Рішення

від 20.02.2023 по справі 708/1056/22

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/1056/22

Номер провадження № 2/708/29/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участю секретаря с/з Омельченко Ю.М

позивача ОСОБА_1

відповідача Козлова І.В та його представника адвоката Кушнір А.С

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чигирин Черкаської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Боровичка" Сагунівської ОТГ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідвача Сагунівська ОТГ в особі Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

19.12.2022 року позивачка звернулася до Чигиринського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що вона працювала на посаді бухгалтера з 02 липня 2014 року до 10 січня 2022 року. Звільнившись 10 січня 2022 року за згодою сторін, на підставі п.1ст 36 КЗпП України, наказ №1 від 10.01.2022 року, вона не отримала при звільненні компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за відпрацьований період з 01 серпня 2017 року до 31 липня 2018 року і з 01 серпня 2018 року до 01 листопада 2018 року, за шість днів, а також компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку, як матір двох дітей, за 2019-2021 роки по десять днів за кожний рік, в загальній сумі 15406,99 грн. Просила також, в силу вимог ст. 237-1 КЗпП України, про стягнення з відповідача на її користь 08 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із моральними переживаннями з приводу порушення її законних прав та втратою нормальних життєвих зв`язків. Уточнивши позовні вимоги, також просила про стягнення 122575,01 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Після декількох уточнень предмету позову, станом на день постановки судового рішення в справі, а саме на 20.02.2023 року, просила стягнути з відповідача: 2609,88 грн компенсації при звільненні за невикористану щорічну основну відпустку (шість днів) за відпрацьований період; 13049,40 грн компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за 2019-2021 роки; 08 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 126064,69 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала заявлені вимоги. Підтвердила, що отримала відзив відповідача на позовну заяву з додатками, в тому числі й копії наказів про відпустку із її власноручними підписами. Погодилася з кількістю відгуляних нею днів відпусток за 2017-2018 рік. Не змогла пояснити, яким чином в неї накопичилися шість днів відпустки за відпрацьований період. Доказів та документів на підтвердження існування невикористаних днів відпустки суду не надала. При розрахунку компенсації за невикористані відпустки посилалася на Порядок №100, затверджений Постановою КМУ. Вважає, що підприємство з нею вчасно не розрахувалося, а тому їй завдано моральну шкоду.

Щодо компенсації невикористаної соціальної відпустки, як матір`ю двох дітей, зазначила, що дійсно звернулася до підприємства із довідками про невикористання батьком дітей соціальних відпусток у листопада 2022 року, вже після звільнення з роботи та працевлаштування в серпні 2022 року на нове місце роботи до Черкаського Европейського університету на посаду головного бухгалтера. Просила не застосовувати позовну давність, позаяк вважає, що саме роботодавець повинен був самостійно, згідно вимог ст. 19 Закону України «Про відпустки», нарахувати їй при звільненні компенсацію невикористаної соціальної відпустки на двох дітей за три роки, з 19-20-21 роки.

Відповідач та його представник заперечували проти позовних вимог, надавши відзив з додатками, згідно якого підприємство боргів перед позивачкою не мало на день звільнення та натепер також немає.

Надану суду 17.01.2023 року довідку про нібито наявність заборгованості (ас28), просили не брати до уваги ( як помилкову), позаяк вона надана без врахування усіх наказів підприємства про відпустки ОСОБА_1 . До вимог позивачки про надання компенсації невикористаної соціальної відпустки на двох дітей просили застосувати позовну давність, з огляду на звернення позивачки до адміністрації підприємства вже після спливу майже десяти місяців після звільнення з посади та ненадання підтверджуючих документів про невикористання такої відпустки батьком дітей за місцем роботи останнього, які (довідки) надійшли від позивачки в листопаді 2022 року й датовані також листопадом того ж року.

В задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди та коштів за затримку розрахунку при звільнення просили відмовити з огляду на відсутність заборгованості підприємства перед позивачкою та не порушення її законних прав.

Представником третьої особи суду надано заяву про розгляд справи за відсутності її представника, в задоволенні позову просили відмовити. В письмових поясненнях на адресу суду третя особа посилається на Статут, згідно якогоКомунальне підприємство "Боровичка" Сагунівської ОТГ є юридичною особою й самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями. Підприємство боргів перед позивачкою немає. На підтвердження надано також висновок внутрішнього аудиту.

Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами письмові докази та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до змісту ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Також, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно приписів ст 81 ЦПК України Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стаття 82 ЦПК України. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, і не оспорюється сторонами, що вони перебували в трудових правовідносинах, як найманий працівник та роботодавець.

Позивачка, - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в

с. Топилівка Чигиринського району Черкаської області, громадянка України, іденкод НОМЕР_1 (ас 5-6т1), працювала у відповідача на посаді бухгалтера з 02 липня 2014 року до 10 січня 2022 року. Звільнилася за згодою сторін, на підставі п.1ст 36 КЗпП України, наказ №1 від 10.01.2022 року, що збігається із даними трудової книжки (ас 8, 26т1). Перед звільненням перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

З 20.11.2010 року позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 (ас НОМЕР_2 ) та має двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ас 9т1) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ас 10т1).

Роботодавець,-Комунальне підприємство "Боровичка" Сагунівської ОТГ, засновником якого є Сагунівська сільська рада і в трудових відносинах з яким перебувала найманий працівник ОСОБА_1 , згідно даних Статуту є юридичною особою, самостійно здійснює свою діяльність та відповідає за своїми зобов`язаннями ( ас 90-103т1).

З пояснень позивачки встановлено, що з серпня 2022 року вона на постійній основі працевлаштована на посаді головного бухгалтера в Черкаський Европейський університет м. Черкаси.

Заява ОСОБА_1 на адресу КП «Боровичка» з вимогою виплати компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як матері двох дітей віком до 15 років, датована 13.11.2022 року (ас12т1), та дві довідки про невикористання такої відпусти за 2019-2020 роки, за місцем роботи батька дітей від 28.11.2022 року від ПП «Боцман»

(ас 13т1) та за 2020-2021 роки, за місцем роботи батька дітей від 25.11.2022 року від ФОП ОСОБА_5 (ас 14т1), отримана відповідачем тоді ж.

З письмових пояснень представника третьої особи на адресу суду з додатками ( ас 44-65т1) встановлено, що відповідачка повністю використала дні відпусток за період перебування в трудових відносинах ( в тому числі й в спірний період за 17-18 роки) і підприємство заборгованості перед позивачкою немає, що збігається із Актом проведення внутрішнього аудиту КП «Боровичка» від 10.10.2019 року ( ас 66-88т1) та змістом Відзиву представника відповідача по суті позовних вимог з додатками ( ас 112-144т1) про відсутність будь якого боргу підприємства перед позивачкою. Оригінали документів досліджені судом в судовому засіданні та не спростовані позивачкою.

Щодо вимог позивачки про компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за відпрацьований період з 01 серпня 2017 року до 31 липня 2018 року і з 01 серпня 2018 року до 01 листопада 2018 року, за шість днів, в сумі 2609,88 грн , суд враховує, що нею не надано належних, допустимих та достатніх доказів наявності саме шести днів невикористаної відпустки.

Натомість надані відповідачем документи та досліджені судом їх оригінали, а саме накази про відпустки із власноручними підписами позивачки наявно свідчать про повне використання останньою відпусток за спірний період. Вони не спростовані обізнаною позивачкою та навпаки збігаються із висновками Акту внутрішнього аудиту, який також не спростований відповідачкою.

Тим самим, позивачкою не доведено наявність заборгованості (днів невикористаної відпустки, яка підлягає компенсації) підприємства перед нею на момент звільнення, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні її позовних вимог через недоведеність.

Щодо вимог позивачки про відшкодування їй компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як матері двох дітей, за 2019-2021 роки, по десять днів за кожний рік, в загальній сумі 15406,99 грн. суд виходить із наступного.

Згідно приписів ст. 19 Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи .

Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

{Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2128-IV від 22.10.2004, № 1343-VI від 19.05.2009, № 1959-VI від 10.03.2010, № 120-VIII від 15.01.2015 - зміна набирає чинності з 01.01.2015, № 1401-IX від 15.04.2021}

А Законом України від 15.04.2021 року було внесено зміни у частину першу статті 19 вищенаведеного Закону «Про відпустки» слова "Жінці, яка працює і має" замінити словами "Одному з батьків, які мають".Закон набрав чинності та підлягає застосуванню з травня 2021 року.

Враховучи наведені приписи Законодавства та встановлені судом обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 , як матір двох дітей, в період 2019-2020 років, не працювала, а перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Отже вона не могла перебувати в довох відпустках одночасно, і до змін в законодавстві за Законом претендувати на зазначений вид соціальної відпустки, а тому її вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах Закону і слід відмовити в їх задоволенні.

За 2021 рік, після законодавчих змін, позивачка теоретично могла набути такого права, надавши відповідні документи (довідки про невикористання такої відпустки другим з батьків) роботодавцеві, проте не зробила цього при звільненні, станом на 10.01.2022 року, що визнано сторонами.

Заява позивачки з такою вимогою надійшла від неї після спливу тривалого часу після звільнення, а саме в листопаді 2022 року, в тому числі й довідки про невикористання соціальної відпустки її чоловіком за місцем роботи останнього, датовані також кінцем листопада 2022 року. Тим самим, позивачка пропустила строки звернення до суду за вирішенням трудового спору в цій частині вимог.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З урахуванням заяви сторони про застосування строку позовної давності ( ас 115т1) слід відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як матері двох дітей, за 2021 рік саме з підстав пропуску нею строку звернення до суду.

З урахуванням наведених мотивів, загалом вимога позивачка щодо стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як матері двох дітей, по десять днів за кожний 19-21 рік, в загальній сумі 15406,99 грн. не підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання позивачки на роз`яснення Міністерства соціальної політики України з цього питання з огляду на встановлені судом обставини справи, які не є тотожніми із встановленими судом та приорітетність Закону перед підзаконними нормативними актами Кабінету Міністрів, які не можуть їм протирічити.

Згідно вимог ст. 237-1 КЗаП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки наявності заборгованості підприємства перед позивачкою на момент її звільнення останньою не доведено, і судом не встановлено, тим самим не встановлено і порушень законних прав позивачки роботодавцем, а стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідними від наявності такої заборгованості, затримки

розрахування із робітником або іншого порушення законних прав робітника, з цих самих підстав слід відмовити і в задоволенні вимог позивачки в частині стягнення 08 тис. грн. моральної шкоди та 126064,69 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, позаяк сторону позивача за законом звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, а в задоволенні позву відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст.43 Конституції України, ст 36,116-117, 233,237-1 КЗпП України, абзацом 1 пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, ст. 4, 10, 76, 81-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Боровичка" Сагунівської ОТГ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідвача Сагунівська ОТГ в особі Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів до 27.02.2023року.

Суддя Є.М. Акулов