Рішення

від 25.09.2018 по справі 824/230/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/230/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фермерського господарства "ОСОБА_2В."

до Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про скасування рішень.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "ОСОБА_2В." (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням поданих заяв про зменшення позовних вимог, просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017 р. за формою "Р" про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 750510,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 187628,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000091401 від 05.04.2017 р. за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7970,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000101401 від 05.04.2017 р. за формою "С", яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000281300 від 06.04.2017 р. за формою "Р", яким визначено грошове зобов'язання з транспортного податку у сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000291300 від 06.04.2017 р. за формою "ПС", яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн по транспортному податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з 20.02.2017 р. по 13.03.2017 р. ГУ ДФС у Чернівецькій області та Кіцманською ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області проводилась планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. за результатами якої був складений акт №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. В подальшому, на підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000081401 від 05.04.2017 р.; №0000091401 від 05.04.2017 р.; №0000101401 від 05.04.2017 р.; №0000281300 від 06.04.2017 р.; №0000291300 від 06.04.2017 р. Зазначені податкові повідомлення-рішення вважає протиправними, такими, що не відповідають вимогам закону, а висновки позивача про порушення фермерським господарством "ОСОБА_2В." податкового законодавства, зробленими на підставі неповного та необ'єктивного вивчення наданих позивачем для перевірки документів, що призвело до нарахування штрафних санкцій.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких вважає позовні вимоги позивача безпідставними. Вказувало, що проведена відповідачем планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства проведена в межах повноважень відповідача та на підставі чинного на час здійснення перевірки законодавства. Зазначеною перевіркою встановлено порушення фермерським господарством "ОСОБА_2В" вимог податкового законодавства та складено акт перевірки №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000081401 від 05.04.2017 р.; №0000091401 від 05.04.2017 р.; №0000101401 від 05.04.2017 р.; №0000281300 від 06.04.2017 р.; №0000291300 від 06.04.2017р. З огляду на вказані обставини відповідач зазначав, що оскаржувані позивачем податкові-повідомлення рішення є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України. Беручи до уваги вищевикладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог фермерського господарства "ОСОБА_2В.".

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.04.2017 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824/230/17-а.

10.07.2017 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі №824/230/17-а. Справу призначити до судового розгляду на 21.08.2017 р.

З метою повного та всебічного розгляду справи ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 р. витребувано з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України додаткові докази по справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 р. витребувано з регіонального сервісного центру МВС України в Чернівецькій області додаткові документи та інформацію. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі №824/230/17-а до дати надходження витребуваних доказів.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р., занесеною до журналу судового засідання, поновлено провадження у адміністративній справі №824/230/17-а.

27.11.2017 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду клопотання представника позивача задоволено. Призначено в адміністративній справі №824/230/17-а судову економічну експертизу. Проведення судової економічної експертизи доручено судовому експерту ОСОБА_5.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов'язків.

На вирішення перед експертом винесено наступні питання:

1) чи підтверджується нормативно та документально висновки акту податкового органу №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. "Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." щодо порушення господарством:

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 209.6, п. 209.11, п. 209.15.1 ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн. та його заниження в сумі 750510,00 грн, в т.ч. в грудні 2015 р. в сумі 44281,00 грн, січні 2016 р. в сумі 20976,00 грн, в лютому 2016 р. в сумі 23023,00 грн, в квітні 2016 р. 45667,00 грн, в травні 2016 р. в сумі 48873,00 грн, в червні 2016 р. в сумі 30177,00 грн, в липні 2016 р. в сумі 113334,00 грн, в серпні 2016 р. в сумі 36141,00 грн, у вересні 2016 р. в сумі 25962,00 грн, в жовтні 2016 р. в сумі 139231,00 грн, в грудні 2016 р. в сумі 222845,00 грн;

- п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 в результаті чого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн.

Провадження в адміністративній справі №824/230/17-а зупинено до одержання висновку експертизи.

13.07.2018 р. судовим експертом ОСОБА_5 подано до суду висновок експерта №14/05-18 судово-економічної експертизи по матеріалах адміністративної справи №824/230/17-а разом з матеріалами адміністративної справи та додатково поданими документами (Т. 5 а.с. 85-122).

У висновку №14/05-18 від 14.05.2018 р. судово-економічної експертизи по адміністративній справі №824/230/17-а експертом зроблено наступні висновки:

1) Дослідженням поданих документів встановлено, що документально не підтверджуються висновки акту Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.03.2017 р. №315/24-13-1401/34178312 "Про результати виїзної планової перевірки Фермерського господарства "ОСОБА_2В.", код за ЄДРПОУ 34178312, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." в частині завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7 970,00 грн та заниження податку на додану вартість в сумі 750510,00 грн, в тому числі в грудні 2015 року в сумі 44281,00 грн., в січні 2016 року в сумі 20976,00 грн, в лютому 2016 року в сумі 23023,00 грн, в квітні 2016 року в сумі 45667,00 грн, в травні 2016 року в сумі 48873,00 грн, в червні 2016 року в сумі 30177,00 грн, в липні 2016 року в сумі 113334,00 грн, в серпні 2016 року 36141,00 грн, в вересні 2016 року в сумі 25962,00 грн, в жовтні 2016 року в сумі 139231,00 грн, в грудні 2016 року в сумі 222845,00 грн.

Проте, дослідженням поданих документів встановлено, що документально підтверджується завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у деклараціях (спеціальний режим оподаткування діяльності сільського господарства) фермерського господарства "ОСОБА_2В." за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 18982,00 грн та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість (загальна) фермерського господарства "ОСОБА_2В." за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 6450,00 грн.

2. Дослідженням поданих документів встановлено, що підтвердити документально висновки акту податкового органу № 315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. "Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." щодо порушення господарством п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 в результаті чого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн не представляється за можливе.

У зв'язку з надходженням висновку експертизи, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.07.2018 р. провадження в справі №824/230/17-а поновлено. Справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.09.2018 р.

Представники позивача висновки судово-економічної експертизи підтримали, жодних заперечень не подавали.

Відповідач жодних заперечень, або спростувань щодо висновків судово-економічної експертизи до суду не надав.

Представники позивача у судовому засіданні 25.09.2018 р. позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2018 р. заперечував проти позовних вимог та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази та висновок експерта по справі, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство "ОСОБА_2В." (Чернівецька область, Заставнівський район, село Яблунівка, код ЄДРПОУ 34178312) зареєстроване як юридична особа 23.02.2006 р. та взяте на податковий облік 27.03.2006 р. З 01.01.2009 р. позивач зареєстрований, як сільськогосподарське підприємство суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200099594 (Т. 3 а.с. 24, 26).

Основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (Т.3 а.с. 25, 32-37).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №68 від 06.02.2017 р., направлень виданих Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.02.2017 р. №224, 225, 226, 227, 228 та відповідно до плану-графіку, працівниками контролюючого органу згідно ст. 20, 75, 77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 20.03.2017 р. складено акт №315/24-13-1401/34178312 (Т.1 а.с.17-49, Т.3 а.с. 53-61).

За результатами проведеної перевіркою відповідачем зроблено висновок, в т.ч. про порушення позивачем:

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 209.6, п. 209.11, п.209.15.1 ст. 209 ПК України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн та його заниження в сумі 750510,00 грн, в т.ч. в грудні 2015 р. в сумі 44281,00 грн, січні 2016 р. в сумі 20976,00 грн, в лютому 2016 р. в сумі 23023,00 грн, в квітні 2016 р. 45667,00 грн, в травні 2016 р. в сумі 48873,00 грн, в червні 2016 р. в сумі 30177,00 грн, в липні 2016 р. в сумі 113334,00 грн, в серпні 2016 р. в сумі 36141,00 грн, в вересні 2016 р. в с 25962,00 грн, в жовтні 2016 р. в сумі 139231,00 грн, в грудні 2016 р. в сумі 222845,00 грн;

- п. 3.4 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005 р., в результаті якого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн;

- п. п. 267.2.1 п. 266.2 ст. 267 п. 267.4 ст. 267 ПК України в результаті чого фермерським господарством занижено транспортний податок в сумі 25000,00 грн за 2016 р.;

- п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України фермерським господарством не подано декларації з транспортного податку за 2016 р.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС Чернівецькій області винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі:

- № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р. за формою "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 938138,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 750510,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 187628,00 грн (Т. 3 а.с. 65);

- № НОМЕР_2 від 05.04.2017 р. за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7970,00 грн (Т. 3 а.с. 66);

- № НОМЕР_3 від 05.04.2017 р. за формою "С", яким застосовано штрафні санкції у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів (Т. 3 а.с. 39);

- №0000281300 від 06.04.2017 р. за формою "Р" яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок на загальну суму 31250,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн (Т. 3 а.с. 40);

- №0000291300 від 06.04.2017 р. за формою "ПС" яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн по транспортному податку (Т. 3 а.с. 41).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (п. 77.7 ст. 77 ПК України).

Так, відповідно до п. 82.1 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 77.9 ст. 77 ПК України).

Так, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (п. 86.1 ПК України).

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених норм права, контролюючим органом повідомлено позивача про проведення планової перевірки, що підтверджується письмовим повідомленням від 07.02.2017 р. №7, яке вручено під розписку 08.02.2017 р. керівнику фермерського господарства "ОСОБА_2В." (Т. 3 а.с. 53-54).

На підставі направлень від 20.02.2017р. №224. №225, №226, №227, №228, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20. п.п. 77.1, 77.4 ст. 77. п. 82.1 ст. 82 ПК України та наказів ГУ ДФС у Чернівецькій області від 06.02.2017 р. №68 та від 02.03.2017 р. №196, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. (Т. 3 а.с. 55, 56, 57, 58, 59, 60).

З матеріалів справи видно та не заперечувалося учасниками справи, що перевірку проведено з відома та в присутності керівника фермерського господарства "ОСОБА_2В.".

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області складено акт №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., який отримано позивачем 20.03.2017 р. (Т.1 а.с.59).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Чернівецькій області письмове заперечення (Т.1 а.с. 59 - 64).

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки, 04.04.2017 р. відповідач визнав висновки викладені в акті перевірки від 20.03.2017 р. такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (Т. 4 а.с. 87 - 90).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000081401 від 05.04.2017 р.; №0000091401 від 05.04.2017 р.; №0000101401 від 05.04.2017 р.; №0000281300 від 06.04.2017 р.; №0000291300 від 06.04.2017 р.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що виїзну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, проведено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства в межах повноважень наданих законом.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017 р. за формою "Р" про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 750510,00 грн та штрафної (фінансової) санкції у сумі 187628,00 грн та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000091401 від 05.04.2017 р. за формою "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7970,00 грн, суд зазначає наступне.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-6) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. відповідачем встановлено:

1) Перевіркою відображених в рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковується за ставкою 20 % крім імпорту товарів» показників за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 11806187 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу продукції рослинництва.

Проведеною перевіркою відображеного показника з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., в сумі 11806187,00 грн на підставі таких документів: первинні документи, касові та банківські документи, реєстри виданих податкових накладних та податкові накладні до них встановлено завищення показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% крім імпорту товарів» в сумі 1266674,00 грн, в т.ч. в грудні 2014 р. в сумі 306879,00 грн, в травні 2015 р. в сумі 395352,00 грн, в серпні 2015 р. в сумі 215922,00 грн, в грудні 2015 р. в сумі 315191,00 грн, в січні 2016 р. в сумі 33330,00 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що в порушення вимог п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14, ст. 209 Податкового кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду землі» , фермерське господарство «ОСОБА_2В.» в перевірочному періоді здійснювало постачання продукції, виробленої (вирощеної) на земельних ділянках, щодо яких не було оформлено та не зареєстровано договори оренди.

В ході проведення перевірки встановлено, що фермерське господарство «ОСОБА_2В.» фактично користується земельними ділянками загальною площею 2049,66 га, з них належним чином зареєстрованими були договори оренди земельних ділянок площею 848,51 га. Незареєстрованими в 2014 - 2015 рр. залишалися договори оренди площею 1201,15 га.

Відповідно до реєстрів зібраного врожаю, відомостях по рахунку 27 «С/г продукція» , позивачем зібрано з незареєстрованих земельних ділянок та реалізовано сільськогосподарської продукції:

1) у 2014 р. зібрано з незареєстрованих площ 446,25 т ріпака, виділено на насіння 49,7 т, реалізовано - 12.2014 р. - 323,03 т; 01.2016 р. - 22 т; 02.2016 р. - 51,52 т;

- зібрано з незареєстрованих площ 784,89 т пшениці озимої, виділено на насіння 158,258 т, реалізовано - 12.2015 р. - 603,107 т; 03.2016 р. - 23,535 т;

- зібрано з незареєстрованих площ 488,25 т сої, виділено на насіння 0 т, реалізовано - 08.2015 р. - 154,23 т; 04.2016 р. - 229,92 т; 05.2016 р. - 92,92 т; 06.2016 р. - 11,18 т;

- зібрано з незареєстрованих площ 252 т ячменю, виділено на насіння 0 т, реалізовано -12.05.2015 р. - 252 т;

- зібрано з незареєстрованих площ 364,94 т гірчиці, виділено на насіння 0 т, реалізовано 05.2015 р. - 364,94 т;

2) у 2015 р. зібрано з незареєстрованих площ 1465,86 т сої, виділено на насіння 125,72 т, реалізовано - 06.2016 р. - 304,18 т, 07.2016 р. - 235,56 т, 08.2016 р. - 65,34 т;

- зібрано з незареєстрованих площ, 140 т гірчиці, виділено на насіння 0 т, реалізовано - 10.2016 р. - 120,335 т;

- зібрано з незареєстрованих площ 450 т ріпака, виділено на насіння 0 т, реалізовано - 02.2016 р. - 347,32 т, 08.2016 р. - 102,68 т (Т. 1 а.с. 23, на звороті - 24, 28 )

На постачання продукції з незареєстрованих земельних ділянок фермерським господарством «ОСОБА_2В.» виписано накладні за грудень 2014 р. в сумі 1841271,00 грн, в т.ч. ПДВ 306879,00 грн; за травень 2015 р. в сумі 2372110,00 грн, в т.ч. ПДВ 395352,00 грн; за серпень 2015 р. 1295532,00 грн, в т.ч. ПДВ 215922,00 грн; за грудень 2015 р. 1891146,10 грн, в т.ч. ПДВ 315191,00 грн; за січень 2016 р. в сумі 199980,00 грн, в т.ч. ПДВ 33330,00 грн; за лютий 2016 р. в сумі 3625455,6 грн, в т.ч. ПДВ 604243,00 грн; за березень 2016 р. в сумі 90609,75 грн, в т.ч. ПДВ 15101,63 грн; за квітень 2016 р. в сумі 2138256,00 грн, в т.ч. ПДВ 356376,00 грн; за травень 2016 р. в сумі 864156,00 грн, в т.ч. ПДВ 144026,00 грн; за червень 2016 р. в сумі 3289387,00 грн, в т.ч. ПДВ 548231,00 грн; за липень 2016 р. в сумі 2614716,00 грн, в т.ч. ПДВ 435786,00 грн; за серпень 2016 р. в сумі 1850556,00 грн, в т.ч. ПДВ 308426,00 грн; за жовтень 2016 р. в сумі 986747,00 грн, в т.ч. ПДВ 164458,00 грн (Т. 1 а.с. 23 на звороті - 24).

У зв'язку із зазначеним, контролюючим органом зроблено висновок про те, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, що яких не оформлені та не зареєстровані договори оренди, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму та застосування права на сплату єдиного податку 4 групи не може вважатися власно виробленою, а тому операції з постачання такої продукції в скороченій декларації не відображаються. Такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (Т. 1 а.с. 24 на звороті, 28).

Збільшення обсягів постачання товарів, на думку відповідача, що не належать до сільськогосподарських перевищило 25% питомої ваги в лютому 2016 р. та вплинуло на перебування на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (ст. 209 ПК України).

Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку, що такі операції підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом в сумі 1266674,00 грн, в т. ч. в грудні 2014 р. в сумі 306879,00 грн; в травні 2015 р. в сумі 395352,00 грн, в серпні 2015 р. в сумі 215922,00 грн; в грудні 2015 р. 315191,00 грн; в січні 2016 р. 33330,00 грн.

Таким чином, як зазначив відповідач у акті перевірки та у ході судового розгляду справи, починаючи з лютого 2016 р. по грудень 2016 р. визначене господарством податкове зобов`язання з податку на додану вартість у скороченій декларації в сумі 4092088,00 грн підлягає відображенню в податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (Т. 1 а.с. 24 на звороті, 28 на звороті).

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. встановлено завищення від`ємного значення по податку на додану вартість у сумі 7970,00 грн та заниження в сумі 750510,00 грн, в т. ч. в грудні 2015 р. 44281,00 грн; в січні 2016 р. в сумі 20976,00 грн; в лютому 2016 р. в сумі 23023,00 грн; в квітні 2016 р. в сумі 45667,00 грн; в травні 2016 р. в сумі 48873,00 грн; в червні 2016 р. в сумі 30177,00 грн; в липні 2016 р. в сумі 113334,00 грн; в серпні 2016 р. в сумі 36141,00 грн; у вересні 2016 р. в сумі 25962,00 грн; в жовтні 2016 р. в сумі 139231,00 грн; в грудні 2016 р. в сумі 222845,00 грн (Т. 1 а.с. 36 на звороті ).

Завищення в сумі 750510,00 грн та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн виникло в результаті порушень описаних в п.п. 3.3.1 п. 3.3.2.

Так, відповідач прийшов до висновку, що фермерське господарство «ОСОБА_2В.» неправомірно занизило податкове зобов'язання з ПДВ в рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за перевіряємий період в сумі 5358762,00 грн (1266674,00 грн. + 4092088 грн) внаслідок реалізації продукції, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках/паях.

Одночасно фермерським господарством перенесено до загальної декларації і податковий кредит по товарах/послугах, які придбані сільськогосподарським підприємством і використані у виробництві продукції, що зібрана з незареєстрованих площ в сумі 4606616,00 грн (1189760 грн + 3416856 грн).

Враховуючи вищевикладене, відповідач зробив висновок, про те що по операціях з постачання продукції, що зібрана з незареєстрованих площ господарством не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 752146,00 грн (5358762,00 грн. - 4606616,00 грн.)

Крім того, господарством не нараховано податок на додану вартість та не включено до складу податкового зобов'язання ПДВ від вартості послуг по наданню в оренду приміщень на загальну суму ПДВ 6334,00 грн що не заперечується позивачем.

За результатами перевірки всього занижено податку на додану вартість в сумі 758480,00 грн (752146,00 грн + 6334,00 грн). Але, оскільки на кінець перевіряємого періоду (31.12.2016 р.) у господарства у загальній декларації з податку на додану вартість рахувалося від`ємне значення в сумі 7970,00 грн, то відповідачем позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 750510,00 грн та зменшено від'ємне значення з ПДВ в сумі 7970,00 грн (758480,00 грн - 7970,00 грн).

У зв'язку із тим, що перевірка позивача проводиться вперше, відповідачем на донараховане ПДВ в сумі 750510,00 грн застосовано 25% розмір санкцій в сумі 187628,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд, зазначає наступне.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 14.1.76 ПК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом 209.7 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно п. 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД): вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння; вирощування фабричного цукрового буряку; вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування баштанних кормових культур; вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос; одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур; вирощування ефіроолійних культур; вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав'янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур; вирощування садибного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур; вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію.

Податковий кодекс України, на думку суду, не деталізує вимог відповідно до яких у особи виникає право користуватися земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Суд зауважує, що земельне законодавство вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою .

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.2018 р. орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

Враховуючи норми та вимоги ПК України, які регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користування суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

У свою чергу, ПК України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки.

За таких обставин, продукція вирощена на земельній ділянці, орендованій суб`єктом спеціального режиму оподаткування в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки (питомої ваги) вартості сільськогосподарських товарів у розмірі, що становить не менше як 75 відсотків. Тобто, відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди на яких зареєстровано на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені у п. 209.11 ст. 209 ПК України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

У висновку експерта №14/05-18 судово-економічної експертизи по матеріалах адміністративної справи зазначено, що дослідженням поданих учасниками справи документів експертом встановлено, що 2008 - 2016 рр. фермерським господарством "ОСОБА_2В." укладалися договори оренди землі із фізичними особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на загальну площу 1958,5060 га.

За період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерським господарством "ОСОБА_2В.", згідно поданих документів, реалізовано товари сільськогосподарського виробництва на суму 56582774,16 грн, в тому числі: за 2014 р. - 13262852,12 грн; за 2015 р. - 22692832,25 грн; за 2016 рік - 20627089,79 грн, сума податку на додану вартість із вказаних операцій складає - 11806183,50 грн, в тому числі: за 2014 р. - 2652570,42 грн; за 2015 р. - 5028195,12 грн; за 2016 р. - 4125417,96 грн, що відповідає даним вказаним фермерським господарством "ОСОБА_2В." в деклараціях з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності сільського господарства) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

Крім того, експертом у висновку зазначено, що дослідженням доданих документів, ним встановлено відсутність за даними бухгалтерського обліку фермерського господарства «ОСОБА_2В.» розподілу та класифікації сільськогосподарської продукції на «зібраної із незареєстрованих площ» та «зібраної із зареєстрованих площ» , як вказано у акті перевірки. Також, не представляється за можливе документально ідентифікувати продукцію, що була вирощена саме на цих земельних ділянках, кількість та вартість цієї продукції.

У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерське господарство «ОСОБА_2В.» задекларовано податкових зобов`язань у деклараціях з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності сільського господарства) на суму 11806187,00 грн.

У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерського господарства «ОСОБА_2В.» завищення або заниження податкових зобов`язань фермерського господарства «ОСОБА_2.» експертом не виявлено.

Різниця між даними дослідження та даними платника відсутні.

За 2016 р. фермерське господарство «ОСОБА_2В.» , як резидент, що проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленим в п. 209.6 ПК України здійснено перерахування до бюджету грошових коштів в сумі 681056,00 грн, з них: повернуто на спеціальний рахунок фермерського господарства «ОСОБА_2В.» грошові кошти в сумі 207765,60 грн, зараховано до бюджету - 473291,40 грн.

У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. фермерське господарство «ОСОБА_2В.» задекларовано від`ємне значення податку на додану вартість на суму 7970,00 грн (р. 21 декларації за грудень 2016 р.).

Згідно висновку експерта, документально не підтверджуються висновки акту Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20.03.2017 р. № 315/24-13-1401/34178312 «Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства «ОСОБА_2В.» , код за ЄДРПОУ 34178312, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 1.12.2016 р.» в частині завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 7970,00 грн та заниження податку на додану вартість в сумі 750510,00 грн, в тому числі в грудні 2015 року в сумі 44281,00 грн, в січні 2016 року в сумі 20976,00 грн, в лютому 2016 року в сумі 23023,00 грн, в квітні 2016 року в сумі 45667,00 грн, в травні 2016 року в сумі 48873,00 грн, в грудні 2016 року в сумі 30177,00 грн, в липні 2016 року в сумі 113334,00 грн, в серпні 2016 року 36141,00 грн, в вересні 2016 року в сумі 25962,00 грн, в жовтні 2016 року в сумі 139231,00 грн, в грудні 2016 року в сумі 222845,00 грн.

Враховуючи те, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій суб`єктом спеціального режиму оподаткування є сільськогосподарською продукцією в розумінні ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки, а також висновок експерта, суд приходить до висновку, що винесені податкові повідомлення - рішення від 05.04.2017 р. №0000081401 та від 05.04.2017 р. № НОМЕР_2 не відповідають вимогам податкового законодавства, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000101401 від 05.04.2017 р. за формою "С", яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 48539,56 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, суд зазначає наступне.

У акті перевірки №315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. відповідачем зазначено, що перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/10320 від 13.01.2005 р., щодо повноти оприбуткування надходжень готівки, дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі, дотримання порядку витрачання готівки з виручки та дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено, що керівник господарства ОСОБА_2 у період з 13.02.2016 р. по 20.02.2016 р. перебував у діловій поїздці в Іспанії. За його відсутності були проведені касові операції, а саме видано заробітну плату працівникам по відомості з оформленням видаткового касового ордеру за № 2 від 16.02.2016р. на суму 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписаний керівником господарства ОСОБА_2, головним бухгалтером, видав касир. Наказ чи розпорядження щодо права підпису касових документів та ведення операцій з готівкою уповноваженими особами не видавався.

З огляду на вищевказані обставини, відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, що призвело до недотримання позивачем встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/1032 (далі - Положення №637, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.1 Положення №637 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.7 Положення № 637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір (п. 2.8 Положення №637).

Пунктом 2.9 Положення №637 передбачено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (п. 2.10 Положення №637).

Відповідно до п. 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових касових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення №88) - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зі господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і склала первинного документа.

Згідно з п. 2.16 вищевказаного Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, у разі відсутності керівника, підписані ним касові ордери за дні, в які він був відсутній на роботі з об'єктивних причин, визнаються неправильно оформленими, а кошти, які були видані - понадлімітними.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Пунктом 2 вказаного Указу установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Як зазначив відповідач у акті від 20.03.2017 р. №315/24-13-1401/34178312 «Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства «ОСОБА_2В.» згідно розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, ліміт залишку готівки в касі позивача установлено в сумі 2180,00 грн. Залишок на кінець дня 16.02.2016 р. становив 0 грн.

Таким чином, за результатами перевірки виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн.

У період вчинення порушення відповідальними посадовими особами суб'єкта господарювання були голова фермерського господарства ОСОБА_2 Пояснення не надавалися.

Судом встановлено, що 16.02.2016 р. відповідно до видаткового касового ордеру №2 фермерське господарство «ОСОБА_2В.» видано грошові кошти на суму 26449,78 грн по розрахунково-платіжній відомості №1 за січень 2016 року, вказаний касовий ордер підписаний від імені керівника, головного бухгалтера та касира підприємства.

16.02.2016 р. згідно платіжної відомості №1 фермерського господарства «ОСОБА_2В.» виплачено заробітну плату за січень 2016 року в сумі 26449,78 грн п'ятнадцятьом працівникам, у вказаній відомості містяться підписи всіх одержувачів коштів та платіжна відомість підписана від імені особи, що виплату здійснила та бухгалтера який перевірив відомість.

Згідно із пунктом 3.4. Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис) керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Відповідно до п. 1 розділу III «Порядок відрядження за кордон - Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України» від 13.03.1998 р. №59 (далі - Порядок №59, чинного на час перебування керівника позивач за межами країни) відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. №98.

Згідно із пункту 16.1 Порядку № 59 у разі відрядження з України до держав, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками про перетинання державного кордону України в паспортному документі (закордонному паспорті або документі, що його замінює), що проставляються уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України, яка здійснює прикордонний контроль, за особистим зверненням відрядженої особи щодо проставлення такої відмітки; у разі відрядження з України до держав, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами; у разі відсутності наказу та відміток відповідно, до підпункту "а" цього пункту добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.

Дослідженням акту №315/24-13-1401/34178312 "Про результати виїзної планової перевірки Фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." від 20.03.2017 р. встановлено відсутність посилання на первинні документи, які стали підставою для встановлення факту та періоду перебування керівника ОСОБА_2 у діловій поїздці у період з 13.02.2016 р. по 20.02.2016 р. в Іспанію.

Необхідно зазначити, що підставою для відрядження за кордон являється наказ і (розпорядження) керівника підприємства (відповідно до п. 1 розділу III «Порядок і відрядження за кордон" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон " №59).

Експертом за наслідками дослідження витребуваних у позивача документів встановлено, що накази про відрядження керівника господарства з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. та накази про виконання обов'язків керівника господарства в період перебування керівника у відрядженні не видавалися; накази на призначення відповідального за касові операції, що діяли в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. не видавалися.

Згідно висновку експерта, підтвердити документально висновки акту податкового органу № 315/24-13-1401/34178312 від 20.03.2017 р. "Про результати виїзної планової перевірки фермерського господарства "ОСОБА_2В." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р." щодо порушення господарством п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 в результаті чого виявлено порушення встановленого ліміту каси в сумі 24269,78 грн не представляється за можливе.

Дослідженням матеріалів справи, а саме, закордонного паспорта ОСОБА_2, судом встановлено, що у період з 13.02.2016 р. по 20.02.2016 р. перебував за межами України, а саме у поїздці до Іспанії (а.с. 164-165).

Відповідно до прибутково касового ордеру №2 від 16.02.2016 р., керівник фермерського господарства «ОСОБА_2В.» згідно Договору про надання позики, надав позику фермерському господарстві «ОСОБА_2В.» у розмірі 26449,78 грн (Т. 5 а.с. 154).

Дослідженням видаткового касового ордеру №2 від 16.02.2016 р. встановлено, що на підставі платіжної (розрахунково-платіжної) відомості видано зарплату за січень 2016 р. у розмірі 26449,78 грн. Видатковий касовий ордер підписано керівником, головним бухгалтером та касиром.

Як встановлено із змісту документа «Каса за 16 лютого 2016 р.» аркуш №39 залишок у касі фермерського господарства «ОСОБА_2В.» на початок дня складала 0,00 грн, на підставі прибутково касового ордеру №2 ОСОБА_2 внесено у касу 26449,78 грн. На підставі видаткового касового ордеру №2 встановлено видано з каси зарплату за січень 2016 р. у розмірі 26449,78 грн. Разом за день 26449,78 грн, залишок на кінець дня 0,00 грн (у тому числі на зарплату) (а.с. Т. 5а.с. 156).

Відповідно до платіжної відомості №1 за січень 2016 р. від 16.02.2016 р., виплачено 26449,78 грн. Дослідженням вказаної відомості судом встановлено, що п`ятнадцять працівників фермерського господарства «ОСОБА_2В.» , в тому числі і ОСОБА_2, отримали заробітну плату, що підтверджується їхніми особистими підписами. Так, відповідно до вказаної відомості ОСОБА_2 отримав заробітну плату у розмірі 2576,00 грн.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що фермерським господарством «ОСОБА_2В.» здійснено виплату заробітної плати у розмірі 23873,78 грн (26449,78 грн - 2576,00 грн). Оскільки, керівник фермерського господарства «ОСОБА_2В.» перебував на час здійснення виплати за межами України, відповідно отримати заробітну плату не міг, тому залишок у касі станом на 16.02.2016 р. становив 2576,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем встановлено ліміт каси у розмірі 2180,00 грн, суд приходить до висновку, що сума понад ліміту каси становить 476,00 грн (2576,00 грн - 2180,00 грн).

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000101401 від 05.04.2017 р. в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн (23873,78 грн х 2) є протиправним та підлягає скасуванню, а в іншій частині - у розмірі 952,00 грн (476,00 грн х 2) відповідає вимогам закону, а тому в задоволенні цієї частини позовної вимоги суд відмовляє.

Стосовно позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000281300 від 06.04.2017 р. за формою "Р", яким визначено грошове зобов'язання з транспортного податку у сумі 25000,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та податкового повідомлення-рішення №0000291300 від 06.04.2017 р. за формою "ПС", яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн по транспортному податку, суд зазначає наступне.

Положенням п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.

Відповідно п.п. 267.2.1 п. 266.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.3.1 ПК України).

Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п. 267.6.1 ПК України).

Відповідно до п. 267.6.4 ст. 267 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Отже, юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн за кожен легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлює Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 (далі - Методика №66, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Методики №66 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики №66).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів (п. 11 Методики №66).

Пунктом 12 Методи №66 визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Відповідно до п. 13 Методики №66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики №66).

Отже, середньоринкава вартість автомобіля встановлюється за формулою із врахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

Перевіркою здійсненою ГУ ДФС у Чернівецькій області встановлено, що на балансі фермерського господарства «ОСОБА_2В.» знаходиться автомобіль « JЕЕР Grand Cherоkee» 2013 року випуску, вартість якого відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №Е1248074 від 02.04.2015 р. становила 1460000,00 грн. В порушення п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України, не подано декларації з транспортного податку за 2016 р. внаслідок чого відповідачем визначено грошове зобов'язання позивача з транспортного податку у сумі 25000,00 грн, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та застосовано до нього штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн.

З огляду на вищезазначене, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем транспортого податку за 2016 рік в сумі 25000,00 грн, за рахунок не включення транспортного засобу « JЕЕР Grand Cherоkee » 2013 року випуску.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.09.2018 р. з метою повного та всебічного розгляду справи витребувано з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України письмовий розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, об'єм двигуна 2987, 2013 року випуску, дизель, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 р., пробіг станом на 01.01.2016 р. - 50000 км; письмовий розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки JEEP, модель GRAND CHEROKEE, об'єм двигуна 2987, 2013 року випуску, дизель, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 р., пробіг станом на 07.09.2015 р. становить - 40000 км, станом на 26.11.2015 р. - 50000 км та станом на 09.03.2016 р. - 80000 км та відповідь та інформацію за результатами розгляду запиту Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 11.07.2017 р. № 1838/9/24-13-10-02.

На виконання вимог ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом 3805-04/35529-05 від 05.10.2017 р. повідомило, що згідно Інформації середньострокова вартість автомобіля JЕЕР Grand Cherоkee» до 1 року експлуатації незалежно від об'єму циліндрів двигуна, типу двигуна та типу коробки переключення передач становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля JЕЕР Grand Cherоkee» , 2013 року випуску незалежно від об'єму циліндрів двигуна, типу двигуна та типу коробки переключення передач становила, з ПДВ: з пробігом 50000 км - 733563,99 грн; з пробігом 80000 км - 692041,50 грн.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, пробіг автомобіля « JЕЕР Grand Cherоkee» 2013 року випуску, який перебуває на балансі фермерського господарства «ОСОБА_2В.» станом на 26.11.2015 р. - 50000 км та станом на 09.03.2016 р. - 80000 км.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не є платником транспортного податку.

Отже, з огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем при здійсненні нарахування транспортного податку та здійснення розрахунку штрафної санкції не враховано пробіг автомобіля автомобіля « JЕЕР Grand Cherоkee» 2013 року випуску, що призвело до невірного встановлення його вартості.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно визначено грошове зобов'язання позивача з транспортного податку у сумі 25000,00 грн та застосовано до нього штрафну (фінансову) санкцію у сумі 6250,00 грн та у сумі 170,00 грн. Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. ст. 74 та 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також враховуючи висновок судово-економічної експертизи, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень суд відхиляє, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати у розмірі 40934,15 грн, що складаються із судового збору у розмірі 17126,15 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.04.2017 р. №1883, від 03.05.2017 р. №1910 та витрат за проведення судової економічної експертизи в розмірі 23808,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2510 від 11.01.2018 р.

Оскільки, позов задоволено в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 40134,15 грн (40934,15 грн - 800,00 грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 263, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фермерського господарства "ОСОБА_2В." до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000081401 від 05.04.2017 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000091401 від 05.04.2017 р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000281300 від 06.04.2017 р.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000291300 від 06.04.2017 р.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000101401 від 05.04.2017 р. в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 47747,56 грн.

7. Стягнути на користь фермерського господарства "ОСОБА_2В." (с. Яблунівка, Заставнівського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 34178312) судові витрати в сумі 40134,15 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 39392513).

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повний текст рішення складено протягом десяти робочих днів 09.10.2018 р.

Судді В.К. Левицький