Постанова

від 27.09.2023 по справі 440/4692/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 р. Справа № 440/4692/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 22.02.23 по справі № 440/4692/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі за текстом також - відповідач, ГУНП в Полтавській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності";

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.03.2022 по день ухвалення рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ № 365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 154 о/с від 01.04.2022.

Поновлено ОСОБА_1 з 02.04.2022 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.03.2022 по 22.02.2023 у сумі 85493,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 02.04.2022 ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права; має місце невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у позовній заяві. Не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо поважності причин відсутності позивача на роботі упродовж 38 днів, періодом, за який судом першої інстанції стягнуто середній заробіток на користь позивача. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 прибула на територію України 22.04.2022, а з`явилась до місця несення служби лише 26.04.2022, що свідчить про особисту недисциплінованість та безвідповідальність позивача. Просить урахувати, що відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 01.12.2022 за № 2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 прийнято на військову службу до Збройних Сил України та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду офіцера-психолога управління Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач звернулась до начальника ГУНП в Полтавській області з рапортом від 27.01.2022, у якому просила надати щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік тривалістю 12 календарних днів з 21.02.2022, з виїздом до Єгипту.

Згідно з витягом із наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №71о/с від 07.02.2022 відповідно до статей 92, 93 Закону України "Про Національну поліцію" надано старшому лейтенантові поліції ОСОБА_1., інспектору сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції, з виїздом до Єгипту: частину щорічну щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік тривалістю 12 календарних днів з 21.02.2022 по 04.03.2022.

Відповідно до трансферного ваучера Anex tour №76234532 (дата видачі 15.02.2022) позивачем заброньовано готель Rox Royal Hotel (Туреччина) у період з 20.02.2022 по 27.02.2022.

Згідно з квитком на авіарейс від 15.02.2022 запланований виліт з Анталія-Анталія-1/Київ -Бориспіль Термінал Д - 27.02.2022 о 21:30, час прильоту запланований 23:00.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

За загальновідомими та загальнодоступними фактами відомо, що всі авіарейси до України з 24.02.2022 скасовані, тобто позивач не мала можливості скористатися авіарейсом Анталія-Анталія-1/Київ - Бориспіль Термінал Д 27.02.2022 відповідно до квитка.

За матеріалами справи готелем Rox Royal Hotel (Туреччина) продовжено розміщення позивача з 27.02.2022 по 06.03.2022 та з 06.03.2022 по 13.03.2022.

05.03.2022 позивач звернулась до начальника ГУНП в Полтавській області з рапортом, у якому просила надати відпустку без збереження грошового забезпечення терміном 15 календарних днів з 05.03.2022, у зв`язку з відсутністю можливості виїхати з м. Кемер Турецької Республіки до України.

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №116о/с від 05.03.2022, відповідно до статті 26 Закону України "Про відпустки", надано відпустку без збереження грошового забезпечення за згодою сторін за 2022 рік старшому лейтенантові поліції ОСОБА_1 , інспектору сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції тривалістю 15 календарних днів, з 05.03.2022 по 19.03.2022, з виїздом до Туреччини.

20.03.2022 начальником СКЗ Полтавського РУП майором поліції Кречетовою Т. С. у присутності заступника начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції Омельченко Н. П., начальника сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП капітана поліції Лябаха Є. А., начальника сектору моніторингу Полтавського РУП ГУНП майора поліції Сухини О. В. складено акт про невихід на службу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

21.03.2022 начальником СКЗ Полтавського РУП майором поліції Кречетовою Т. С. у присутності заступника начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції Омельченко Н. П., начальника сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП капітана поліції Лябаха Є. А., начальника сектору моніторингу Полтавського РУП ГУНП майора поліції Сухини О. В. складено акт про невихід на службу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

Лейтенантом поліції Конюшенко А. О. 21.03.2022 надані пояснення, відповідно до яких у зв`язку з введенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, керівництвом ГУНП в Полтавській області 24.02.2022 надана вказівка терміново відкликати з усіх відпусток, крім відпусток по догляду за дитиною, атестованих працівників ГУНП в Полтавській області. На підставі цього Конюшенко А. О. негайно довела зазначені вказівки всім працівникам Полтавського РУП, які перебували у відпустках. Зазначено, що ОСОБА_1 повідомила, що не може виїхати з відпустки на службу, оскільки перебуває в м. Кемер, Турецької Республіки і змоги повернутися в Україну не має. На питання, чому вона перебуває в Туреччині, а не в Єгипті, про що зазначала в рапорті на відпустку від 27.01.2022, ОСОБА_1 повідомила, що на момент написання рапорту вона точно не знала, в яку саме країну буде їхати під час відпустки, тому написала до Єгипту. У подальшому, Конюшенко А. О. періодично зв`язувалася із ОСОБА_1 через соціальну мережу "Інстаграм" для уточнення інформації з приводу її повернення до України та негайного долучення до служби, на що отримувала від ОСОБА_1 відповідь, що можливості повернення в Україну знайти не може, оскільки відсутнє транспортне сполучення з Україною. Після закінчення терміну щорічної відпустки 04.03.2022, за погодженням керівництва Полтавського РУП ГУНП та ГУНП, ОСОБА_1 запропоновано відпустку тривалістю 15 календарних днів з 05.03.2022 для вирішення питання про повернення в Україну, на що остання погодилась та надіслала сканкопію рапорту через соціальну мережу WhatsApp. Після закінчення терміну відпустки без збереження грошового забезпечення, починаючи з 20.03.2022 по теперішній час, ОСОБА_1 відсутня на службі в Полтавському РУПГУНП в Полтавській області.

Відповідно до Наказу від 21.03.2022 за № 223 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за наведеними фактами.

22.03.2022 начальником СКЗ Полтавського РУП майором поліції Кречетовою Т. С. у присутності заступника начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції Омельченко Н. П., начальника сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП капітана поліції Лябаха Є.А. , начальника сектору моніторингу Полтавського РУП ГУНП майора поліції Сухини О. В. складено акт про невихід на службу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

22.03.2022 лейтенантом поліції Конюшенко А. О., інспектором сектору кадрового забезпечення Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, складено акт, у якому зазначено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області 22.03.2022 о 20 год. 52 хв. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслала свої письмові пояснення про причини відсутності останньої на службі з 20.03.2022 до теперішнього часу.

У поясненнях позивач зазначила, зокрема, що слідкуючи за різними групами в Інтернет мережі потрапила на приватного перевізника, який здійснював перевезення з м. Стамбул Турецької Республіки до м. Чернівці Україна, автобус повинен був від`їжджати з м. Стамбул 14.03.2022 о 13 год, водій забронював за позивачем одне місце. 10.03.2022 позивач придбала квиток з м. Кемер до м. Стамбул на 13.03.2022 на 12 год. Зранку 13.03.2022 водій зателефонував та повідомив, що автобус не виїхав з м. Чернівці і 14.03.2022 не може здійснити виїзд з Стамбула . На запитання, коли в наступний раз буде автобус, водій сказав, що не може нічого сказати, якщо буде виїзд з м. Чернівці, він повідомить, але на 22.03.2022 водій так і не вийшов на зв`язок. Самостійно дістатися до України через Польщу немає можливості у зв`язку з відсутністю коштів, найближчий рейс на Польщу є на 24.03.2022, квиток на літак коштує 609 доларів. Зазначено, що на даний момент позивач знаходиться в м. Кемер Турецької Республіки. На цей час чекає на евакуаційний літак до Польщі, коли буде даний літак, не може сказати, у разі появи рейсу буде повідомлено кадри Полтавського РУП.

23.03.2022 членами дисциплінарної комісії складено висновок службового розслідування за фактом відсутності на службі з 20.03.2022 до нинішнього часу інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , затверджений начальником ГУНП в Полтавській області 23.03.2022, відповідно до якого службове розслідування закінчено; факт відсутності інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі у Полтавському РУП ГУНП з 20.03.2022 до нинішнього часу визнано прогулом; за порушення службової дисципліни, що виразилося в ігноруванні вимог пунктів 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, Присяги працівника поліції, скоєння прогулу з 20.02.2022 до нинішнього часу, до інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.03.2022 за № 365 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності" наказано за грубе порушення вимог пунктів 1, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за № 580-VIII, Присяги працівника поліції, що виразилося у невиході на службу без поважних причин з 20.03.2022 до нинішнього часу, інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

30.03.2022 складено акт про відмову ознайомлення з Наказом ГУНП в Полтавській області від 23.03.2022 за № 365 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, у якому зазначено, що на неодноразові телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідала, у зв`язку з цим ОСОБА_1 в соціальний мережі "WhatsApp" з метою ознайомлення надіслано копію Наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.03.2022 за № 365 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.04.2022 №154о/с згідно із Законом України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 01.04.2022.

Позивач, не погодившись із Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 365 від 23.03.2022 "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності", звернулась до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з того, що під час проведення службового розслідування за фактом невиходу позивача на службу в поліції з 20.03.2022 по 23.03.2022 дисциплінарною комісією безпідставно не було враховано поважність причин такого не виходу на службу, що є обставинами непереборної сили (форм-мажорними обставинами), а відповідно є поважними причинами не виходу позивача на службу у вказаний період, дійшов висновку про визнання протиправним та скасування Наказу № 365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Ураховуючи те, що позивач просила поновити її на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, тобто фактично не погодилася з прийняттям Наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.04.2022 за №154о/с, яким згідно з Законом України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 01.04.2022, суд першої інстанції, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним також і Наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №154 о/с від 01.04.2022.

Зазначивши, що скасування наказу про звільнення позивача відповідно до вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме: на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 з 02.04.2022 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Встановивши неправомірність вказаних наказів, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.03.2022 по 22.02.2023 у сумі 85493,00 грн.

Керуючись пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, суд першої інстанції допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції з 02.04.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Спірні правовідносини виникли з приводу прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам учасників справи, колегія суддів зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" визначено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України " від 15.03.2018 за №2337-VIIІ.

Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1, ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 11 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Згідно зі ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.

Системний аналіз наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про недотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Пунктом 1, 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 за №893 (надалі також - Порядок №893), передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 1-3 розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Приписами статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться у формі письмового провадження з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Статтею 27 Дисциплінарного статуту унормовано, що під час проведення службового розслідування у період воєнного стану, уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Відповідно до статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку, видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

З аналізу наведених норм Порядку № 893 вбачається, що мета службового розслідування полягає у тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити, а саме: обставини (час, місце, спосіб, мотив учинення проступку) і наслідки правопорушення з приводу якого було призначене таке розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи (поліцейського), щодо якої призначене службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Отже, усі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід відобразити в описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

При цьому, наведені норми чинного законодавства, які є спеціальними у даних правовідносинах, не врегульовують питання звільнення зі служби в поліції внаслідок невиходу на службу працівника поліції без поважної причини (прогулу), а відповідно, за загальним правилом, до таких правовідносин підлягають застосування норми трудового законодавства, які регулюють питання ініціювання звільнення працівника роботодавцем за невихід на роботу без поважної причини, якими, у даному випадку, є приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 761/30967/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

З огляду на зазначене, Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до матеріалів службового розслідування позивач з 21.02.2022 по 04.03.2022 отримала право на перебування у щорічній оплачуваній відпустці за 2022 рік строком 12 календарних днів з виїздом до Єгипту згідно з наказом ГУНП від 07.02.2022 №71 о/с, що не оспорюється учасниками справи, проте станом на 21.02.2022 перебувала в Турецькій Республіці, що підтверджується трансферним ваучером Anex tour №76234532 (дата видачі 15.02.2022).

Через збройну агресію Російської Федерації проти України позивач не змогла повернутися на територію України вчасно через те, що авіасполучення з Україною було припинено, змогла повернулася до України лише 22.04.2022, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті позивача про перетин кордону України.

Отже повернення позивача 22.04.2022 з Турецької Республіки на територію України позивача не залежало від її волі, тобто є обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. До таких обставин, у тому числі, належать загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення, блокада, введення комендантської години, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) оприлюднено лист № 2024/02.0-0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Аналізуючи наведені обставини із обставинами непереборної сили, суд дійшов висновку, що події, які сталися (закриття авіа простору з Україною станом на 22.04.2022 через збройну агресію РФ проти України, що не спростовано відповідачем жодними доказами) не залежали від волі позивача (є непереборними обставинами), а отже є поважними причинами невиходу її на службу з 20.03.2022 по 23.03.2022 та виключають вину такого працівника, оскільки їх слід віднести до форс-мажорних обставин, за існування яких не можливе притягнення особи до відповідальності за невиконання покладених на неї обов`язків.

Водночас, згідно з матеріалами службового розслідування, наданими відповідачем на вимогу суду, виходячи зі змісту висновку службового розслідування, який містить інформацію причин поважності неможливості виходу на службу позивача саме 20.03.2022 через закриття авіа простору з Україною внаслідок збройної агресії РФ проти України та відсутність авіаквитків через держави Європи, що наявна у письмових поясненнях та рапортах безпосередніх керівників позивача та інших працівників поліції, опитаних у ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією не врахована та не надана відповідна оцінка щодо наведених у них причин поважності неможливості прибуття до місця служби позивача 20.03.2022, що суперечить вимогам Дисциплінарного статуту та приписам Порядку № 893.

Також із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач намагалася усіма залежними від неї способами/шляхами повернутися скоріше до України, зокрема, за відсутності авіасполучення намагалася повернутися автомобільним шляхом - автобусом.

Під час проведення службового розслідування за фактом невиходу позивача на службу в поліції з 20.03.2022 по 23.03.2022 дисциплінарною комісією безпідставно не враховано поважність причин такого не виходу на службу, що є обставинами непереборної сили (форм-мажорними обставинами), а відповідно є поважними причинами не виходу позивача на службу у вказаний період.

Крім того, під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією відповідача не враховано те, що позивач жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності до 23.03.2022, що підтверджується змістом службової характеристики позивача.

Отже під час проведення службового розслідування не було враховано характер проступку, обставини, за яких його вчинено, особу порушника, ступінь його вини (її відсутність), обставини, що пом`якшують відповідальність.

Недослідження дисциплінарною комісією у рамках службового розслідування причин поважності невиходу позивача на службу з 20.03.2022 по 23.03.2022, які були викладені у рапортах та письмових поясненнях працівників поліції, безпосередніх керівників позивача, суперечать приписам Дисциплінарного статуту та розділу VІ Порядку № 893.

Тобто дисциплінарною комісією вимоги Дисциплінарного статуту та приписи Порядку № 893 не були дотримані, що не спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, підтверджено матеріалами службового розслідування та змістом висновку від 23.03.2022.

Наведені обставини свідчать про те, що висновок службового розслідування від 23.03.2022 про порушення позивачем службової дисципліни є необґрунтованим.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагають врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення поліцейським вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення поліцейським дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 20.05.2021 у справі №420/2916/20, яка є обов`язковою для застосування у подібних правовідносинах за приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування Наказу № 365 від 23.03.2022 Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності".

За змістом позовної заяви позивач, звернувшись з вимогою про поновлення її на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, фактично також не погодилася з прийняттям Наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.04.2022 №154о/с, яким згідно із Законом України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 01.04.2022, але позовних вимог про скасування цього наказу не заявляла.

Проте положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним також і наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №154 о/с від 01.04.2022.

Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Відповідно до сформованої Верховним Судом правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної у постановах від 28.12.2020 у справі №440/630/20, від 28.01.2021 у справі №440/1613/20, від 04.02.2021 у справі №440/181/20, від 25.02.2021 у справі №440/376/20, від 22.04.2021 у справах №440/297/20, №440/704/20, №440/1402/20, №440/470/20, від 12.07.2021 в справі №440/2117/20, виходячи із принципу верховенства Конституції України і прямої дії її норм (складових принципу верховенства права; стаття 8 Конституції України) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюється Кодексом законів про працю України.

Так, відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасування наказу про звільнення позивача відповідно до вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для його поновлення на попередній роботі.

У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58, зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що позивача слід поновити на посаді з наступного дня за днем звільнення, тобто з 02.04.2022, є обґрунтованим і законним.

Поновлення на посаді, яку позивач обіймала до звільнення, є достатнім та ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції обумовлені трудовим договором.

Таким чином, за відсутності вини незаконно звільненої особи у тому, що розгляд справи про поновлення її на посаді триває понад один рік, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі № 2а-11888/10/1370 та від 05.11.2019 у справі № 2а-2243/11/1370.

З огляду на неправомірність дій відповідачів щодо звільнення позивача з публічної служби та відсутність вини позивача у тривалому розгляді заяви про поновлення на службі, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до стягнення, відповідно до приписів статті 235 КЗпП України, підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу по день прийняття рішення суду у цій справі.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100, у редакції, чинній на момент винесення рішення, яким вирішується трудовий спір).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 540/2137/20.

Правовий висновок щодо необхідності застосування Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), при обрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу із урахуванням кількості календарних днів у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 815/2959/17, від 26.04.2019 у справі № 815/1829/17 та від 17.03.2021 у справі № 815/6557/16.

Так, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку № 260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Відповідно до позиції Верховного суду у справі №826/2778/14 від 21.10.2021 справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Згідно з довідкою №715/115/29/10/01-2022 від 14.06.2022 про розмір грошового забезпечення позивача середньоденний розмір заробітної плати складає 251,45 грн (13140,03 грн + 1695,48 грн)/59 днів).

Відповідно до кількості календарних днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на її користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.03.2022 (згідно із Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23.03.2022 за № 365 з 20.03.2022 припинено виплату грошового забезпечення) по 22.02.2023 (дату прийняття рішення у цій справі) у розмірі 85493,00 грн (340 к.д. х 251,45 грн; сума зазначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

З огляду на приписи пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, суд першої інстанції правомірно допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектору сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції з 02.04.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Отже суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши вищезазначені норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на необхідність урахування того, що ОСОБА_1 прибула на територію України 22.04.2022, а з`явилась до місця несення служби лише 26.04.2022, а також того, що відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 01.12.2022 за № 2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 прийнято на військову службу до Збройних Сил України та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду офіцера-психолога управління Військової частини НОМЕР_1 , оскільки зазначені обставини відповідачем під час розгляду справи у суд першої інстанції не наводилися, під час службового розслідування не досліджувалися, підстав неможливості подання відповідних доказів на їх підтвердження в апеляційній скарзі відповідачем не наведено (ст. 308 КАС України).

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 по справі № 440/4692/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін