Ухвала

від 21.02.2023 по справі 320/1780/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1780/21

УХВАЛА

21 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіскон» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 296, 298 КАС України, а саме, через пропуск строку на апеляційне оскарження.

На адресу суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що ним вчинялися послідовні та регулярні дії, спрямовані на апеляційне оскарження судового рішення, КАС України не містить строкових обмежень подання апеляційної скарги протягом року за умови поважності причин пропуску такого строку, а міжнародним і національним законодавством гарантовано право особи на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, зауважує, що відповідачем було забезпечено сплату судового збору.

Утім, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт повторно подав апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки повторна апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції лише 02.01.2023.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що апелянт первинно звернувся до суду з апеляційною скаргою 21.02.2022.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та ухвалою від 04.07.2022 скаргу повернуто апелянтові.

Вдруге апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 02.01.2023.

Вказані ухвали оскаржені не були та є чинними.

Тобто, відповідач мав достатній визначений законодавцем строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 у справі №826/25121/15.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 03.01.2023, тобто майже рік з моменту отримання копії оскаржуваного рішення.

Також в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що на території України введено воєнний стан.

Проте, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки жодних аргументів, яким чином запровадження воєнного стану перешкодило апелянту, який знаходиться у місті Києві (не входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75) реалізувати своє право на апеляційне оскарження, починаючи з початку травня 2022 року.

Апелянт у клопотанні про поновлення строку посилається на те, що апеляційну скаргу було подано з пропуском строку, у зв`язку з встановленням простою в роботі та відновленням роботи не у повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що введення простою дійсно є поважною причиною, але в даному випадку апелянт звернувся з повторною апеляційною скаргою у січні 2023 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку відповідач не зазначає.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст.ст.248, 299, 321, 325, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - залишити без задоволення

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіскон» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В. Губська

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова