Рішення

від 20.02.2023 по справі 922/542/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023м. ХарківСправа № 922/542/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Максимовський С.О., ордер серія ВІ № 1093714 від 22.06.2022,

третьої особи: не з`явився,

відповідача: Мельник М.В., самопредставництво,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки», місто Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", місто Запоріжжя,

до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, Харківська область, селище міського типу Коломак,

про внесення змін до договору оренди, шляхом укладення додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, про внесення змін до Договору оренди землі від 06 квітня 2012 року, зареєстрованому у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 травня 2012 року № 632320004000299, шляхом укладання додаткової угоди до зазначено Договору.

11 лютого 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду документу на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви. 18 лютого 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/542/22 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 14 березня 2022 року. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод".

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Судове засідання у справі, призначене на 14 березня 2022 року, не відбулося у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 воєнного стану в Україні. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року за № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. 26 травня 2022 року призначене підготовче засідання на 27 червня 2022 року.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи та рух справи в межах підготовчого провадження: 1) відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 5764 від 22 червня 2022 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2022 року; 2) позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 6279 від 07 липня 2022 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2022 року; 3) третя особа не скористалась своїм правом на подання заяви по суті справі у вигляді пояснення щодо позову або відзиву. Також, під час підготовчого провадження, а саме 25 липня 2022 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, прийняті до розгляду документи, подані відповідачем разом з клопотанням (вх. № 6413 від 11 липня 2022 року), а саме графічні матеріали щодо місця розташування будівлі Бракмайданчика на земельній ділянці кадастровий номер 6323255100:00:000:0049, графічні матеріали земельної ділянки кадастровий номер 6323255100:00:000:0048, графічні матеріали щодо відстані у 203.38 метрів від будівлі Бракмайданчика та земельної ділянки кадастровий номер 6323255100:00:000:0048, копію Договору оренди землі від 04.06.2018 року кадастровий номер 6323255100:00:000:0049. 28 серпня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено клопотання Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області про призначення судової земельно-технічної експертизи (вх. № 7168 від 25 липня 2022 року). Призначено у справі № 922/542/22 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, місто Харків, вулиця Залютинська, 8). На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: 1. На якій земельній ділянці з кадастровим номером знаходиться нежитлова будівля літ. «Г» - будівля Бракмайданчика, загальною площею 12 кв.м., за адресою: Харківська область, Богодухівський (колишній Коломацький) район, селище міського типу Коломак, вулиця Бурякопункт, будинок № 4Б? 2. Чи знаходяться об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 6323255100:00:000:0048? Провадження по справі зупинено. 04 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, поновлено провадження у справі № 922/542/22 для розгляду клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, та призначення обстеження. Запропоновано учасникам справи до 24 жовтня 2022 року (до судового засідання або під час судового засідання) надати матеріали, які запитуються експертами, а саме: - окремо оригінал з відміткою про прийняття обмінного файлу або належним чином завірену якісну копію (прошиту, пронумеровану, підписану та кріплену печаткою розробника або державного органу земельних ресурсів) розробленої технічної документації із землеустрою (проекту землеустрою) за якою формувались земельні ділянки з кадастровими номерами 6323255100:00:000:0048 та 6323255100:00:000:0049 по вул. Бурякопункт в смт. Коломак Богодухівського району Харківської області, в т.ч. відповідні каталоги координат в СК 63 та /або МСК, а також результати землевпорядних та геодезичних робіт в електронному вигляді (в т.ч. файли *.dmf, *.dxf,*.xml,* in4), та ті які внесено до відомостей Державного земельного кадастру, які будуть об`єктами дослідження; - топо-геодезичну (кадастрову) зйомку фактичних меж земельних ділянок (з прилеглою територією) на яких знаходяться об`єкти нерухомості: нежитлова будівля літ. «Г» - бракмайданчик загальною площе 12,0 кв.м та карта полів фільтрації літ. «г» площею 27,8595 га (зазначені в договорі купівлі-продажу від 01.12.2021) та які підлягають дослідженню, виконану особою, яка має відповідні повноваження на виконання таких робіт (сертифікати), в паперовому вигляді (в т.ч. координати поворотних точок меж та об`єктів нерухомості), а також результати топо-геодезичних робіт в електронному вигляді (файли *.dmf, *.dxf) у відповідних системах координат (СК 63 та /або МСК). 19 жовтня 2022 року відповідач надав клопотання (вх. № 11984) про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зверненням до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та ТОВ «Енергосинтез» з проханням в найкоротший термін надати запитувану судовими експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» інформацію для надання її до суду, яке було задоволено судом та судове засідання призначено на іншу дату. 11 листопада 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні заяви відповідача (вх. № 13643 від 09 листопада 2022 року) про залучення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Таке рішення прийнято судом через необґрунтованість заяви відповідача, а також відсутність обставин, що вказують на можливий вплив на права та обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо однієї із сторін. Окрім цього, поновлення провадження у справі ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2022 року відбулося задля досягнення певної, конкретно визначеної мети - розгляд клопотання експертів про надання додаткових матеріалів та призначення обстеження, необхідних для проведення експертизи, що виключає можливість ставити на розгляд суду інші питання. 21 листопада 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання судових експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (вх. № 494 від 27 вересня 2022 року) в частині надання доказів, в частині забезпечення прибуття експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об`єкту дослідження - земельних ділянок з кадастровими номерами 6323255100:00:000:0048 та 6323255100:00:000:0049 по вул. Бурякопункт в смт. Коломак Богодухівського району Харківської області - задоволено. Відмова обґрунтована тим, що станом на день розгляду клопотання експертів до суду не надійшли запитувані матеріали, а отже суд позбавлений можливості задовольнити клопотання експертів в частині надання: - окремо оригінал з відміткою про прийняття обмінного файлу або належним чином завірену якісну копію (прошиту, пронумеровану, підписану та кріплену печаткою розробника або державного органу земельних ресурсів) розробленої технічної документації із землеустрою (проекту землеустрою) за якою формувались земельні ділянки з кадастровими номерами 6323255100:00:000:0048 та 6323255100:00:000:0049 по вул. Бурякопункт в смт. Коломак Богодухівського району Харківської області, в т.ч. відповідні каталоги координат в СК 63 та /або МСК, а також результати землевпорядних та геодезичних робіт в електронному вигляді (в т.ч. файли *.dmf, *.dxf,*.xml,* in4), та ті які внесено до відомостей Державного земельного кадастру, які будуть об`єктами дослідження; - топо-геодезичну (кадастрову) зйомку фактичних меж земельних ділянок (з прилеглою територією) на яких знаходяться об`єкти нерухомості: нежитлова будівля літ. «Г» - бракмайданчик загальною площе 12,0 кв.м та карта полів фільтрації літ. «г» площею 27,8595 га (зазначені в договорі купівлі-продажу від 01.12.2021) та які підлягають дослідженню, виконану особою, яка має відповідні повноваження на виконання таких робіт (сертифікати), в паперовому вигляді (в т.ч. координати поворотних точок меж та об`єктів нерухомості), а також результати топо-геодезичних робіт в електронному вигляді (файли *.dmf, *.dxf) у відповідних системах координат (СК 63 та /або МСК). Провадження по справі зупинено. 20 грудня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, поновлено провадження у справі. 02 січня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64//2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-іХ від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2500-IX від 15 серпня 2022 року затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2738-IX від 16 листопада 2022 року затверджено Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі. Крім того, в період з 25 січня 2023 року по 08 лютого 2023 року суддя-доповідач по справі - Калініченко Н.В. перебувала у щорічній відпустці.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177, 195 Господарського процесуального кодексу України, і який не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що між Коломацькою селищною радою Коломацького району Харківської області та ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» 06 квітня 2012 року укладено договір оренди землі, відповідно до якого ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 28,5290 га, яка знаходиться у смт. Коломак Коломацького району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки 6323255100:00:000:0048. Зазначений договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2012 № 632320004000299. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Таким чином, право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 у ВАТ «НОВОІВАНІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» виникло з 08 травня 2012 року. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23 квітня 2021 року ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» передало у власність ТОВ «КОРЕС ЛЮКС» нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Коломацький район, смт. Коломак, вул. Бурякопункт, будинок 4б, опис: нежитлова будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га. Як вбачається з зазначеного договору, нерухоме майно належало ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» на праві приватної власності, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджувалося витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 249692577, сформованим Державним реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Д.Є. 24.03.2021 року, номер запису про право власності: 41150362 від 18.03.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2320340263232. Зазначене нерухоме майно, як вказує позивач, розташоване на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01 грудня 2021 року ТОВ «КОРЕС ЛЮКС» передало у власність ТОВ «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ» нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Коломацький район, смт. Коломак, вул. Бурякопункт, будинок 4б, опис: нежитлова будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га. Як вказує позивач, зазначена нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2320340263232. Позивач вважає, що на підставі ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 ЦК України, ч. 4 ст. 120, п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01 грудня 2021 року набув права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 на умовах оренди, передбачених Договором оренди землі від 06 квітня 2012 року, та, відповідно, набув статус сторони Договору. У зв`язку з цим, позивач листом від 04 січня 2022 року № 04/01-01 звернувся до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області з проханням замінити орендаря за Договором оренди землі від 06 квітня 2012 року шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного договору. Листом від 12 січня 2022 року № 02-19/85 Коломацькою селищною радою повідомлено про неможливість укладання додаткової угоди до Договору оренди землі з ТОВ «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ» з підстав того, що будівля бракмайданчика знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6323255100:00:000:0049. Зазначене, на думку позивача, не відповідає дійсності. Так, нежитлова будівля літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., відповідно до свідоцтва на право приватної власності на нерухоме майно від 26 січня 2006 року, належала ТДВ «НОВОІВАНІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» на підставі рішення виконкому Коломацької селищної ради від 26 грудня 2005 року. Відповідно до висновку щодо технічної можливості можливість поділу об`єкта нерухомого майна від 01 березня 2021 року, зокрема нежитлова будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ «г», загальною площею 27,8595 га, за адресою вул. Бурякопункт, будинок 4Б поділено в окремий об`єкт нерухомості. Рішенням виконкому Коломацької селищної ради від 15 березня 2021 року нежитловій будівлі з допоміжними спорудами літ. «Г» - будівлі бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карти полей фільтрації за літ. «Г», загальною площею 27,8595 га присвоєно окрему адресу - вул. Бурякопункт, будинок 4б. Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23 квітня 2021 року ТДВ «НОВОІВАНІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» продав ТОВ «КОРЕС ЛЮКС» нежитлову будівлю з допоміжними спорудами літ. «Г» загальною площею 27,8595 га, що знаходиться за адресою: м. Коломак, вул. Бурякопункт, будинок 4б (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 28,529 га кадастровий номер 6323255100:00:000:0048. Договором купівлі-продажу від 01 грудня 2021 року зазначене нерухоме майно перейшло до позивача. Позивач зазначає, що твердження відповідача, викладені в листі від 12 січня 2022 року № 02-19/85, що спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номеррм 6323255100:00:000:0049, взагалі нічим не підтверджується. Крім того, з витягу Державного земельного кадастру вбачається, що площа земельної ділянки 6323255100:00:000:0049 складає - 10,1701 га, що виключає можливість розміщення на ній карт полів фільтрації за літ. «Г» загальною площею 27,8595 га.

22 червня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5764). У відзиві на позовну заяву зазначено, що доказом відсутності інших об`єктів нерухомого майна, окрім відстійників (карти полів фільтрації) на земельній ділянці кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 є Детальний план території ТДВ «Новоіванівський цукровий завод», затверджений рішенням VI сесії VIII скликання Коломацької селищної ради від 16 травня 2018 року № 31. Будівля бракмайданчика, згідно Детального плату території ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» та договору оренди землі від 04 квітня 2018 року, знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6323255100:000:0049. У зв`язку з цим, вищеописані договори купівлі-продажу нежитлової будівлі є нікчемними. На підставі цього, відповідачем було прийнято рішення XIV сесії ІХ скликання № 149 від 15 грудня 2021 року «Про відмову у підписанні договору оренди земельної ділянки». Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 12.2. Договору оренди землі, дія договору припиняється у разі: набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. У зв`язку з цим, Договір оренди землі від 06 квітня 2012 року кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 припинений на підставі п. 12.2. Договору, тому будь-які зміни до Договору є неможливим.

07 липня 2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6279). У відповіді на відзив зазначено, що детальний план території ТДВ «Новоіванівський цукровий завод», наданий відповідачем, не має жодної прив`язки до земельних ділянок з зазначенням їх кадастрових номерів і відповідно до Закону України «Про землеустрій» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» взагалі не є видом землевпорядної документації. Щодо твердження відповідача, що в договорі оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 не вказано, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. «Г», позивач вважає за необхідне зауважити, що і в договорі оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323255100:00:000:0049, копію якого надано відповідачем, це також не вказано, що за логікою відповідача свідчить про те, що і на цій земельній ділянці не розташована зазначена будівля. Натомість це обумовлено діючими на той час правилами складання вказаних договорів, які не вимагали обов`язкового детального переліку усіх об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, на відміну від діючого типового договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ ВІД 06 КВІТНЯ 2012 РОКУ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 06 квітня 2012 року між відповідачем (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Новоіванівський цукровий завод» (орендар) укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 2.1. цього договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,5290 га. Відповідно до п. 2.2. договору оренди землі на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - відстійники. Відповідно до п. 3.1. договору оренди землі його укладено на 49 років. Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 10 травня 2012 року, що є додатком до цього договору оренди землі, відповідач передав, а ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площа земельної ділянки 28,5290 га. 04 квітня 2018 року було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі, згідно якої орендарем зазначено Товариство з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод».

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (з відстроченням платежу) від 23 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Збиритом О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 594, ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» (продавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (покупець) приймає у власність нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Коломацький район, село міського типу Коломак, вулиця Бурякопункт, будинок № 4б, опис: нежитлова будівлі з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га (надалі - «Бракмайданчик»). Відповідно до п. 1.2. цього договору нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренком В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4126, ТОВ «КОРЕС ЛЮКС» (продавець) передає, а позивач (покупець) приймає у власність нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська обл., Коломацький р-н, смт. Коломак, вул. Бурякопункт, буд. 4б, опис: нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га. Відповідно до п. 1.2. цього договору нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 287803537 від 01 грудня 2021 року право приватної власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем (розмір частки: 1/1).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 2-1383/2010 зазначено наступне: «Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню». Хоча у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) йдеться мова про справу, предметом позову якої є стягнення заборгованості за кредитним договором, це не означає про неможливість врахування зазначеного у постанові висновку. Висновок, що наведений Великою Палатою Верховного Суду у цій постанові, стосується, зокрема, ст. 204 ЦК України про презумпцію правомірності правочину. Така презумпція як і висновок Верховного Суду застосовний до будь-яких правовідносин, що виникли на підставі правочину. Крім того у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, викладено наступне: «Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У матеріалах справи відсутні відомості з приводу того, що договір купівлі-продажу від 23 квітня 2021 року або договір купівлі-продажу від 01 грудня 2021 року скасовані або визнані недійсними або іншим чином втратили свою чинність. Також, до суду не надано відомостей про те, що наразі існує судовий процес з приводу їх оскарження. У зв`язку з цим, під час розгляду цієї справи суд виходить з того, що вищезазначені договори купівлі-продажу є чинними, а внесені до них відомості є достовірними.

Таким чином, судом встановлено, що позивач набув право власності на Бракмайданчик, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,529 га. Водночас, як було зазначено вище, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,529 га, укладений з ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» (в подальшому ТДВ «Новоіванівський цукровий завод»).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (на момент набуття права власності на Бракмайданчик) до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України (на момент набуття права власності на Бракмайданчик), у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються. Про перехід відповідного права його суб`єкт зобов`язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Тобто, як вбачається з зазначених норм, позивач автоматично набув право оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га у зв`язку із набуттям Бракмайданчику у власність, який згідно договору купівлі-продажу від 23 квітня 2023 року та договору купівлі-продажу від 01 грудня 2021 року розташований на ній.

Про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості вже прийнято багато постанов Верховного Суду у різних спорах і Верховний Суд неодноразово підтверджував його важливість. У п. 6.26 - 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 689/26/17 зазначається наступне: «6.26. Так, частина перша статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. 6.27. Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. 6.28. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. 6.29. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. 6.30. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від них». Зазначена постанова Верховного Суду хоча і була прийнята під час існування іншої редакції Земельного кодексу України, аніж та, яка існувала станом на день набуття права власності на Бракмайданчик, однак вона підтверджує фундаментальний принцип єдності юридичної долі земельної ділянки і об`єкту нерухомого майна, що розташований на ній. Враховуючи нову редакцію норм як ЦК України, так і ЗК України (яка діяла на момент набуття права власності на Бракмайданчик), що регулювали спірні правовідносини, суд звертає увагу, що позивач набув право оренди земельної ділянки автоматично, тобто без необхідності вчинення відповідачем жодних дій. Водночас, як вбачається із ч. 3 ст. 120 ЗК України, на позивача покладено обов`язок негайного повідомлення відповідача про перехід відповідного права. Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом вих. № 04/01-01 від 04 січня 2022 року повідомив відповідача про те, що у нього автоматично виникло право користування (оренди) земельною ділянкою 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га. У зв`язку з цим, позивачем запропоновано у діючий договір оренди землі від 06 квітня 2012 року внести відповідні зміни щодо орендаря для приведення у відповідність документів. Однак, відповідач листом № 02-19/85 від 12 січня 2022 року повідомив позивача про те, що Бракмайданчик знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0049 і у зв`язку з цим немає підстав для внесення відповідних змін. Тобто, договір продовжить своє існування з орендарем - ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». Додатково, відповідач повідомив, що рішенням XIV сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради від 15 грудня 2021 року № 149 відмовлено позивачу у підписанні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га. Тобто, позивачу відмовлено як в укладанні нового договору оренди, так і відмовлено у внесенні змін до існуючого договору оренди. Під час судового засідання 23 січня 2023 року судом представнику відповідача було поставлено питання чи діє станом на день проведення судового засідання договір оренди землі від 06 квітня 2012 року, де орендарем вказано ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». На що представником відповідача було повідомлено, що зазначений договір діє.

Тобто, станом на день подання позову та станом на день розгляду справи існує така ситуація, за котрої хоча позивач і набув автоматично право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га, у зв`язку із набуттям у власність Бракмайданчика, що розташований на такій ділянці, однак таке право заперечується відповідачем. Тобто, хоча позивач став автоматично орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га з моменту набуття права власності на Бракмайданчик і, відповідно, не повинен вчиняти жодних дій для того, щоб юридично встановити своє право на користування такою ділянкою, однак відповідач не визнає цього. При цьому, договір оренди земельної ділянки від 06 квітня 2012 року продовжує свою дію, де орендарем зазначено ТДВ «Новоіванівський цукровий завод», про що повідомлено самим відповідачем.

Судом враховується, що станом на день розгляду справи існує чимало постанов Верховного Суду з приводу автоматичного набуття права оренди земельної ділянки у зв`язку із набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на такій ділянці. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 лютого 2022 року по справі № 914/3250/20 зазначено наступне: «Проте суди у справі, яка розглядається, встановивши, що набуття позивачем права оренди відбулося в силу закону, не врахували, що таке набуття не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання орендодавцем згоди на зміну сторони правочину, тобто не врахували під час ухвалення судових рішень висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 908/3146/19, № 910/12464/20 (щодо застосування статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України у спірних правовідносинах, а також положень частини 2 статті 651 ЦК України щодо підстав для зміни договору), а тому доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права підтвердилися». Однак, ця постанова, як і інші постанови Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, не застосовні до зазначеної справи у зв`язку з тим, що право позивача на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га, що виникло автоматично, не визнається відповідачем та оспорюється і між сторонами існує спір про право. Тобто, право позивача є порушеним і, враховуючи ст. 4 ГПК України, він має право на звернення до суду для захисту свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, про те, що задоволення позовної заяви саме з такими позовними вимогами вирішить питання щодо наявного між сторонами спору про наявність у позивача права на користування (оренду) земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га. Хоча ч. 3 ст. 120 ЗК України передбачено, що волевиявлення відповідача на внесення змін до договору оренди не потрібно, однак у цій справі між сторонами існує спір з приводу взагалі наявності у позивача права на користування цією земельною ділянкою. При цьому, рішення про повне задоволенні позову приймається, в тому числі, у зв`язку з тим, що під час розгляду справи з`ясовано, що договір оренди землі від 06 квітня 2012 року є чинним, а орендарем у ньому вказано ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». Тобто, для належного захисту прав позивача, необхідно ухвалити таке рішення, яким буде вирішено всі спірні питання, що наявні між сторонами, в тому числі, хто є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га.

Окремо суд звертає увагу на суперечливість позиції відповідача. Так, у 3 абзаці 4 аркушу відзиву на позовну заяву (вх. № 5764) зазначається, що договір оренди землі від 06 квітня 2012 року є припиненим. Водночас, як зазначив сам представник відповідача під час судового засідання 23 січня 2023 року, зазначений договір є чинним. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає». Тобто, відповідач не повинен одночасно займати позицію про те, що договір оренди землі від 06 квітня 2012 року є припиненим та одночасно вказувати про те, що він діє. Зазначена поведінка сторони свідчить про порушення доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Щодо позиції відповідача про те, що укладені договори купівлі-продажу Бракмайданчика є нікчемними суд зазначає наступне. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Відповідач вважає, що означені договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки Бракмайданчик знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0049, а не з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048. З цього приводу суд зазначає, що відповідач мав можливість в порядку, передбаченому ГПК України довести це. Однак, призначена за клопотанням відповідача експертиза, не була проведена у зв`язку із ненаданням сторонами відповідних матеріалів експертам. Відповідачем в установленому законом порядку не було оскаржено договори купівлі-продажу, якими встановлено факт знаходження Бракмайданчика на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048. Таким чином, позиція відповідача про те, що договори купівлі-продажу є нікчемними, не підтверджена матеріалами справи.

В свою чергу, позивачем представлено до суду документи, які підтверджують, що нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» являє собою єдиний комплекс. Зокрема, відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 01 березня 2021 року № 21-01/03 під номером 3 міститься новоутворений, тобто відокремлений від цілісного масиву, об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею: 12,0 кв.м.; карта полів фільтрації за літ. «г», загальною площею 27,8595 га, за адресою: смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, вул. Бурякопункт, буд. 4-Б. Зазначено знайшло своє підтвердження і з боку відповідача. Так, рішенням виконкому відповідача № 17 від 15 березня 2021 року було присвоєно зазначеному об`єкту нерухомого майна адресу - смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, вул. Бурякопункт, буд. 4-Б.

Суд також зазначає, що наданий відповідачем детальний план території ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» не підтверджує, що Бракмайданчик знаходить на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0049, адже такий план не має жодної прив`язки до кадастрового номеру.

Також, стає незрозумілим позиція відповідача про те, яким чином нежитлова будівля літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська обл., Коломацький р-н, смт. Коломак, вул. Бурякопункт, буд. 4б, опис: нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га. може бути розташовано на земельній ділянці меншою площею, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0049 площею 10,1701 га (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305664942018 від 26 лютого 2018 року). Крім того, хоча відповідач і посилається, що відповідно до п. 2.2 та 2.3. договору оренди землі від 06 квітня 2012 року на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - відстійники, а інших об`єктів немає, однак суд вказує, що з наданого відповідачем договору оренди землі від 04 квітня 2018 року, предметом якого виступає земельна ділянка з кадастровим номером 6323255100:00:000:0049, також не вбачається, що на цій ділянці розташований Бракмайданчик. Так, відповідно до п. 2.2. договору оренди землі від 04 квітня 2018 року на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - склади, цех механізації, лабораторія, вагова, кагатне поле, під`їзні колії, а також інші об`єкти інфраструктури.

Отже, як підтверджено матеріалами справи та досліджено судом, позиція відповідача щодо розташування Бракмайданчика на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0049 не підтверджена жодними доказами, так само відповідачем не оскаржено до суду договори купівлі-продажу, зокрема, від 01 грудня 2021 року.

ВІДНОСНО ДІЙ ВІДПОВІДАЧА З РЕЄСТРАЦІЇ ПРИПИНЕННЯ РЕЧОВОГО ПРАВА.

31 січня 2023 року до суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх. № 2276) про долучення доказів - витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 321215108 від 27 січня 2023 року про припинення Договору оренди землі від 06.04.2012 року, КН: 6323255100:00:000:0048.

Суд вважає за необхідне надати окрему оцінку зазначеним діями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до п. 3, 6 ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до п. 6, 7, 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

02 січня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Натомість, клопотання було заявлено відповідачем під час судового розгляду по суті. Також, відповідачем не було повідомлено про наявність підстав для подання таких доказів не разом з позовною заявою. Жодних обставин та відповідних доказів на підтвердження цих обставин щодо поважності причин надання документів поза межами строку, що встановлений ГПК України, відповідачем не приведено. До суду також не представлено саму заяву відповідача від 24 січня 2023 року на підставі якої було здійснено припинення Договору.

Отже, відповідачем заявлено відповідні докази поза межами строку, що встановлений ГПК України, без надання відповідних доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку. З огляду на вимоги ч. 8 ст. 80 ГПК України, подані відповідачем доказі не можуть прийматися судом до розгляду.

При цьому, суд вважає за потрібне окремо зазначити про недобросовісність дій відповідача та зловживання правом. Як вже було зазначено вище, під час судового засідання 23 січня 2023 року судом представнику відповідача було поставлено питання чи діє станом на день проведення судового засідання договір оренди землі від 06 квітня 2012 року, де орендарем вказано ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». На що представником відповідача було повідомлено, що зазначений Договір діє. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є внесення змін саме до цього Договору. Як вбачається з наданого разом з клопотанням (вх. № 2276) витягу з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень № 321215108 від 27 січня 2023 року на підставі заяви відповідача від 24 січня 2023 року було зареєстровано припинення Договору оренди.

Тобто, намагаючись перешкодити захисту права позивача на оренду земельної ділянки відповідно до Договору, відповідач умисно та цілеспрямовано здійснив дії, направлені на припинення чинності такого Договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року по справі № 459/844/20 та у постанові від 29 червня 2022 року по справі № 639/6261/13-ц зазначено наступне:

«Застосування критеріїв добросовісності і зловживання правом під час судового розгляду перебувало предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц (провадження № 61-30536св18).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загально соціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу. Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, співмірності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" із "виною". Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності».

З огляду на висновки Верховного Суду, суд зазначає, що відповідач не утримався від дій, які порушили права позивача. Відповідач вчинив ці дії цілеспрямовано, а результатом стало порушення права позивача. У зв`язку з цим, можна констатувати про те, що дії відповідача були вчинені з наміром завдати шкоди позивачу шляхом зловживання своїм правом на припинення Договору. Відповідно до вищезазначених висновків Верховного Суду, а також враховуючи ч. 3 ст. 13 ЦК України, означені дії не допускаються. Очевидним є те, що відповідач не міг не знати, що здійснюючи такі дії, він порушить права позивача, адже відповідач обізнаний про судовий процес та наявні між сторонами відносини та спір.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

У п. 4.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі № 911/3594/17: «Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Хоча означений висновок стосується відносин щодо права власності, однак до аналогічного висновку можна прийти на підставі п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і щодо орендних відносин. Документи мають первинний характер, а відомості в реєстрі створюють лише спростовану презумпцію. Як вже було зазначено вище у цьому рішенні, судом було встановлено, що 01 грудня 2021 року був укладений договір купівлі-продажу Бракмайданчика внаслідок якого позивач автоматично отримав право оренди земельною ділянкою. Хоча таке право було отримано позивачем автоматично, водночас між сторонам існує спір з приводу такого права позивача. Враховуючи це, позивач набув право оренди за Договором у зв`язку із набуттям права власності на Бракмайданчик.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 50, 73-80, 86, 123, 129, 194-197, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки» задовольнити.

Внести зміни до Договору оренди землі від 06.04.2012, зареєстрованому у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2012 № 632320004000299 шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного Договору в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА №3

до Договору оренди землі № 632320004000299 від 08.05.2012

кадастровий номер земельної ділянки 6323255100:00:000:0048

смт. Коломак «___»

---

202__ року

«Орендодавець» Коломацька селищна рада Богодухівського району Харківської області, в особі селищного голови Гуртового Володимира Григоровича, який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з одного боку, та «Орендар» Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ», в особі директора Лозового Ігоря Михайловича, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, іменовані надалі разом «Сторони», а окремо «Сторона», уклали цю Додаткову угоду № 3 від __.__.202__ (далі - «Додаткова угода») до Договору оренди землі № 632320004000299 від 08.05.2012, зареєстрованого у Відділі Держземагенства у Коломацькому районі Харківської області за № 632320004000299 від 08.05.2012 (далі - «Договір») про наступне:

1. У зв`язку з тим, що об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, яка розташована в смт. Коломак Богодухівського району Харківської області, були відчужені Товариством з додатковою відповідальністю «НОВОІВАНІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС», яке в свою чергу відчужило їх Товариству з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ», керуючись положеннями ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» Сторони погодили внести наступні зміни до Договору:

1.1. В преамбулі Договору замість фрази «Орендар: Товариство з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод», в особі генерального директора Соколенка Валерія Олександровича, діючого на підставі Статуту» вказати «Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ», в особі директора Лозового Ігоря Михайловича, який діє на підставі Статуту».

1.2. Реквізити сторін викласти в новій редакції, а саме:

«Реквізити сторін:

Орендодавець: Коломацька селищна рада 63101, Україна, Харківська область, Богодухівський район, смт. Коломак, вул. Гетьмана І. Мазепи, 2 Богодухівського району Харківської області Код ЄДРПОУ 04398117 ГУДКСУ Харківської області МФО

---

Код платежу 18010600 Селищний голова

---

В.Г. Гуртовий /підпис, М.П./Орендар: ТОВ «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ» 61072, Україна, м. Харків, проспект Науки, будинок 56, офіс 444-г Код ЄДРПОУ 44238917 б/р НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві МФО 300346 тел.: 099 762 70 08 Е-пошта: ecosafety08@gmail.com Директор

---

І.М. Лозовий /підпис, М.П./2. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються без змін є чинними та Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

3. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації і є невід`ємною частиною Договору.

4. Цю Додаткову угоду складено в трьох оригінальних примірниках українською мовою, кожен з яких має рівну юридичну силу і зберігаються один у Орендаря, другий у Орендодавця, третій в органі, який провів її державну реєстрацію.

Орендодавець: Коломацька селищна рада 63101, Україна, Харківська область, Богодухівський район, смт. Коломак, вул. Гетьмана І. Мазепи, 2 Богодухівського району Харківської області Код ЄДРПОУ 04398117 ГУДКСУ Харківської області МФО

---

Код платежу 18010600 Селищний голова

---

В.Г. Гуртовий /підпис, М.П./Орендар: ТОВ «АГЕНЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ» 61072, Україна, м. Харків, проспект Науки, будинок 56, офіс 444-г Код ЄДРПОУ 44238917 б/р НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві МФО 300346 тел.: 099 762 70 08 Е-пошта: ecosafety08@gmail.com Директор

---

І.М. Лозовий /підпис, М.П./Додаткова угода зареєстрована у

---

про що

---

вчинено запис від «____»

---

202__ року за №

---

».

Стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (63101, Харківська область, Богодухівський район, селище міського типу Коломак, вулиця Гетьмана Івана Мазепи, 2; код ЄДРПОУ: 04398117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки» (61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 56, офіс 444-Г; код ЄДРПОУ: 44238917) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "21" лютого 2023 р.

Суддя Н.В. Калініченко