Рішення

від 21.02.2023 по справі 499/117/22

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/117/22

Провадження № 2/499/11/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 лютого 2023 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі : головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Скаковець Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області цивільну справу № 499/117/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Суворівська державна нотаріальна контора м.Одеси про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Суворівська державна нотаріальна контора м.Одеси про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Померла проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею проживав позивач.

На момент смерті матері позивача належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області.

У першу чергу право на спадкування за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України мали діти померлої: позивач, ОСОБА_1 та його рідна сестра по матері ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що на день смерті матері позивачу було 16 років, тобто він був неповнолітнім, відповідно до частини 4 ст.1268 ЦК України вважався таким, що спадщину прийняв, про випадки, встановлені частинами 2-4 ст.1273 ЦК України йому нічого не відомо. Однак, позивачу стало відомо, що відповідачка, повністю успадкувала земельну ділянку після смерті матері.

Свідоцтво на спадщину їй було видане державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Чекаліною А.Я.

Позивач вважає, що відповідачка не мала права отримувати свідоцтво на все

спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_3 , оскільки він є таким

що спадщину прийняв, як спадкоємець першої черги. Дане свідоцтво повинно бути визнаним недійсним.

В ході судового розгляду після ознайомлення з матеріалами спадкової справи позивач уточнив свої позовні вимоги та надав уточнену позовну заяву і просив суд визнати недійсними:

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 липня 2016 року посвідченого державним нотаріусом канівської державної нотаріальної контори Одеської області Чекаліної А.Я, спадкова справа №169/2015, зареєстровано в реєстрі №536 виданого на майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 ;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 липня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом канівської державної нотаріальної контори Одеської області Чекаліної А.Я, спадкова справа №169/2015, зареєстровано в реєстрі №538, виданого на майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.

В підготовчому судовому засіданні відповідачка повідомила, що позов не визнає, проте відзив на позов не подавала, аргументи та доводи невизнання позовних вимог не зазначала, клопотань заяв про витребування доказів не заявляла.

У судове засідання призначене на 22 листопада 2022 року не з`явилась, надала телефонограму про відкладення судового засідання у справі через її погане самопочуття.

Судове засідання було відкладено на 12 грудня 2022 року, проте у судове засідання відповідачка не надала до суду доказів, що підтверджують поважність причин відкладення судового засідання 22.11.2022 року.

Також відповідачка повідомлялась про судове засідання на 28 грудня 2022 року, проте вона не з`явилась, надала телефонограму про неможливість явки через хворобу дитини, судове засідання відкладено за її клопотанням.

09 лютого 2023 року будучи належним чином повідомленою про дату та час судового засідання відповідачка по справі знов клопоче про відкладення розгляду справи в зв`язку з сімейними обставинами, судове засідання відкладено на 21 лютого 2023 року. При цьому суд звертає увагу, що жодне клопотання про відкладення справи відповідачкою в подальшому в судових засіданнях нею не підтверджено доказами, поважність причин не обґрунтована.

21 лютого 2023 року відповідачка по справі також в судове засідання не з"явилася, заяв клопотань не надавала, про причини неявки не повідомляла, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, тому суд визнає її неявку з неповажних причин.

Враховуючи ту обставину, що відповідачка по справі отримує виклики до суду, їй відома та обставина, що за її участю в проваджені суду перебуває цивільна справа, відзив по справі не надавала, клопотань не заявляла, суд вважає, що вона повідомлялася про дати судових засідань належним чином.

Телефонограми про відкладення попередніх судових засідань з клопотанням про відкладення розгляду справи в подальшому доказами не підтверджені.

Отже судом було вжито всі можливі заходи, щодо виклику відповідача по справі до суду та задовольнялись клопотання про відкладення, але в подальшому аналізуючи обґрунтованість заявлених клопотань про відкладення розгляду справи, суд вбачає зловживання своїми правами зі сторони відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).

Отже враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача, так як відсутні поважні причини її неявки та докази їх поважності.

Крім того до матеріалів справи позивачем долучені докази направлення на адресу відповідачки копії уточненої позовної заяви, та докази отримання неї зазначених документів.

Проте від відповідачки відзив, запечереннь та клопотань, щодо даної обставини також не надходило та не заявлялось.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Третя особа - Суворівська державна нотаріальна контора м.Одеси - явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву чи пояснень на позов не подав.

Суд, забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з`ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами та дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 на підставі ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день його смерті.

Позивач по справі ОСОБА_1 є сином померлої, що підтверджується копією свідоцтва про народження та відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК є спадкоємцем першої черги за законом.

Дослідивши матеріали спадкової справи на померлу ОСОБА_4 витребування з Одеського державного нотаріального архіву, встановлено, що дана спадкова справа була заведена на підставі заяви ОСОБА_2 , дочки спадкодавці про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, яке вона фактично прийняла. 26 липня 2016 року ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка складається з земельних ділянок.

Тобто з дослідженої спадкової справи вбачається, що посилання позивача, є обґрунтованими, щодо тієї обставини, що відповідачка одноособово прийняла всю спадщину після смерті матері.

Частиною 4 ст.1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Встановленою є та обставина, що на день смерті ОСОБА_3 позивачу виповнилося 16 років, та він був неповнолітнім, відповідно вищезазначеної правової норми вважався таким, що спадщину прийняв.

ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею проживав її неповнолітній син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою виданою Красносільською сільською радою Одеського району Одеської області №442 від 09.11.2021 року.

Як зазначено у ст. 1296 ЦК, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як встановлено судом на момент розгляду справи після смерті ОСОБА_3 були два спадкоємці першої черги за законом, які прийняли спадщину.

Але свідоцтво про право на спадщину отримано одним із спадкоємців в даному випадку відповідачкою по справі на все майно в цілому без врахування частки спадщини другого спадкоємця.

Свідоцтво про право на спадщину це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як вбачається з аналізу даної норми підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом в даному випадку є порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину право іншої особи, а саме право іншого спадкоємця, так як він незаконно усунений від спадкування та позбавлений право на свою частку у спадщині після смерті матері.

В даному випадку встановлено порушення спадкових прав позивача видачею відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно, оскільки згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивач як спадкоємець першої черги за законом, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України як підставу визнання свідоцтва недійсним прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; немає юридичних фактів, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у разі, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо.

Отже, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Приймаючи до уваги те, що позивач у справі, як рідний син померлої ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, в свою чергу прийняв спадщину а відповідач у справі ОСОБА_2 дочка спадкодавиці, є друга спадкоємиця першої черги за законом, суд вважає, що видача державним нотаріусом Іванівської районної державної нотаріальної контори свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно вцілому, була вчинена з порушенням розміру часток спадкоємців, так як частки спадкоємців є рівними, тобто без врахування інтересів та прав позивача як спадкоємця.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено, відповідачка позов не визнала, проте суду свою позицію щодо невизнання позовних вимог не зазначила, обгрунтувань не наводила, клопотань не заявляла, свої доводи та аргументи щодо позовних вимог не подавала.

Таким чином, суд доходить висновку, що право позивача є обгрунтованим та таким, що підлягає захисту у судовому порядку шляхом задоволення позову.

Керуючись 16, 325, 328, 1216, 1301,1236,1268,1296 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р., ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., рішення Європейського суду від 30 листопада 2004 року

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Суворівська державна нотаріальна контора м.Одеси про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними - задовольнити.

Визнати недійсними

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 липня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Одеської області Чекаліної А.Я, спадкова справа №169/2015, зареєстровано в реєстрі №536, виданого на майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 , що складається із земельної ділянки, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 10,8570 га, кадастровий номер №5121883200:01:003:0413, в межах згідно з планом, яка розташована на території Павлинської сільської ради, канівського району, Одеської області та скасувати державну реєстрацію права власності.

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 липня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Одеської області Чекаліної А.Я, спадкова справа №169/2015, зареєстровано в реєстрі №538, виданого на майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_2 , що складається із земельної ділянки, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 10,8209 га, кадастровий номер №5121883200:01:003:0349, в межах згідно з планом, яка розташована на території Павлинської сільської ради, канівського району, Одеської області та скасувати державну реєстрацію права власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 Адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , Адреса: АДРЕСА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Суворівська державна нотаріальна контора м.Одеси, 1-а Сортувальна вулиця, 36Г, Одеса, Одеська область, 65102, код ЄДРПОУ - 42514177.

СуддяРуслан ТИМЧУК