери, 16 на регульованому перехресті з пр. Оболонським у м. Києві, гр. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault», д/н НОМЕР_2 , при повороті ліворуч не надав перевагу в русі та здійснив зіткнення з транспортним засобом «БОГДАН», д/н НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. 2.3 (б), 16.6 Правил дорожнього руху України/т.1, а.с. 77/.

Відповідно до звіту № 448-18 від 15.05.2018р. про розімр вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault» д/н НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту складає 97 310,94 грн./т.1, а.с.82-89/.

Винним у вищенаведеному ДТП згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 15.07.2018р. визнано ОСОБА_2 / т.1, а.с. 77/.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.02.2018р. постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 05.07.2018р. - скасовано, провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП/т.1, а.с.79-80/.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «БОГДАН», д/н НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СТ «Домінанта»/т.1, а.с.81/.

Листом від 06.05.2019р. на запит адвоката Каплі А.С. повідомлено, що ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.04.2018р., за участю автобуса марки «Богдан А09202», д/н НОМЕР_1 та автомобілем марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебував у трудових відносинах з ТОВ «Д-М Київтранс» на підставі наказу від 26.06.2015р. № 142.

Також зазначили, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Д-М Київтранс», на момент ДТП була застрахована на підставі умов ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ТДВ «СТ «Домінанта»/т.1, а.с.71/.

Сторонами не оспорювався той факт, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Д-М Київтранс».

Позивач, після закриття постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2018р., стосовно нього провадження, щодо вчинення адміністартвиного правопорушення на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП звернувся до ТДВ «СТ «Домінанта» із повідомленням про ДТП /т.1, а.с.75/.

Листом 21.05.2018 року ТДВ «СТ «Домінанта» повідомила ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пп.37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону, однією із підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити - дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди/т.1, а.с.76/.

25.05.2019р. на адресу ТОВ «Д-М Київтранс» було направлено вимогу про відшкодування ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ /т. 1,а.с.74/.

Відповідно до висновку експерта від 27.04.2022р. вартість збитку завданого власнику бувшого у використанні автомобіля «Renault», 2012року випуску, д/н НОМЕР_2 в резултаті ДТП, яке сталося 27.04.2018р. станом на дату ДТП, 27.04.2018р. складає 56 033, 54 грн.

Так, згідно із ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов`язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також визначено, що «відповідно до частини четвертоїстатті 61 ЦПК Українивирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.

Згідно з ч. 1ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2ст. 1187 ЦК України).

У ч. 2 п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди»роз`яснено судам, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Разом із тим, за положеннями ч. 1ст. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положенняст. 1187 ЦК Українирегулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду ( тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ятастатті 1187 ЦК, пункт 1: частини другоїстатті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що саме відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 зазначеної постанови пленуму, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зобов`язання із заподіяння шкоди (деліктні зобов`язання) це зобов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.

Законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Частиною 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи те, що постановою Київського апеляційного суд від 17.02.2018р. постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 05.07.2018р. - скасовано, провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та не вирішено питання про винуватість або не винуватість ОСОБА_3 , то суд приходить до висновку що встановити ступінь його вини у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є неможливим.(протокол не складався та постанова про притягнення його відповідальності відсутні).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЗУ «Про страхування», ст.ст.12, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М КИЇВТРАНС», треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО «ДОМІНАНТА», ОСОБА_3 , Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко