Рішення

від 22.02.2023 по справі 440/4692/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/4692/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності";

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2022 по день постановлення рішення;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом №365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено із займаної посади. Підставою для звільнення позивача відповідно до наказу є те, що інспектор сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1. з 20.03.2022 до дня прийняття наказу від 23.03.2022 відсутня на службі в Полтавському РУП ГУНП без поважних на те причин. На думку позивача, процес звільнення відбувся з порушенням законодавства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4692/22, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.06.2022 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області подано відзив, у якому відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зазначено, що 20.03.2022 начальником сектору кадрового забезпечення Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області майором поліції Кречетовою Т.С. встановлено факт невиходу на службу в Полтавський РУП ГУНП в Полтавській області без поважних причин інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1., про що скрадено акт про невихід на службу від 20.03.2022 за № 2175/115/101/5-2022. З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вказаної події наказом ГУНП в Полтавській області від 21.03.2022 № 223 призначено службове розслідування дисциплінарною комісією. У ході проведення службового розслідування встановлено, що наказом ГУНП в Полтавській області від 07.02.2022 № 71 старшому лейтенантові поліції надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 тривалістю 12 календарних днів, з 21.02.2022 по 04.03.2022 для виїзду до Єгипту. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан. У зв`язку з цим усі працівники ГУНП в Полтавській області, у тому числі і ті працівники, які перебували у відпустках, повинні були негайно прибути на службу до підпорядкованих підрозділів та приступити до виконання службових обов`язків відповідно до вказівок керівництва. Однак, як було з`ясовано, старший лейтенант поліції ОСОБА_1., яка перебувала у щорічній відпустці та знаходилась за межами території України, а саме: у м. Кемер Турецької Республіки, не вийшла на службу до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, аргументуючи це тим, що остання не має можливості повернутися в Україну.

З метою надання можливості повернутись позивачу на територію України, ОСОБА_1 було запропоновано надіслати рапорт про надання останній відпустки без збереження грошового забезпечення. Наказом ГУНП в Полтавській області від 05.03.2022 № 116 о/с ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення за згодою сторін за 2022 рік терміном 15 календарних днів з 05.03.2022 до 19.03.2022. Однак, після закінчення терміну вказаної відпустки ОСОБА_1 не прибула до України та не приступила до виконання службових обов`язків.

Також зазначено, що в ході проведення службового розслідування 21.03.2022 відібрано пояснення в інспектора сектору кадрового забезпечення Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області' з лейтенанта поліції Конюшенко А.О., яка зазначила, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022, керівництвом ГУНП в Полтавській області 24.02.2022 була надана вказівка терміново відкликати з усіх видів відпусток, крім відпусток по догляду за дітьми, атестованих працівників ГУНП в Полтавській області. Нею було негайно доведено до відома дану вказівку до всіх поліцейських Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, які перебували у відпустках. При спілкуванні із ОСОБА_1 , остання повідомила, що не зможе вийти на службу, оскільки перебуває на відпочинку у м. Кемер Турецької Республіки та не має можливості повернутися до України.

У подальшому, Конюшенко А.О. періодично зв`язувалася із ОСОБА_1 через соціальну мережу "Інстаграм" для уточнення інформації з приводу її повернення до України та негайного долучення до служби, на що отримувала від ОСОБА_1 відповідь, що можливості повернення в Україну знайти не може, оскільки відсутнє транспортне сполучення з Україною. Після закінчення терміну щорічної відпустки 04.03.2022, з погодженням керівництва Полтавського РУП ГУНП та ГУНП, ОСОБА_1 було запропоновано відпустку тривалістю 15 календарних днів з 05.03.2022 по 19.03.2022 для негайного вирішення питання про повернення в Україну. Однак, після закінчення вказаної відпустки, ОСОБА_1 до України не повернулась, продовжувала аргументувати це відсутністю такої можливості, та станом на момент дачі пояснень не з`явилась на робоче місце. У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що в неї відсутня можливість повернутись до України у зв`язку з тим, що чекає на евакуаційний рейс з Туреччини до Польщі. Самостійно здійснити переліт з Туреччини до Польщі не може у зв`язку з відсутністю на це коштів. На думку відповідача, несучи високе звання поліцейського, позивачем не здійснено жодних дій для якнайшвидшого повернення до місця несення служби, а лише продовжено термін перебування в готелі за власним бажанням.

18.07.2022 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить також стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача додаткову винагороду, як складову частину грошового забезпечення згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

Відповідачем подано заяву про повернення заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Розглянувші подані заяви сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача та враховуючи обставини справи, суд не приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, оскільки додаткова вимога, викладена у заяві про збільшення позовних вимог, містить новий предмет та підстави додаткової позовної заяви, які не є однорідними з позовними вимогами, які заявлені при поданні первинного позову.

Отже, клопотання відповідача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до начальника ГУНП в Полтавській області з рапортом від 27.01.2022, у якому просила надати щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік тривалістю 12 календарних днів з 21.02.2022, з виїздом до Єгипту.

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №71о/с від 07.02.2022 відповідно до статей 92, 93 Закону України "Про Національну поліцію" надано старшому лейтенантові поліції ОСОБА_1., інспектору сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції, з виїздом до Єгипту: частину щорічну щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік тривалістю 12 календарних днів з 21.02.2022 по 04.03.2022.

Відповідно до трансферного ваучера Anex tour №76234532 (дата видачі 15.02.2022) позивачем заброньовано готель Rox Royal Hotel (Туреччина) у період з 20.02.2022 по 27.02.2022.

Згідно з квитком на авіарейс від 15.02.2022 запланований виліт з Анталія-Анталія-1/Київ -Бориспіль Термінал Д - 27.02.2022 о 21:30, час прильоту запланований 23:00.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан.

За загальновідомими та загальнодоступними фактами відомо, що всі авіарейси до України з 24.02.2022 скасовані, тобто позивач не мала можливості скористатися авіарейсом Анталія-Анталія-1/Київ - Бориспіль Термінал Д 27.02.2022 відповідно до квитка.

Відповідно до матеріалів справи готелем Rox Royal Hotel (Туреччина) продовжено розміщення позивача з 27.02.2022 по 06.03.2022 та з 06.03.2022 по 13.03.2022.

05.03.2022 позивач звернулась до начальника ГУНП в Полтавській області з рапортом, у якому просила надати відпустку без збереження грошового забезпечення терміном 15 календарних днів з 05.03.2022, у зв`язку з відсутністю можливості виїхати з м. Кемер Турецької Республіки до України.

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №116о/с від 05.03.2022 відповідно до статті 26 Закону України "Про відпустки" надано відпустку без збереження грошового забезпечення за згодою сторін за 2022 рік старшому лейтенантові поліції ОСОБА_1 , інспектору сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції тривалістю 15 календарних днів, з 05.03.2022 по 19.03.2022, з виїздом до Туреччини.

20.03.2022 начальником СКЗ Полтавського РУП майором поліції Кречетовою Т.С. у присутності заступника начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції Омельченко Н.П., начальника сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП капітана поліції Лябаха Є.А., начальника сектору моніторингу Полтавського РУП ГУНП майора поліції Сухини О.В. складено акт про невихід на службу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

21.03.2022 начальником СКЗ Полтавського РУП майором поліції Кречетовою Т.С. у присутності заступника начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції Омельченко Н.П., начальника сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП капітана поліції Лябаха Є.А., начальника сектору моніторингу Полтавського РУП ГУНП майора поліції Сухини О.В. складено акт про невихід на службу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

Лейтенантом поліції Конюшенко А.О. 21.03.2022 надані пояснення, відповідно до яких у зв`язку з введенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України керівництвом ГУНП в Полтавській області 24.02.2022 була надана вказівка терміново відкликати з усіх відпусток, крім відпусток по догляду за дитиною, атестованих працівників ГУНП в Полтавській області. На підставі цього Конюшенко А.О. негайно довела зазначені вказівки всім працівникам Полтавського РУП, які перебували у відпустках. Зазначено, що ОСОБА_1 повідомила, що не може виїхати з відпустки на службу, оскільки перебуває в м. Кемер, Турецької Республіки і змоги повернутися в Україну не має. На питання чому вона перебуває в Туреччині, а не в Єгипті, про що зазначала в рапорті на відпустку від 27.01.2022, ОСОБА_1 повідомила, що на момент написання рапорту вона точно не знала в яку саме країну буде їхати під час відпустки, тому написала до Єгипту. У подальшому, Конюшенко А.О. періодично зв`язувалася із ОСОБА_1 через соціальну мережу "Інстаграм" для уточнення інформації з приводу її повернення до України та негайного долучення до служби, на що отримувала від ОСОБА_1 відповідь, що можливості повернення в Україну знайти не може, оскільки відсутнє транспортне сполучення з Україною. Після закінчення терміну щорічної відпустки 04.03.2022, з погодженням керівництва Полтавського РУП ГУНП та ГУНП, ОСОБА_1 було запропоновано відпустку тривалістю 15 календарних днів з 05.03.2022 для вирішення питання про повернення в Україну, на що остання погодилась та надіслала сканкопію рапорту через соціальну мережу WhatsApp. Після закінчення терміну відпустки без збереження грошового забезпечення, починаючи з 20.03.2022 по теперішній час ОСОБА_1 відсутня на службі в Полтавському РУПГУНП в Полтавській області.

Відповідно до наказу від 21.03.2022 №223 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за наведеними фактами.

22.03.2022 начальником СКЗ Полтавського РУП майором поліції Кречетовою Т.С. у присутності заступника начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції Омельченко Н.П., начальника сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП капітана поліції Лябаха Є.А. , начальника сектору моніторингу Полтавського РУП ГУНП майора поліції Сухини О.В. складено акт про невихід на службу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

22.03.2022 лейтенантом поліції Конюшенко А.О., інспектором сектору кадрового забезпечення Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області складено акт, у якому зазначено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області 22.03.2022 о 20 год. 52 хв. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслала свої письмові пояснення про причини відсутності останньої на службі з 20.03.2022 до теперішнього часу.

У поясненнях позивач зазначила, зокрема, що слідкуючи за різними групами в інтернет мережі потрапила на приватного перевізника, який здійснював перевозку з м. Стамбул Турецької Республіки до м. Чернівці Україна, автобус повинен був від`їжджати з м. Стамбул 14.03.2022 о 13 год, водій забронював за позивачем одне місце. 10.03.2022 позивач придбала квиток з м. Кемер до м. Стамбул на 13.03.2022 на 12 год. З ранку 13.03.2022 водій зателефонував та повідомив, що автобус не виїхав з м. Чернівці і 14.03.2022 не може здійснити виїзд з Стамбула . На запитання коли в наступний раз буде автобус водій сказав, що не може нічого сказати, якщо буде виїзд з м. Чернівці він повідомить, але на 22.03.2022 водій так і не вийшов на зв`язок. Самостійно добратися до України через Польщу не має можливості у зв`язку з відсутністю коштів, найближчий рейс на Польщу є на 24.03.2022, квиток на літак коштує 609 доларів. Зазначено, що на даний момент позивач знаходиться в м. Кемер Турецької Республіки. На цей час чекає на евакуаційний літак до Польщі, коли буде даний літак, не може сказати, у разі появи рейсу буде повідомлено кадри Полтавського РУП.

23.03.2022 членами дисциплінарної комісії складено висновок службового розслідування за фактом відсутності на службі з 20.03.2022 до нинішнього часу інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , затверджений начальником ГУНП в Полтавській області 23.03.2022, відповідно до якого службове розслідування закінчено; факт відсутності інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі у Полтавському РУП ГУНП з 20.03.2022 до нинішнього часу визнано прогулом; за порушення службової дисципліни, що виразилося в ігноруванні вимог пунктів 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, Присяги працівника поліції, скоєння прогулу з 20.02.2022 до нинішнього часу, до інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.03.2022 №365 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності" наказано за грубе порушення вимог пунктів 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 1, 2ьчастини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, Присяги працівника поліції, що виразилося у невиході на службу без поважних причин з 20.03.2022 до нинішнього часу, інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

30.03.2022 складено акт про відмову ознайомлення з наказом ГУНП в Полтавській області від 23.03.2022 №365 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, у якому зазначено, що на неодноразові телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідала, у зв`язку з цим ОСОБА_1 в соціальний мережі "WhatsApp" з метою ознайомлення надіслано копію наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.03.2022 №365 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.04.2022 №154о/с згідно з Законом України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 01.04.2022.

Позивач, не погодившись із наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області №365 від 23.03.2022 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності", звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону України "Про Національну поліцію").

Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі за текстом - Дисциплінарний статут), який набрав чинності 07.10.2018.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з пунктами 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути: вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку (пункт 8).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 наведеного Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмових наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до вимог статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: підстава для призначення службового розслідування; обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893), за приписами розділу VІ якого встановлено, що зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості, як, зокрема, підстава для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а у разі відмови від надання такого пояснення інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснення чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Системний аналіз вищенаведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про недотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

З аналізу наведених норм Порядку №893 вбачається, що мета службового розслідування полягає у тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити, а саме: обставини (час, місце, спосіб, мотив учинення проступку) і наслідки правопорушення з приводу якого було призначене таке розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи (поліцейського), щодо якої призначене службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Отже, усі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід відобразити в описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

При цьому, вищенаведені норми чинного законодавства, які є спеціальними у даних правовідносинах, не врегульовують питання звільнення зі служби в поліції внаслідок невиходу на службу працівника поліції без поважної причини (прогулу), а відповідно, за загальним правилом, до таких правовідносин підлягають застосування норми трудового законодавства, які регулюють питання ініціювання звільнення працівника роботодавцем за невихід на роботу без поважної причини, якими, у даному випадку, є приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Судом враховано Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), за змістом якого встановлено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Так, відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 761/30967/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу.

Як встановлено судом із наявних у матеріалах справи документів, 24.02.2022 на всій території України був введений воєнний стан згідно з Указом Президента України №64/2022, який було затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 та з урахуванням його продовження, воєнний стан у Державі Україна діє станом і на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до матеріалів службового розслідування позивач з 21.02.2022 по 04.03.2022 отримала право на перебування у щорічній оплачуваній відпустці за 2022 рік строком 12 календарних днів з виїздом до Єгипту згідно з наказом ГУНП від 07.02.2022 №71 о/с, що не оспорюється учасниками справи, проте, на станом на 21.02.2022 перебувала в Турецькій Республіці, що підтверджується трансферним ваучером Anex tour №76234532 (дата видачі 15.02.2022).

Суд звертає увагу, що Законом України "Про відпустки", Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" не передбачено відповідальність за зміну місця перебування працівника (службової особи) під час щорічної оплачуваної відпустки.

Через збройну агресію Російської Федерації проти України позивач не змогла повернутися на територію України вчасно через те, що авіасполучення з Україною було припинено, змогла повернулася до України лише 22.04.2022, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті позивача про перетин кордону України.

Отже, повернення позивача 22.04.2022 з Турецької Республіки на територію України позивача не залежало від її волі, тобто є обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. До таких обставин, у тому числі, належать загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення, блокада, введення комендантської години, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

При цьому, Торгово-промисловою палатою України (ТПП) оприлюднено лист № 2024/02.0-0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Аналізуючи наведені обставини із обставинами непереборної сили, суд дійшов висновку, що вищевикладені події, які сталися (закриття авіа простору з Україною станом на 22.04.2022 через збройну агресію РФ проти України, що не спростовано відповідачем жодними доказами) не залежали від волі позивача (є непереборними обставинами), а отже, є поважними причинами невиходу її на службу з 20.03.2022 по 23.03.2022, тому виключають вину такого працівника, оскільки їх слід віднести до форс-мажорних обставин, які виключають можливість притягнення особи до відповідальності за невиконання покладених на неї обов`язків.

Водночас, згідно з матеріалами службового розслідування, наданими відповідачем на вимогу суду, виходячи зі змісту висновку службового розслідування, який містить інформацію причин поважності неможливості виходу на службу позивача саме 20.03.2022 через закриття авіа простору з Україною внаслідок збройної агресії РФ проти України та відсутність авіаквитків через держави Європи, що наявна у письмових поясненнях та рапортах безпосередніх керівників позивача та інших працівників поліції, опитаних у ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією не врахована та не надана відповідна оцінка щодо наведених у них причин поважності неможливості прибуття до місця служби позивача 20.03.2022, що суперечить вимогам Дисциплінарного статуту та приписам Порядку №893.

Також із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач намагалася усіма залежними від неї способами/шляхами повернутися скоріше до України, зокрема, за відсутності авіасполучення намагалася повернутися автомобільним шляхом - автобусом.

Крім того, під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією відповідача не було враховано те, що позивач жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності до 23.03.2022, що підтверджується змістом службової характеристики позивача.

Отже, дисциплінарною комісією всі вищевказані вище вимоги Дисциплінарного статуту та приписи Порядку №893 не були дотримані, що не спростовано відповідачем у відзиві та підтверджено матеріалами службового розслідування та змістом самого висновку від 23.03.2022.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення поліцейським вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення поліцейським дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 20.05.2021 у справі №420/2916/20, яка є обов`язковою для застосування у подібних правовідносинах за приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування по факту не виходу позивача на службу в поліції з 20.03.2022 по 23.03.2022 дисциплінарною комісією безпідставно не було враховано поважність причин такого не виходу на службу, що є обставинами непереборної сили (форм-мажорними обставинами), а відповідно, є поважними причинами не виходу позивача на службу у вказаний період, тому наведені обставини не могли були обрані відповідачем обґрунтованими підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції та звільнення позивача зі служби в поліції.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що недослідження дисциплінарною комісією у рамках службового розслідування причин поважності невиходу позивача на службу з 20.03.2022 по 23.03.2022, які були викладені у рапортах та письмових поясненнях працівників поліції, безпосередніх керівників позивача, суперечать приписам Дисциплінарного статуту та розділу VІ Порядку №893.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посиланням відповідача на те, що порушення службової дисципліни позивачем полягає у недотриманні Присяги працівника поліції та внутрішнього розпорядку дня поліцейських є безпідставними, оскільки доказів порушення позивачем саме вищезазначених приписів та в чому такі порушення полягають суду не надано.

З урахування вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ №365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Крім того, позивач просить поновити її на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, тобто фактично не погоджується з прийняттям наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.04.2022 №154о/с, яким згідно з Законом України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 01.04.2022. Проте позовних вимог про скасування цього наказу не заявляє.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи викладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним також і наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №154 о/с від 01.04.2022 з огляду на вищевстановлені висновки суду.

Відповідно до сформованої Верховним Судом правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної у постановах від 28.12.2020 у справі №440/630/20, від 28.01.2021 у справі №440/1613/20, від 04.02.2021 у справі №440/181/20, від 25.02.2021 у справі №440/376/20, від 22.04.2021 у справах №440/297/20, №440/704/20, №440/1402/20, №440/470/20, від 12.07.2021 в справі №440/2117/20, виходячи із принципу верховенства Конституції України і прямої дії її норм (складових принципу верховенства права; стаття 8 Конституції України) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюється Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасування наказу про звільнення позивача відповідно до вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме: на посаді начальника відділу доходів фінансового управління Миргородської міської ради

У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто з 02.04.2022.

Поновлення на посаді, яку позивач обіймала до звільнення, є достатнім ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Суд, встановивши неправомірність вищенаведених наказів, надає оцінку позовній вимозі про стягнення з Головного управління Національної поліції України у Полтавській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.03.2022 по час розгляду справи в суді, з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції обумовлені трудовим договором.

Таким чином, за відсутності вини незаконно звільненої особи у тому, що розгляд справи про поновлення її на посаді триває понад один рік, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі № 2а-11888/10/1370 та від 05.11.2019 у справі № 2а-2243/11/1370.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100, у редакції, чинній на момент винесення рішення, яким вирішується трудовий спір).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 540/2137/20.

Правовий висновок щодо необхідності застосування Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), при обрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу із урахуванням кількості календарних днів у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 815/2959/17, від 26.04.2019 у справі № 815/1829/17 та від 17.03.2021 у справі № 815/6557/16.

Так, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Відповідно до довідки №715/115/29/10/01-2022 від 14.06.2022 про розмір грошового забезпечення позивача середньоденний розмір заробітної плати складає 251,45 грн (13140,03 грн + 1695,48 грн)/ 59 днів) .

Отже, що при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку № 260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до позиції Верховного суду у справі №826/2778/14 від 21.10.2021 справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до кількості календарних днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на її користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.03.2022 (згідно із наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.03.2022 №365 з 20.03.2022 припинено виплату грошового забезпечення) по 22.02.2023 (дату прийняття рішення у цій справі) у розмірі 85493,00 грн (340 к.д. х 251,45 грн; сума зазначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, оскільки суд ухвалив рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд вказує, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектору сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції з 02.04.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць належить допустити до негайного виконання.

Позивач від сплати судового збору звільнений, доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43429643) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №154 о/с від 01.04.2022.

Поновити ОСОБА_1 з 02.04.2022 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43429643) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.03.2022 по 22.02.2023 у розмірі 85493,00 грн (вісімдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто три гривні 00 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 02.04.2022 ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна