Рішення

від 16.02.2023 по справі 920/1171/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2023м. СумиСправа № 920/1171/21 (920/532/22)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1171/21(920/532/22)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Фадєєва Олександра Павловича

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні першого відповідача: ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 )

про визнання недійсними правочинів боржника та витребування майна з чужого незаконного володіння,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) Фадєєв О.П.;

першого відповідача: не з`явився;

другого відповідача: ОСОБА_4 ;

третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом від 27.07.2022, в якому просить суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за №987, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 );

2) визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень №269 від 20.04.2021, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) та фізичною особою - підприємцем Грішиною Тетяною Віталіївною ( АДРЕСА_4 ).

3) витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) нежитлові приміщення, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1417373059101.

4) стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 27.07.2022 (вх. №1685 від 02.08.2022) та клопотання (в порядку ст. 90 ГПК України) від 27.07.2022 (вх. №3351 від 02.08.2022).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 справу призначено судді Резніченко О.Ю.

Ухвалою від 03.08.2022 Господарський суд Сумської області матеріали позовної заяви від 27.07.2022 (вх. №1684 від 02.08.2022) - справа №920/532/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання в особі ліквідатора - Арбітражного керуючого Фадєєва Олександра Павловича до відповідачів: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів боржника та витребування майна з чужого незаконного володіння, разом з заявою про забезпечення позову від 27.07.2022 (вх. №1685 від 02.08.2022) та клопотанням (в порядку ст. 90 ГПК України) від 27.07.2022 (вх. №3351 від 02.08.2022) передав до Господарського суду Сумської області для розгляду в межах справи № 920/1171/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання.

Ухвалою від 08.08.2022 суд постановив прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання в особі ліквідатора - Арбітражного керуючого Фадєєва Олександра Павловича до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1171/21 про банкрутство ТОВ Сумська компанія насосного обладнання; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні першого відповідача, ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ); здійснювати розгляд справи № 920/1171/21 (920/532/22) у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 06.09.2022.

19.08.2022 другий відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень загальною площею 558,4 кв.м, що складається з головного корпусу літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_6 відмовити, оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, не знала та не могла знати про можливі ризики оспорювання набуття права власності, покладалася на чинний публічний порядок переходу права власності, посилаючись на практику вищих інстанцій.

19.08.2022 другий відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів (однотипної групи документів), в якому просить суд витребувати у приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анни Вікторівни належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Сумського МНО Онопрієнко А.В. за № 987, що був укладений між ТОВ СКНО та ОСОБА_1 , у тому числі: рішення зборів учасників ТОВ СКНО про продаж майна; довіреність від 16.04.2021, видану ТОВ СКНО на ім`я ОСОБА_3 ; інші документи, на підставі яких видано довіреність від 16.04.2021 та посвідчено договір купівлі-продажу від 16.04.2021 за № 987.

Ухвалою від 06.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 27.09.2022.

13.09.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що другий відповідач у силу вимог чинного законодавства, з урахуванням позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 08.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011 не є добросовісним набувачем спірного майна; посилання другого відповідача на неналежність обраного позивачем способу захисту є помилковими та не ґрунтуються на положеннях законодавства; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за № 987, є фраудаторним правочином направленим на завдання свідомої шкоди боржнику та вчиненим сторонами, які зловживали своїми правами, що свідчить про відсутність дійсної волі ТОВ Сумська компанія насосного обладнання як юридичної особи на відчуження нерухомого майна.

20.09.2022 представник другого відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив ліквідатора, в яких зазначив, що позовна вимога до ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки витребування у другого відповідача як добросовісного набувача майна з метою погашення боргових зобов`язань позивача, який не був стороною правочину купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 набула майно, призводить до непропорційного втручання у власність відповідача. ТОВ Сумська компанія насосного обладнання, вчиняючи оспорюваний правочин діяла недобросовісно, що призвело до наслідку, за яким другий відповідач ризикує втратою і майна, і коштів, сплачених за таке майно.

Ухвалою від 27.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 18.10.2022.

Однак 18.10.2022 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою від 24.10.2022 суд постановив призначити підготовче засідання на 15.11.2022.

Ухвалою від 15.11.2022 суд відклав підготовче засідання на 01.12.2022.

Ухвалою від 01.12.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.12.2022.

У зв`язку з відключенням електроенергії в Господарському суді Сумської області розгляд справи № 920/1171/21(920/532/22), призначений в судове засідання на 13.12.2022, 12:00 не відбувся.

Ухвалою від 13.12.2022 суд постановив призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 12.01.2023.

У зв`язку з відключенням електроенергії в Господарському суді Сумської області розгляд справи № 920/1171/21(920/532/22), призначений в судове засідання на 12.01.2023.

Ухвалою від 12.01.2023 суд постановив призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 02.02.2023.

У судовому засіданні 02.02.2023 оголошено перерву до 16.02.2023.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

16.04.2021 між ТОВ Сумська компанія насосного обладнання (позивач, продавець, боржник) в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 (третя особа на стороні першого відповідача), яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 16.04.2021, та його єдиним учасником (засновником) ОСОБА_1 (перший відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу), посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за № 987.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є єдиним учасником (засновником) ТОВ Сумська компанія насосного обладнання, директором якого був її чоловік ОСОБА_5 . За повідомленням учасників справи ОСОБА_3 є донькою цих осіб, про що документальне підтвердження в матеріалах справи відсутнє. Видана ОСОБА_3 довіреність на представництво інтересів товариства та підписувати договір купівлі-продажу вчинена від імені позивача директором Грішиним А.А. Серед документів, на підставі яких нотаріус посвідчив договір купівлі-продажу, наявна заява ОСОБА_5 на придбання нерухомого майна за спільні кошти подружжя.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець передав, а покупець прийняв у власність за цим договором нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , які знаходяться на земельній ділянці площею, 0,1687 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0140. Право власності на нежитлові приміщення, що є предметом даного договору, виникає у покупця після державної реєстрації цього права.

Зазначені нежитлові приміщення складаються з головного корпусу під літ. А-1, їх загальна площа складає 558,4 кв.м. Як убачається з матеріалів цієї справи та справи про банкрутство, це єдина нерухомість, що належала банкуруту та викристовувалася ним для здійснення господарьскої діяльності.

Право власності на це нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ Сумська компанія насосного обладнання 20.11.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко LB. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38321429 від 24.11.2017) на підставі договору про поділ та або договору про виділення частки в натурі від 31.08.2015, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. за № 4875.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1417373059101.

Згідно з п. 4 договору балансова вартість нежитлових приміщень на підставі бухгалтерської довідки № 12, виданої 13.04.2021 ТОВ Сумська компанія насосного обладнання, становить 600000 грн.

Проте з Відомостей нарахування амортизації за жовтень 2020 р. - квітень 2021 р. Основні засоби (бухгалтерський облік), доданих арбітражним керуючим до відповіді на відзив, убачається, що, починаючи з жовтня 2020 року по лютий 2021 року початкова вартість цих приміщень визначалася в розмірі 3326905,38 грн, залишкова вартість зменшувалася щомісячно на 13862,11 грн (сума зносу) - з 2257549,80 до 2202101,36 грн. Але в березні -квітні 2021 року початкова вартість вже зазначена - 755393,33 грн, залишкова 486137,89 та 482990,42 грн відповідно.

Відповідно до п. 5 договору продаж нежитлових приміщень вчинено за 600 000 грн, які покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця НОМЕР_4 в AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у строк 17.04.2022.

На підставі висновку ТОВ Консалт-С про вартість майна (дата оцінки 16.04.2021) вартість нежитлового приміщення, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. 1 за адресою: АДРЕСА_6 , склала 1410000,00 грн.

16.04.2021 ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою підприємцем з основним видом економічної діяльності - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 17.02.2021.

