Постанова

від 09.02.2023 по справі 2-841/10

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-841/10 Номер провадження 22-ц/814/1207/23Головуючий у 1-й інстанції ВІкторов В.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хіль Л.М.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Єфімової Таісії Вікторівни на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2010 року, постановлене суддею Вікторовим В.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства, ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Харкові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом, у якому прохало суд стягнути з відповідача на користь банку суму заборгованості за кредитним договором СM-SME 700/179/2007 від 03 грудня 2007 року у розмірі 1940 903, 71 гривень, несплачених відсотків за користування кредитом за період з 04 серпня 2008 року по 10 листопада 2009 року включно в розмірі 372 478, 30 гривень, пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 29 квітня 2009 року по 10 листопада 2009 року включно в розмірі 85334, 32 гривень, всього на загальну суму2398716, 33 гривень, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн та суму сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В обґрунтування позовних вимог банк вказував, що 03 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ-700/179/2007, відповідно до якого він отримав від банку кредит в розмірі 265 000, 00 доларів США, зі строком повернення до 02грудня 2014 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. Через невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань у встановлений термін, утворилась заборгованість.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2010 року позов публічного акціонерного товариства „ОТП Банк до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк суму заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/179/2007 від 03 грудня 2007 року у розмірі у розмірі 2398716 грн 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк суму судового збору у розмірі 1700 ,00 грн та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

31 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2010 року.

Ухвалою Леніського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2010 року, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що розгляд справи здійснювався без участі відповідача, у зв`язку з чим він не мав можливості належним чином здійснювати захист своїх цивільних право та належним чином реалізувати свої процесуальні права.

Зазначав, що в заочному рішенні не встановлені фактичні обставини надання кредитних коштів, не зазначено якими саме первинними документами підтверджується документально виконання договірних зобов`язань за кредитним договором в частині надання кредитних коштів у сумі визначеній договором та в порядку визначеному вказаного договору, в якій сумі та в якій валюті.

Ураховуючи наведене, адвокат Єфімова Т.В. прохала скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи у судове засідання не з`явились та не повідомили причини неявки.

З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи та узгоджується з правовою позицією від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Місцевим судом встановлено, що 14 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ-700/179/2007.

Відповідно до умов вищевказаного договору ЗАТ „ОТП Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 265 000, 00 доларів США, зі строком повернення до 02грудня 2014 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

У зв`язку з реєстрацією змін до установчих документів позивача, назва Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» змінена на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», тому останнє є його правонаступником усіх прав та обов`язків.

Свої зобов`язання позивач виконав цілком і в обумовлений у договорі термін. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання в установлені терміни не виконував, допускаав прострочення платежів, у зв`язку з чим станом на 11 листопада 2009 року він мав заборгованість за договором № СМ-SМЕ-700/179/2007 від 03 грудня 2007 року у розмірі 2398716,33 грн, яка складається з: з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 242916,61 доларів США, що за курсом НБУ складає 1940 903, 71 гривень, несплачених відсотків за користування кредитом за період з 04 серпня 2008 року по 10 листопада 2009 року включно в розмірі 46618,06 доларів США, що за курсом НБУ складає 372 478, 30 гривень, пені за прострочення виконання зобов`язання за період з 29 квітня 2009 року по 10 листопада 2009 року включно в розмірі 85334,32 гривень, як вбачається з розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 .

У відповідності зіст. 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054ч. 2,1050ч. 2ЦК Українинаслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора зобов`язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов`язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків на підставіст. 624 ЦК України.

Так місцевим судом правильно встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не було належним чином здійснено виконання своїх грошових зобов`язань, встановлених сторонами в укладених кредитних угодах, в зв`язку з чим прийшов до правильного висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/179/2007 від 03 грудня 2007 року у розмірі у розмірі 2398716,33 грн.

Колегія суддів не вбачає в оскаржуваному рішенні порушень місцевим судом норм матеріального права, а тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 224).

Разом з тим відповідно до частини другоїстатті 6 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша та другастатті 74 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Разом з тим матеріали справи містять оголошення про виклик у судове засідання ОСОБА_1 .

Відповідно до частини п`ятоїстатті 74 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.

Відтак, під час розгляду справи у суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Відповідно до абзацу 5 частини п`ятоїстатті 74 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, лише у разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою її проживання (перебування), вважалося, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться поштові конверти, адресовані місцевим судом відповідачеві та разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, повернуті відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, а не через відсутність відповідача за місцем проживання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не взявши до уваги вимоги частини п`ятої статті 74 чинної на той час редакціїЦПК України, порушив право відповідача знати про час і місце судових засідань (частину другустатті 6 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи цим судом).

Відповідно до частини першоїстатті 232 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зістаттею 10 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного суду вважає, що рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див.mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («DomboBeheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд вважає, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

У порушення вимог частини четвертої, п`ятої статті12 ЦПК Українисуд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, на зазначене вище уваги не звернув, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи за участі всіх учасників справи.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. 374, ст. 376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , адвоката Єфімової Таісії Вікторівни - задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове.

Позов публічного акціонерного товариства „ОТП Банк до ОСОБА_3 -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк суму заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ-700/179/2007 від 03 грудня 2007 року у розмірі 2398716 (два мільйона триста дев`яносто вісім тисяч сімсот шістнадцять) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк суму судового збору у розмірі 1700 грн та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2023 року.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук