Ухвала

від 21.02.2023 по справі 681/194/23

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/194/23

УХВАЛА

"21" лютого 2023 р.

Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горщар А.Г.

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сімейко Артур Миколайович до дочірнього підприємства «Агротерра Інвестмент», товариства з обмеженою відповідальністю «Агротерра Інвестмент», треті особи ОСОБА_2 , Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати припиненими трудові відносини його як директора дочірнього підприємства «Агротерра Інвестмент» (далі Підприємство), виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про нього як керівника Підприємства, відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Позов мотивований тим, що позивач являється директором зазначеного Підприємства, та в даний час має намір звільнитись з посади за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, про що ним на адресу одноособового засновника підприємства ОСОБА_2 , а також до загальних зборів Підприємства подані відповідні заяви, про те такі не розглядаються, що унеможливлює його звільнення з роботи, а тому він звернувся до суду.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зістаттею 124 Конституції Україниюрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2статті 15 ЦПК Україниу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства УкраїниабоГПК Українивіднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України.

Можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, а також у ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі №911/719/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 по справі №145/166/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 19, п. 1 ч. 1 ст.186, ст.ст. 258, 260, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сімейко Артур Миколайович, до дочірнього підприємства «Агротерра Інвестмент», товариства з обмеженою відповідальністю «Агротерра Інвестмент», треті особи ОСОБА_2 , Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин.

Роз`яснити позивачу його права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.Г.Горщар