Постанова

від 06.02.2023 по справі 917/1557/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. Харків Справа № 917/1557/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Склярук С.І.;

та представників учасників справи:

від позивача 1- не з`явився; від позивача 2 - Заливадна І.М.; від прокуратури - Горгуль Н.В;

від відповідача 1 - Поставна А.О.; від відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 року у справі №917/1557/21,

за позовом - Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Міністерства юстиції України м. Київ,

до - Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" с. Зікрачі, Обухівського району, Київської області та Приватного підприємства "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтурина" с. Мартинівка, Полтавської області, про - визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року до Господарського суду Полтавської області звернувся Заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі-Позивач-1) та Міністерства юстиції України (далі-Позивач-2) з позовною заявою до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№9)" (далі-Відповідач-1), та Приватного підприємства "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтурина" (далі-Відповідач-2) про визнання недійсними договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №08-04/2021 від 08.04.2021 року, договору купівлі-продажу від 01.06.2021 року №01-06/2021/Г-64, та повернення частини земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.05.2022 року, з поміж іншого, задоволено клопотання ДП Сільськогосподарського підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" вх.№955 від 27.01.2022 року про заміну сторони (учасника) у даній справі, а саме здійснено заміну Відповідача-1 на його правонаступника ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 року у справі №917/1557/21 у задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено.

Прокурор (Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури), не погодившись з означеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оспорюване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на необґрунтованість оспорюваного рішення, його незаконність та неповне з`ясування судом при його ухваленні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, Прокурор зазначає наступне:

- укладаючи договір підряду №08-04/2021 від 08.04.2021 року відповідачі не мали на меті здійснення та отримання своєчасної, реальної оплати по обробітку земельної ділянки, так як знали про те, що у подальшому реалізація біологічних активів буде здійснена саме Відповідачем-2, а оплата буде проведена шляхом укладення угоди про залік зустрічних вимог;

-є необґрунтованим посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що спірні договори не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі у зв`язку з відсутністю істотних умов договору оренди землі, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки;

- оплата за договором підряду №08-04/2021 від 08.04.2021 року була здійснена після укладення договору купівлі-продажу від 01.06.2021 року №01-06/2021/Г-64, що вказує на прямий умисел укладення удаваних правочинів з метою приховування орендних правовідносин землі;

- за змістом оспорюваного договору підряду та договору купівлі-продажу, Відповідач-1 (державне підприємство) фактично передав Відповідачу-2 (приватному підприємству) на платній основі земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні державного підприємства; саме ці угоди слугували підставою для використання корисних властивостей земельних ділянок з моменту їх обробітку до моменту збору урожаю;

- Відповідач-1 в порушення положень Статуту ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 115)" та вимог земельного законодавства, уклав угоди, які за своєю правовою природою, в сукупності, підпадають під ознаки договору оренди землі та укладені з метою його приховання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 року у справі №917/1557/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача-1 надійшли письмові пояснення від 13.01.2023 року, за змістом яких останній підтримав правову позицію Прокурора, навів доводи аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу від 13.01.2023 року, за змістом якого останній зазначив, що відповідно до вимог законодавства Міністерство не має права втручатись та перешкоджати господарській діяльності державних підприємств, які самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями. Міністерство юстиції України вказує на те, що оспорювані договори відповідають нормам закону та волевиявленню сторін, були виконані відповідно до їх умов; земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства, у володіння чи користування Відповідачу-2 не передавалася, а лише було надано доступ до неї для проведення сільськогосподарських робіт.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній вважає безпідставними твердження Прокурора про те, що права та обов`язки відповідачів відповідають правам та обов`язкам орендаря та орендодавця, визначених Законом України Про оренду землі, оскільки жодної передачі земельних ділянок за плату не відбувалось, а було надано лише тимчасовий доступ до них з метою виконання підрядних робіт та доведення біологічних активів до стану врожаю з подальшим його збором. Просить апеляційну скаргу Прокурора залишити без задоволення за мотивів її необґрунтованості.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого, останній зазначає про безпідставність твердження Прокурора про укладення удаваних правочинів, а факт оплати Відповідачем-1 за надані Відповідачем-2 послуги після укладення договору купівліпродажу не суперечить чинному законодавству та вимогам оспорюваного договору підряду. Відповідач-1 вважає, що відсутність передачі земельних ділянок у володіння і користування Відповідача-2, відсутність в оспорюваних договорах умов з оплати за користування земельною ділянкою, а також відсутність у Відповідача-2 прав та обов`язків землекористувача, свідчить про реальність оспорюваних договорів, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу Прокурора залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 року у справі №917/1557/21, з поміж іншого, призначено розгляд означеної справи за апеляційною скаргою Прокурора на 06.02.2023 року о 14:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача-2 надійшло клопотання про проведення судових засідань в даній справі в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача-1 та Відповідача-2 надійшли клопотання про здійснення розгляду означеної справи 06.02.2023 року о 14:00 год. без участі представників означених учасників справи.

Представник Прокуратури в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського Полтавської області від 01.09.2022 року у справі №917/1557/21 скасувати.

Представники Позивача-2 та Відповідача-1 в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним в наданих до суду відзивах, просили суд апеляційної інстанції скаргу Прокурора залишити без задоволення, а оспорюване судове рішення без змін.

Представники Позивача-1 та Відповідача-2 в судове засідання не з`явився, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, надали відповідні клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини.

Між ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби №9 - (Замовник) та Відповідачем-2 (Підрядник) 08.04.2021 року було укладено Договір № 08-04/2021/Г-51 підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (далі - Договір),(т.1, а.с.84-87).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати на земельних ділянках, що перебувають у користуванні замовника, у відповідності до умов цього Договору, сільськогосподарські роботи, які включають в себе підготовку та обробіток площ у весняний період та визначаються в додатках, які є невід`ємними частинами даного Договору на сільськогосподарських полях/угіддях, що перебувають у користуванні замовника на праві постійного користування.

Згідно п. 2.1. Договору підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи на наданих сільськогосподарських полях/угіддях, що перебувають у користуванні замовника на праві постійного користування, які знаходяться на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, відповідно наданого замовником реєстру земельних ділянок, відповідно до Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору (соняшник на зерно площею 1909,69 га).

Відповідно до п. 2.2 Договору підрядник виконує замовнику наступні роботи на таких площах і в терміни: всі роботи та їх вартість визначаються в Додатках до даного договору. Попередньо узгоджені обсяги та терміни початку виконання робіт можуть бути змінені з ініціативи підрядника у зв`язку з погодними умовами. (Перелік робіт: боронування, культивація, посів соняшника з підживленням, внесення гербіцидів під соняшник, боронування після внесення гербіцидів вартістю 22 324 737,16 грн).

Пунктом 4.1. Договору зазначено, що сільськогосподарські роботи, виконання яких є предметом цього Договору, виконуються технікою підрядника із застосуванням необхідних матеріалів, що є власністю останнього, тобто підрядник виконує роботи зі свого матеріалу і своїми засобами.

Розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться на підставі виставленого підрядником рахунку, складеного на підставі Акту виконаних робіт протягом 10 (десяти) календарних днів (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони сплачують всі платежі, які передбачені договором, грошовими коштами в безготівковому порядку шляхом перерахування платіжними дорученнями коштів через установи банків з використанням рахунків, вказаних у кінці цього Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що приймання - передача виконаних робіт здійснюється сторонами протягом 10 календарних днів з дня закінчення виконання підрядником робіт шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги, кількість виконаних підрядником робіт та їх загальна вартість. Цей Акт являється підставою для повного розрахунку за виконані роботи.

Відповідно до означеного Договору Відповідач-2 надав послуги на загальну суму 22 324 737,16 грн у т.ч. ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 118 від 09.06.2021 (т.1. а.с.92).

До загальної вартості послуг включена вартість сільськогосподарських робіт, а саме: послуги боронування, культивація, посів соняшника з внесенням мінеральних добрив, внесення гербіцидів, боронування посівів, які були виконані на наданих замовником сільськогосподарських полях/угіддях, що перебувають у замовника на праві постійного користування.

Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№9) в особі голови комісії з реорганізації підприємства Тищенка Сергія Володимировича (продавець) та Відповідач-2 (покупець) 01.06.2021 року уклали договір купівлі-продажу № 01-06/2021/Г-64 (далі-Договір-1) на предмет передачі, прийняття та оплати біологічних активів (незавершене виробництво посіви соняшника), що знаходиться на території Кустолово-суходільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, а саме посіви соняшника на суму 36 265 466,52 грн з ПДВ, площа поля 1909,69 га (т.1, а.с.93-94).

Відповідно до п. 1.2 договору продавець зобов`язується на строк до закінчення збирання покупцем врожаю передати за актами приймання-передачі, як незавершене сільськогосподарське виробництво (посіви соняшника).

Право власності на незавершене сільськогосподарське виробництво виникає з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.1.2 Договору-1, ціна предмету договору складає: 36 265 466,52 грн, в тому числі ПДВ - 6 044 244,42 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору-1 оплата покупцем всієї вартості продукції проводиться з моменту переходу права власності на біологічні активи (незавершене будівництво посіви соняшника), визначені в п. 1.1 цього договору до 15 червня 2021 року.

Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок продавця (п. 2.2 договору).

З моменту оплати покупець набуває право власності на біологічні активи (незавершене виробництво посіви соняшнику), визначені в п. 1.1. цього договору, про що складається відповідний акт приймання-передачі до договору.

Відповідно до умов Договору-1 продавець передав, а покупець прийняв біологічні активи на території села Кустолово -Суходілка Машівського району Полтавської області, а саме: посіви соняшника на загальну суму 36 265 466,52 грн, площа поля 1909,69 грн, що підтверджується актом приймання-передачі біологічних активів №5 від 11.06.2021р. (т.1, а.с.96).

Сторони визначили, що з моменту підписання цього акта виключним власником вищевказаної сільськогосподарської продукції, що буде вирощена на площі вищезазначеній в цьому акті є покупець Приватне Підприємство Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна.

До Договору-1 між продавцем та покупцем 14.06.2021 року була укладена додаткова угода №1, якою були внесені зміни до п.2.1 договору: оплата покупцем всієї вартості продукції проводиться з моменту переходу права власності на біологічні активи (незавершене виробництво посіви соняшника), визначені в п. 1.1 цього договору, до 01 липня 2021р. (т.1, а.с.95).

Відповідач-2 та ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №9 14.06.2021 року підписали угоду про залік зустрічних вимог (далі-Угода), згідно якої приватне підприємство підтверджує свою заборгованість перед державним підприємством згідно договору купівлі-продажу №01-06/2021 від 01.06.2021 року в сумі 36265466,00 грн, а Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №9 підтверджує свою заборгованість перед Відповідачем-2 згідно договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №02/2020 від 04.02.2020 в сумі 2 482 589,36 грн та згідно договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт №08-04/2021/Г-51 від 08.04.2021 року в сумі 22 324 737,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, сторони прийшли до згоди провести залік зустрічних вимог на суму 24 807 326,52 грн.

Після зазначеного заліку взаємних вимог заборгованість Відповідача-2 перед ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №9 складає 11 458 140,00 грн.

Відповідно до інформації про рух коштів (т.2,а.с.12) Відповідач-2 сплатив ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №9 11 458 140,00 грн, а саме 15.06.2021 року 1 000 000,00 грн, 25.06.2021 року 5 425 000,00 грн, 30.06.2021 року 5 033 140,00 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2021 року (т.1,а.с.81-83) власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323082600:00:006:0232 є Держава Україна в особі Позивача-1, а правокористувачем - Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №9.

Позовні вимоги в суді першої інстанції Прокурором обґрунтовані тим, що спірний Договір та Договів-1, укладені між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 є удаваними правочинами, які вчинено з метою приховати інший правочин - договір оренди землі. Прокурор вказує на те, що укладаючи оскаржувані договори Відповідач-1 не мав на меті здійснення своєчасної оплати у відповідності до умов договору оскільки знав, що у подальшому буде реалізовувати біологічні активи Відповідачу-2 і буде укладено угоду про залік зустрічних вимог.

Прокурор вважає, що фактично між сторонами існують відносини з оренди землі, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, оскільки виходячи з аналізу укладеного між відповідачами Договору та в подальшому Договору-1 вбачається, що відповідачі фактично уклали договір оренди земельної ділянки, враховуючи те, що оплата за вказаним договором підряду була здійснена після укладення договору купівлі-продажу посівів сільськогосподарських культур на спірній ділянці.

Відповідач-1 в суді першої інстанції проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що між відповідачами 09 червня 2021 року підписано акти надання послуг, згідно яких підрядником виконано всі передбачені договором наступні роботи боронування, культивація, бронування, посів соняшника, внесення мінеральних добрив.

Спірний Договір відповідає усім умовам передбачених для такого виду договорів згідно з параграфом 1 Глави 61 ЦК України, а саме - містить інформацію про характер робіт, які слід виконати, їх вартість, строки виконання, обов`язки сторін, відомості про матеріали та засоби, які використовується при виконанні робіт, порядок проведення розрахунків, контроль за перебігом виконання робіт, порядок приймання передачі виконаних робіт тощо.

Також підписаний між відповідачами 11.06.2021 року Акт приймання передачі біологічних активів №5, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв посіви соняшника - відповідає усім вимогам, передбаченим параграфом 1 Глави 54 ЦК України, що ставляться до договорів купівлі-продажу, на підставі якого акт був підписаний.

Відповідач-1 звертає увагу, що спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні у Відповідача-1 та у володіння чи користування Відповідача-2 не надходили. На підставі договору підряду було надано доступ до них для виконання сільськогосподарських робіт, а згідно умов договорів купівлі-продажу вказаному підприємству передані біологічні активи - посіви соняшника.

На даний час усі земельні ділянки, що перебувають у користуванні Відповідача-1 на праві постійного користування, залишаються у користуванні останнього і Відповідач-2 не має жодного відношення до них.

Позивач-2 в суді першої інстанції проти задоволення заявлених позовних вимог також заперечував, зазначаючи, що пункти 5.1, 6.1, 3.2.2, 4.1, 3.2.4 спірного Договору не суперечать, а в повній мірі відповідають статтями 839-857 ЦК України.

Умовами договору не передбачено передачу Підряднику або залишення у його розпорядженні результату виконаних робіт, тобто вирощеного урожаю, а пунктом 9.1-9.4 Договору підряду передбачено порядок приймання-передачі робіт Замовнику.

При цьому відсутність підписаного акту приймання-передачі між сторонами земельної ділянки свідчить про наявність всіх істотних умов для визначення оспорюваного правочину саме як договору підряду.

Договір-1 відповідав волевиявленню сторін правочину та був виконаний відповідно до його умов. Крім того, прокуратурою не наведено обґрунтування того, що укладання зазначеного договору було економічно недоцільним, а також відсутнє посилання на наявність заподіяння збитків, зокрема, у вигляді упущеної вигоди.

Оспорювані договори не містять положень стосовно передачі у власність чи користування Відповідачу-2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5323082600:00:006:0232 площею 1909,69 га, та на сьогодні вказана земельна ділянка перебуває у користуванні Підприємства.

Відповідач-2 в суді першої інстанції проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Договір відповідає усім істотним умовам, передбачених для такого виду договорів, згідно з параграфом 1 Глави 61 ЦК України, а саме містить інформацію про характер робіт, які слід виконати, їх вартість, строки виконання, обов`язки сторін, відомості про матеріали та засоби, які використовується при виконанні робіт, порядок проведення розрахунків, контроль за перебігом виконання робіт, порядок приймання передачі виконаних робіт тощо.

Наведені у позовній заяві висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, жодним чином не підтверджують доводи Прокурора, оскільки стосуються обставин справи, які є відмінними.

Укладений між відповідачами Договір-1 відповідає усім вимогам передбаченим параграфом 1 Глави 54 ЦК України, що висувають до договорів-купівлі продажу.

Відповідач-2 звертав увагу, що земельні ділянки, які перебувають на праві постійного користування у Відповідача-1 у володіння чи користування Відповідачу-2 не надходили. На підставі договору підряду Відповідачу-2 було надано доступ до них для виконання сільськогосподарських робіт, а за умов договору купівлі-продажу вказаному підприємству передані біологічні активи - посіви соняшника.

Оскільки оспорювані договори не містять умов щодо передачі земельної ділянки Відповідачу-2 за плату, не наділяють його правами користувача та не передбачають обов`язків з її використання, то такі відносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 14.06.2017 № 3-384гс17.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що спірний Договір підряду відповідає усім умовам, які передбачені для такого виду договорів, згідно з параграфом 1 глави 61 ЦК України, а саме: містять інформацію про характер робіт, які слід виконати, їх вартість, строки виконання, обов`язки сторін, відомості про матеріали та засоби, які використовуються при виконанні робіт, порядок проведення розрахунків, контроль за перебігом виконання робіт, порядок приймання - передачі виконаних робіт.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно з договором оренди право користування земельною ділянкою на певний період передається іншій особі, в той час як умовами оскаржуваного Договору не передбачено передачі Відповідачем-1 земельної ділянки у користування Відповідачу-2.

За висновком суду Відповідачу-2 надано доступ до земельних ділянок для виконання сільськогосподарських робіт, а за умовами договору купівлі продажу - йому передано біологічні активи, будь-якої плати за користування земельними ділянками, що перебували на праві постійного користування у Відповідача-1, Відповідач-2 не сплачував.

Матеріали справи не містять доказів, що земельні ділянки, які перебували на праві постійного користування у Відповідача-1 передавалися у володіння чи користування Відповідачу-2.

Оскільки спірні договори не містять умов щодо передачі земельних ділянок Відповідачу-2 за плату, не наділяють його правами користувача (орендаря) та не передбачають обов`язків з її використання, господарський суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують, виходячи з наступного.

Предметом розгляду в межах даної справи є вимоги Прокурора про визнання недійсними договору підряду та купівлі - продажу відповідно до ст. ст. 203, 215 та 235 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Факт укладення спірного Договору та Договору-1 сторонами не заперечується.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 викладено наступну правову позицію: Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до частини 1 статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Частиною першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною другою цієї ж статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Так, відповідно до умов спірного Договору підряду, розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться на підставі виставленого підрядником рахунку, складеного на підставі Акту виконаних робіт протягом 10 (десяти) календарних днів (пункт 6.1 договору), порядок приймання-передачі виконаних за договором робіт здійснюється відповідно до пунктів 9.1 - 9.4 договору підряду.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, строк дії договору оренди для сільськогосподарського виробництва не може бути меншим 7 років.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 22 Закону України "Про оренду землі"орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а для отримання можливості володіти і користуватися земельною ділянкою та одержання внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Враховуючи вищезазначене та здійснивши аналіз спірного Договору підряду, судова колегія приходить до висновку, що його умови відповідають усім умовам, які передбачені для такого виду договорів, згідно з параграфом 1 глави 61 ЦК кодексу України, а саме: містить інформацію про характер робіт, які слід виконати, їх вартість, строки виконання, обов`язки сторін, відомості про матеріали та засоби, які використовуються при виконанні робіт, порядок проведення розрахунків, контроль за перебігом виконання робіт, порядок приймання - передачі виконаних робіт.

Так, за умовами означеного Договору Відповідач-1 доручив Відповідачу-2 виконати механізовані роботи на земельних ділянках (сільськогосподарських полях/угіддях), що перебувають у замовника на праві постійного користування, тобто, фактично лише надало доступ до них для виконання обумовлених договором робіт.

Спірний Договір не містить умов, що притаманні договору оренди, його істотних умов об`єкту оренди із зазначенням кадастрового номеру, орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату тощо.

Означений Договір також не передбачає будь-яких умов щодо передачі земельних ділянок у користування і володіння виконавця робіт (Відповідача-2).

Відповідача-2 не сплачував жодних грошових кошів за користування земельними ділянками, які перебувають на праві постійного користування у Відповідача-1 та не набувало прав землекористувача.

Державне підприємство прийняло результати робіт, виконаних Відповідачем-2 за договором підряду та набуло права власності на посіви кукурудзи і соняшника, які вирішило продати не здійснюючи подальших робіт на вирощування, збирання, зберігання та реалізацію зерна.

Сторонами означений договір виконано в повній мірі. Із дій сторін при їх виконанні не вбачається наміру передати спірні земельні ділянки в оренду другому відповідачу.

Щодо укладеного між відповідачами Договору-1 купівлі-продажу біологічних активів (незавершене виробництво посіви соняшника), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є незавершене виробництво - посіви соняшника, кукурудзи.

Вказаний договір містить їх загальну вартість, форму та порядок розрахунків, порядок передачі врожаю за актами приймання-передачі, права та обов`язки сторін.

З аналізу означеного Договору-1 вбачається, що його умови відповідають вимогам, які передбачені параграфом 1 глави 54 ЦК України для такого виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, вказаний договорів був виконаний сторонами, під час його виконання не відбулось передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Враховуючи вищезазначене господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень Прокурора стосовно погодження між відповідачами істотних умов договору оренди землі під час укладення договору підряду та купівлі - продажу, оскільки в них відсутня інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, який не може бути меншим ніж 7 років, а також відсутня інформація про розмір орендної плати.

Доводи Прокурора викладені в апеляційній скарзі, що за змістом оспорюваних договорів Відповідач-1 фактично передав Відповідачу-2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні державного підприємства та те, що саме ці угоди слугували підставою для використання корисних властивостей земельних ділянок з моменту їх обробітку до моменту збору урожаю, колегією суддів визнаються помилковими, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 13 України Про оренду землі, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 5 Закону України Про оренду землі.

Отже оренда землі включає в себе право користування і право володіння земельною ділянкою.

Право володіння - це забезпечена законом можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (фактично тримати річ, зараховувати на баланс та ін.).

Також це юридично забезпечена можливість фактичного панування над майном, не пов`язана з використанням його властивостей

Захист законного володіння регулюється за аналогією із захистом права власності. Володілець землі (у цьому випадку орендар) може захищати своє право, в тому числі від власника майна.

За змістом оспорюваних договорів та аналізу фактичних правовідносин сторін не вбачається наділення Відповідача-2 правом володіти земельними ділянками, на яких підприємство здійснювало роботи за Договорами підряду. Це право не переходило від постійного користувача Відповідача-1. Відповідач-2 не набув права утримувати ці земельні ділянки у себе, зараховувати на свій бухгалтерській баланс та захищати своє право володіння від власника землі, оскільки спірні земельні ділянки належать на праві постійного користування Відповідачу-1, який володіє і користується ними.

Право користування це закріплена нормами права можливість добування корисних властивостей майна, експлуатувати його для задоволення потреб власника чи інших осіб.