20.04.2021 між ТОВ Сумська компанія насосного обладнання в особі директора комерційного Шепіль Марії Андріївни та фізичною особою - підприємцем Грішиною Тетяною Віталіївною було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 269, відповідно до яких ТОВ Сумська компанія насосного обладнання почало орендувати у свого єдиного учасника (засновника) нежитлові приміщення, які раніше належали ТОВ Сумська компанія насосного обладнання за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 558,4 кв.м. за ціною 41880,00 грн на місяць.

Відповідно до банківських виписок боржника за рахунком НОМЕР_4 , що відкритий в AT Райффайзен Банк Аваль в період часу з 05.05.2021 до 06.10.2021 ТОВ Сумська компанія насосного обладнання сплатило фізичній особі-підприємцю Грішиній Тетяні Віталіївні грошові кошти за договором оренди нежитлових приміщень № 269 від 20.04.2021 з призначенням платежу Сплата за оренду нежитлового приміщення у розмірі 574992,53 грн.

13.12.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. за № 9688.

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору продавець продає (передає у власність), покупець купує (приймає) нежитлові приміщення, головний корпус під літ. А-1, загальною площею 558,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та розташований на земельній ділянці площею 0,1687 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0140.

За п. 2.1 договору продаж нежитлових приміщень, головний корпус під літ. А-1, загальною площею 558,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 вчиняється за погоджену сторонами ціну 1000000 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що Грішина Т.В. до моменту укладення договору з Пляхтур О.В. отримала від останньої 100 % ціни продажу, що вказана в п. 2.1 договору.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 17.02.2022, фізична особа - підприємець Грішина Тетяна Віталіївна за власним бажанням припинила свою підприємницьку діяльність з 28.01.2022.

На підставі висновку ТОВ Консалт-С про вартість майна (дата оцінки 11.07.2022) вартість нежитлового приміщення, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. 1 за адресою: АДРЕСА_6 , склала 1459700,00 грн.

На момент подання ТОВ Сумська компанія насосного обладнання в особі ліквідатора Фадєєва О.П. заяви про визнання недійсними правочинів боржника та витребування майна з чужого незаконного володіння провадження у справі №920/1171/21 про банкрутство ТОВ Сумська компанія насосного обладнання перебувало на стадії ліквідаційної процедури (постанова суду від 19.05.2022).

Відкриття провадження у справі про банкрутство ініційовано боржником, про що відповідна заява, яка підписана директором Грішиним А.А., надійшла до суду 29.10.2021. Провадження у справі відкрито 25.11.2021. Ухвалою від 17.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника боржника про відсторонення керівника боржника від посади та покладення його обов`язків на розпорядника майна боржника; зобов`язано директора ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» Грішина А.А. передати розпоряднику майна фінансово-господарську документацію боржника за відповідним актом приймання-передавання.

Однак ця вимога закону та суду, як і інші ухвали про витребування документів, не була виконана колишнім директором. Засновниця Грішина Т.В. також не виконала жодної вимоги суду про надання документів, що стосуються статутної та господарської діяльності боржника.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Станом на теперішній час у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська компанія насосного обладнання триває ліквідаційна процедура.

У відповідності до наведених у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) визначень ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника. Так, згідно з частиною 2 статті 42 цього Кодексу правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою: боржник уклав договір дарування.

При цьому КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема: щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, тощо.

Особливістю реалізації повноважень арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі є обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямовану на виявлення та повернення активів боржника (ч. 1 ст. 65 КУзПБ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за № 987, та договір оренди нежитлових приміщень №269 від 20.04.2021 є фраудаторними правочинами, оскільки вони були направлені на безпідставне зменшення майнових активів боржника та завдали йому збитків через те, що реалізація належного позивачу нерухомого майна відбулася за ціною, яка є в 2 рази меншою за ринкову, та після відчуження такого активу позивач отримав оплату за нього лише через 5,5 місяців, при цьому, витративши на оренду того самого майна грошові кошти у розмірі, що майже дорівнює ціні продажу нерухомого майна.

Крім цього позивач зазначив, що такі договори були направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника та виведення грошових коштів у зв`язку із відкриттям у грудні 2020 року проваджень у справах № 920/1285/20 та 920/1286/20, що розглядалися Господарським судом Сумської області про стягнення з ТОВ Сумська компанія насосного обладнання на користь Товарищества с ограниченной ответственностью Компанія ЦДА грошових коштів у розмірі 8707515,40 грн.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання зловживання правом необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Як вбачається, договір купівлі-продажу від 16.04.2021 укладений ТОВ Сумська компанія насосного обладнання та ОСОБА_1 за сім місяців до судових процедур банкрутства, тобто у підозрілий період. У той час як з урахуванням вищевказаного в період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права його кредиторів, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Судом установлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.02.22 у справі № 920/117/121 про банкрутство ТОВ Сумська компанія насосного обладнання визнано вимоги кредиторів до боржника в сумі 99700577,16 грн.

Таким чином, на дату укладення оспорюваного договору (16.04.21) у боржника були наявні невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами у значному розмірі.

Позивач вказує на те, що реалізація нежитлових приміщень, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. А-1, відбулася за ціною яка не є ринковою та була сформована лише на підставі бухгалтерської довідки №12 виданої 13.04.2021, яка визначала балансову вартість нежитлових приміщень у розмірі 600 000 грн 00 коп. У свою чергу ця довідка суперечить бухгалтерському обліку підприємства.

Відповідно до вищезгаданого висновку вартість цих приміщень станом на 16.04.2021 складала 1410000,00 грн.

Також судом ураховано, що боржник сплачував своєму ж засновнику (учаснику) в якості орендної плати за ті самі приміщення, що перебували у власності боржника до моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021. При цьому товариство продовжувало сплачувати до місцевого бюджету орендну плату за земельну ділянку, яка розташована під спірними приміщеннями, до вересня 2021 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що реалізація належного позивачу нерухомого майна відбулася за ціною яка є в 2 рази меншою за ринкову та після відчуження такого активу, позивач отримав оплату за нього лише через 5,5 місяців, при цьому витративши на оренду того самого майна грошові кошти у розмірі, що майже дорівнює ціні продажу нерухомого майна.

Поряд із наведеним, суд вважає, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021 та договір оренди нежитлових приміщень № 269 від 20.04.2021 були вчинені з метою зменшення активів боржника без будь-якої розумної ділової мети та економічного обґрунтування на невигідних для нього умовах.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 (покупець) була на дату укладення оспорюваного договору єдиним засновником (учасником) ТОВ Сумська компанія насосного обладнання (продавець), а відтак, ОСОБА_1 є, в розумінні положень, зокрема, статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересованою особою стосовно боржника - ТОВ Сумська компанія насосного обладнання (продавець), від імені якого її чоловік - директор цього товариства всупереч інтересам останнього уповноважив третю особу ОСОБА_3 підписати вказану незаконну угоду.

З огляду на все вищевикладене, встановлене судом, враховуючи, що за оспорюваним договором купівлі-продажу від 16.04.2021, який укладено у період протягом семи місяців, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ Сумська компанія насосного обладнання, тобто у підозрілий період, здійснено на користь заінтересованої щодо боржника особи ОСОБА_1 (покупець), при цьому за наявності значних боргових зобов`язань перед кредиторами, судом встановлено, що оспорюваний правочин було вчинено з метою уникнення задоволення вимог кредиторів за рахунок майна, що є предметом продажу за таким договором, а відтак боржник використав правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам його кредиторів, в той час, як особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, а угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

З огляду на викладене, врахувавши, що відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Усе вищевикладене свідчить про спрямованість волі ТОВ Сумська компанія насосного обладнання не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів боржника та завдання йому збитків, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та порушення прав кредиторів.

На користь цього свідчить також факт продовження користування боржника відчуженими приміщеннями в господарській діяльності, укладення договору оренди цієї нерухомості, сплати орендної плати за землю під нею, тобто воля юридичної особи, спрямована на легітимну мету щодо здійснення статутної діяльності, отримання прибутку тощо не співпадає з волею її керівника та засновника, дії та поведінка яких порушують права підприємства та його кредиторів.

Вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність у нього волі на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам та безпідставне зменшення своїх активів.

Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності. Тоді як у відносинах між боржником та його єдиним учасником (засновником) мало місце не здійснення права власності, а використання боржником свого права власності з іншою метою, яка не захищається позитивним правом.

Тому укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієко А.В. за № 987 внаслідок недобросовісних, та таких, що суперечать інтересам ТОВ Сумська компанія насосного обладнання, дій його єдиного учасника (засновника) ОСОБА_1 , а також укладення цього Договору фактично в особистих інтересах такого учасника (засновника), свідчить про відсутність волі ТОВ Сумська компанія насосного обладнання як юридичної особи на відчуження нежитлових приміщень, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_6 .

З урахуванням наведених правових норм та обставин справи суд дійшов висновку про те, що спірні правочини, підлягають визнанню недійсними.

Що стосується вимоги позивача про витребування майна у ОСОБА_2 на користь ТОВ Сумська компанія насосного обладнання.

Як установлено судом, наразі майно перебуває у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.21, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та нею (покупець). Факт володіння ОСОБА_2 спірною нерухомістю на дату розгляду справи її учасниками не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках , а саме відповідно до ст. 388 ЦК України.

Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

У цьому випадку, спірне майно вибуло з володіння ТОВ Сумська компанія насосного обладнання не з його волі, адже правочин було укладено не з метою розвитку виробництва та отримання прибутку, а з метою ухилення від задоволення зобов`язань перед іншими кредиторами.

Як установлено судом, вибуття спірного майна відбулось поза волею боржника, що надає законні підстави для витребування майна у добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ураховуючи, що спір виник внаслідок недобросовісних дій першого відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на Грішину Т.В.

Крім витрат по сплаті судового збору, позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, з яких: 1240,50 грн судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 4000,00 грн витрати на складання звіту про вартість нерухомого майна, 120,00 грн витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ Сумська компанія насосного обладнання, 60,00 грн витрати на отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.08.2022 постановлено: у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ Сумська компанія насосного обладнання арбітражного керуючого О.Фадєєва про забезпечення позову відмовити.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову, судові витрати, понесені у зв`язку з поданням цієї заяви, покладаються на позивача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів заяви надано квитанцію № 0.0.2593830783.1 від 30.08.2022 про сплату 60,00 грн за надання відомостей з ЄДР, квитанцію від 05.07.2022 про сплату 120,00 грн про надання відомостей з ЄДР, рахунок № 11/07-22 від 11.07.2022 на оплату послуги з оцінки нежитлової будівлі за адресою: м. Суми, просп.. Курський, 26/4 в розмірі 4000,00 грн, платіжне доручення № 315 від 26.07.2022 про сплату згідно рахунку № 11/07-22 від 11.07.2022 за послуги оцінки нежитлової будівлі 4000,00 грн.

Отже матеріалами справи підтверджено витрати позивача у зв`язку з розглядом цієї справи на суму 4180,00 грн, які покладаються на першого відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (з відстрочкою платежу) від 16.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за № 987, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ).

3. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень № 269 від 20.04.2021, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) та фізичною особою - підприємцем Грішиною Тетяною Віталіївною (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ).

4. Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) з володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) нежитлові приміщення, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна- 1417373059101.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (код ЄДРПОУ 37524115, м. Суми, пр. Курський, 105) 26857,50 грн (двадцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 50 копійок) судового збору і 4180,00 грн (чотири тисячі сто вісімдесят гривень) витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 22.02.2023.

СуддяВ.В. Яковенко