Ухвала

від 21.02.2023 по справі 755/1469/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1469/23

Провадження №: 1-кс/755/434/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2023 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102040000093 від 30.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до суду в рамках кримінального провадження № 42022102040000093 від 30.09.2022 року з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , 12.01.2022 року за індексним номером 62821067 прийнято рішення (з відкриттям розділу), яким за ОСОБА_5 , зареєстровано право власності на нежитлову будівлю машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів» обслуговуючий кооператив (код ЄДРПОУ 22870782), номер об`єкту нерухомого майна 2555330080000.

Підставою для проведення реєстрації вказаного вище об`єкта нерухомого майна, слугували технічний паспорт на гараж (машиномісце) № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 23.12.2021 року, виданого ТОВ «БТІ-Київ» на замовлення ОСОБА_5 та довідку № 21.21/3-12 від 21.12.2021 року Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський», відповідно до якої ОСОБА_5 є членом Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський» з 1987 року та є власником гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів обслуговуючий кооператив, вул. Воскресенська, 2-А.

Вищевказаний ряд реєстраційних дій здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:134:0006 по АДРЕСА_1 , з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою шляхом створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про її надання в користування.

Зазначені твердження встановлені у ході проведених слідчих та процесуальних дій, під час яких у діях приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виявлені порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, що підтверджені Актом камеральної перевірки, проведеної Міністерством юстиції України. Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також їх внесення до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону, одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей із Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі Порядок № 1127), передбачено, що він визначає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 п. 77 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

При цьому, згідно ч. 5 п. 77 Порядку № 1127, підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.

Пунктом 78 Порядку № 1127, передбачено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об`єкта.

Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Крім того, пунктом 79 Порядку № 1127, передбачено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси.

Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

При цьому, частиною 3 п. 78 Порядку № 1127 визначено, що документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 80 Порядку № 1127, у випадку закінчення будівництва до 5 серпня 1992 року, державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 2 та ч. 3 п. 80 Порядку № 1127, якщо у відомостях про адресу завершеного будівництвом об`єкта, передбаченого цим пунктом, відсутні необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, застосовуються пункти 77 або 79 цього Порядку.

Якщо у відомостях про завершений будівництвом об`єкт, передбачений цим пунктом, відсутні необхідні відомості про нерухоме майно, передбачені пунктом 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 86, ст. 3145; 2018 р., № 52, ст. 1827), застосовується пункт 77 цього Порядку в частині відомостей про технічну інвентаризацію завершеного будівництвом об`єкта.

Частиною 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчих органам районних в місті рад.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Крім того, частиною 2 ст. 12 Закону передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Водночас, як вже було зазначено, при проведенні на підставі довідки № 21.21/3-12 від 21.12.2021 року та технічного паспорта від 23.12.2021 року, первинної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20,0 кв.м. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вказано адресу його розташування як м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів.

Разом з тим, відповідно довідки та технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 було зазначено, що останній розташований по АДРЕСА_1 .

Таким чином, відомості, що внесено у Державний реєстр прав при здійсненні первинної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 , не відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет.

Отже, відомості, що внесено у Державний реєстр прав при здійсненні первинної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 , не відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 23 цього Закону визначені підстави для зупинення розгляду заяв, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Абзацом 1 п. 14 Порядку визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

При цьому, згідно матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 2555330080000 встановлено, що державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором на підставі технічного паспорта на гараж (машиномісце) № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 від 23.12.2021 року виданого ТОВ «БТІ-Київ» та довідки № 21.21/3-12 від 21.12.2021 року Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський».

Разом з тим, передбачені законом відомості, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні.

Необхідно звернути увагу, що відповідно до п. 1.5 Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 1094, при присвоєнні адрес об`єктам нерухомого майна використовуються наступні типи: вулиця; провулок; проспект; бульвар; площа; інші (шлях, майдан, узвіз, шосе тощо).

Поштові адреси пишуться наступним чином: спочатку вказується тип адреси, а потім її назва. Поштові адреси, які віднесені до типу «інші», можуть зазначатися наступним чином: спочатку назва, а потім тип.

Таким чином, зазначена державним реєстратором при первинній реєстрації за ОСОБА_5 права власності на гараж № НОМЕР_1 адреса «м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів» не відповідає положенням вказаного Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві.

Крім того, відповідно до інформації Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва № 073-2953 від 11.11.2022 Департамент не видавав та не реєстрував документів, що надають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність об`єкта будівництва (гараж № НОМЕР_1 ) за адресою: «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів», АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Водночас, у матеріалах реєстраційної справи відсутні запити державного реєстратора до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», яке до 01.01.2013 року здійснювало державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна на території міста Києва, щодо надання інформації про реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, за інформацією Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.11.2022 № 062/14-10179 (И-2021) наданою на запит прокурора встановлено, що гаражі (в тому числі і гараж № НОМЕР_1 ) на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 не реєструвалися.

Крім того, слід зазначити, що довідка на підставі якої проведена первина державна реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_5 , не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості, а технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об`єкта і свідчить можливу наявність об`єкту та встановлює фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо) та не може слугувати підставою для здійснення державної реєстрації.

При цьому, видана Гаражним кооперативом автолюбителів «Дніпровський» довідка, також не є документом про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна у розумінні вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури від 09.11.2022 № 055-7713 в Реєстрі адрес, який розроблено відповідно до Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси будь-якому об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація про відсутність даних про присвоєння поштової адреси також надана Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією листом від 09.11.2022№ 103/5978/35/1.

Отже, встановлено, що державна реєстрація права власності та обтяжень на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 20,0 кв.м. буд. 2-А по вул. Воскресенська в м. Києві, проведена у порушення вимог законодавства з виключною метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про передачу земельної ділянки на якій це майно зареєстровано.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва (справа № 755/10493/22 суддя ОСОБА_6 ) перебуває позовна заява керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва до ОСОБА_7 , ТОВ «Будстілл Груп», Підприємства об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) підприємство «Автолюбитель» Київської міської спілки автомобілістів (підприємства «Автолюбитель») КМСА, Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів» про скасування рішень про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - гаража № НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , визнання недійсними правочинів та повернення земельної ділянки.

При цьому, предметом зазначеної позовної заяви є майно, розташоване на земельній ділянці за адресо: АДРЕСА_1 загальною площею 44,2 кв.м., первинне право власності на яке також протиправно зареєстровано на підставі довідки, виданої Гаражним кооперативом автолюбителів «Дніпровський».

Крім того, встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 року, яке набрало законної сили, у справі № 5011-14/5398-2012, Об`єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» (на даний час Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський») зобов`язано звільнити земельну ділянку площею близько 0,52 га по вул. Воскресенській, 2-А в Дніпровському районі міста Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Приймаючи вказані рішення, суд дійшов висновку, що Об`єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» використовує вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 без документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено факт незаконного використання Об`єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» земельної ділянки, що у свою чергу свідчить про те, що об`єкт нерухомості гараж, розміщений на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, є самочинним, та як наслідок, в силу ч. 2 цієї статті жодна особа не могла набути право власності на самочинно збудоване майно, що на ній розташоване.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За положеннями ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох, зазначених у ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 року у справі №910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження таким майном.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2719/13.

При цьому, укладення правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.

Отже, ОСОБА_5 не набув права власності на самочинно збудовану будівлю машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив, а фактично розміщений по АДРЕСА_1 .

Водночас, знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, самочинно збудованої нерухомості істотно обмежує права власника землі, оскільки Київська міська рада у цьому разі не може використовувати земельну ділянку ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може надати цю землю в оренду.

Таким чином, державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Постановою прокурора від 14.02.2023 року об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів, обслуговуючий кооператив (код ЄДРПОУ 22870782) номер об`єкту нерухомого майна 2555330080000, що на даний час зареєстровано за ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. Прокурор в клопотанні зазначив, що з метою збереження речового доказу є необхідність у накладенні арешту на об`єкт нерухомого майна - машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив, обслуговуючий кооператив (код ЄДРПОУ 22870782) номер об`єкту нерухомого майна 2555330080000, що на даний час зареєстровано за ОСОБА_5 . Прокурор у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, крім того, прокурором зазначаються ризики того, що майно, яке є предметом вчинення злочину, можуть відчужити підконтрольним суб`єктам господарської діяльності до завершення розгляду клопотання, тому розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження не здійснюється, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у ньому.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої вказаної статті КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням прокурора, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою прокурора від 14.02.2023 року об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів, обслуговуючий кооператив (код ЄДРПОУ 22870782) номер об`єкту нерухомого майна 2555330080000, що на даний час зареєстровано за ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя враховує ту обставину, що органом досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом реєстрації права власності на самочинно збудоване майно на підставі підроблених документів з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою про її відведення, а тому є обґрунтованою вимога прокурора в частині позбавлення права розпорядження вказаним майном.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, і прокурор у клопотанні довів, що об`єкт нерухомого майна - машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 має ознаки речового доказу та має значення у кримінальному провадженні № 42022102040000093, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173, 175,309, 372, 392, 532 КПК України, слідча суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102040000093 від 30.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м., який відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, розташований за адресою: м. Київ, «Дніпровський» гаражний кооператив автолюбителів, обслуговуючий кооператив (код ЄДРПОУ 22870782), номер об`єкту нерухомого майна 2555330080000, право власності на який на даний час зареєстровано за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), шляхом заборони розпорядження, в тому числі, заборони укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки, застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1