Постанова

від 21.02.2023 по справі 824/230/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 824/230/17-а

адміністративне провадження № К/9901/7264/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фермерського господарства «Грицюк К.В.» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018 (суддя - Левицький К.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 (головуючий суддя -Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі №824/230/17-а.

встановив:

Фермерське господарство «Грицюк К.В.» (далі - ФГ «Грицюк К.В.») звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області) №0000081401 від 05.04.2017, №0000091401 від 05.04.2017, №0000101401 від 05.04.2017, №0000281300 від 06.04.2017, №0000291300 від 06.04.2017.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017, №0000091401 від 05.04.2017, №0000281300 від 06.04.2017, №0000291300 від 06.04.2017, №0000101401 від 05.04.2017 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернівецькій області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

У доводах касаційної скарги ГУ ДФС у Чернівецькій області зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки встановленого порушення позивачем Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004; на час виникнення спірних правовідносин однією з умов набуття спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства сільськогосподарським товаровиробником була реєстрація права власності/користування земельними ділянками; під час проведення перевірки встановлено, що ціна придбання транспортного засобу перевищує середню ринкову вартість легкових автомобілів у 2016 році, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

У відзиві на касаційну скаргу ФГ «Грицюк К.В.» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена планова виїзна перевірка ФГ «Грицюк К.В.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2017 №315/24-13-1401/34178312, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем:

пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 209.6, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн та його заниження в сумі 750510,00 грн;

пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005, в результаті якого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн;

підпункту 267.2.1 пункту 267.2, пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, в результаті чого фермерським господарством занижено транспортний податок в сумі 25000,00 грн за 2016 р.;

підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України - фермерським господарством не подано декларації з транспортного податку за 2016 рік.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС Чернівецькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000081401 від 05.04.2017, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 938138,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 750510,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 187628,00 грн;

№ 0000091401 від 05.04.2017, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7970,00 грн;

№ 0000101401 від 05.04.2017, згідно з яким застосовано штрафні санкції у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;

№0000281300 від 06.04.2017, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем транспортний податок на загальну суму 31250,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн;

№0000291300 від 06.04.2017, згідно з яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами з`ясовано, що ФГ «Грицюк К.В.» фактично користується земельними ділянками загальною площею 2049,66 га, з них належним чином зареєстрованими були договори оренди земельних ділянок площею 848,51 га. Незареєстрованими в 2014 - 2015 роках залишалися договори оренди площею 1201,15 га.

Відповідач вважає, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, що яких не оформлені та не зареєстровані договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму та застосування права на сплату єдиного податку 4 групи не може вважатися власно виробленою, а тому операції з постачання такої продукції в скороченій декларації не відображаються. Такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до вимог пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України якщо суб`єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов`язане визначити податкове зобов`язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Водночас, вказані норми не ставлять право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства, як і не деталізують вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій вирощуються сільськогосподарські товари, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Так, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов`язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника та пов`язує виникнення прав та обов`язків платників податків не з фактом укладанням договорів, а з фактом дотримання товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів.

Судами з`ясовано, основними видами діяльності ФГ «Грицюк К.В.» згідно КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Факт використання земельних ділянок позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції не заперечувався сторонами.

Таким чином, оскільки відповідачем не ставилось під сумнів дотримання позивачем критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно застосовував спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та з дотриманням норм податкового законодавства відображав податкові зобов`язання з податку на додану вартість у спеціальній декларації.

Отже, суди дійшли вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2017 №0000081401 та від 05.04.2017 № 0000091401.

В акті перевірки №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 відповідачем зазначено, що перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005, щодо повноти оприбуткування надходжень готівки, дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі, дотримання порядку витрачання готівки з виручки та дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено, що керівник господарства ОСОБА_1 у період з 13.02.2016 по 20.02.2016 перебував у діловій поїздці в Іспанії. За його відсутності були проведені касові операції, а саме видано заробітну плату працівникам по відомості з оформленням видаткового касового ордеру за № 2 від 16.02.2016 на суму 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписаний керівником господарства ОСОБА_1 , головним бухгалтером, видав касир. Наказ чи розпорядження щодо права підпису касових документів та ведення операцій з готівкою уповноваженими особами не видавався.

З огляду на вищевказані обставини, відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що призвело до недотримання позивачем встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/1032 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.7 Положення № 637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір (п. 2.8 Положення №637).

Пунктом 2.9 Положення №637 передбачено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (п. 2.10 Положення №637).

Відповідно до пункту 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових касових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов`язковий.

Судами встановлено, 16.02.2016 відповідно до видаткового касового ордеру №2 ФГ «Грицюк К.В.» видано грошові кошти на суму 26449,78 грн по розрахунково-платіжній відомості №1 за січень 2016 року, вказаний касовий ордер підписаний від імені керівника, головного бухгалтера та касира підприємства.

16.02.2016 згідно платіжної відомості №1 ФГ «Грицюк К.В.» виплачено заробітну плату за січень 2016 року в сумі 26449,78 грн п`ятнадцятьом працівникам, у вказаній відомості містяться підписи всіх одержувачів коштів та платіжна відомість підписана від імені особи, що виплату здійснила та бухгалтера який перевірив відомість.

Дослідженням матеріалів справи, а саме, закордонного паспорта ОСОБА_1 , судами встановлено, що у період з 13.02.2016 по 20.02.2016 він перебував за межами України.

Дослідженням видаткового касового ордеру №2 від 16.02.2016 встановлено, що на підставі платіжної (розрахунково-платіжної) відомості видано зарплату за січень 2016 року у розмірі 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписано керівником, головним бухгалтером та касиром.

Як встановлено із змісту документа «Каса за 16.02.2016» залишок у касі ФГ «Грицюк К.В.» на початок дня складала 0,00 грн, на підставі прибуткового касового ордеру №2 ОСОБА_1 внесено у касу 26449,78 грн. На підставі видаткового касового ордеру №2 встановлено, що видано з каси зарплату за січень 2016 року у розмірі 26449,78 грн. Разом за день 26449,78 грн, залишок на кінець дня 0,00 грн (у тому числі на зарплату).

Відповідно до платіжної відомості №1 за січень 2016 року від 16.02.2016, виплачено 26449,78 грн. Дослідженням вказаної відомості встановлено, що п`ятнадцять працівників ФГ «Грицюк К.В.», в тому числі і ОСОБА_1 , отримали заробітну плату, що підтверджується їхніми особистими підписами. Так, відповідно до вказаної відомості ОСОБА_1 отримав заробітну плату у розмірі 2576,00 грн.

Отже ФГ «Грицюк К.В.» здійснено виплату заробітної плати у розмірі 23873,78 грн (26449,78 грн - 2576,00 грн). Оскільки, керівник ФГ «Грицюк К.В.» перебував на час здійснення виплати за межами України, відповідно отримати заробітну плату не міг, тому залишок у касі станом на 16.02.2016 становив 2576,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суди вірно скасували податкове повідомлення рішення №0000101401 від 05.04.2017 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.

Відповідно підпункту 267.2.1 пункту 266.2 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України).

Пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об`єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком встановлює Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика №66, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Методики №66 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики №66).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів (п. 11 Методики №66).

Пунктом 12 Методи №66 визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Відповідно до пункту 13 Методики №66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики №66).

Отже, середньоринкова вартість автомобіля встановлюється за формулою із врахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

Перевіркою здійсненою ГУ ДФС у Чернівецькій області встановлено, що на балансі ФГ «Грицюк К.В.» знаходиться автомобіль «JЕЕР Grand Cherоkee» 2013 року випуску, вартість якого відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №Е1248074 від 02.04.2015 становила 1460000,00 грн. В порушення підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України не подано декларації з транспортного податку за 2016 рік, внаслідок чого відповідачем визначено грошове зобов`язання позивача з транспортного податку у сумі 25000,00 грн, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 витребувано з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України письмовий розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, об`єм двигуна 2987, 2013 року випуску, дизель, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році, пробіг станом на 01.01.2016 - 50000 км; письмовий розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, об`єм двигуна 2987, 2013 року випуску, дизель, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році, пробіг станом на 07.09.2015 становить - 40000 км, станом на 26.11.2015 - 50000 км та станом на 09.03.2016 - 80000 км та відповідь та інформацію за результатами розгляду запиту Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 11.07.2017 № 1838/9/24-13-10-02.

Розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля «JЕЕР Grand Cherоkee», 2013 року випуску незалежно від об`єму циліндрів двигуна, типу двигуна та типу коробки переключення передач становила, з ПДВ: з пробігом 50000 км - 733563,99 грн; з пробігом 80000 км - 692041,50 грн.

Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, пробіг автомобіля «JЕЕР Grand Cherоkee» 2013 року випуску, який перебуває на балансі ФГ «Грицюк К.В.» станом на 26.11.2015 - 50000 км та станом на 09.03.2016 - 80000 км.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суди дійшли вірного висновку, що позивач не є платником транспортного податку.

Отже, відповідачем неправомірно визначено грошове зобов`язання позивача з транспортного податку у сумі 25000,00 грн та застосовано до нього штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та у сумі 170,00 грн.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі №824/230/17-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова