Ухвала

від 06.02.2023 по справі 757/13652/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/13652/21-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/80/2023 Доповідач - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

адвоката, яка діє в інтересах

власників майна ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційними скаргами адвоката, яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , адвоката, яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_13 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42019020000000134 від 29.07.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

17 березня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42019020000000134 від 29.07.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України, а саме на:

- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:1149; земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4349; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0508; квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4107; земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0358; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_15 (іпн. НОМЕР_1 );

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:09:224:0046; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:495:0021; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_2 );

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:495:0021; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_2 );

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку кадастровий номер 0510600000:07:008:008; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , які належать ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн. НОМЕР_3 );

- житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_10 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11 ; земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:101:0249; земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:101:0250; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , які належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (іпн. НОМЕР_4 ).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 18 березня 2021 року вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене у ньому майно. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчим суддею зазначено, що арешт на вказане майно накладається з метою збереження речових доказів, так як воно відповідає вимогам ч.1 ст.98 КПК України, а також з метою відшкодування шкоди (цивільний позов) та можливої спеціальної конфіскації.

На вказану ухвалу слідчого судді, адвокат, яка діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, через істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства України. Зазначає, що в ухвалі слідчого судді відсутні дані або посилання на обставини, які б вказували на доведеність прокурором існування обґрунтованої підозри, в тому числі і підозри щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також наявність потреб досудового розслідування щодо необхідності арешту майна вказаних осіб. Жодного доказу причетності ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 до розслідуваних кримінальних правопорушень в межах даного кримінального провадження, не має, не міститься таких доказів і у клопотанні прокурора, а також яким чином арештоване майно може бути доказом у кримінальному провадженні. Не враховано слідчим суддею і те, що арештоване майно було набуто ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ще задовго до подій, які розслідуються у кримінальному провадженні, і у даному випадку, воно не може бути майно набутим кримінально-протиправним шляхом, як це вказано у клопотанні прокурора. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладенні арешту на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вказані об`єкти.

В апеляційних скаргах, адвокат, яка діє в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_9 та ОСОБА_16 та постановити у цій частині нову ухвалу, якою у цій же частині відмовити у задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що арешт на майно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 накладено безпідставно, кримінальне провадження щодо них не здійснюється, статусу підозрюваної особи, ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_16 не набули, прокурором взагалі не доведено наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні. Право власності на арештоване майно, ОСОБА_9 і ОСОБА_16 набули задовго до подій, які розслідуються, тому яким чином це майно може бути набуто кримінально-протиправним шляхом та бути речовим доказом у кримінальному провадженні, не зрозуміло.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін, як законну та обґрунтовану;

- адвоката, яка діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , яка підтримала вимоги поданих апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , просила задовольнити їх у повному обсязі;

- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 18 березня 2021 року, оскаржена лише в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , колегія суддів, з огляду на приписи ст.404 КПК України, враховує відсутність правових підстав перегляду ухвали слідчого судді в іншій її частині.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019020000000134 від 29.07.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України.

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР становить інформація, що наприкінці грудня 2018 року, точна дата і час не встановлені, у ОСОБА_17 , який перебував в межах адміністративно-територіальних одиниць Вінницької, Київської областей, а також м. Києва, з корисливих мотивів виник умисел на вчинення низки тяжких злочинів з метою над швидкого особистого збагачення у спосіб, який суперечить нормам діючого законодавства України.

Відповідно до розробленого ним плану злочинних дій передбачалося створення благодійної організації, а саме Благодійний фонд «Зимородок», яка буде використовуватися членами організованої групи для вчинення шахрайських дій з фінансовими ресурсами та подальшої легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, директором такої організації ОСОБА_17 призначив свою дружину ОСОБА_18 , а ведення бухгалтерського обліку було покладено на ОСОБА_19 .

Таким чином, внаслідок протиправних дій до БО БФ «Зимородок» неправомірно застосованого пільгового режиму оподаткування, що відповідно до висновку експерта, спричинило матеріальну шкоду (збитки) - недоотримання належних доходів державою на суму 8 781 111,70 грн.

Також встановлено, що до даного правопорушення причетні ряд осіб, серед яких ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за яким, згідно відповідних Державних реєстрів, рахується чимала кількість об`єктів нерухомого майна, однак згідно відомостей із Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України не мали доходів на придбання навіть частини із того майна, яке на них зареєстроване, а в подальшому дане майно, відповідно до постанови слідчого від 26.08.2020 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

18 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на нерухоме майно, зокрема:

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:09:224:0046; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:495:0021; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_2 );

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:495:0021; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_2 );

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку кадастровий номер 0510600000:07:008:008; нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , які належать ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн. НОМЕР_3 );

- житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_10 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11 ; земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:101:0249; земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:101:0250; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , які належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (іпн. НОМЕР_4 ).

Разом з тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Законодавець чітко передбачив, що арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, на даній стадій кримінального провадження, можливий лише на майно підозрюваного або фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного.

Однак, як вбачається з наданих суду матеріалів, підозра у кримінальному провадженні №42019020000000134 від 29.07.2019 року, на час розгляду клопотання прокурора, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 не оголошена, тобто в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження існування у даному кримінальному провадженні підозрюваними вказаних осіб, на майно яких може бути накладено арешт.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором не доведені, а слідчим суддею не перевірені правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:09:224:0046, які належать ОСОБА_7 ; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , яка належать ОСОБА_9 ; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 , яка належать ОСОБА_10 , як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали справи не містять інформації щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Відомості про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, не доведено значення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що нерухоме майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:09:224:0046, які належать ОСОБА_7 ; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , яка належать ОСОБА_9 ; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 , яка належать ОСОБА_10 ,зберегло на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, колегія суддів з наданих апеляційному суду матеріалів провадження не вбачає.

Таким чином, клопотання не містить достатніх та допустимих, у розумінні ст.86 КПК України, доказів які б підтверджували причетність ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , до обставин, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, і жодних висновків компетентних органів щодо їх незаконної діяльності до клопотання не долучено.

Між тим, вказані у клопотанні об`єкти нерухомого майна, зокрема житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:09:224:0046, на законних підставах, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17.10.2013 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , були придбані ОСОБА_7 і цього ж дня зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно підпункту 1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали судового провадження не містять даних про те, що договори купівлі продажу, укладені 17.10.2013 року, визнані судом недійсними та що взагалі вони оскаржувалися до суду, а отже вказані договори є дійсним, а ОСОБА_7 вважаєтьсядобросовісним набувачем житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:09:224:0046.

Відомості про державну реєстрацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , яка належать ОСОБА_9 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.10.2004 року, відомості про державну реєстрацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 , яка належать ОСОБА_10 ,були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.03.2005 року.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності на інші речові права на нерухомі речі, підлягає державній реєстрації.

Тобто, право власності у набувача на таке майно виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 набула 15.10.2004 року, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , ОСОБА_10 набула 02.03.2005 року.

Таким чином, об`єкти нерухомого майна, на які було накладено арешт, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:09:224:0046, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , були набуті ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовго до вчинення подій, які є предметом кримінального провадження, а тому таке майно жодним чином не може бути набуте злочинним шляхом, як зазначено у клопотанні прокурора.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, а саме на: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:09:224:0046, які належать ОСОБА_7 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , яка належать ОСОБА_9 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , яка належать ОСОБА_10 , з метою збереження речових доказів, та з метою конфіскації майна, як виду покарання, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Окремо слід зазначити щодо клопотання прокурора в частині застосування арешту майна з метою спеціальної конфіскації.

Так, положенням ст.ст.96-1, 96-2 КК України передбачено випадки застосування спеціальної конфіскації майна, тобто у вказаній статті міститься перелік статтей кримінальних правопорушень, передбачених Особливою частиною цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження, а саме витягу з ЄРДР від 30.07.2019 року інформація про вчинення кримінальних правопорушень внесена за правовою кваліфікацією ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України, при цьому, вказані кримінальні правопорушення не інкримінуються особам на майно яких прокурор просив накласти арешт, тобто ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_22 .

Доводи апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо невірного застосування арешту майна до об`єктів нерухомості таких як: земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:63:495:0021; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_7 ; земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:63:495:0021; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_8 ; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку кадастровий номер 0510600000:07:008:008; нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_7 ; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_8 , які належать ОСОБА_9 ; житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_10 ; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_11 ; земельна ділянка кадастровий номер 0510100000:02:101:0249; земельна ділянка кадастровий номер 0510100000:02:101:0250; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_12 , які належать ОСОБА_10 , колегія суддів вважає непереконливими та необґрунтованими, оскільки з наявних в апеляційного суду матеріалів вбачається, що всі зазначені об`єкти нерухомого майна набуті останніми після грудня 2018 року - дати вчинення кримінальних правопорушень та 30.07.2019 року - дати внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому вказані обставини підлягають ретельній перевірці та прийнятті відповідного рішення.

При цьому слід зазначити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину. Лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставини, які вказують на необ`єктивність судового розгляду, апеляційні скарги адвоката, яка діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , адвоката, яка діє в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_13 , слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді необхідно скасувати в частині накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:09:224:0046, які належать ОСОБА_7 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , яка належать ОСОБА_9 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 , яка належать ОСОБА_10 та постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна. В іншій частині ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги адвоката, яка діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , адвоката, яка діє в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_13 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, №42019020000000134 від 29.07.2019 року, скасувати в частині накладення арешту на:

земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:09:224:0046, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_2 );

квартиру АДРЕСА_13 , яка належить ОСОБА_9 (іпн. НОМЕР_3 );

квартиру АДРЕСА_14 , яка належить ОСОБА_10 (іпн. НОМЕР_4 ).

Постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42019020000000134 від 29.07.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.366 КК України, а саме на:

земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:09:224:0046 та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_2 );

квартиру АДРЕСА_13 , яка належить ОСОБА_9 ОСОБА_9 (іпн. НОМЕР_3 );

квартиру АДРЕСА_14 , яка належить ОСОБА_10 (іпн. НОМЕР_4 ).

В іншій частині оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4