П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 824/230/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
06 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (суддя Левицький В.К.) у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Грицюк К.В." до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
Фермерське господарство "Грицюк К.В." звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішень.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року позовні вимоги позивача задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017 р.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000091401 від 05.04.2017 р.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000281300 від 06.04.2017 р.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000291300 від 06.04.2017 р.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000101401 від 05.04.2017 р. в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу. У скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи та допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та винесеними з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.
У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Фермерське господарство "Грицюк К.В." зареєстроване як юридична особа 23.02.2006 р. та взяте на податковий облік 27.03.2006р.
З 01.01.2009 р. позивач зареєстрований, як сільськогосподарське підприємство суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200099594. Основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №68 від 06.02.2017 р., направлень виданих Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.02.2017 р. №224, 225, 226, 227, 228 та відповідно до плану-графіку, працівниками контролюючого органу згідно ст. 20, 75, 77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка фермерського господарства "Грицюк К.В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 20.03.2017 р. складено акт №315/24-13-1401/34178312.
За результатами проведеної перевіркою відповідачем зроблено висновок, в т.ч. про порушення позивачем:
- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 209.6, п. 209.11, п.209.15.1 ст. 209 ПК України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн та його заниження в сумі 750510,00 грн, в т.ч. в грудні 2015 р. в сумі 44281,00 грн, січні 2016 р. в сумі 20976,00 грн, в лютому 2016 р. в сумі 23023,00 грн, в квітні 2016 р. 45667,00 грн, в травні 2016 р. в сумі 48873,00 грн, в червні 2016 р. в сумі 30177,00 грн, в липні 2016 р. в сумі 113334,00 грн, в серпні 2016 р. в сумі 36141,00 грн, в вересні 2016 р. в с 25962,00 грн, в жовтні 2016 р. в сумі 139231,00 грн, в грудні 2016 р. в сумі 222845,00 грн;
- п. 3.4 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005 р., в результаті якого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн;
- п. п. 267.2.1 п. 266.2 ст. 267 п. 267.4 ст. 267 ПК України в результаті чого фермерським господарством занижено транспортний податок в сумі 25000,00 грн за 2016 р.;
- п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України фермерським господарством не подано декларації з транспортного податку за 2016 р.
На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС Чернівецькій області винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі:
- № 0000081401 від 05.04.2017 р. за формою "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 938138,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 750510,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 187628,00 грн.;
- № 0000091401 від 05.04.2017 р. за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7970,00 грн.;
- № 0000101401 від 05.04.2017 р. за формою "С", яким застосовано штрафні санкції у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів.;
- №0000281300 від 06.04.2017 р. за формою "Р" яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок на загальну суму 31250,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн.;
- №0000291300 від 06.04.2017 р. за формою "ПС" яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн по транспортному податку.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень суд відхилив, оскільки вони спростовані наданими до справи доказами.
Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (п. 77.7 ст. 77 ПК України).
Так, відповідно до п. 82.1 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 77.9 ст. 77 ПК України).
Так, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (п. 86.1 ПК України).
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).
Судом першої інстанції, під час розгляду справи встановлено, що виїзну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, проведено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства в межах повноважень наданих законом. Зазначене підтверджується під час апеляційного розгляду.
В іншій частині вимог позивача, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017 р. за формою "Р" про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 750510,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 187628,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000091401 від 05.04.2017 р. за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7970,00 грн., суд враховує наступне.
Так, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-6) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. відповідачем встановлено:
1) Перевіркою відображених в рядку 1 Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковується за ставкою 20 % крім імпорту товарів" показників за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 11806187 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу продукції рослинництва.
Проведеною перевіркою відображеного показника з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., в сумі 11806187,00 грн. на підставі таких документів: первинні документи, касові та банківські документи, реєстри виданих податкових накладних та податкові накладні до них встановлено завищення показників у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% крім імпорту товарів" в сумі 1266674,00 грн., в т.ч. в грудні 2014 р. в сумі 306879,00 грн., в травні 2015 р. в сумі 395352,00 грн., в серпні 2015 р. в сумі 215922,00 грн., в грудні 2015 р. в сумі 315191,00 грн., в січні 2016 р. в сумі 33330,00 грн..
В акті перевірки зафіксовано, що в порушення вимог п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, ст. 209 Податкового кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду землі", фермерське господарство "Грицюк К.В." в перевірочному періоді здійснювало постачання продукції, виробленої (вирощеної) на земельних ділянках, щодо яких не було оформлено та не зареєстровано договори оренди.
Встановлено, що фермерське господарство "Грицюк К.В." фактично користується земельними ділянками загальною площею 2049,66 га, з них належним чином зареєстрованими були договори оренди земельних ділянок площею 848,51 га. Незареєстрованими в 2014 - 2015 рр. залишалися договори оренди площею 1201,15 га.
Відповідно до реєстрів зібраного врожаю, відомостях по рахунку 27 "С/г продукція", позивачем зібрано з незареєстрованих земельних ділянок та реалізовано сільськогосподарської продукції:
1) у 2014 р. зібрано з незареєстрованих площ 446,25 т ріпака, виділено на насіння 49,7 т, реалізовано - 12.2014 р. - 323,03 т; 01.2016 р. - 22 т; 02.2016 р. - 51,52 т;
- зібрано з незареєстрованих площ 784,89 т пшениці озимої, виділено на насіння 158,258 т, реалізовано - 12.2015 р. - 603,107 т; 03.2016 р. - 23,535 т;
- зібрано з незареєстрованих площ 488,25 т сої, виділено на насіння 0 т, реалізовано - 08.2015 р. - 154,23 т; 04.2016 р. - 229,92 т; 05.2016 р. - 92,92 т; 06.2016 р. - 11,18 т;
- зібрано з незареєстрованих площ 252 т ячменю, виділено на насіння 0 т, реалізовано -12.05.2015 р. - 252 т;
- зібрано з незареєстрованих площ 364,94 т гірчиці, виділено на насіння 0 т, реалізовано 05.2015 р. - 364,94 т;
2) у 2015 р. зібрано з незареєстрованих площ 1465,86 т сої, виділено на насіння 125,72 т, реалізовано - 06.2016 р. - 304,18 т, 07.2016 р. - 235,56 т, 08.2016 р. - 65,34 т;
- зібрано з незареєстрованих площ, 140 т гірчиці, виділено на насіння 0 т, реалізовано - 10.2016 р. - 120,335 т;
- зібрано з незареєстрованих площ 450 т ріпака, виділено на насіння 0 т, реалізовано - 02.2016 р. - 347,32 т, 08.2016 р. - 102,68 т.
На постачання продукції з незареєстрованих земельних ділянок фермерським господарством "Грицюк К.В." виписано накладні за грудень 2014 р. в сумі 1841271,00 грн, в т.ч. ПДВ 306879,00 грн; за травень 2015 р. в сумі 2372110,00 грн, в т.ч. ПДВ 395352,00 грн; за серпень 2015 р. 1295532,00 грн, в т.ч. ПДВ 215922,00 грн; за грудень 2015 р. 1891146,10 грн, в т.ч. ПДВ 315191,00 грн; за січень 2016 р. в сумі 199980,00 грн, в т.ч. ПДВ 33330,00 грн; за лютий 2016 р. в сумі 3625455,6 грн, в т.ч. ПДВ 604243,00 грн; за березень 2016 р. в сумі 90609,75 грн, в т.ч. ПДВ 15101,63 грн; за квітень 2016 р. в сумі 2138256,00 грн, в т.ч. ПДВ 356376,00 грн; за травень 2016 р. в сумі 864156,00 грн, в т.ч. ПДВ 144026,00 грн; за червень 2016 р. в сумі 3289387,00 грн, в т.ч. ПДВ 548231,00 грн; за липень 2016 р. в сумі 2614716,00 грн, в т.ч. ПДВ 435786,00 грн; за серпень 2016 р. в сумі 1850556,00 грн, в т.ч. ПДВ 308426,00 грн; за жовтень 2016 р. в сумі 986747,00 грн, в т.ч. ПДВ 164458,00 грн..
Відповідач вважає, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, що яких не оформлені та не зареєстровані договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму та застосування права на сплату єдиного податку 4 групи не може вважатися власно виробленою, а тому операції з постачання такої продукції в скороченій декларації не відображаються. Такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом..
Збільшення обсягів постачання товарів, на думку відповідача, що не належать до сільськогосподарських перевищило 25% питомої ваги в лютому 2016 р. та вплинуло на перебування на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (ст. 209 ПК України).
Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку, що такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом в сумі 1266674,00 грн, в т. ч. в грудні 2014 р. в сумі 306879,00 грн; в травні 2015 р. в сумі 395352,00 грн, в серпні 2015 р. в сумі 215922,00 грн; в грудні 2015 р. 315191,00 грн; в січні 2016 р. 33330,00 грн..
Таким чином, на думку відповідача, починаючи з лютого 2016 р. по грудень 2016 р. визначене господарством податкове зобов`язання з податку на додану вартість у скороченій декларації в сумі 4092088,00 грн підлягає відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість у сумі 7970,00 грн та заниження в сумі 750510,00 грн, в т. ч. в грудні 2015 р. 44281,00 грн; в січні 2016 р. в сумі 20976,00 грн; в лютому 2016 р. в сумі 23023,00 грн; в квітні 2016 р. в сумі 45667,00 грн; в травні 2016 р. в сумі 48873,00 грн; в червні 2016 р. в сумі 30177,00 грн; в липні 2016 р. в сумі 113334,00 грн; в серпні 2016 р. в сумі 36141,00 грн; у вересні 2016 р. в сумі 25962,00 грн; в жовтні 2016 р. в сумі 139231,00 грн; в грудні 2016 р. в сумі 222845,00 грн..
Завищення в сумі 750510,00 грн та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн виникло в результаті порушень, описаних в п.п. 3.3.1 п. 3.3.2.
Відповідач вважає, що фермерське господарство "Грицюк К.В." неправомірно занизило податкове зобов'язання з ПДВ в рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за перевіряємий період в сумі 5358762,00 грн. внаслідок реалізації продукції, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках/паях.
Одночасно фермерським господарством перенесено до загальної декларації і податковий кредит по товарах/послугах, які придбані сільськогосподарським підприємством і використані у виробництві продукції, що зібрана з незареєстрованих площ в сумі 4606616,00 грн..
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач зробив висновок, про те що по операціях з постачання продукції, що зібрана з незареєстрованих площ господарством не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 752146,00 грн.. Крім того, господарством не нараховано податок на додану вартість та не включено до складу податкового зобов'язання ПДВ від вартості послуг по наданню в оренду приміщень на загальну суму ПДВ 6334,00 грн що не заперечується позивачем.
За результатами перевірки всього занижено податку на додану вартість в сумі 758480,00 грн.. Але, оскільки на кінець перевіряємого періоду (31.12.2016 р.) у господарства у загальній декларації з податку на додану вартість рахувалося від`ємне значення в сумі 7970,00 грн, то відповідачем позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 750510,00 грн та зменшено від'ємне значення з ПДВ в сумі 7970,00 грн.. При цьому, враховуючи, що перевірка позивача проводиться вперше, відповідачем на донараховане ПДВ в сумі 750510,00 грн застосовано 25% розмір санкцій в сумі 187628,00 грн..
Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Відповідно до п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.
Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п. 14.1.76 ПК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Пунктом 209.7 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Згідно п. 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД): вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння; вирощування фабричного цукрового буряку; вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування баштанних кормових культур; вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос; одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур; вирощування ефіроолійних культур; вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав'янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур; вирощування садибного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур; вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.2018 р. орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.
Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні суб`єкта спеціального режиму оподаткування.
Враховуючи норми та вимоги ПК України, які регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користування суб`єкта спеціального режиму оподаткування.
Отже, продукція вирощена на земельній ділянці, орендованій суб`єктом спеціального режиму оподаткування в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки (питомої ваги) вартості сільськогосподарських товарів у розмірі, що становить не менше як 75 відсотків. Тобто, відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди на яких зареєстровано на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.
Судом враховано висновок експерта №14/05-18 судово-економічної експертизи по даній справі, в якому зазначено, що 2008 - 2016 рр. фермерським господарством "Грицюк К.В." укладалися договори оренди землі із фізичними особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на загальну площу 1958,5060 га.
За період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерським господарством "Грицюк К.В.", згідно поданих документів, реалізовано товари сільськогосподарського виробництва на суму 56582774,16 грн, в тому числі: за 2014 р. - 13262852,12 грн; за 2015 р. - 22692832,25 грн; за 2016 рік - 20627089,79 грн, сума податку на додану вартість із вказаних операцій складає - 11806183,50 грн, в тому числі: за 2014 р. - 2652570,42 грн; за 2015 р. - 5028195,12 грн; за 2016 р. - 4125417,96 грн, що відповідає даним вказаним фермерським господарством "Грицюк К.В." в деклараціях з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності сільського господарства) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.
Крім того, експертом встановлено відсутність за даними бухгалтерського обліку фермерського господарства "Грицюк К.В." розподілу та класифікації сільськогосподарської продукції на "зібраної із незареєстрованих площ" та "зібраної із зареєстрованих площ", як вказано у акті перевірки. Також, не представляється за можливе документально ідентифікувати продукцію, що була вирощена саме на цих земельних ділянках, кількість та вартість цієї продукції.
Встановлено, що у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерське господарство "Грицюк К.В." задекларовано податкових зобов`язань у деклараціях з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності сільського господарства) на суму 11806187,00 грн.. У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерського господарства "Грицюк К.В." завищення або заниження податкових зобов`язань фермерського господарства "ГрицюкК.В." експертом не виявлено. Різниця між даними дослідження та даними платника відсутні.
За 2016 р. фермерське господарство "Грицюк К.В.", як резидент, що проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленим в п. 209.6 ПК України здійснено перерахування до бюджету грошових коштів в сумі 681056,00 грн, з них: повернуто на спеціальний рахунок фермерського господарства "Грицюк К.В." грошові кошти в сумі 207765,60 грн, зараховано до бюджету - 473291,40 грн.
У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерське господарство "Грицюк К.В." задекларовано від`ємне значення податку на додану вартість на суму 7970,00 грн..
Згідно висновку експерта, документально не підтверджуються висновки акту Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.03.2017 р. № 315/24-13-1401/34178312 "Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства "Грицюк К.В.", код за ЄДРПОУ 34178312, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 1.12.2016 р." в частині завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн та заниження податку на додану вартість в сумі 750510,00 грн, в тому числі в грудні 2015 року в сумі 44281,00 грн, в січні 2016 року в сумі 20976,00 грн, в лютому 2016 року в сумі 23023,00 грн, в квітні 2016 року в сумі 45667,00 грн, в травні 2016 року в сумі 48873,00 грн, в грудні 2016 року в сумі 30177,00 грн, в липні 2016 року в сумі 113334,00 грн, в серпні 2016 року 36141,00 грн, в вересні 2016 року в сумі 25962,00 грн, в жовтні 2016 року в сумі 139231,00 грн, в грудні 2016 року в сумі 222845,00 грн..
Таким чином, враховуючи те, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій суб`єктом спеціального режиму оподаткування є сільськогосподарською продукцією в розумінні ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки, а також висновок експерта, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесені податкові повідомлення - рішення від 05.04.2017 р. №0000081401 та від 05.04.2017 р. № 0000091401 не відповідають вимогам податкового законодавства, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000101401 від 05.04.2017 р. за формою "С", яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, слід врахувати наступне.
Перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005 р., щодо повноти оприбуткування надходжень готівки, дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі, дотримання порядку витрачання готівки з виручки та дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено, що керівник господарства Грицюк К.В. у період з 13.02.2016 р. по 20.02.2016 р. перебував у діловій поїздці в Іспанії. За його відсутності були проведені касові операції, а саме видано заробітну плату працівникам по відомості з оформленням видаткового касового ордеру за № 2 від 16.02.2016р. на суму 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписаний керівником господарства Грицюком К.В., головним бухгалтером, видав касир. Наказ чи розпорядження щодо права підпису касових документів та ведення операцій з готівкою уповноваженими особами не видавався.
Таким чином, відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, що призвело до недотримання позивачем встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн..
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/1032 (далі - Положення №637, чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.1 Положення №637 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Пунктом 2.7 Положення № 637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.
Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір (п. 2.8 Положення №637).
Пунктом 2.9 Положення №637 передбачено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).
Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.
Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.
Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (п. 2.10 Положення №637).
Відповідно до п. 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових касових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення №88) - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зі господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і склала первинного документа.
Згідно з п. 2.16 вищевказаного Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, у разі відсутності керівника, підписані ним касові ордери за дні, в які він був відсутній на роботі з об'єктивних причин, визнаються неправильно оформленими, а кошти, які були видані - понадлімітними.
Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
В акті від 20.03.2017 р. №315/24-13-1401/34178312 зазначено, що згідно розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, ліміт залишку готівки в касі позивача установлено в сумі 2180,00 грн. Залишок на кінець дня 16.02.2016 р. становив 0 грн.. Таким чином, за результатами перевірки виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн..
Також судом встановлено, що 16.02.2016 р. відповідно до видаткового касового ордеру №2 фермерське господарство "Грицюк К.В." видано грошові кошти на суму 26449,78 грн по розрахунково-платіжній відомості №1 за січень 2016 року, вказаний касовий ордер підписаний від імені керівника, головного бухгалтера та касира підприємства.
16.02.2016 р. згідно платіжної відомості №1 фермерського господарства "Грицюк К.В." виплачено заробітну плату за січень 2016 року в сумі 26449,78 грн п'ятнадцятьом працівникам, у вказаній відомості містяться підписи всіх одержувачів коштів та платіжна відомість підписана від імені особи, що виплату здійснила та бухгалтера який перевірив відомість.
Згідно із пунктом 3.4. Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис) керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Відповідно до п. 1 розділу III "Порядок відрядження за кордон - Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України" від 13.03.1998 р. №59 (далі - Порядок №59, чинного на час перебування керівника позивач за межами країни) відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. №98.
Згідно із пункту 16.1 Порядку № 59 у разі відрядження з України до держав, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками про перетинання державного кордону України в паспортному документі (закордонному паспорті або документі, що його замінює), що проставляються уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України, яка здійснює прикордонний контроль, за особистим зверненням відрядженої особи щодо проставлення такої відмітки; у разі відрядження з України до держав, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами; у разі відсутності наказу та відміток відповідно, до підпункту "а" цього пункту добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.
Дослідженням акту №315/24-13-1401/34178312 "Про результати виїзної планової перевірки Фермерського господарства "Грицюк К.В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." від 20.03.2017 р. встановлено відсутність посилання на первинні документи, які стали підставою для встановлення факту та періоду перебування керівника ОСОБА_2 у діловій поїздці у період з 13.02.2016 р. по 20.02.2016 р. в Іспанію.
При цьому, експертизою встановлено, що накази про відрядження керівника господарства з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. та накази про виконання обов'язків керівника господарства в період перебування керівника у відрядженні не видавалися; накази на призначення відповідального за касові операції, що діяли в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. не видавалися.
Згідно висновку експерта, підтвердити документально висновки акту податкового органу № 315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. "Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства "Грицюк К.В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." щодо порушення господарством п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 в результаті чого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн. не представляється за можливе.
Судом встановлено, що у період з 13.02.2016 р. по 20.02.2016 р. перебував за межами України, а саме у поїздці до Іспанії.
Відповідно до прибутково касового ордеру №2 від 16.02.2016 р., керівник фермерського господарства "Грицюк К.В." згідно Договору про надання позики, надав позику фермерському господарстві "Грицюк К.В." у розмірі 26449,78 грн..
Дослідженням видаткового касового ордеру №2 від 16.02.2016 р. встановлено, що на підставі платіжної (розрахунково-платіжної) відомості видано зарплату за січень 2016 р. у розмірі 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписано керівником, головним бухгалтером та касиром. Як встановлено із змісту документа "Каса за 16 лютого 2016 р." аркуш №39 залишок у касі фермерського господарства "Грицюк К.В." на початок дня складала 0,00 грн, на підставі прибутково касового ордеру №2 Грицюком К.В. внесено у касу 26449,78 грн. На підставі видаткового касового ордеру №2 встановлено видано з каси зарплату за січень 2016 р. у розмірі 26449,78 грн. Разом за день 26449,78 грн, залишок на кінець дня 0,00 грн (у тому числі на зарплату).
Відповідно до платіжної відомості №1 за січень 2016 р. від 16.02.2016 р., виплачено 26449,78 грн. Дослідженням вказаної відомості судом встановлено, що п`ятнадцять працівників фермерського господарства "Грицюк К.В.", в тому числі і Грицюк К.В., отримали заробітну плату, що підтверджується їхніми особистими підписами. Так, відповідно до вказаної відомості Грицюк К.В. отримав заробітну плату у розмірі 2576,00 грн.
Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що фермерським господарством "Грицюк К.В." здійснено виплату заробітної плати у розмірі 23873,78 грн.. Оскільки, керівник фермерського господарства "Грицюк К.В." перебував на час здійснення виплати за межами України, відповідно отримати заробітну плату не міг, тому залишок у касі станом на 16.02.2016 р. становив 2576,00 грн.. Враховуючи те, що позивачем встановлено ліміт каси у розмірі 2180,00 грн, сума понад ліміту каси становить 476,00 грн (2576,00 грн - 2180,00 грн).
Враховуючи встановлені обставини справи, податкове повідомлення - рішення №0000101401 від 05.04.2017 р. в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн (23873,78 грн х 2) є протиправним та підлягає скасуванню, а в іншій частині - у розмірі 952,00 грн (476,00 грн х 2) відповідає вимогам закону.
Також позивачем заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000281300 від 06.04.2017 р. за формою "Р", яким визначено грошове зобов'язання з транспортного податку у сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та податкового повідомлення-рішення №0000291300 від 06.04.2017 р. за формою "ПС", яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн по транспортному податку. З даного приводу апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Положенням п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.
Відповідно п.п. 267.2.1 п. 266.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.3.1 ПК України).
Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п. 267.6.1 ПК України).
Відповідно до п. 267.6.4 ст. 267 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн за кожен легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлює Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 (далі - Методика №66, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Методики №66 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики №66).
Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів (п. 11 Методики №66).
Пунктом 12 Методи №66 визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Відповідно до п. 13 Методики №66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики №66).
Отже, середньоринкава вартість автомобіля встановлюється за формулою із врахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.
Перевіркою встановлено, що на балансі фермерського господарства "Грицюк К.В." знаходиться автомобіль "JЕЕР Grand Cherоkee" 2013 року випуску, вартість якого відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №Е1248074 від 02.04.2015 р. становила 1460000,00 грн. В порушення п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України, не подано декларації з транспортного податку за 2016 р. внаслідок чого відповідачем визначено грошове зобов'язання позивача з транспортного податку у сумі 25000,00 грн, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та застосовано до нього штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн.
З огляду на вищезазначене, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем транспортого податку за 2016 рік в сумі 25000,00 грн, за рахунок не включення транспортного засобу "JЕЕР Grand Cherоkee " 2013 року випуску.
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України листом 3805-04/35529-05 від 05.10.2017 р. середньострокова вартість автомобіля JЕЕР Grand Cherоkee" до 1 року експлуатації незалежно від об'єму циліндрів двигуна, типу двигуна та типу коробки переключення передач становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля JЕЕР Grand Cherоkee", 2013 року випуску незалежно від об'єму циліндрів двигуна, типу двигуна та типу коробки переключення передач становила, з ПДВ: з пробігом 50000 км - 733563,99 грн; з пробігом 80000 км - 692041,50 грн.
Встановлено, що пробіг автомобіля "JЕЕР Grand Cherоkee" 2013 року випуску, який перебуває на балансі фермерського господарства "Грицюк К.В." станом на 26.11.2015 р. - 50000 км та станом на 09.03.2016 р. - 80000 км. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадкупозивач не є платником транспортного податку.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що відповідачем при здійсненні нарахування транспортного податку та здійснення розрахунку штрафної санкції не враховано пробіг автомобіля автомобіля "JЕЕР Grand Cherоkee" 2013 року випуску, що призвело до невірного встановлення його вартості. А тому, відповідачем неправомірно визначено грошове зобов'язання позивача з транспортного податку у сумі 25000,00 грн та застосовано до нього штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та у сумі 170,00 грн..
Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки останній всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2019 |
Оприлюднено | 07.02.2019 |
Номер документу | 79637132 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Сторчак В. Ю.
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Левицький Василь Костянтинович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні