Постанова

від 21.02.2023 по справі 380/10322/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10322/21 пров. № А/857/1194/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Петрунів В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Моршинської міської ради на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року, головуючий суддя Грень Н.М., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Моршинської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Моршинської МР, в якому просила визнати протиправним та нечинним рішення Моршинської міської ради від 05.07.2018 року №645 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Моршина».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення Моршинської міської ради від 05.07.2018 року №645 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Моршина».

Представник позивача звернувся із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути витрати пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 60 406,40 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат по справі №380/10322/21 задоволено; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Моршинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 60 406,40 грн. (шістдесят тисяч чотириста шість гривень сорок копійок).

Не погоджуючись з вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Моршинська МР оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене додаткове рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як передбачено ст. 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що експертний висновок №1408/22-41 від 21.07.2022 року був предметом дослідження у суді під час розгляду справи, факт надання такого висновку підтверджується відповідними доказами, стосувався предмету спору.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи на суму 60406,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Моршинської міської ради залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №380/10322/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 22.02.2023 року.