Постанова

від 01.06.2023 по справі 950/219/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року м.Суми

Справа №950/219/22

Номер провадження 22-ц/816/601/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Лебединський заклад дошкільної освіти (ясла садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова Максима Анатолійовича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2023 року в складі судді Чхайло О.В., постановлену в м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 20 лютого 2023 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у січні 2022 року позивач просила суд визнати протиправним та скасувати наказ від 05.11.2021 № 60-К «Про відсторонення від роботи», яким її відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати; стягнути з управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради на її користь середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 по момент ухвалення судового рішення та 3000 грн. моральної шкоди, вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебуває у трудових відносинах з Лебединським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, де працює на посаді підмінного вихователя. Наказом від 05.11.2021 року № 60-К «Про відсторонення від роботи» її було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Зазначений наказ Лебединський ЗДО (ясла-садок) «Калинка» прийняв посилаючись на статтю 46 КЗпП, частину 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236. Спірний наказ вона вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач повинен був дотриматись процедури відсторонення працівників від роботи відповідно до роз`яснень Мінекономрозвитку, викладених у листі від 18.10.2021 № 4706-01/50116-01 «Щодо алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти СОVID-19», а саме: роботодавець (з переліку, визначеного наказом МОЗ) зобов`язаний поінформувати всіх працівників (без винятку) про зміни істотних умов праці, пов`язані з необхідністю отримати щеплення, не пізніше ніж за 2 місяці (для державних службовців - за 30 календарних днів) до рішення щодо відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення; протягом цього строку роботодавець має створити умови для проходження працівником щеплення вакциною від гострої респіраторної хвороби СОVID-19 відповідно до законодавства; у разі, якщо працівник ухиляється або відмовляється від проходження щеплення, роботодавець має задокументувати цей факт; у разі, якщо після закінчення строку попередження, зазначеного у пункті 1 цього алгоритму, працівник продовжує ухилятись або відмовлятись від щеплення, роботодавець видає наказ (розпорядження) про відсторонення працівника від роботи відповідно до законодавства про працю; після закінчення строку відсторонення від роботи працівник має бути негайно допущений до роботи. Жодної дії, передбаченої вищезазначеними роз`ясненнями, Лебединський ЗДО (ясла-садок) «Калинка» не вчинив. Також відповідачем не було з`ясовано ту обставину, що її організм має гіперчутливість до вакцин і вона має історію серйозних алергічних реакцій. На підтвердження цього їй видано довідку про наявність протипоказань до вакцинації від СОVID-19. Вважає, що спір слід вирішити на підставі статей 43, 92 Конституції, оскільки спеціальний закон, який передбачає право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти СОVID-19, відсутній. Крім цього, посилається на те, що неправомірні дії Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» у вигляді незаконного відсторонення її від роботи та невиплати заробітної плати призвели до душевних хвилювань, оскільки порушили та обмежили можливість реалізації своїх життєвих та побутових потреб, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює в 3000 грн.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Отже, право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала доказів наявності у неї протипоказань проти такого щеплення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Сафронов Максим Анатолійович подав апеляційнускаргу,в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відповідач наполягаючи на її вакцинації не організував їй медичний огляд, а позивач в період з 23.10.2021 року по 28.10.2021 року мала симптоми гострої вірусної хвороби. Крім того вона займала посаду підмінного вихователя, тобто мала спілкування з дітьми лише в разі відсутності основного вихователя, а можливість встановлення дистанційної роботи взагалі не розглядалася адміністрацією дошкільного закладу. При цьому, як підмінний вихователь вона могла виконувати роботу дистанційно. Вказує, що вимог щодо такої істотної умови праці як проходження вакцинації до 08.10.2021 року не існувало.

Від відповідача, управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами викладеними в ній та зазначає, що позивач не мала наміру проводити профілактичне щеплення від COVID-19, а її відсторонення від виконання трудових обов`язків відбулося на законних підставах. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Від відповідача Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області відзив на апеляційну скаргу надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами викладеними в ній та зазначає, що відсторонення позивача від виконання трудових обов`язків відбулося на законних підставах. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.

Представник управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала та просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 працює в Лебединському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області на посаді підмінного вихователя.

Повідомленням від 01.11.2021 № 2 (а.с. 10) позивачку повідомлено про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу. До 05.11.2021 їй запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність такого профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання та попереджено, якщо до 05.11.2021 один із зазначених документів не буде надано, 08.11.2021 вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Оскільки позивачка не надала роботодавцю довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення від COVID-19 чи документу, який підтверджує проведення щеплення проти COVID-19, наказом завідувачки Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» від 05.11.2021 року № 60-К «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

За правилами встановленими ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення 1 ч. 6 ст. 12 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 ( в редакції постанови КМУ від 26.03.2022 року № 372) на території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 416 вказаної постанови визначено, що керівникам державнихорганів (державноїслужби),керівникам підприємств,установ таорганізацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням,затвердженим наказомМіністерства охорониздоров`я від4жовтня 2021р.№ 2153(далі-перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті5Закону України«Про державнуслужбу»,крім тих,які маютьабсолютні протипоказаннядо проведеннятаких профілактичнихщеплень протиCOVID-19та надалимедичний висновокпро наявністьпротипоказань довакцинації протиCOVID-19,виданий закладомохорони здоров`я; 3)взяття довідома,що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу »;відсторонення працівниківта державнихслужбовців здійснюєтьсяшляхом виданнянаказу аборозпорядження керівникадержавного органу(державноїслужби)або підприємства,установи,організації зобов`язковим доведеннямйого довідома особам,які відсторонюються; строквідсторонення встановлюєтьсядо усуненняпричин,що йогозумовили. Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом МОЗ від 30 листопада 2021 року № 2664 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 7-9, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

На виконання вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Міністерством охорони здоров`я України прийнято наказ від 14.04.1995 року № 66, яким затверджено Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення» № 4004-XII, але й постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, якою передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу». Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вакцинація від COVID-19 має обов`язковий характер, оскільки її обов`язковість не передбачена чинним законодавством.

При цьому, приписи законів України з приводу відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року по справі № 130/3548/21 (див п. 11.34, 11.35)

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи вказаний спір, необхідно перш за все враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19 підлягають працівники окремих професій, виробництв та організацій, передбачених Переліком № 2153 і діяльність яких створює суспільну небезпеку у вигляді зараження COVID-19 і його розповсюдження.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що слід виходити не тільки із зазначеного Переліку, а й суспільної загрози, яку потенційно може нести працівник в силу своєї роботи. Зокрема, слід враховувати й інші обставини, зокрема: кількість контактів працівника на робочому місці (прямих / непрямих); форму організації праці працівника (дистанційна / надомна); умови, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19; контакт із продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач є працівником Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області та працює на посаді підмінного вихователя.

Як повідомили представники відповідача в судовому засіданні, під час виконання своїх посадових обов`язків віна здійснює спілкування з іншими працівниками вказаного закладу дошкільної освіти, а також із дітьми. Від проходження вакцинації віна відмовилася, хоча відповідачем формувалися відповідні списки працівників, які передавалися до медичного закладу для проведення вакцинації, проте позивач заперечила відносно того, щоб її включали до вказаного списку. Крім того, організація дистанційної роботи позивача є неможливою.

Також, з доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач в період з 23.10.2021 року по 28.10.2021 року мала симптоми гострої вірусної хвороби.

Надавши оцінку встановленим по справі обставинам, а також оцінку виконуваних позивачем трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, а також врахувавши обставину того, що маючи контакти з іншими працівниками та дітьми, позивач мала можливість поширювати небезпечну вірусну інфекцію, при тому, що особисто пройти обов`язкове щеплення не погоджувалася, а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності у відповідача правових підстав для відсторонення позивача від роботи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в судовому засіданні було встановлено, що організація дистанційної та надомної роботи для позивача було визначено, разом з тим, маючи контакти з іншими працівниками дошкільного закладу під час виконання трудових обов`язків, позивач жодних переконливих доказів того, що у неї наявні протипоказання для проведення обов`язкового щеплення, до суду не надала.

Разом з тим, додана позивачем до суду першої інстанції довідка від 15.10.2021, видана сімейним лікарем КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради Ульком В.Г. про можливу алергічну реакцію у позивача на вакцину від COVID-19 (а.с. 9) була обґрунтовано не взята судом першої інстанції до уваги з огляду на те, що з листів КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради № 228/0/548-22 від 23.02.2022 та № 445/0/548-22 від 06.07.2022 (а.с. 105, 142), вбачається, що у КНП «Міська поліклініка № 5» Харківської міської ради відсутні сімейні лікарі, первинну медичну допомогу надають лікарі терапевти Центру первинної медичної допомоги. ОСОБА_2 ніколи не працював та не працює у зазначеному лікувальному закладі. Печатки, накладені на довідку, яка була видана ОСОБА_1 , не тотожні з офіційними печатками КНП «Міська поліклініка № 5» ХМР. Інших медичних довідок позивачем до суду надано не було.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що відсторонення позивача можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та втручання в права позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, тільки тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.

Також колегіясуддів вважаєза необхіднезвернути увагуна те,що частиноюшостою статті12Закону №1645-ІІІпередбачено,що повнолітнімдієздатним громадянампрофілактичні щепленняпроводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

У статті3Конституції Українизакріплено,що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 27 Конституції України гарантує кожній людині невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 284 Цивільного кодексу України надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Одним з основних принципів охорони здоров`я в України згідно зі статтею 4 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства про охорону здоров`я України» (далі - Закон № 2801-XII) є дотримання прав і свобод людини і громадянина у сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

У статті 10 Закону № 2801-XII передбачено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких, зокрема, передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За частиною першою статті 43 Закону № 2801-XII для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 3 цього Закону пацієнта.

Частиною шостоюстатті 12Закону №1645-ІІІпередбачено,що повнолітнімдієздатним громадянампрофілактичні щепленняпроводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

У пункті 5 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу МОЗ України 11 серпня 2014 року № 551), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за № 1238/26015, передбачено, що щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами / анатоксинами згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

В судовому засіданні було встановлено факт складання відповідачем списків осіб, які підлягали вакцинації та передання їх медичному закладу для її проведення, тобто відповідачем здійснювалися заходи на організацію проведення вакцинації, проте в судовому засіданні доведено той факт, що позивач не мала наміру проходити вакцинацію та її відмову від проходження в зв`язку з наявністю у неї протипоказань від вакцинації, проте доказів їх наявності відповідачу не надала.. Стосовно інформування його про наслідки відмови від вакцинації з боку відповідача, остання в судовому засіданні не заперечувала.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені в її апеляційній скарзі відносно того що введення обов`язкової вакцинації від COVID-19, є зміною істотних умов праці, оскільки здійснення обов`язкової вакцинації не впливає ні на трудову функцію працівника, ні на умови оплати його праці.

Оскільки відсторонення позивача було здійснено Лебединським закладом дошкільної освіти (ясла садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, яке є самостійною юридичною особою та наділено правосуб`єктністю, то заявлені вимоги до управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про стягнення середнього заробітку в зв`язку з відстороненням позивача задоволенню не підлягають, оскільки були заявлені до неналежного відповідача. Крім того, позивачем не обґрунтовано якими саме діями чи бездіяльністю управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області їй було завдано моральної шкоди та в чому вона полягала, а тому вказана вимога також не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова Максима Анатолійовича залишити без змін.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2023 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 червня 2023 року.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: В. І. Криворотенко

О. І. Собина