Ухвала

від 17.02.2023 по справі 320/3339/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17 лютого 2023 року м. Київ № 320/3339/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпрометалсервіс» про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Міністерства юстиції України в якому просить суд скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року №2576/5 повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, у 1997р. в с. Красилівка Броварського району Київської області Броварською РДА зареєстровано ТОВ «Фермой КІ» зі 100% іноземними інвестиціями, засновниками якого виступила належна громадянину Польщі ОСОБА_3 компанія «Клан вест лімітед» з часткою в статутному капіталі 99,95 % і ТОВ «Магнет» Республіки Польща з часткою в статутному капіталі 0,05%. Для виконання договору «Про діяльність підприємства з іноземною інвестицією», будівництва і введення в експлуатацію в с. Красилівка заводу з виробництва морозива та налагодження мережі збуту продукції ТОВ «Фермой КІ» в особі ОСОБА_4 внесло до статутного фонду товариства промислове й торгівельне обладнання, транспортні засоби та інше майно. У подальшому для формування в повному обсязі статутного капіталу і завершення будівництва заводу ОСОБА_5 протягом 2000-2001р.р. підшукував стратегічних партнерів, які змогли б профінансувати завершення будівництва заводу, при цьому був введений в оману службовими особами ТОВ «КІБ-Сервіс», ПП «Європа Плюс», представниками в Україні компанії «AVANGO ENTERPRISES LIMITED» Республіки Кіпр, тому підписав декілька документів щодо змін до вищевказаного договору і статуту ТОВ «Фермой КІ», які ще в 2002р. оскаржив до суду (справа № 22а-2567). Не дочекавшись остаточного рішення у справі №22а-2567, актом приймання- передачі майна від 01.07.2002р. спірне майно незавершене будівництвом комплекс, що розташований за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Красилівка, вул. Київська, 2, незаконно передано ТОВ "Фермой-Кі" як внесок до статутного фонду ТОВ «Інкон», а саме ТОВ "Фермой-Кі" було припинено новими власниками. Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2006р. по справі №278/20-06 позов задоволено повністю та визнано за ЗАТ «Інкон» право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2 та складається з «А-1» - промислового корпусу; «Б» - КНС; «В» - водонапірної башні; «Г» - водонапірної башні, «К» - огорожі; зобов`язано ДКП «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ «Інкон» на вказаний об`єкт незавершеного будівництва. Майно неодноразово було об`єктом купівлі-продажу. Так, ТОВ «Інкон» 21.12.2006р. його продало ЗАТ «Ерлан», а 17.12.2007р. за договором купівлі - продажу ЗАТ «Ерлан» продало його ПРАТ «Дніпрометалсервіс» у власності якого перебуває на даний час. Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПІІ у формі ТОВ «Фермой-КІ», яке було поновлено в Реєстрі юридичних осіб лише у грудні 2017р., оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати повністю як незаконне. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Фермой-КІ» задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006р. у справі №278/20-06 скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позову ЗАТ «Інкон» до ДКП «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Красилівської сільради Броварського району про визнання права власності відмовлено повністю. 25.07.2019р. позивач звернувся до державного реєстратора Броварської міськради Київської області із заявою про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, надавши відповідні документи, а саме: технічну документацію (технічний паспорт з додатками) та завірену його копію, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. з відміткою про набрання нею законної сили, дозвіл на проведення будівельних робіт, документ, що підтверджує оплату послуг, повноваження представника. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2019р. №175453612 нерухоме майно, незавершене будівництво, розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15892825, з 29.07.2019р. на праві приватної власності належала ТОВ «Фермой-Кі» (ЄДРПОУ 20048150), юридична адреса: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2. ПрАТ «Дніпрометалсервіс» звернулося зі скаргою на дії реєстратора до Мінюсту, який у прийняв її до розгляду і розглянув, як стверджує позивач, за 3 дні. У скарзі зазначено, що скаржник також звертався до правоохоронних органів з метою внесення до ЄРДР запису про кримінальне провадження. В такому випадку, за твердженням позивача, скарга взагалі не підлягала розгляду Міністерством юстиції України. За даними ДП "Національні інформаційні системи" оголошення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо розгляду скарги ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 08.08.2019р. з доповненнями до неї від 09.08.2019р., яке відбулося 15.08.2019р., було розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 13.08.2019р. Таким чином, за твердженнями позивача, він був позбавлений можливості підготувати обґрунтовані заперечення, через ретельність проведення засідання комісії та неможливість надати будь-які пояснення, оскільки за 2 дні до засідання було лише повідомлено на електронну адресу позивача, без врахування, що він постійно мешкає за кордоном. У висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15.08.2019р. щодо даного питання вказано, що реєстратор не мав права виконувати таким чином чинне рішення суду, а однією з підстав стало відсутність скан-копії статуту товариства, що не передбачено законом взагалі.

Наказом Міністерства юстиції від 16.08.2019р. №2576/5 задоволено скаргу ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 08.08.2019р. з доповненнями до неї від 09.08.2019р., яким скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фермой-Кі» на спірне майно незавершене будівництвом комплекс, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, та анульовано доступ реєстратора до Держреєстру нерухомого майна.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин у даній адміністративній справі зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 16.08.2019р. №2576/5, яким задоволено скаргу ПрАТ «Дніпрометалсервіс» від 06.08.2019р. у повному обсязі, та тим самим скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2019р. №№47935681, 47936011, від 29.07.2019р. №47985092, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко Ольгою Володимирівною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто, позивач, як засновник Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", фактично оспорює припинення його права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна, вважаючи себе власником цього майна, в той час як інше товариство також претендує на вказане майно, тобто між двома суб`єктами господарювання наявний спір про право власності на об`єкт нерухомого майна.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Крім того, пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, за твердженнями позивача, права власності на спірний об`єкт нерухомого майна внаслідок скасування реєстрації права власності позивача на це майно.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися в даному випадку за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 , як засновника підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фермой-Кі», не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку господарського судочинства та віднесені до юрисдикції відповідного господарського суду.

Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпрометалсервіс» про визнання протиправним та скасування наказу.

2. Роз`яснити ОСОБА_6 , що повторне звернення до Київського окружного адміністративного суду з позовом з тих самих підстав, з тим самим предметом та до того самого відповідача - не допускається.

3. Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

4. Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).

5. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Марич Є.В.