Постанова

від 31.01.2023 по справі 757/19310/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №757/19310/20-ц

номер провадження №22-ц/824/277/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіна І.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Панасюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року, постановлену під головуванням суді Печерського районного суду м. Києва Писанець В.А.,

у цивільній справі №757/19310/20-ц за позовом ОСОБА_3 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, в якому просить:

- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича щодо внесення ним наказу №277 від 30 жовтня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_3 »;

- скасувати наказ начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната Володимира Володимировича №277 від 30 жовтня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_3 ».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що наказом начальника Управління будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корнатом В.В. було прийнято наказ №277 від 30 жовтня 2018 року, яким його було звільнено з 31 жовтня 2018 року з посади завідувача сектору зеленого господарства Відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 за те, що він не організував належним чином роботи по догляду за садом, квітниками, газонами, зеленими насадженнями біля адміністративного будинку по вул. Грушевського, 5 в м. Києві .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року задоволено клопотання представника Голови Верховної Ради України та закрито провадження в частині, що стосується відповідача Голови Верховної Ради України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначаючи, що не отримував повного тексту ухвали у зв`язку з чим позбавлений можливості зазначити доводи апеляційної скарги щодо мотивів постановлення оскаржуваної ухвали. Крім того, згідно довідки Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року, у зв'язку з - «настанням 11 вересня 2021 року смерті судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 не є можливим виготовлення ним, повного тексту ухвал від 25 травня 2021 року у справі№757/19310/20-ц».

Також звертав увагу, що підпис головуючого судді ОСОБА_4 який міститься у вступній та резолютивній частині оскаржуваної ухвало значно відрізняється від підпису виконаному в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року про відкриття провадження.

Подаючи відзив на апеляційну скаргуУправління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України вказувало на те, що зі змісту позовної заяви не вбачається будь-яких вимог позовного характеру до Голови Верховної Ради України, а тому відсутні підстави для його участі у цій справі. Відтак, оскаржувана ухвала прийнята без порушення норм чинного законодавства та з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Також представником Голови Верховної Ради України було подано клопотання в якому заявником вказується на те, що ухвала суду першої інстанції не перешкоджає розгляду справи по суті позовних вимог позивача та не порушує жодних його прав.

У судовому засіданні представник позивач апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача (Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України) не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Представник Голови Верховної Ради України до початку розгляду справи подав клопотання щодо можливого розгляду справи за його відсутності.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб що не з`явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

26 жовтня 2020 року представник Голови Верховної Ради України - Шумар В.Ю. подала клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування якого вказувала, що між ОСОБА_3 та Головою Верховною Ради України відсутні будь-які правовідносини, хоча скаржник і зазначає Голову Верховної Ради України відповідачем у справі, разом з тим, як вбачається зі змісту, підстав та предмету позову ОСОБА_3 жодних вимог до Голови Верховної Ради України не пред`являє, тобто предмет спору між скаржником та відповідачем (Голова Верховної Ради України) відсутній.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 клопотання задоволено ( в матеріалах справи наявна вступна та резолютивна частина). Закрито провадження в частині, що стосується відповідача - Голови Верховної Ради України ( а.с 44 том 2).

Повний текст оскаржуваного судового рішення в матеріалах справи відсутній.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Згідно Розпорядження № 62 від 08 лютого 2022 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, справа № №757/19310/20-ц за позовом ОСОБА_3 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення була передана на повторний перерозподіл у зв`язку зі смертю судді ОСОБА_4, та з метою недопущення порушення строків розгляду справи ( том а.с.63).

Вирішення питання щодо закриття провадження в частині було здійснено судом під час здійснення підготовчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (глава 3 вказаного Розділу).

Відповідно до ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Згідно зі ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі ст. 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених ст.ст. 206, 207 ЦПК України.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 376, 379, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом направлення касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення

Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: