Ухвала

від 20.02.2023 по справі 908/983/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 908/983/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області з доданими до неї матеріалами

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року

у справі № 908/983/21

Кредитори 1/ фізична особа-підприємець Калінін Василь Володимирович

2/ Головне управління ДПС у Запорізькій області

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Агро-Хім»,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено; затверджено звіт арбітражного керуючого Тущенка С.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 12.07.2021 по 25.08.2021 у розмірі 26 129,03 грн.; звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено; ліквідовано банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Агро-Хім» ; провадження у справі закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/983/21, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/983/21, залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року у справі №908/983/21 повернуто скаржнику без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків касаційної скарги у строк встановлений ухвалою Верховного Суду від 10.06.2022 року.

До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області (надіслана 23.12.2022 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 6900513289246) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року у справі №908/983/21, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що 16.05.2022 року ГУ ДПС у Запорізькій області подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2022 року касаційну скаргу було залишено без руху. На виконання вимог ухвали суду, скаржником було направлено заяву про продовження строку для усунення недоліків, однак Верховним Судом касаційну скаргу було повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року у справі № 908/983/21, залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Запорізькій області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

02.02.2023 року до Верховного Суду від скаржника надійшов лист на виконання вимог ухвали від 16.01.2023 року.

У заяві про усунення недоліків касаційної скарги, обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану на території України, з метою збереження життя та здоров`я працівників наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.10.2022 року №405 «Про встановлення простою у роботі ГУ ДПС у Запорізькій області» встановлено простій у роботі. Крім того, скаржник територіально знаходиться у місті Запоріжжя, яке з самого початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України є прифронтовим та разом з тим, скаржником зауважено, що постановами Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 року №245, 01.04.2022 року № 401скорочено видатки загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік.

Перевіривши касаційну скаргу з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України».

Предметом касаційного оскарження у справі №908/983/21 є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року, повний текст якої складено 27.04.2022 року тобто останнім днем подання касаційної скарги є 17.05.2022 року.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції повторно подано 23.12.2022 року, тобто за спливом більш ніж 7 місяців після останнього дня строку на касаційне оскарження, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Верховний Суд враховує, висновок викладений в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2021 року по справі № 910/6673/19, де колегія суддів зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Суд, звертає увагу Головного управління ДПС у Запорізькій області на те, що однією з підстав повернення касаційної скарги без розгляду ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 року було не усунення недоліків касаційної скарги, а саме несплата судового збору при зверненні до суду касаційної інстанції.

Однак, повторно касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції подано 23.12.2022 року, тобто зі спливу більш ніж 5 місяців після повернення касаційної скарги без розгляду. Крім того, з долученої квитанції про сплату судового збору вбачається, що відповідний платіж було здійснено 08.11.2022 року.

Скаржником не обгрунтовано наявності обставин, які перешкоджали б йому звернутись повторно з касаційною скаргою у максимально короткий проміжок часу з моменту отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і як наслідок про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року у справі № 908/983/21.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 288 ,292, 293 Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Головному управлінню ДПС у Запорізькій області в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року у справі № 908/983/21.

2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 року у справі № 908/983/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.