Укладені відповідачами договори підряду і купівлі-продажу, а також докази щодо виконання сторонами цих договорів свідчать про те, що саме другий відповідач фактично використовує у своїй господарській діяльності спірні земельні ділянки та отримує від цього їх корисні властивості.

Перший відповідач після підписання актів приймання-передачі підрядних робіт став набувачем результатів цих робіт, які були виконані силами підрядника, з використанням його матеріалів і став власником посіяних агрокультур (біологічних активів). Отже саме він є особою, яка використовує корисні властивості земельних ділянок. В подальшому перший відповідач розпорядився своєю власністю, продавши її другому відповідачу.

За наявності правовідносин оренди землі, на чому наполягає Прокурор, перший відповідач не міг би набути права власності на посіви та розпорядитися ними, оскільки їх власником був би другий відповідач.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує на те, що замовником Відповідачем -1 не була здійснена реальна оплата за договором підряду. Зазначене спростовується встановленою судом першої інстанції обставиною застосування сторонами подвійної форми розрахунків за спірними договорами - шляхом здійснення заліку зустрічних вимог та фактичного перерахування коштів.

Проте, Прокурором не зазначено, яким чином застосування такого порядку оплати порушує права держави. Крім того, це стосується не спору щодо недійсності правочину, а його виконання.

Доводи Прокурора, що аналіз договору підряду і проведеного сторонами заліку зустрічних вимог приводить до висновку про відсутність у Відповідача-1 мети своєчасної оплати роботи за договором підряду, оскільки останній знав, що у подальшому буде реалізовувати біологічні активи саме цьому підприємству і буде укладено угоду про залік зустрічних вимог, колегією суддів визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Регулюючи свої відносини власник (Відповідач-1) мав право визначити долю врожаю, який буде вирощений. Приймаючи рішення про продаж посівів, а не зерна, він уникнув витрат на роботи з доведення посівів до урожаю, витрат на його збирання, зберігання, реалізацію і ризиків втрати через погодні умови, тощо. Таким чином, враховуючи наявність прибутку у підприємства, що є метою його діяльності згідно з статутом, Відповідач-1 діяв в інтересах свого підприємства.

Дії сторін не свідчать про наявність умислу на встановлення правовідносин з оренди землі.

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до пункту 6.1 Статуту Відповідача-1, він має право самостійно планувати свою діяльність; реалізовувати свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - за фіксованими державними цінами; обирати предмет договору, визначати зобов`язання, будь-які інші умови господарських правовідносин, що не суперечать законодавству.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 та 9.6 Статуту основним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток, що формується за рахунок, зокрема, провадження господарської діяльності.

Вищезазначене спростовує посилання Прокурора на факт удаваності оспорюваних договорів, оскільки вони укладалися з метою одержання прибутку, оскільки одержання прибутку від своєї діяльності відповідає статутним цілям підприємства Відповідача-1.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що висновки Верховного Суду у постановах, наведених Прокурором в апеляційній скарзі, не є подібними правовідносинам, що є предметом розгляду у цій справи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір підряду та договір купівлі - продажу не є прихованими договорами оренди землі, а тому позовні вимоги Прокурора про визнання недійсними зазначених договорів є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вимога Прокурора про зобов`язання Відповідача-2 повернути частину земельної ділянки площею 1909,69 га Відповідачу-1 також не підлягає задоволенню, як похідна від основної вимоги про визнання недійсними договорів, так і не підтверджена належними доказами, що спірна ділянка передана Відповідачу-2 і вибула із законного користування Відповідача - 1.

Означеного доводи апеляційної скарги не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих належним чином висновків суду першої інстанції у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського Полтавської області від 01.09.2022 року у справі №917/1557/21 про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання недійним спірного Договору, Договору-1 та повернення частини земельної ділянки ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 року у справі №917/1557/21 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 року у справі №917/1557/21 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Полтавську обласну прокуратуру.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 06.02.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 16.02.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна