Ухвала

від 20.02.2023 по справі 910/13250/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/13250/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.)

у справі №910/13250/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" (далі - ТОВ "Юридична компанія "Правочин") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) від 07.08.2015 №БВ-348/15, укладений між компанією Праймстар Енерджі ФЗЕ (Primestar Energy FZE) та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Євгенієм Вікторовичем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Юріївною та зареєстрований у реєстрі за №931;932, з моменту його укладення;

- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб усе отримане на виконання вищезазначеного договору, а саме 13098700,00 грн, з яких: 13000000,00 грн - розмір першого траншу, сплаченого за акції Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (далі - ПАТ "Укргазпромбанк"), та 98700,00 грн - відшкодування витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантійний платіж, сплачений компанією Праймстар Енерджі ФЗЕ (Primestar Energy FZE), у розмірі 30000000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/13250/21, позовні вимоги ТОВ "Юридична компанія "Правочин" задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) від 07.08.2015 №БВ-348/15, укладений між компанією Праймстар Енерджі ФЗЕ (Primestar Energy FZE) та уповноваженою особою Фонду Ожго Є.В., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №931;932. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ТОВ "Юридична компанія "Правочин" 13098700,00 грн, сплачених компанією Праймстар Енерджі ФЗЕ (Primestar Energy FZE), з яких: 13000000,00 грн - розмір Першого траншу, сплаченого за акції ПАТ "Укргазпромбанк", 98700,00 грн - відшкодування витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов`язаних з виведенням Банку з ринку, 30000000,00 грн - гарантійного платежу, сплаченого компанією Праймстар Енерджі ФЗЕ за участь у конкурсі з виведення ПАТ "Укргазпромбанк" з ринку, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 650750,50 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/13250/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові ТОВ "Юридична компанія "Правочин" відмовлено повністю.

ТОВ "Юридична компанія "Правочин" звернулося 26.12.2022 (згідно з даними на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у цій справі залишити в силі.

Верховний Суд ухвалою від 30.01.2023 касаційну скаргу ТОВ "Юридична компанія "Правочин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у цій справі залишив без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання Верховному Суду документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 1297501,00 грн.

Також скаржнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржнику.

Ухвалу Верховного Суду від 30.01.2023 отримано представником ТОВ "Юридична компанія "Правочин" - адвокаткою Мильніковою М.М. 02.02.2023, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу, яке надійшло на адресу Верховного Суду 09.02.2023.

09.02.2023 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Юридична компанія "Правочин" надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №910/13250/21 у розмірі 1297501,00 грн до ухвалення судового рішення у справі, яке обґрунтоване тим, що агресія російської федерації проти України, у зв`язку з якою Указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, негативно позначились на діяльності ТОВ "Юридична компанія "Правочин". Відомості за останній звітній податковий період, а саме за 2022 рік свідчать, що у ТОВ "Юридична компанія "Правочин" відсутній прибуток у розмірі необхідному для сплати судового збору за подання касаційної скарги, а також відсутня така значна сума у розмірі 1297501,00 грн на рахунках компанії, у зв`язку з чим відсутня можливість відразу сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, ТОВ "Юридична компанія "Правочин" не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір по причині відсутності коштів не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вищевказане, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до приписів статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статті 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суду дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, а відтак, у зв`язку із неусуненням недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга ТОВ "Юридична компанія "Правочин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №910/13250/21 підлягає поверненню на підставі статті 174 та частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правочин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №910/13250/21 повернути.

3. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами надіслати скаржнику, копію ухвали - іншим учасникам справи.

4. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

Л. В. Стратієнко