Ухвала

від 20.02.2023 по справі 154/4101/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/4101/21 Провадження №22-ц/802/240/23 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А. Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 лютого 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Федонюк С. Ю., перевіривши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 грудня 2022 року в справі за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 грудня 2022 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 січня 2023 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено заявниці строк для усунення її недоліків.

15 лютого 2023 року до апеляційного суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема уточнена апеляційна скарга та клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем.

Зокрема клопотання обґрунтовує тим, що вона є особою пенсійного віку з інвалідністю третьої групи із наданням копію заключення ЛКК №888 на підтвердження даної обставини. Розмір її пенсії за 2022 рік становив 27 600, 00 грн. ОСОБА_1 стверджує, що визначена судом сума судового збору (3405, 00 грн) перевищує 5 % її річного доходу, що становить для неї значні фінансові труднощі.

Апеляційний суд у визначенні обов`язку заявника сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги врахував наведені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору доводи щодо розміру її річного доходу за 2022 рік, який становив 27 600 грн. Це підтверджено наданими апелянтом довідками про доходи у вигляді пенсії. Водночас такі обставини не можуть бути достатньою підставою для звільнення заявника від сплати судового збору з огляду на таке.

Згідно із частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.

Пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 136 ЦПК України суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Аналіз клопотання про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).

Отже, ураховуючи відомості про майновий стан заявника за 2022 рік, її пенсійний вік, наявність інвалідності, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявниці розмір належного до сплати судового збору, проте відмовляє у задоволенні клопотання про звільненні її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. У такому висновку суд виходить з потреби у забезпеченні відповідального та добросовісного виконання учасниками розгляду справи своїх процесуальних обов`язків та реалізації наданих процесуальним законом повноважень.

Суд зменшує ОСОБА_1 розмір судового збору за подання скарги до суду апеляційної інстанції до 1380, 00 грн, який вона повинна оплатити у строк, визначений у даній ухвалі суду апеляційної інстанції. На підтвердження сплати судового збору суду потрібно надати документ, що підтверджує його оплату.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Волинського апеляційного суду від 18 січня 2023 року строк для усунення недоліків, слід продовжити та повідомити про це заявника.

Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої апеляційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 357, частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 127, 185, 356, 357 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільненні від сплати судового збору відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 строк дляусунення недоліківапеляційної скарги,встановлений ухвалоюВолинського апеляційногосуду від18січня 2023року,який неможе перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя