Постанова

від 24.01.2023 по справі 910/20358/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. Справа№ 910/20358/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.01.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 (суддя Баранов Д.О., повний текст рішення складено 01.08.2022)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бі Енд Ейч"

до Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича

про стягнення 361 332, 23 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Бі Енд Ейч» з позовом до Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 361 332, 23 грн, які складаються із суми основного боргу - 302 876, 50 грн, 3 % річних - 15 985,80 грн та інфляційних втрат - 42 469, 93 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач не виконав роботи у повному обсязі та у строк, передбачений договором (з простороченням більше ніж у 2 роки), у свою чергу, роботи, що виконані, не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим, позивач повідомив відповідача про відмову від договору, відповідно правовідносини сторін припинені з 05.02.2020. Внаслідок відмови позивача від договору, у зв`язку з порушеннями, допущеними відповідачем та з огляду на втрату інтересу до виконання та непридатністю результатів робіт до використання, ПрАТ «Бі Енд Ейч» зазначає, що має право на повернення сплаченого за договором авансу, однак оскільки на вимогу позивача кошти, сплачені в якості передоплати за договором, відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 позов Приватного акціонерного товариства «Бі Енд Ейч» - задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на користь Приватного акціонерного товариства «Бі Енд Ейч» основний борг в сумі 302 876 грн 50 коп., 3% річних в сумі 15 985 грн 80 коп., інфляційні втрати в сумі 42 469 грн 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 419 грн 98 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на створення дизайн-проекту № 351017 від 23.10.2017 та відповідно його припинення з 05.02.2020, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 302 876, 50 грн, що були сплачені, як передоплата, а також 3 % річних в сумі 15 985, 80 грн та інфляційні втрати в сумі 42 469, 93 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Махно Олександр Михайлович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Приватному акціонерному товариству «Бі Енд Ейч» у задоволенні його позову до Фізичної особи-підприємця Махна Олександра Михайловича про стягнення грошових коштів у розмірі 361 332,23 грн.

Скаржник вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення суду неповно з`ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи; судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом не враховано, що строк початку виконання відповідачем робіт за договором не настав;

- судом неправильно встановлено, що підставою для розірвання договору є тривале прострочення договірних зобов`язань з боку відповідача, оскільки розірвання договору відбулось за ініціативою позивача з підстав, які не пов`язані з його порушенням;

- судом не з`ясовано обставин щодо порядку та форми передачі робіт за договором.

24.08.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/20358/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 29.08.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/20358/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

05.09.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №910/20358/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 та призначено до розгляду на 05.10.2022.

22.09.2022 до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства «Бі Енд Ейч» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне:

- відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що запропоновані результати робіт не відповідають умовам договору, а надані відповідачем докази лише підтверджують вчинення ним дій, спрямованих на виконання робіт, проте не підтверджують створення відповідачем обумовленого договором результату роботи;

- відповідачем не доведено вжиття необхідних заходів для недопущення правопорушення.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2917/22 від 26.09.2022, відповідно до рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 22.11.2022.

У судовому засіданні 22.11.2022 оголошено перерву до 24.01.2023.

В судове засідання 24.01.2023 з`явились представники позивача та представник відповідача.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.10.2017 між Приватним акціонерним товариством «Бі Енд Ейч» (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Махно Олександром Михайловичем (далі - виконавець) був укладений договір на створення дизайн-проекту № 351017 за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання розробити дизайн-проект приміщень площею: 457 кв.м (четвертий поверх), за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити результат виконаних робіт.

За умовами п. 2.1. договору, виконавець приступає до виконання робіт з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в п. 3.6.1. договору та надання виконавцю вихідних даних, передбачених п. 4.7.1. договору.

Згідно з п. 2.2. договору, строк виконання дизайн-проекту становить 50 робочих днів з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в пп. 3.6.1. договору, та надання виконавцю вихідних даних, передбачених пп. 4.7.1. цього договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що за згодою сторін строк виконання робіт, визначений пунктом 2.2. цього договору, може бути продовжений на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до пп. 3.6.1. договору передоплата 50% вартості (ціни) робіт визначених в п. 3.3. договору, сплачується замовником протягом 1 (одного) банківського дня з моменту (дати) підписання цього договору.

Остаточний розрахунок 50% вартості (ціни) робіт, визначеної відповідно до п. 3.3. договору, сплачується замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту прийняття замовником дизайн-проекту та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (пп. 3.6.2. договору).

В пункті 3.3. договору сторони погодили, що загальна вартість (ціна) робіт, передбачених договором, становить грошову суму в гривнях, еквівалентну 22 850 (двадцятьом двом тисячам восьмистам п`ятдесятьом) доларам США, що на момент укладення договору становило 605 753 (шістсот п`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні, за офіційним курсом за курсом УМВБ на дату підписання договору (26,51 грн. за 1 долар США).

Згідно з п. 3.1. розрахунок за цим договором проводиться в гривнях готівковими коштами в касу виконавця або безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця.

Виконавець зобов`язаний у встановлений договором строк виконати і передати замовнику дизайн-проект, розроблений на основі додатка № 1 до цього договору.

Відповідно до додатку №1 від 23.10.2017 до договору №351017 виконавець і замовник погодили наступний зміст робіт виконуваних при розробці дизайн-проекту приміщення: 01) Створення плану приміщення; 02) Візуалізація інтер`єру; 03) Обмірне креслення з прив`язкою до інженерних комунікацій; 04) Рішення по стилю й кольору; 05) Плани монтажних робіт; 06) План розташування меблів; 07) План підлог із викладкою матеріалів; 08) Схема підлог; 09) План стель; 10) Вузли конструкції стель; 11)Схема освітлення з прив`язками; 12) Схема розміщення освітлення, розподілу ліній по вимикачах; 13) Плани розеток; 14) Схема дверних прорізів; 15) Схема систем кондиціювання; 16) План розташування сантехнічного обладнання; 17) Розгортки ванних кімнат із матеріалами; 18) Розгортки стін із прорахунками матеріалів і детальні розрізи декоративних ділянок; 19) Специфікація на меблі; 20) Специфікація на електрообладнання; 21) Специфікація світильників

Позивачем здійснено передоплату послуг відповідача у розмірі 302 876, 50 грн за рахунком від 24.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 2356 від 25.10.2017.

Пунктом 4.7.1. договору встановлено, що замовник зобов`язується передати виконавцю до початку робіт по акту прийому-передачі вихідних даних необхідну технічну інформацію і документацію, а саме: план приміщення.

Позивач стверджує, що на виконання вимог пп. 4.7.1. договору, відповідачу були надані вихідні дані, необхідні для початку виконання робіт - план приміщення на момент здійснення передоплати (станом на 25.10.2017).

Також позивач зазначає, що оскільки ним було здійснено необхідну передоплату 25.10.2017, і на дату укладення договору у відповідача були наявні вихідні дані, строк виконання дизайн-проекту тривав до 05.01.2018 включно, однак станом на 06.01.2018 дизайн-проект виконаний не був, що свідчить про порушення відповідачем умов договору.

У подальшому листом № 24 від 05.02.2020 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору у зв`язку з тривалим простроченням останнім виконання договірних зобов`язань.

У відповідь листом № 4 від 25.02.2020 відповідач підтвердив здійснення позивачем передоплати в розмірі 302 876, 50 грн відповідно до умов договору та вчинив дії, спрямовані на передання виконаних ним робіт.

При цьому, дії відповідача щодо передання виконаних ним робіт не відповідали умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки не було дотримано порядку передачі результатів робіт, адже, згідно з п. 5.1. договору, виконавець повинен був передати замовнику дизайн-проект в одному примірнику і акт прийому-передачі виконаних робіт у двох примірниках, підписані виконавцем.

Направлення позивачу посилання на файлообмінник та синхронізатор файлів від компанії Dropbox Inc. є неналежним способом передачі робіт, що позбавляє позивача можливості комплексно оцінити переданий результат і супроводжується технічними складнощами. Також направлені відповідачем відомості не дають змоги встановити повноту обсягу виконання робіт, оскільки, не передбачають чіткого розподілу матеріалу за пунктами, як це визначено в додатку № 1 до договору.

Судом першої інстанції було досліджено надані відповідачем на цифровому носії результати виконаних робіт та встановлено, що відповідачем не було виконано повний обсяг робіт. Запропоновані відповідачем матеріали не містять (принаймні): планів монтажних робіт (п. 05), плану підлог з викладкою матеріалів (п. 07), схеми підлог (п. 08), плану стель (п. 09), вузлів конструкції стель (п. 10) та інших необхідних узгоджених сторонами частин змісту робіт.

Відповідачем порушено вимоги договору щодо строків виконання робіт, а саме, надіслано позивачу лист з посиланням на файлообмінник та синхронізатор файлів від компанії Dropbox Inc. 25.02.2020, в той час, як строк виконання робіт тривав до 05.01.2018.

Отже, навіть за умови належного передання повного обсягу робіт, таке передання відбулося б з простроченням у більш ніж два роки.

Отримавши лист відповідача № 4 від 25.02.2020, позивач протягом трьох робочих днів листом № 08/03 від 06.03.2020 повідомив відповідача про відмову від прийняття робіт та підписання направленого ним акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000004. Також повторно повідомив про порушення відповідачем істотних умов договору, спричинене неотриманням позивачем дизайн-проекту в обсязі, передбаченому у додатку № 1 до договору, у строки, визначені договором.

У подальшому, 28.10.2021 позивач отримав висновок експерта № 369/10-2021 від 26.10.2021 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження.

На дослідження експерту було надано копію договору з додатком; копію охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32, з додатками; посилання на файлообмінник та синхронізатор файлів від компанії Dropbox Inc.

На вирішення експертизи було поставлено, зокрема, питання: чи відповідає діючому законодавству України розроблений ФОП Махно О.М. на виконання договору № 351017 на створення дизайн проекту від 23.10.2017 року дизайн-проект приміщень площею: 457 м2 (четвертий поверх), за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32?

За результатами дослідження експертом було зроблено такий висновок (пункт 2 заключної частини висновку): «В розробленому дизайн-проекті на вбудовані приміщення площею 457,0 кв.м (четвертий поверх) будівлі за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 32 розробленому згідно умов договору від 23.10.2017 № 351017 передбачена зміна екстер`єру фасаду, а також реконструкція даху та четвертого поверху, що порушує вимоги чинного законодавства та нормативної бази України, а саме: ст. 22, п. 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; п. 4.10 ДЕН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування»; п. 2.4 «Порядок утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва».»

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок відмови позивача від договору, у зв`язку з порушеннями, допущеними відповідачем та з огляду на втрату інтересу до виконання та непридатністю результатів робіт до використання, ПрАТ «Бі Енд Ейч» зазначає, що має право на повернення сплаченого за договором авансу, однак оскільки на вимогу позивача кошти, сплачені в якості передоплати за договором, відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи учасників справи, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договору № 351017 від 23.10.2017 за своєю правовою природою є договором підряду.

Приписами ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено судом вище, позивачем на виконання обумовлених договірних зобов`язань було здійснено попередню оплату послуг відповідача у розмірі 302 876, 50 грн, за рахунком від 24.10.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 2356 від 25.10.2017. Водночас, відповідачем вказане не спростовується та не заперечується.

Як вбачається з договору, єдиним документом, який мав бути наданий виконавцю, був план приміщення (пункт 4.7.1. договору).

Листом № 4 від 25.02.2020 відповідач фактично підтвердив отримання від позивача вихідних даних, необхідних для розробки дизайн-проекту.

При цьому, факт початку виконання відповідачем робіт також підтверджує отримання вихідних даних.

Разом з цим, запропонування відповідачем (виконавцем) результатів робіт свідчить про використання плану приміщення під час вчинення дій, спрямованих на виконання умов договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, у разі необхідності при виконанні робіт виконавець має право звернутися до замовника для уточнення переліку необхідної йому документації та інформації.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів звернення до позивача протягом дії договору із запитами про надання йому додаткових даних (інформації), необхідної для виконання робіт.

Відтак, наведене вище спростовує твердження відповідача щодо неотримання ним вихідних даних, а саме, плану приміщень.

У той же час, відповідач не зазначає, яких саме відомостей йому не вистачало для належного виконання робіт в повному обсязі та у визначені договором строки.

Отже, оскільки позивачем було здійснено необхідну попередню оплату і у відповідача були наявні вихідні дані та він приступив до виконання робіт, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк виконання дизайн проекту у відповідності до п. 2.2. договору, тривав до 05.01.2018.

Згідно ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Натомість, судова колегія наголошує, що доказів, які б свідчили про виконання виконавцем робіт у передбачений договором строк в матеріалах справи не міститься, як і відсутні докази, які б свідчили про неможливість виконання таких робіт у зв`язку з відсутністю вихідних даних чи інших даних/документів, необхідних для виконання робіт у визначений в п. 2.2. договору строк.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст. 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Згідно п. 2.2. договору, строк виконання дизайн-проекту становить 50 робочих днів з моменту (дати) оплати грошової суми, зазначеної в пп. 3.6.1. договору, та надання виконавцю вихідних даних, передбачених пп. 4.7.1. цього договору.

У свою чергу, п. 2.4. договору передбачено, що за згодою сторін строк виконання робіт, визначений пунктом 2.2. цього договору, може бути продовжений на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Суд враховує, що строк виконання робіт сторонами не продовжувався.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач скориставшись передбаченим законодавством правом, звернувся до відповідача з листом № 24 від 05.02.2020 про розірвання договору на створення дизайн-проекту № 351017 від 23.10.2017 з 05.02.2020 шляхом односторонньої відмови від нього на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України (т. 1, а.с. 26) та просив протягом 20 днів з дати отримання листа повернути сплачену ПрАТ «Бі Енд Ейч» передоплату, що була перерахована на рахунок ФОП Махно О.М. згідно платіжного доручення № 2356 від 25.10.2017 на банківські реквізити позивача.

Відтак, договір на створення дизайн-проекту № 351017 від 23.10.2017 є припиненим 05.02.2020, та відповідно у відповідача виник обов`язок, протягом 20 днів з дати отримання листа повернути позивачу сплачену ним попередню оплату.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про повернення відповідачем оплати у визначений в листі позивача № 24 (дата його отримання 06.02.2020 - зазначена відповідачем в листі № 4 від 25.02.2020) строк - до 26.02.2020 включно.

Отже, з 27.02.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за договором № 351017 від 23.10.2017 в сумі 302 876, 50 грн.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що стосовно листа відповідача № 4 від 25.02.2020 на підставі якого, зокрема, були вчинені дії, спрямовані на передання виконаних ним робіт, як було встановлено судом вище, такі дії відповідача не відповідали умовам договору та вимогам чинного законодавства, адже, останнім не було дотримано порядку передачі результатів робіт, як це передбачено п. 5.1. договору а також обсягу виконаних робіт встановлених відповідно до додатку №1 від 23.10.2017 до договору №351017.

В даному контексті, виходячи з аналізу умов договору, суд зазначає, що направлення позивачу посилання на файлообмінник та синхронізатор файлів від компанії Dropbox Inc є неналежним способом передачі робіт.

Також, відповідачем не доведено суду вірогідними засобами доказування обсяги та суму виконаних робіт, а судом у свою чергу із наданих відповідачем доказів не вбачається за можливе такі дані встановити.

Виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки договір на створення дизайн-проекту № 351017 від 23.10.2017 є припиненим з 05.02.2020, то кошти у розмірі 302 876, 50 грн, що були сплачені, як аванс підлягають поверненню, як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Судова колегія зазначає, що докази, які скаржник просить суд дослідити та оцінити, а саме - договір №351017 від 23.10.2017 (т.1, а.с. 15-22), лист №24 від 05.02.2020 (т. 1, а.с. 26), лист №4 від 25.02.2020 (т.1, а.с. 27), акт №ОУ-0000004 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 06.02.2022 (т. 1, а.с. 230) - було досліджено судом в сукупності з іншими доказами з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, вказані докази не спростовують наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для повернення сплаченого позивачем авансу з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Щодо заявлених позивачем 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд першої інстанції, перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 15 985, 80 грн та інфляційних втрат в сумі 42 469, 93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказане сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюється.

Також суд першої зауважив, що оскільки договір № 351017 від 23.10.2017 є припиненим саме з 05.02.2020, то з наступного дня, тобто, з 06.02.2020 відповідно й починається перебіг трирічного строку на звернення позивача до суду з даним позовом, а тому позивачем було подано позов в межах визначеного ст. 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності, що також сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Махно Олександра Михайловича - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/20358/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/20358/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко