Рішення

від 13.02.2023 по справі 950/219/22

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/219/22

Номер провадження 2/950/34/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

13 лютого 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_1 , представників відповідачів - Вакуленко Н.М. , Холошенко М.Ю., Гримайло Т.О.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку;

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ від 05.11.2021 № 60-К «Про відсторонення від роботи», яким її відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати; стягнути з управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради на її користь середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 по момент ухвалення судового рішення та 3000 грн. моральної шкоди; покласти на управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради понесені нею судові витрати на правову допомогу.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що перебуває у трудових відносинах з Лебединським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, де працює на посаді підмінного вихователя. Наказом від 05.11.2021 року № 60-К «Про відсторонення від роботи» її було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Зазначений наказ Лебединський ЗДО (ясла-садок) «Калинка» прийняв посилаючись на статтю 46 КЗпП, частину 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236. Спірний наказ вона вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач повинен був дотриматись процедури відсторонення працівників від роботи відповідно до роз`яснень Мінекономрозвитку, викладених у листі від 18.10.2021 N 4706-01/50116-01 «Щодо алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти СОVID-19», а саме: роботодавець (з переліку, визначеного наказом МОЗ) зобов`язаний поінформувати всіх працівників (без винятку) про зміни істотних умов праці, пов`язані з необхідністю отримати щеплення, не пізніше ніж за 2 місяці (для державних службовців - за 30 календарних днів) до рішення щодо відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення; протягом цього строку роботодавець має створити умови для проходження працівником щеплення вакциною від гострої респіраторної хвороби СОVID-19 відповідно до законодавства; у разі, якщо працівник ухиляється або відмовляється від проходження щеплення, роботодавець має задокументувати цей факт; у разі, якщо після закінчення строку попередження, зазначеного у пункті 1 цього алгоритму, працівник продовжує ухилятись або відмовлятись від щеплення, роботодавець видає наказ (розпорядження) про відсторонення працівника від роботи відповідно до законодавства про працю; після закінчення строку відсторонення від роботи працівник має бути негайно допущений до роботи. Жодної дії, передбаченої вищезазначеними роз`ясненнями, Лебединський ЗДО (ясла-садок) «Калинка» не вчинив. Також відповідачем не було з`ясовано ту обставину, що її організм має гіперчутливість до вакцин і вона має історію серйозних алергічних реакцій. На підтвердження цього їй видано довідку про наявність протипоказань до вакцинації від СОVID-19. Вважає, що спір слід вирішити на підставі статей 43, 92 Конституції, оскільки спеціальний закон, який передбачає право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти СОVID-19, відсутній. Крім цього, ОСОБА_3 посилається на те, що неправомірні дії Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» у вигляді незаконного відсторонення її від роботи та невиплати заробітної плати призвели до душевних хвилювань, оскільки порушили та обмежили можливість реалізації своїх життєвих та побутових потреб, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює в 3000 грн.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на мотиви, наведені в позовній заяві. Зауважив, що відповідачами не було доведено того факту, що ОСОБА_3 повідомлялася про зміну істотних умов праці у строки, передбачені ст. 32 КЗпП України, та, що їй було організовано проведення медичного огляду на предмет наявності чи відсутності у неї протипоказань до вакцинації проти СОVID-19. Позивачка в свою чергу повідомляла Лебединський ЗДО (ясла-садок) «Калинка», що має алергічні реакції на щеплення, що і підтверджується відповідною медичною довідкою, яка була додана до матеріалів позовної заяви. Тому просить позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Представники Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» в судовому засіданні проти позову заперечили, пославшись на те, що 01.11.2021 позивачка отримала під підпис повідомлення від 01.11.2021 про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу. До 05.11.2021 їй запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність такого профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання та попереджено, якщо до 05.11.2021 один із зазначених документів не буде надано, 08.11.2021 вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати. Незважаючи на це, позивачка не надала документ, який підтверджує наявність у неї профілактичного щеплення від COVID-19 чи медичної довідки про протипоказання до вказаного щеплення. У зв`язку з цим завідувачем Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» було видано наказ від 05.11.2021 за № 60-К, яким відсторонено позивачку від роботи з 08.11.2021. Довідка сімейного лікаря КНП «Міська поліклініка № 5» Улька В.Г. від 15.10.2021 про можливу алергічну реакцію у позивачки на вакцину від COVID-19, яка подана до суду як додаток до позовної заяви, при ознайомленні позивачкою 05.11.2021 з наказом не надавалася. Крім того, матеріали справи містять лист КНП «Міська поліклініка № 5» ХМР, з якого вбачається, що зазначена довідка є підробленим документом. Оскільки вказаний доказ містить недостовірну інформацію щодо предмета доказування, то він не є належним, допустимим та достовірним і не може братися судом до уваги. Стосовно посилань позивачки на лист Мінекономрозвитку від 18.10.2021 № 4706-01/50116-01 щодо алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19, то слід зазначити, що даний лист, крім зазначеного, містить також і посилання на законодавчі акти щодо обов`язкової вакцинації та перелік працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації, у т. ч. стосовно працівників закладів дошкільної освіти, установ незалежно від типу та форми власності. Поряд з цим, у зазначеному листі повідомляється про те, що Мін`юст повідомив про відсутність пропозицій з порушеного питання, зазначивши, що у разі надходження до Мін`юсту проєкту нормативно-правового акта з порушеного питання, він буде розглянутий в установленому порядку. Тому, посилання у позові на вказаний лист не заслуговують на увагу, оскільки останній не є нормативно - правовим актом та має рекомендаційний характер. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що право позивачки на працю у закладі дошкільної освіти було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, через те, що вона відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала доказів наявності протипоказань, сторона вважає, що підстави для скасування спірного наказу про відсторонення позивачки від роботи відсутні.

Представниця Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області в судовому засіданні також просила у позові відмовити та врахувати при цьому, що позивачка була відсторонена від роботи у зв`язку з відмовою від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19. Кабінет Міністрів України у постанові «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236» від 20.10.2021 № 1096 зазначає, що на час відсторонення за невакцинацію оплата праці працівників здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України. Ця норма законодавства містить визначення заробітної плати. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Будучи відстороненим, працівник не виконує жодної роботи, тож і заробітна плата йому не належить. Щодо стягнення моральної шкоди, відзначає, що наказ керівника Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» від 05.11.2021 № 60-К «Про відсторонення від роботи» виданий правомірно та на підставі чинного законодавства, а тому вважає, що підстави стягнення зазначеної шкоди відсутні. Так само є безпідставними та необґрунтованими й вимоги про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Заслухавши представника позивачки, представників відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 працює в Лебединському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області на посаді підмінного вихователя.

Повідомленням від 01.11.2021 № 2 (а.с. 10) позивачку повідомлено про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу. До 05.11.2021 їй запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність такого профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання та попереджено, якщо до 05.11.2021 один із зазначених документів не буде надано, 08.11.2021 вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Оскільки позивачка не надала роботодавцю довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення від COVID-19 чи документу, який підтверджує проведення щеплення проти COVID-19, наказом завідувачки Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» від 05.11.2021 року № 60-К «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_3 було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 7).

Не погодившись з наказом про своє відсторонення, позивачка звернулася до суду, оскільки вважає, що таке рішення Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Однак, суд не знаходить обґрунтованими доводи ОСОБА_3 та її представника, в тому числі про те, що у даному разі мала місце зміна істотних умов праці, про що позивачка повинна була повідомлятися у строки, передбачені ст. 32 КЗпП України, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачає, що громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Відповідно до ст. 11 указаного Закону організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частинами 1-3 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 на території України установлено карантин, продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 41-6 указаної вище постанови, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 04.10.2021 № 2153 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до зазначеного наказу обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають в тому числі працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності,

Обов`язковим профілактичним щепленням підлягають працівники в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Слід зазначити, що вищевказаний наказ Міністерства охорони здоров`я зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади. Пункт 4 зазначеного положення передбачає, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Оскільки наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 пройшов державну реєстрацію, він відповідає як Конституції України так і міжнародному законодавству.

При ухваленні рішення суд також зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу І Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Відсутність посилання у Календарі на необхідність щеплення від певної інфекційної хвороби не означає відсутності практичної необхідності у щепленні за умов поширення особливо небезпечної інфекційної хвороби якою відповідно до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.1995 № 133 є COVID-19.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні по справі «Соломахін проти України» Європейський суд з прав людини, розглядаючи порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказав, що відповідно до його прецедентної практики фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватне життя», яке охороняється статтею 8 Конвенції. Фізична недоторканність особи стосується найінтимніших аспектів її приватного життя, і примусове медичне втручання, навіть якщо воно має незначне значення, є втручанням у це право (YF проти Туреччини, № 24209/94).

Примусова вакцинація - як примусове медичне лікування - означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи, як це гарантується п. 1 статті 8. Отже - у цій справі, як це не заперечували сторони, мало місце втручання в приватне життя заявника. Таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало законну мету - захист здоров`я.

Щодо того, чи було це втручання необхідним у демократичному суспільстві, суд зазначив, що втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні. Отже Суд не встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у цій справі.

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначив: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії». ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи: «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8». «Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

Стосовно порушення права на працю, про що зазначає позивачка, ЄСПЛ зазначив: «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_3 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала доказів наявності у неї протипоказань проти такого щеплення.

При цьому суд зауважує, що довідка від 15.10.2021, видана сімейним лікарем КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради ОСОБА_4 про можливу алергічну реакцію у позивачки на вакцину від COVID-19 (а.с. 9), Лебединському ЗДО (ясла-садок) «Калинка» на підтвердження наявності відповідних протипоказань від щеплення позивачкою не подавалася. Докази на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Слід також відзначити, що з листів КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради № 228/0/548-22 від 23.02.2022 та № 445/0/548-22 від 06.07.2022 (а.с. 105, 142), встановлено, що у КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради відсутні сімейні лікарі, первинну медичну допомогу надають лікарі - терапевти Центру первинної медичної допомоги. ОСОБА_4 ніколи не працював та не працює у зазначеному лікувальному закладі. Печатки, накладені на довідку, яка була видана ОСОБА_3 , не тотожні з офіційними печатками КНП «Міська поліклініка № 5» ХМР.

Тому довідку від 15.10.2021, надану стороною позивачки, суд не бере до уваги, як таку, що одержана з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу від 05.11.2021 № 60-К «Про відсторонення від роботи», стягнення на її користь середнього заробітку за час відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 по момент ухвалення судового рішення та моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки ОСОБА_3 у позові відмовлено, суд також відмовляє у стягненні на її користь понесених судових витрат на правову допомогу, які згідно з положеннями ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладає на позивачку.

Розподіляючи судові витрати в частині судового збору, суд зважає на те, що позов ОСОБА_3 містить вимоги немайнового та майнового характеру, а також те, що такі витрати при зверненні до суду позивачкою не сплачувалися. З огляду на прийняте судове рішення про відмову в позові, судовий збір суд покладає на ОСОБА_3 та стягує його на користь держави за ставками, що діяли на час звернення до суду, по 992,40 грн. за кожну вимогу, а всього1984,80 грн.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_3 до Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт № НОМЕР_1 , від 30.11.2018, орган видачі паспорту: 5920) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.02.2023.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО