Ухвала

від 20.02.2023 по справі 686/24187/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20лютого 2023 року

м. Київ

справа № 686/24187/17

провадження № 61-13206ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня

2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, Житлово-експлуатаційної контори Хмельницької облспоживспілки, Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Лісовогринівецької сільської ради про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконними та скасування рішення про оформлення права власності, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, звільнення підвального приміщення та усунення перешкод у користуванні ним.

Заява обґрунтована тим, що постановою Хмельницького апеляційного суду

від 14 липня 2020 року витребувано у ОСОБА_7 частину коридору VІ площею 4,8 кв. м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв. м, коридор 1-6 площею 18,9 кв. м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв. м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв. м, коридор 1-15 площею 5,5 кв. м, вбиральню 1-16 площею

1,3 кв. м, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку

на АДРЕСА_1 , та входять до складу нежитлового приміщення - офісу з влаштованим окремим входом загальною площею

221,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1343480868101). Зобов`язано ОСОБА_7 звільнити: коридор VІ площею 23,0 кв. м, сходову клітину ХІХ площею 10,9 кв. м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв. м, коридор 1-6 площею 18,9 кв. м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв. м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв. м, коридор 1-15 площею 5,5 кв. м, вбиральню 1-16 площею 1,3 кв. м, які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку на АДРЕСА_1 .

З метою примусового виконання постанови Хмельницького апеляційного суду у цій справі головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Бухтояровим А. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 серпня 2020 року ВП № 62905996 (стягувач ОСОБА_1 ). Постановою державного виконавця від 15 вересня 2020 року за невиконання боржником судового рішення накладено штрафу розмірі 1 700 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Постановою державного виконавця від 30 вересня 2020 року за повторне невиконання боржником судового рішення накладено штраф в розмірі 3 400 грн. 30 вересня 2020 року за вих. № 91169/19.19-27 державним виконавцем було надіслано до Хмельницького відділу поліції повідомлення про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 382 КК України.

24 червня 2021 року проводились виконавчі дії з примусового виконання судового рішення і було складено акт, а 29 червня 2021 року видано постанову про закінчення виконавчого провадження № 62905996.

ОСОБА_1 зазначав, що після примусового виконання постанови суду, ОСОБА_7 самостійно зайняв всі попередньо звільненні приміщення, користується ними (займається підприємницькою діяльністю), закриває їх на замок та зберігає майно. Таким чином, постанова суду від 14 липня 2020 року у справі № 686/24187/17 не виконана, а тому заявник просив задовольнити його заяву про поновлення виконавчого провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

18 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження № 62905996 відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Бухтояров А. М. діяв правомірно та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 62905996 від 29 червня 2021 року є законною та обґрунтованою, у зв`язку з повним виконанням рішення суду, що підтверджено актом державного виконавця Бухтоярова А. М. від 24 червня 2021 року, який було підписано стягувачем ОСОБА_1 , а тому підставb для відновлення вказаного виконавчого провадження відсутні.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня

2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви не надали належної правової оцінки доводам та доказам, що мають значення для справи.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Зокрема, пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичноговиконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судами встановлено, що на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року та додаткової постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року у цій справі видано виконавчий лист.

31 серпня 2020 року на виконання вказаного виконавчого листа державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62905996.

Постановою державного виконавця від 15 вересня 2020 року за невиконання ОСОБА_7 судового рішення накладено штраф та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Постановою державного виконавця від 30 вересня 2020 року за повторне невиконання боржником судового рішення накладено штраф на боржника в розмірі 3 400 грн.

30 вересня 2020 року за вих. №91169/19.19-27, державний виконавець Бухтояров А. М. звернувся до Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області з повідомленням про вчинення боржником ОСОБА_7 кримінального правопорушення за частини першої статті 382 Кримінального кодексу України пов`язаного

з невиконанням рішення Хмельницького апеляційного суду від 14 липня

2020 року.

Постановою державного виконавця від 01 жовтня 2020 року в межах виконання ВП № 62905996 накладено арешт на грошові кошти боржника.

У межах зазначеного виконавчого провадження 24 червня 2021 року державним виконавцем проводились виконавчі дії з примусового виконання судового рішення та було складено акт державного виконавця.

29 червня 2021 року державним виконавцем Бухтояровим А. М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62905996 у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення виконавчого провадження, ОСОБА_1 указав, що після примусового виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року, ОСОБА_7 самостійно зайняв всі попередньо звільненні приміщення, користується ними, що свідчить про невиконання судового рішення.

Згідно з частиною десятою статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає відновленню за постановою державного виконавця.

Аналіз указаної норми свідчить про те, що питання про повторне виселення вирішується саме тим судом, який ухвалив рішення про виселення.

Тобто, відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження» встановлено право особи на звернення до суду із заявою про повторне виселення особи, яка самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження ВП № 62905996, оскільки постановою державного виконавця від 29 червня 2021 року таке провадження закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм частини десятої статті 66 Закону України «Про виконавче провадження», як аналогії закону є безпідставними, оскільки питання відновлення за постановою виконавця закінченого виконавчого провадження врегульовані положеннями статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Інші доводи касаційної скарги є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, і не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник

В. В. Шипович