КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 липня 2021 року апеляційну скаргу представників власника майна ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_9 ,
представника ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , накладено арешт на майно, в тому числі, ОСОБА_5 , а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:1149;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4349;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0508;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4107;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0358;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Не погоджуючись з таким рішенням, представники власника майна ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:1149;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4349;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0508;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4107;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0358;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Постановити нову ухвалу, якою в цій частині відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку апеляційного оскарження апелянти зазначають, що 18 березня 2021 року слідчим суддею розглянуто клопотання без виклику власника майна ОСОБА_5 , копію ухвали їй не надіслано, а отримано 05 квітня 2021 року, апеляційну скаргу подано 08 квітня 2021 року.
Апелянти вважають оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначають, що 16 березня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу, подано в інтересах ОСОБА_5 та відновлено її конституційне право власності, шляхом скасування арешту з майна.
Однак, наступного дня, 17 березня 2021 року, прокурор ОСОБА_10 вдруге звертається з клопотанням про арешт майна, з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, яке задоволено слідчим суддею.
На думку апелянтів, відсутні об`єктивні дані, докази та відомості, які має довести прокурор та зобов`язаний встановити слідчий суддя для накладення арешту на відповідне майно.
Зокрема, відсутні дані або посилання на них, які б вказували на доведеність існування обґрунтованої підозри, наявність потреб досудового розслідування та наявність будь-якого завдання, яке може бути виконано в результаті арешту майна громадянки України ОСОБА_5 , що прямо забороняє слідчому судді застосувати захід забезпечення, про який просив прокурор.
Окрім того, прокурором не доведено обґрунтованих правових підстав для визнання майна ОСОБА_5 речовими доказами, оскільки доказів того, що об`єкти нерухомого майна були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або в тому числі були предметами, що були об`єктами кримінально протиправних дій, або є майном, набутим кримінально протиправним шляхом або отриманим юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення - не було надано слідчому судді.
Як стверджують апелянти, протягом 2018-2020 сукупний дохід ОСОБА_5 від підприємницької діяльності склав 22 568 263,10 грн., за які набуто у власність об`єкти нерухомого майна, а саме земельні ділянки та садовий будинок, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді.
Оскільки вказана ухвала слідчого судді оскаржена, в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_5 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, з огляду на положення абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30 липня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42019020000000134, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідування встановлено створення членами організованої групи осіб БО БФ «Зимородок»(ЄДРПОУ 42792259), яка згідно свого статуту є неприбутковою організацією за законодавством України і не має на меті одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб,а також серед працівників Фонду. Однак всупереч цілям та меті діяльності визначеному в статуті службові особи БО БФ «Зимородок», а також інші особи які фактично здійснювали контроль за діяльністю вказаного Фонду, використовували його з метою легалізації коштів отриманих в результаті попередньо вчинених кримінальних правопорушень, тобто використовували для легалізації коштів, а також надавали неправдиву інформацію органам Державної влади з метою отримання пільг щодо податків.
17 березня 2021 року заступник начальника відділу Офісу Генерального прокурор ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, в тому числі, ОСОБА_5 , а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:1149;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4349;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0508;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4107;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0358;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів не погоджується з рішенням слідчого судді, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
В кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, конфіскації майна та відшкодування шкоди , завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як убачається, із наданих слідчим до клопотання матеріалів, а саме з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження здійснюється за ознакамикримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту наоб`єкти нерухомості, які належать ОСОБА_5 з метою збереження речових доказів прокурорповинен був навести об`єктивні дані, які б підтверджували, щотакемайно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Протежодних об`єктивних даних матеріали клопотання не містять.
Зокремане доведено, що вказані об`єкти нерухомості набуті кримінально протиправним шляхом, оскільки в клопотанні не міститься жодних доказів зв`язку між ОСОБА_5 та особами, яким повідомлено про підозру в рамках даного кримінального провадження, юридичними та фізичними особами-підприємцями щодо яких здійснюється досудове розслідування.
Посилаючись на необхідність накладення арешту на нерухоме майноз метою збереження речових доказів, слідчий суддя також не пересвідчився в наявності достатніх доказів, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 причетнадовчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367,ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України.
Окрім того, слідчим суддею не враховано, що об`єкти нерухомості набуті у власність ОСОБА_5 у 2011 році, тобто задовго до обставин, які розслідуються в даному кримінальному провадженні, що вказує на невиправданість такого ступеня втручання у права і свободи ОСОБА_5 .
Також, необхідно зазначити, що на момент звернення з відповідним клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020000000000888 жодній особі, у тому числі ОСОБА_5 не повідомлено про підозру. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою конфіскації майна, як виду покарання, та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що не враховано слідчим суддею при постановленні ухвали.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що ні прокурором в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171,173 КПК України, не оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінальногопровадження.
Відповідно до вимогст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено необхідність у накладенні арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_5 , що не враховано слідчим суддею при постановленні рішення.
Долучена у суді апеляційної інстанції підозра, яку вручено ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 209 КПК України, не може бути прийнята до уваги, оскільки на час звернення прокурора із клопотанням ОСОБА_5 підозри не вручено, а отже слідчий суддя не вправі був накласти арешт з метою конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту та необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представників власника майна ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_5 як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням даного кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представників власника майна ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року, в частині задоволення клопотання заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та накладення арешту на майно, ОСОБА_5 , а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:1149;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4349;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0508;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4107;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0358;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 в частині накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:1149;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4349;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0508;
- квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:4107;
- земельну ділянку кадастровий номер 3220881300:04:001:0358;
житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/13652/21-К Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11сс/824/2721/2021 Доповідач ОСОБА_11
Категорія ст.170 КПК України
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.07.2021 |
Оприлюднено | 31.01.2023 |
Номер документу | 98746659 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Юрдига Ольга Степанівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні